Об'єкти праа інтелектуальної власності

       Декоративно-прикладне мистецтво  близько примикає до дизайну.  Дизайном є різні види проектувальної  діяльності, яка має метою формування  естетичних і функціональних  якостей предметного середовища. У вузькому значенні — це  художнє конструювання. Якщо дизайн  досягає рівня мистецтва, то  може бути об'єктом авторського  права.

       Сучасні технічні засоби фотографування  зумовили виникнення досить широкого  кола фотографічних творів. Закон  України «Про авторське право  і суміжні права» надання правової  охорони творам фотографії не  обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охороні підлягають  будь-які фотографії незалежно  від достоїнства, жанру і призначення.

       Твори архітектури, містобудування  і садово-паркового мистецтва.  Архітектура — це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об'єктом правової охорони є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює собою ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будинки і споруди.

  Твори містобудування — це теоретичні розробки і практика планування і забудови міст та інших населених пунктів.

  Об'єктом авторського права можуть бути твори садово-паркового мистецтва — сади, парки та інші озеленювані території.

       Окремим об'єктом авторського  права є твори хореографії  і пантоміми. Зазначені твори  призначаються для виконання  на сцені. Хореографія в сучасному  значенні — мистецтво створення  танцю. Це композиція рухів  для танцю на сцені або будь-яка  інша об'єднана одним задумом  система жестів, створена для  виконання.

       Пантоміма — вид сценічного  мистецтва, у творі якого основним  засобом створення художнього  образу є пластика, жест, міміка  виконавця. Це виконання твору,  почуття і драматичні дії якого  доносяться до глядача засобами  жестів, пози, міміки без використання  слів. Пантоміма сприймається тільки  зором, а не слухом. Твори хореографії  і пантоміми охороняються з  моменту їх обнародування.

       Різного роду карти — географічні,  геологічні, політичні, фізичні,  кліматичні та інші також складають  групу об'єктів авторського права.  Всі карти є результатом творчої діяльності.

       Об'єктами авторського права Закон  визнає різного роду збірники  творів, збірники обробок фольклору,  енциклопедії та антології, збірники  звичайних даних, включаючи бази  даних, інші складені твори  за умови, що вони є результатом  творчої праці по добору, координації  або упорядкуванню змісту без  заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них.

       Автори творів, включених до складених творів, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

  Окремим об'єктом авторського права є колективний твір, тобто такий, що створюється колективно. До них відносяться енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали та інші періодичні видання. Особи, що організовують створення колективних творів, не визнаються авторами цих творів. Проте їм належать виключні права на використання таких творів у цілому. Видавець має право при будь-якому використанні такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

  Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.

       Закон України «Про авторське  право і суміжні права» визнає  об'єктами авторського права тексти  перекладів для дублювання, озвучення,  субтитрування українською та  іншими мовами іноземних аудіовізуальних  творів.

       Правовій охороні підлягає база даних. Це об'єктивна форма подання і організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і опрацьовані за допомогою комп'ютера. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому підборі і організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права[13, 139]. 
 

2. Об'єкти суміжних  прав!

       У чинному законодавстві України  про інтелектуальну власність  з'явилося нове поняття — суміжні  права. Зокрема, Закон України  «Про авторське право і суміжні  права» містить розділ III, який так і називається «Суміжні права». Слід зазначити, що до прийняття цього Закону цивільне законодавство України не передбачало правової охорони суміжних прав.

     Суміжні права безпосередньо пов'язані  з авторськими правами, саме тому вони називаються суміжними і  охороняються одним Законом. Особливістю  суміжних прав є те, що вони грунтуються  на використанні, як правило, чужих  авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання уже обнародуваних  творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова пісні, композитор написав музику до цієї пісні. Але  пісня може бути донесена до слухачів (споживачів) тільки певним виконавцем — співаком. Творчість співака  є суміжною творчою діяльністю з  реалізації самої пісні. Це не просто використання чужого твору, а саме його реалізація, може бути інтерпретація, подання тощо. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на власне виконання пісні, яке одержало назву  суміжного права[2, 74].

       Суміжні права останнім часом  набули прискореного розвитку. Сучасні  технічні засоби надають можливість  певним чином фіксувати виконання  будь-якого виконавця (артиста,  диригента, клоуна тощо) і в  такий спосіб вилучати доходи  з чужої майстерності, таланту.  Щоб цьому запобігти і запроваджено  охорону суміжних прав.

