Попит на гроші як економічне явище

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА  БАНКІВСЬКОЇ І БІРЖОВОЇ СПРАВИ

РЕФЕРАТ

За темою: «Попит на гроші  як економічне явище»

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 2-го курсу

Хаджинова Валентина

Група МЗД-11-2,

 

Перевірила:

к.е.н., доц. Шепілова В.Г.

_____________________

 

 

Донецьк,2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття попиту на  гроші…………………………………………....................4

2. Попит на гроші і швидкість обігу грошей. Цілі та мотиви попиту на             гроші……………..…………………………………..…………………………….5

3. Особливості формування  попиту на гроші в умовах  перехідної 

економіки України……………………………………………………………….8

Висновки…………………………………………………………………………11

Список використаної літератури………………………………………………12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Попит на гроші - одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною  проблемою сучасної теорії грошей, а успіхи в його пізнанні визначали  розвиток цієї теорії в XX ст., відкривали можливості ефективного регулювання  ринку грошей через механізми  та інструменти грошово-кредитної  політики. В Україні, де тільки формується цей ринок освоюються механізм та інструменти грошово-кредитної політики, вивчення попиту на гроші набуває  особливого теоретичного та практичного значення. 

Високі темпи підвищення цін провокують зростання попиту на трансакційні запаси, проте пов'язані  з цим інфляційні очікування та ризики втрат від зберігання грошей примушують економічних агентів шукати захисту  в альтернативних активах, віддаючи перевагу більш надійним, незважаючи навіть на їх дохідність[5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття попиту на гроші.

Попит на гроші - це запас  грошей, яким економічні суб´єкти прагнуть володіти на певний момент. Він може означати частину багатства, яким володіють учасники господарського життя у ліквідній формі грошей, як засобом обігу і засобом збереження вартості. У відповідності до цього розрізняють три групи мотивів попиту: попит на гроші економічних суб´єктів для задоволення поточних потреб, мотив завбачливості і спекулятивний мотив. Попит на гроші як засіб обігу включає попит на ділові угоди і операції, а його теоретичне обґрунтування базується на методологічних засадах рівняння обміну І.Фішера:

М V = PQ.

Загалом це рівняння свідчить,  що кількість грошей необхідна для обігу, прямо пропорційна реальному обсягові виробництва (ВНП) і обернено пропорційна швидкості обігу грошей (V). При цьому гроші як засіб обігу не залежать від рівня відсотка.

Попит на гроші як засіб обігу  і збереження вартості спирається на методологію кембріджського рівняння кількісної теорії грошей або теорію касових залишків, у якій враховано  основні функції грошей як засобу обігу, засобу платежу і нагромадження:

M_d = k · P · Q 

Дж. Кейнс, розглядаючи попит на гроші застосував дану формулу як методологію оцінки попиту на гроші  у вигляді однієї з різних форм багатства. Тобто, на думку Дж. Кейнса, суть попиту полягає у прагненні індивідуумів зберігати певну частину багатства у грошовій формі як запасу грошей у певний фіксований час, момент, а не потік грошей, стан якого визначається сумою певних трансакційних операцій за певний період. При цьому тут гроші потрібні не для грошей, а як представницька вартість для задоволення поточних потреб і володіння активами в майбутньому, тобто гроші використовуються як засіб нагромадження вартості. Попит на гроші залежить від рівня цін (інфляції), зростання реальних доходів і руху норми відсотка. Функціональну залежність попиту на гроші можна виразити так:

M_d = ƒ (P, y, R) 

При цьому:

а) зростання цін (Р) викликає пропорційне зростання попиту на номінальні грошові запаси. Водночас реальний попит на гроші залишається незмінним;

б) вищий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки;

в) зростання альтернативної вартості зберігання грошей (R) зменшує попит на реальні грошові залишки.

Вказані закономірності визначають особливості  попиту на гроші і в перехідній економіці України. Зокрема, високі темпи зростання цін об´єктивно збільшують попит на трансакційні запаси, високий рівень інфляції провокує високу норму відсотка, недостатній рівень розвитку ринку цінних паперів і банківських послуг обмежують дію збереження вартості і нагромадження, у наявній структурі багатства низькою є питома вага дорогоцінних і високоліквідних активів[3].

2. Попит на гроші і швидкість обігу грошей. Цілі та мотиви попиту на гроші.

Попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання  попиту на гроші кожна грошова  одиниця, що є в обороті, довше  перебуватиме у розпорядженні окремого економічного суб’єкта, повільнішим  буде її обіг, і навпаки. З цієї залежності випливають висновки, що мають важливе практичне значення:

- оскільки попит на гроші — явище динамічне, то і швидкість обігу грошей не може бути постійною;

- зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів при зниженні рівня монетизації валового внутрішнього продукту і послабити кризу неплатежів;

- падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на кон’юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;

- у парі «попит — швидкість» визначальним є попит на гроші, а похідним — швидкість їх обігу. Тому фактори зміни попиту на гроші об’єктивно впливають і на швидкість їх обігу. Проте це не виключає зворотного впливу зміни швидкості обігу грошей на динаміку їх попиту. Наприклад, якщо суто організаційними заходами (збільшення частоти виплат доходів, підвищення дохідності короткострокових фінансових інструментів, удосконалення системи розрахунків тощо) забезпечується прискорення обігу грошей, то це вплине і на формування попиту на них, особливо на його трансакційну складову[2].

Мотиви попиту на гроші пов'язаніз спонукальними причинами дій  і вчинків людей. Мотиви попиту на гроші визначаються причинами, які спонукають людей щодо споживання і заощадження доходу та його інвестування.  У змішаних економіках, крім готівкових грошей існує розвинута структурафінансових активів, які становлять задовольняти певні мотиви попиту на гроші, серед яких найбільшу частину складають банківські акцепти, депозитні сертифікати, казначейські векселя та комерційні папери. Певний мотив попиту на гроші можуть задовольняти різні фінансові активи, структура яких узмішаних економіках постійно розвивається, що дає змогу використовуватитимчасово вільні грошові кошти.  Трансакційний мотив попиту на гроші пов'язаний з потребами у платіжних засобах для укладання угод. В історичній ретроспективі трансакційний мотив попиту на гроші був виділений вперше. І. Фішер та А. Маршалл вважали, що весь попит на гроші пов'язаний лише з трансакційним мотивом. Проте для Дж. Кейнса подібне визначення трансакційного мотиву було вузьким. Для поглибленого монетарного аналізу був виділений комерційний мотив та мотив, пов'язаний з доходом.  Комерційниймотив пов'язаний з необхідністю оплачувати поточні витрати до отримання виручки від продажу продукції. Існування часового розриву між закупівлею та реалізацієютоварів потребує додаткової кількості готівки.   Мотив доходу пов'язаний зі швидкістю обертання грошей і показує необхідність готівки для зрівноваження часового незбігу між отриманням доходу та необхідністю здійснювати платежі. У змішаних економічних системахтехнологічні процеси постійно ускладнюються і у процесі виробництва ринки збуту та виробництво продукції постійно віддаляються. Глобалізація економіки пов'язана зі зростанням часового інтервалу між виробництвом та отриманням доходу виробником. Тому мотиви доходу та комерційні мотиви, які були виділеніДж. Кейнсом, набувають у сучасних умовах нового змісту.  Мотив перестороги пов'язаний з бажанням мати гроші для непередбачених витрат і постійно присутній при розподілі доходів. Дж. Кейнс запропонував застосовувати мотив перестороги як один із визначальних, що формують грошовий попит. Мотив перестороги переважно розглядається залежно від доходу. Непередбачені витрати залежать від обсягів економічної діяльності. Фредерік С. Мишкін підкреслює, що якби Дж. Кейнс закінчив свою теорію трансакційним ізастережним мотивом, то дохід залишався би єдиним визначником попиту на гроші і Дж. Кейнс нічого би не додав до своїх попередників . Спекулятивний мотив запропонував використовувати Дж. Кейнс, що дало змогу йому розробити концепцію попиту на гроші. Дж. Кейнс звернув увагу на мотив попиту на гроші, пов'язаний з їх здатністю виконувати роль фінансового активу, обсяг якого постійно змінюється під дією економічної кон'юнктури. Спекулятивний попит на гроші визначає різниця між очікуваною і фактичною нормою процента. Для реалізації спекулятивного попиту на гроші застосовуються грошові інструменти зі змінними процентними ставками. Шляхом відкриття різноманітних рахунків у банківсько-фінансових закладах здійснюються інвестиції в інструменти грошового ринку. Для операцій на грошовому ринку використовується інформація з поточним значенням процентних ставок інструментів грошового ринку. Запропонована Дж. Кейнсом модель спекулятивного попиту на гроші включала у портфель інвестора лише облігації на гроші[1].

3. Особливості формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки України.

