Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………..........3

 

1. Поняття, ознаки та особливості  господарського законодавства.……….……..4

 

2.Система господарського законодавства ..............................................................5

 

3. Функції господарського  законодавства..................... ……………...........….......11

 

Висновки………………………………………………………………………..............12

 

Список використаної літератури.............................................................................13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          ВСТУП

     Перехід економіки України до ринкових відносин вимагає внесення суттєвих змін до чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері господарської діяльності, удосконалення головних правових засад господарювання в нових економічних умовах. Сучасне господарське законодавство активно розвивається та має за свою основу кодифікований нормативний акт – „Господарський кодекс України”, положення якого доповнюється та деталізується значною кількістю законодавчих та нормативно-правових актів, які конкретніше розкривають суть та зміст окремих інститутів господарського права.

     Законодавче  регулювання господарської діяльності  сьогодні поширюється на всіх  учасників незалежно від їх  організаційно-правових форм, майнової  основи утворення, видів економічної  діяльності, підпорядкованості, особливості управління господарською діяльністю, відносинами з органами державної влади та місцевого самоврядування.

      Предметом  господарського законодавства є  господарські відносини у спеціальному  розумінні, тобто відносини між  організаціями щодо виробництва  і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій усіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні відносини. Згідно з цим господарське законодавство являє собою самостійну галузь - систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва та обігу.

 

 

 

 

                  1.ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ  ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

      Норми господарського  права як загальні правила  поведінки суб'єктів господарських  відносин функціонують завдяки  своїй нормативній формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему норматив­них актів, які згідно із законом є інституційними джерелами господарського права. 

     Основними  джерелами господарського права  є саме закони та інші нормативні  акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері  застосовуються рідко. Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмета не ви­значені через відсутність у даному законодавстві кодифіковано­го нормативного акта — Господарського кодексу. Тому теоре­тично обґрунтовуються два визначення меж предмета господарського законодавства. Згідно з першим визначенням предметом господарського законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та гос­подарсько-процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії господарського права. Згідно з нею господарське законо­давство являє собою самостійну галузь — систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації та здійснення господарської діяльності в галузі суспіль­ного виробництва та обігу.

     Теорія господарського  права виходить з того, що як  галузь господарське законодавство  окреслене лише господарськими  відносинами і не включає всіх  нормативних актів (фінансового, адміністративного, трудового права тощо), які також регулюють народне господарство. У такому спеціальному значенні госпо­дарське законодавство кодифіковане лише частково, стосовно окремих видів господарських відносин: транспортних, госпо­дарсько-процесуальних.

     Друге визначення  предмета господарського законодавства  формулюється не за предметом  регулювання («господарські пра­вовідносини»), а за «критерієм адресата» - за  відношенням нормативних актів до народного господарства, адресуванням їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам майнових відносин).

     Згідно з цим визначенням господарське законодавство є су­купністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки гос­подарські, правовідносини у народному господарстві. Таке ви­значення терміну «господарське законодавство» узагальнює ад­ресоване економіці цивільне (насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, екологічне та інші окремі системи законо­давства. Тобто це безмежно широка «суперсистема» законодав­ства («безмежний нормативний масив»). Прихильники цієї те­орії називають господарське законодавство не галуззю, а «нор­мативним масивом» — терміном, змістовно-понятійні межі яко­го з'ясувати важко. Він охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. З урахуванням того, що і суто господарсько-правових актів у нас дуже багато, науко­ва цінність цієї теорії досить сумнівна.

     Ознаки та  особливості господарського законодавства, однією з яких є комплексний  зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю галузь законодавства. Переважна більшість нормативних актів господарського законодавства вклю­чає норми двох і більше галузей права.

     Як приклад  можна навести Закон України  «Про підприєм­ства в Україні». Це акт господарського законодавства, який містить норми господарського або цивільного, адміністративного, фінансового, тру­дового та інших галузей права.

     Комплексними  є й інші (кодифіковані) акти господарського законодавства, наприклад, транспортні статути та кодекси.

 

               2. СИСТЕМА ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

     Господарське  законодавство має комплексний  характер, що обумовлюється комплексним  характером його джерел. До систе­ми  правовідносин, що регулюються господарським  законодав­ством поряд із господарсько-правовими  правовідносинами вхо­дять певною  мірою цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та інші правовідносини, що обумовлює включення до його джерел відповідних нормативних актів з інших галузевих правових на­ук, які сприяють реалізації господарсько-правових відносин. Так, наприклад, правовідносини, що виникають при викорис­танні земельної ділянки для здійснення господарської діяль­ності регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та деякими іншими, що дозво­ляє віднести відповідні положення цих актів до джерел підприємницького права. Далі, Глава 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить норми щодо пра­вопорушень у галузі господарської діяльності, отже й цей нор­мативно-правовий акт належить до джерел підприємницького права тощо. Тому правомірним є й такий висновок, що госпо­дарське законодавство є системою економічних та правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонування на­родногосподарського комплексу України. Більша частина цих нормативних актів містить норми трьох і більше галузей права. Крім того, це обумовлює й те, що норми господарсь­кого законодавства (господарсько-правові норми), будучи за своїм характером багатогранними, містять практично всі на­явні в теорії права групи та види правових норм.