       Під суміжними правами Закон  розуміє права виконавців, виробників  фонограм, виробників відеограм  і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права виробників відеограм; г) права організацій мовлення. То постає запитання — права на що. Іншими словами, що є об'єктом суміжних прав. Об'єктами суміжних прав Закон визначає виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізичною особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музиканта, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, управління диригента оркестром або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

       Надання правової охорони об'єкту  суміжних прав не потребує  виконання будь-яких формальностей.  Проте виробники фонограм, виробники  відеограм і виконавці для  сповіщення про свої права  можуть на всіх примірниках  фонограм та відеограм або  їх упаковках використовувати  знак охорони суміжних прав. Цей  знак складається з латинської  літери Р в колі — ®, імені  (назви) особи, якій належить  суміжне право, і зазначення  року першої публікації фонограми  (відеограми).

  Об'єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійснюється будь-якою особою — професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.

       Виконання стає об'єктом правової  охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконано  на території України; виконання  зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні;  виконання не зафіксоване на  фонограмі (відеограмі), але воно  включено у передачу організації  мовлення, передачі яких охороняються  в Україні[14; 16]. 
 
 
 

3. Об'єкти промислової  власності!

       Об'єкти винаходів.

  Основними об'єктами промислової власності, як уже зазначалося, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво — один із найбільш поширених і масових видів творчості, який практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до винахідництва в одних більша, в інших — менша. Країни з високороз-виненою економікою відзначаються високою винахідницькою активністю. Насамперед це стосується досить досконалої системи правового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, які складаються у сфері створення і використання винаходів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій державі винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000 р. із змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р[10; 8].

       При цьому варто зробити таке  застереження: закони України про  промислову власність регулюють  не творчу діяльність із створення  винаходів чи інших об'єктів  промислової власності, а суспільні  відносини, що складаються в  процесі створення, виявлення,  оформлення, використання і охорони  результатів науково-технічної творчості.  Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати несприятливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися мляво або зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво — така властивість людини, без якої вона існувати не може. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих — краще, за несприятливих — гірше.

       Якою мірою на цей процес  впливає законодавство України  про промислову власність, покаже  практика його застосування. Поки  що вона не досить впливова.

       Новим у законодавстві про  промислову власність є введення  до кола результатів технічної  творчості такого об'єкта як  корисна модель.

     Чинне законодавство встановило вимоги, яким мають відповідати винахід, корисна  модель і промисловий зразок. На підставі цих вимог можна дати визначення цих об'єктів.

       Винахід — це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі  суспільно-корисної діяльності, яке  відповідає вимогам патентоздат-ності,  тобто є новим, має винахідницький  рівень і придатне для використання.

       Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.

       Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий, має винахідницький  рівень і відповідає промисловій  придатності.

       Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень стосовно заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно знаходить вирішення певної задачі. Між тим, виявляється, що таку задачу вже вирішено, але відомості про це не дійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами[6,13].

       Об'єкти промислових зразків.

       Промисловий зразок — це нове  конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній  вигляд, придатне для відтворення  промисловим способом[7, 44].

       Суспільні відносини, що складаються  у процесі створення і використання  промислового зразка, регулюються  Законом України «Про охорону  прав на промислові зразки»  від 15 грудня 1993 p., із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. (далі — Закон про промислові зразки). Промисловий зразок відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий і промислово придатний. Він визнається новим, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальновідомою у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. На визнання промислового зразка не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом шести місяців до дати подання заявки.

  При встановленні новизни промислового зразка до уваги береться зміст усіх заявок, що раніше надійшли до установи.

  Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його можна використати в промисловості або в будь-якій іншій сфері доцільної суспільно-корисної діяльності. При цьому мається на увазі і придатність промислового зразка до багаторазового відтворення[11, 49].

       Відповідно до Закону про промислові  зразки об'єктом промислового  зразка може бути форма, малюнок  чи розфарбування або їх поєднання,  що визначають зовнішній вигляд  промислового виробу і призначені  для задоволення естетичних та  ергономічних потреб.

  Заявлятися може декілька варіантів промислового зразка. В такому разі зазначаються його варіанти.

       Відповідно до Закону про промислові  зразки його дія не поширюється  на об'єкти архітектури (крім  малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні  споруди, друковану продукцію  як таку, об'єкти нестійкої форми  з рідких, газоподібних, сипких або  подібних їм речовин тощо. Крім цього, промисловим зразком не може бути визнана пропозиція, яка за своїм змістом суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. До цієї категорії слід віднести вироби, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі як за своїм основним призначенням (наприклад, знаряддя катування), так і за своїм зовнішнім оформленням (наприклад, малюнки або написи порнографічного або образливого характеру)[12;13].