Універсальна десяткова класифікація (УДК)

-027.22  Прикладний;

51-027.22  Прикладна математика;

-022.5  Властивості розміру;

-022.51  Маленький;

81’24-022.51(076.3)  Малоформатні розмовники.

Визначники -03 Матеріали застосовують для позначення матеріалів або компонентів, з яких виготовлено предмети або вироби. Їх використовують в усіх розділах УДК, коли аспект матеріалу є другорядною ознакою щодо змісту предмета. Наприклад:

621.798.1  Тара;

621.798.1-033.5  Скляна тара;

621.798.1-036.5  Пластмасова тара.

Визначники -04 Процеси містять часто вживані загальні поняття, які поки що розміщені в усіх розділах класифікації у вигляді спеціальних визначників з дефісом та з крапкою нуль, наприклад:

-047.44  Аналіз		681.5.012  Аналіз (автоматика)
-049.5 Безпека		62-785 Безпека (техніка), 621.039.68 Безпека (ядерна техніка)
-047.64  Контроль		334.02 Контроль (економіка)

Визначники -05 Особи містять характеристики осіб залежно від посади, роду діяльності, віку, статі тощо. Наприклад:

24-05  Буддисти;

616-083-055.1  Санітари-чоловіки.

Спеціальні визначники відображають локально розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовані в одному або кількох розділах основної таблиці.

Спеціальні  визначники розрізняють за їхніми символами:

-1/-9 — визначники з дефісом (крім -0 — Загальні визначники з дефісом);

.01/.09 — визначники з крапкою нуль;

’1/’9 — визначники з апострофом.

Для наочності  спеціальні визначники виокремлюють вертикальною рискою на полях таблиць.

Спеціальні  визначники найчастіше розробляються  і використовуються в основній таблиці та наводяться безпосередньо у розділі, в якому застосовуються. У допоміжних таблицях загальних визначників спеціальні визначники розробляються та застосовуються рідше, переважно їх використовують у визначниках форми та місця.

Спеціальні  визначники з дефісом та крапкою нуль виконують подвійну роль:

1) спеціальний  визначник у поєднанні з індексом  розділу, в якому його наведено, позначає загальне поняття певної  галузі знання, якщо це поняття  відсутнє серед основних індексів  розділу, наприклад:

62-66  Тверде паливо як джерело теплоти машин та установок;

66.022  Технологічні методи обробки.

2) той самий  визначник як переміщувана частина  індексу (у поєднанні з будь-яким   індексом певного розділу) виконує аналітичну функцію, уточнюючи конкретне поняття, яке позначено цим індексом, наприклад: 621.43-66  Двигуни внутрішнього згоряння на твердому паливі;

664.78.022  Технологічні методи обробки зернових.

ЗНАКИ УДК. УДК має великий набір знаків (символів). Їх основне призначення — фіксування відношень між поняттями, що відображені у документах, і утворення правильного пошукового образу, що забезпечує повноту і точність пошуку інформації.

Знак  приєднання + (плюс) означає наявність в документі двох і більше незалежних одна від одної тем або формальних особливостей. Його застосовують для об’єднання як основних індексів, так і визначників. Знак має властивість зворотності. Це означає, що індекси зі знаком "плюс" можна писати у будь-якому порядку. Знак приєднання потребує дублювання у каталозі. Наприклад:

622+669  Гірнича справа та металургія;

669+622  Металургія та гірнича справа;

669(44+460)  Металургія Франції та Іспанії.

Знак приєднання не можна замінювати ні знаком поширення, ні знаком відношення. Індекси, утворені знаком приєднання, називаються складеними.

Знак "плюс" застосовують в усіх розділах таблиць УДК.