     Сучасна структура  Господарського законодавства України  включає в себе   різноманітні за своєю юридичною силою джере­ла (законодавчі та нормативно-правові акти). Серед них - Кон­ституція України та конституційні закони; чинні закони Ук­раїни; постанови Верховної Ради України, укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств та відомств, рішення органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування тощо. Сукупність зазначених нормативно-правових актів загалом формує систе­му законодавства України й зокрема систему господарського законодавства, яка упорядкована за певною ієрархією, із чітко вираженою структурою, взаємо обумовленістю, взаємозв'яз­ком та взаємозалежністю. Класифікувати нормативно-правові акти можна за різними ознаками, але найбільш поширеною та вживаною є класифікація джерел права за їх юридичною си­лою. За цією ознакою джерела господарського права поділяються на:

   1. конституційні норми, які мають найвищу юридичну силу. Конституція України встановлює загальні принципи здійснення господарської діяльності. Норми Конституції України є нормами прямої дії, тобто конституційні права та свободи суб'єктів госпо­дарської діяльності є такими, що діють безпосередньо. Саме ці норми визначають мету та зміст законів та інших нормативно-правових актів, природу і спрямованість діяльності органів зако­нодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й забезпечують суб'єктам господарювання державний та судовий;

    2. норми міжнародно-правових актів, які містяться в між­народних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Міжнародним договором вважається договір, який укладений у письмовій формі з іно­земною державою або іншим суб'єктом міжнародного права та регулюється міжнародним правом, незалежно від найменуван­ня (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Чинні міжнародні договори після надання згоди Верховною Радою України стають частиною національного законодавства Ук­раїни. Якщо міжнародним договором, що набрав чин­ності в установленому законом порядку, встановлені інші пра­вила, які не суперечать Конституції України, то діють норми міжнародного договору;

     3. кодифіковані нормативно-правові акти (кодекси). Основ­ним джерелом права в демократичній, правовій державі є зако­ни. Саме вони як вища форма прояву волі народу є основою для усіх інших правових актів. Кодекси становлять єдиний законо­давчий акт, в якому систематизовано викладені норми права, що належать до окремої галузі права. Основоположним норма­тивним актом у сфері регулювання господарської діяльності є Господарський кодекс України, який «...визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення госпо­дарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання». Інші кодекси України (про адміністративні правопорушення, бюджетний, земельний, митний, цивільний та інші) також мають значення для регулювання ок­ремих правовідносин, що виникають у процесі здійснення гос­подарської діяльності.;

      4. закони (встановлені Верховною Радою України, загально­

обов'язкові правила поведінки, які мають найвищу юридичну си­лу) та інші нормативні акти, які після додержання процедури, встановленої чинним законодавством, набувають сили закону (Декрети Кабміну України) є окремими (самостійними) нормативними актами, що регулюють правовідносини в певній підгалузі права та групи самостійних правовідносин. Хоча Господарський кодекс України є нормативною основою для здійснення господарсь­кої діяльності, але деталізовано він не може регулювати усі пра­вовідносини, що виникають у процесі її здійснення. Якби це ста­лося, то Господарський кодекс України за своїм обсягом став би неосяжним, яким практично було б неможливо користуватися у правничій діяль­ності. Тому, щоб уникнути цього, законодавець і передбачив можливість прийняття окремих законів, які деталізовано регу­люють найбільш важливі правовідносини, що виникають у про­цесі здійснення господарської діяльності.;

      5. підзаконні нормативно-правові акти (постанови, розпо­рядження, положення, інструкції, накази тощо органів цент­ральної влади та управління, міністерств, відомств, установ, їх посадових осіб тощо). Чільне місце серед підзаконних нормативно-правових актів займають Укази та Розпорядження Президента України, які є обов'язковими для виконання на всій території України.

Наступними нормативно-правовими документами в ієрархії підзаконних нормативних актів є Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України, положення яких повинні відпо­відати Конституції України, міжнародним договорам, ратифіко­ваним Верховною Радою України, законам та актам Президента України і є обов'язкові до виконання на усій території держа­ви. Як правило, нормативні акти Кабінету Міністрів України конкретизують, уточнюють положення вищенаведених нормативних актів і стосуються питань фінансо­вої, цінової, інвестиційної політики, природокористування, розвитку усіх форм власності, зайнятості населення, економіч­ного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку України. По суті, нормативні документи Кабінету Міністрів України є документами концептуального характеру.

Різновидом підзаконних нормативних актів є нормативні документи, які приймаються окремими міністерствами та відомствами. Вони мають велике значення як галузеві норма­тивно-правові акти і особливо важливі для регулювання госпо­дарсько-правових відносин.

Цікавим є питання щодо визначення юридичної сили лис­тів, роз'яснень, рекомендацій і вказівок, які видаються орга­нами державної влади та управління, їх посадовими особами. За загальним правилом такі документи не повинні містити нових правових норм і мати лише роз'яснювальний чи інфор­мативний характер, тобто вони не є нормативно-правовими актами, а виконання приписів, що містяться в них, залежить від волі суб'єкта, який застосовує відповідне положення цих документів;