    Розглянуті вище мотиви, чинники та закономірності руху попиту на гроші можна вважати класичними в тому плані, що вони широко визнані у світовій літературі як об'єктивно діючі в розвинутій ринковій економіці. Найповніше вони можуть виявлятися в умовах стабільної і добре розвинутої банківської системи, високорозвинутого ринку цінних паперів, лібералізованого ціноутворення, у тому числі формування процента, вільного руху грошей по каналах обороту, низької ризиковості грошових операцій тощо. Все це забезпечує економічним суб'єктам можливість найповніше реалізувати свою мотивацію до накопичення запасів грошей[1].

   В умовах перехідної  економіки України всі перелічені  умови перебувають у процесі  формування, причому в його початковій  стадії. Тому всі класичні чинники  впливу на попит на гроші  діють у деформованому вигляді.

   1. Високі темпи  підвищення цін провокують зростання  попиту на трансакційні запаси, проте пов'язані з цим інфляційні  очікування та ризики втрат  від зберігання грошей примушують  економічних агентів шукати захисту  в альтернативних активах, віддаючи  перевагу більш надійним, незважаючи  навіть на їх дохідність. Ці  тенденції деформують залежність  трансакційної складової попиту від динаміки номінального ВНП, послаблюють вплив альтернативної вартості зберігання грошей на динаміку попиту та мотивацію переваг ліквідності, стимулюють зростання попиту на такі нетрадиційні для фінансового ринку інструменти, як інвалюта, ювелірні і мистецькі вироби, провокують відплив їх за кордон для підвищення надійності з наступною реалізацією для поповнення трансакційного запасу.

   2. Високий рівень  інфляції провокує зростання  номінального процента. Проте реальний  рівень процента підтримувати  тривалий час дуже складно  і він нерідко виявляється  від'ємним, що робить вкладання  грошей в альтернативні активи  збитковим. Це спричинює високу  ризиковість капіталізації грошей, послаблює мотиваційну роль альтернативної  вартості зберігання грошей. Порушуються  ринкові механізми зв'язку між  процентом і попитом на гроші.

   3. У цьому ж напрямі  діє чинник недостатнього розвитку  ринку цінних паперів та ринку  банківських послуг. Навіть у  періоди, коли реальний процент  має достатнє позитивне значення, економічні суб'єкти не мають  можливості швидко і надійно  трансформувати свій запас грошей  у запас дохідних активів. Це  істотно послаблює еластичність  попиту на гроші від процента, призводить до надмірного накопичення  грошей у готівковій формі  тощо.

   Населення України  протягом всього перехідного  періоду, по суті, було відрізане  від ринку державних цінних  паперів і не мало можливості  скористатися перевагами такого  дохідного активу, як облігації  державних позик, що їх Дж. М.  Кейнс розглядав як єдину альтернативу  грошовим запасам. Вкрай обмежений  доступ населення і до такого  альтернативного активу, як строкові  та ощадні сертифікати через  ненадійність банківських структур  України.

   4. Наявні структура  багатства, рівень доходів та  споживання в Україні в перехідний  період теж істотно деформують  еластичність попиту на гроші  як по ВНП, так і по очікуваному  рівню доходу на альтернативні  активи. У структурі багатства  ще незначна частка таких дорогоцінних  і високоліквідних активів, як  приватне житло, будинки, земельні  ділянки, сучасні автомобілі, меблі  тощо. При низькому середньому  рівні реальних доходів та  споживання в портфелях активів  випереджаючими темпами повинні  зростати запаси грошей, щоб накопичити  масу платіжних засобів, достатню  для подальшого збільшення негрошових  активів. Проте накопичення грошей  пов'язане з ризиком інфляційних  втрат та з ризиком банкрутства  банків, що нерідко штовхає економічних  суб'єктів до пошуку обхідних  шляхів трансформації грошових  запасів у негрошові активи, і  навпаки.

   Залежність попиту  на гроші від класичних чинників  істотно деформується також тіньовими  процесами в економіці, що набули  широкого розмаху в Україні[4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 На відміну від звичайного  попиту на товарних ринках, який  формується як потік куплених  товарів за певний період, попит  на гроші виступає як запас  грошей, який прагнуть мати у  своєму розпорядженні економічні  суб'єкти на певний момент. Якщо  такий запас грошей розглядати  як елемент багатства, котрим  володіють економічні суб'єкти, то  попит на гроші можна трактувати  як їхнє бажання мати певну  частину свого портфеля активів  (багатства) в ліквідній формі.  Якщо власники портфелів активів  віддають перевагу ліквідній  формі, то це означатиме зростання  попиту на гроші, і навпаки. Попит на гроші змінюється в контексті стану національної економіки та динаміки ринкових реформ. Постійна зміна показника монетизації свідчить про нестабільність попиту на гроші. Аналіз розвитку монетарної сфери дає підстави виділити основні етапи динаміки попиту на гроші в українській економіці.