Знак  поширення / (навскісна риска) призначений для скорочення нотації (умовних позначень) зі збереженням логічності поділу і для узагальнення ряду послідовних індексів, які не мають у таблиці загального (родового) індексу. Застосування знака поширення призводить до розширення значення індексу УДК. Завдяки цьому знаку відбувається злиття кількох окремих понять, розміщених одне за одним, у загальне. Наприклад:

011/016  Бібліографії

011  Універсальні і загальні бібліографії

012  Бібліографії творів окремих авторів і окремих творів невідомих авторів

014  Бібліографії праць за певними особливостями

015  Бібліографії за місцем видання

016  Галузеві бібліографії

017/019  Каталоги

Знак поширення  часто зустрічається в самій  таблиці, а також може застосовуватись на розсуд систематизатора. У разі самостійного використання знака необхідно переконатись в наявності такої умови: загальної побудови ряду індексів, які об’єднуються. Після індексу зі знаком / (навскісна риска) можна використовувати загальні та, за необхідності, спеціальні визначники, а також знаки  : (двокрапка) та  + (плюс) за загальними правилами.

Цей вид об’єднання індексів є незворотним. Індекс зі знаком поширення називається складним.

Знак  відношення : (двокрапка) об’єднує між собою індекси двох понять (предметів, тем), взаємопов’язаних за суттю; при цьому утворюється складений індекс зі значенням, яке не збігається зі значенням кожного з них окремо, — якісно новий індекс.

621.384.634:621.318.3  Сінхротрони — електромагніти (Електромагнітні сінхротрони)

635.965:632.38  Кімнатні рослини — вірусні хвороби (Вірусні хвороби кімнатних рослин)

678.01:536 Властивості високомолекулярних речовин — теплота (Теплові властивості високомолекулярних речовин)

821.111:27-23  Англійська література — Біблія (Вплив Біблії на англійську літературу)

"Двокрапка"  є потужним інструментом, проте  досить невизначеним, бо вказує, що відбувається зв’язок, але  не вказує ні на тип зв’язків, ні на їх послідовність.

Складені індекси  з двокрапкою можуть бути зворотні (інверсовані).

Методи утворення  складених індексів зі знаком відношення детально викладені у шостому  правилі індексування.

Знак  подвійного відношення :: (подвійна двокрапка) закріплює певний порядок двох і більше компонентів у складеному індексі, що робить його незворотним. Він має важливе значення для машинного пошуку, централізованої каталогізації. Наприклад:

575::576.3  Цитогенетика.

Квадратні дужки […] — знак, який використовують в складних та складених індексах усіх розділів УДК. За квадратні дужки виносять визначники, що є спільними для двох і більше індексів, а також виносять індекс, який повторюється. Наприклад:

[622+669](477)  Гірнича справа та металургія України;

[004.42:7.05]-051  Комп’ютерні програми — дизайн — особа (програміст-дизайнер).

Квадратні дужки  використовуються також для запобігання  непорозумінь у деяких комбінаціях  з двокрапкою. Наприклад:

27:24(540)  "Християнська релігія" щодо "Буддизму в Індії";

[27:24](540)  "Християнська релігія щодо буддизму" в Індії.

Коли в індексі є два й більше знаки відношення, і необхідно показати, що один з індексів стосується сукупності інших, теж використовують квадратні дужки. Наприклад:

004:[621.771.016.3:669.14]  Застосування ЕОМ при холодній прокатці сталі.

Якщо індекс зі знаком відношення або зі знаком приєднання не можна вмістити в один рядок, то необхідно перенести його на наступний, при цьому обов’язково повторювати знак + або :, який стоїть перед наступним індексом.

Апостроф  ’ розглянуто в характеристиці спеціальних визначників.

ПАРАЛЕЛЬНЕ ПІДРОЗДІЛЯННЯ. В УДК є ще один засіб деталізації — це підрозділяння за аналогією, тобто паралельне підрозділяння. У таблицях воно позначається «підрозділяти як». Застосування такого виду підрозділяння базується на формальному збігу основи двох і більше розділів. Паралельне підрозділяння подано як примітку до багатьох розділів основних і допоміжних таблиць.

Наприклад: 611.2 підрозділяти як 616.21/.26, тобто підрозділи 616 є вихідними індексами, закінчення яких можна приєднувати до потрібних індексів у розділі 611.

 

611.21 Ніс	відповідає	616.21 Ніс
.22 Гортань	—"—	.22 Гортань
.23 Трахея	—"—	.23 Трахея
.24 Легені	—"—	.24 Легені
.25 Плевра	—"—	.25 Плевра
.26 Діафрагма	—"—	.26 Діафрагма

Різниця полягає  лише у тому, що індекси у лівому стовпчику означають поняття анатомії, а у правому — патології.

Досить часто  паралельне підрозділяння зустрічається  в індексах різної довжини. Наприклад:

611.81	підрозділяти  як	616.831
611.813 Передній мозок	—"—	616.831.3
.814 Проміжний  мозок	—"—	.4
.815 Середній  мозок	—"—	.5
.817 Задній  мозок	—"—	.7
.818 Довгастий  мозок	—"—	.8
.819 Мозкові  оболонки	—"—	.9

Застосовують  ряд видів паралельного підрозділяння. Воно може бути представлене основними  індексами (611.81 підрозділяти як 616.831), індексами  зі спеціальними визначниками (675.025 підрозділяти як 675.055), загальними визначниками ("511" підрозділяти як "411"); допоміжні визначники можуть утворюватися від основних індексів (-036.4 підрозділяти як 678.4) або навпаки. Індекс може бути джерелом для паралельного підрозділяння одного з його власних підрозділів (659.28 підрозділяти як 659.2). Все це не має викликати ніякої плутанини, оскільки у кожному випадку, де дозволене паралельне підрозділяння, цей факт чітко визначений методичними вказівками з наведеними прикладами.

Підрозділяння за аналогією значно скорочує обсяг  таблиць та зумовлює використання в  УДК мнемоніки.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ. Методичні настанови, розміщені в усіх розділах основної таблиці, вказують на подальший розподіл за допомогою застосування різних засобів та заходів. Вказівки у допоміжних таблицях розкривають призначення кожного виду визначників і знаків та характеризують методи їх використання. Методичні вказівки можуть бути примітками, перехресними посиланнями, інструкціями або прикладами комбінування.

До методичних вказівок належать також посилання, розпізнавальний символ яких → (стрілка), що означає "див. також". Посилання  вказують на розділ або конкретний індекс, який можна використовувати  для індексування схожих за змістом  документів. У таблицях також використовують умовну позначку: [20..] рік виключення індексів з таблиць.

АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК. Алфавітно-предметний покажчик (АПП) — невід’ємна складова системи УДК. АПП забезпечує легкодоступний вхід в УДК, прискорює пошук і сприяє покращенню якості індексування завдяки тому, що у покажчику розірвано систематичні ієрархічні зв’язки, представлені у таблицях, і встановлено предметні, які забезпечують групування понять з усіх класів (розділів) таблиці.

АПП — це словник УДК, система допоміжних зв’язків, формальний перелік усіх понять або назв предметів з неістотними винятками, незалежно від ієрархії, без урахування важливості понять, відображених у таблицях (для уникнення суб’єктивізму їхнього відбору).

АПП виконує  три основні функції: предметно-комплексоутворювальну, предметно-адресну і предметно-контрольну. Дві перші важливі для систематизатора, а остання стає в нагоді під час укладання робочих таблиць класифікації.

У покажчику  зазвичай подають поняття з основних і допоміжних таблиць УДК, а також в обмеженій кількості — з прикладів комбінування. АПП також може містити методичні рішення для понять з відсутніми конкретними індексами.

Назви понять у  покажчику утворюють предметні рубрики, що за своєю структурою поділяються на прості, складні та гніздові.

Більшість термінів у покажчику, як правило, уточнюють  аспектами (підрубриками), що вказують на належність певного терміна до того чи іншого розділу УДК. Аспекти  наводять у дужках після терміна. Таку саму функцію виконують тематичні підрубрики (підзаголовки), наведені через кому після терміна.

1. Прості рубрики складаються з назви поняття без зазначення аспектів, оскільки їхня галузева належність не викликає сумнівів, наприклад: Антропологія  572; Фізична хімія  544.

2. Складні предметні рубрики утворено з двох елементів — заголовка рубрики (назви поняття) і підрубрики, що відображає аспект, видоутворювальні або будь-які уточнювальні ознаки, наприклад:

Знання (комп’ютер. наука)  004.853;

Контрасти, інтенсифікація (філософія)  130.123.1.

У покажчику  застосовують три види підрубрик: галузеві, тематичні та формальні.

Галузеві підрубрики (аспекти) відображають назву галузі і відокремлені від заголовка круглими дужками, наприклад: