Фондові операції комерційного банку

Вивчення та аналіз діяльності різноманітних учасників ринку в економічно розвинутих країнах дає підстави вважати, що роль комерційних банків на ринку цiнних паперів не всюди однакова. Так, у США комерційним банкам узагалі заборонено проводити операції із цінними паперами і бути членами фондових бірж, а в ряді європейських країн (Німеччина, Франція) навпаки: тільки комерційні банки мають право здійснювати усі види операцій із цінними паперами, оскільки вважається, що універсалізація функцій комерційних банків найбільшою мірою задовольняє потреби клієнтів. В Україні започаткувалась третя модель: рівнодоступна участь усіх інвестиційних інститутів на РЦП. Дана модель не обмежує будь-якої діяльності банків на фондовому ринку. [1]

Банки спроможні надавати найрізноманітніші види та форми посередницьких послуг. На основі аналізу емітента та спільно з його керівництвом комерційний банк визначає оптимальну суму коштів, яку мобілізувати за допомогою емісії на фінансування певного проекту, визначають найкращі види цінних паперів, які необхідно використати, а також способи і терміни їх розміщення, тобто забезпечують технічне виконання проекту фінансування. В сфері трастових операцій банки виступають як професіонали агентських послуг, як правило, стосовно обігу цінних паперів. За своєю структурою банківська система України характеризується переважанням універсальних, а не спеціалізованих установ, найближчим часом саме банки здатні будуть стати основною ланкою між вільними фінансовими коштами та інвестиційними потребами. Вагомий потенціал комерційних банків в активізації інвестиційної діяльності пояснюється можливістю діяти одночасно у двох важливих напрямках – на ринку цінних паперів та кредитному ринку, які відповідають за переливання заощаджень населення в інвестиції. На даному етапі розвитку банківської системи до інвестиційних функцій комерційних банків належать:

 

-емісія цінних паперів;

- посередницька діяльність;

- формування власного портфеля цінних паперів;

-робота з державними цінними паперами;

- консалтинг, аналіз ефективності інвестпроектів;

- інформаційна функція.

Можна виділити такі напрями надання послуг банками інвесторами:

- експертне сприяння інвесторами на всіх стадіях приватизаційного процесу;

- брокерські операції. За допомогою банків і іноземні інвестори можуть брати участь в аукціонах, торгувати акціями на фондовій біржі або на позабіржовому ринку, скуповувати акції у населення;

- послуги реєстратора і зберігача;

- дослідження і консалтинг, допомога зарубіжним інвесторам у виборі та аналізі українських компаній.

Основні операції комерційних банків на ринку цінних паперів

Згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” комерційним банкам дозволено:

- випускати, купувати, продавати i зберігати платіжні документи (акції, облігації, векселі тощо) та проводити інші операції з ними;

- залучати і розміщувати кошти та управляти цінними паперами за дорученням клієнта (довірчі операції);

- надавати консультаційні послуги;

- проводити розрахунки за дорученнями клієнтів (це стосується і операцій із цінними паперами).

Перелічені види діяльності охоплюють майже всі можливі операції із цінними паперами, оплачувані власними коштами і за дорученнями. Комерційний банк може бути професійним учасником ринку цінних паперів, виконуючи функції інвестиційного посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта; може працювати у режимі, властивому інвестиційній компанії або інвестиційному фондові. Останнє можливе, якщо відділ банку, який займається операціями із цінними паперами, має окремий баланс, залучає ресурси за рахунок випуску цінних паперів від імені банку, перерозподіляє вказані ресурси для інвестування у цінні папери. Якщо названі передумови мають місце, то для проведення операцій із цінними паперами, безсумнівно, залучаються власні кошти банку.

         Банк також може діяти на ринку цінних паперів як емітент або інвестор. Досвід функціонування фінансових установ на вітчизняному фондовому ринку дає змогу і зробити висновок, що саме банки випускають найбільшу кількість найліквідніших акцій та облігацій, а також є найбільшими інвесторами як у приватні цінні папери, так і в державні. Наприклад, основними покупцями облігацiй внутрішньої державної позики є саме комерційні банки.

         Основними видами операцій, що їх виконують комерційнi банки на ринку цінних паперів є наступні.

        До активних насамперед належать операції, пов’язані з інвестуванням у цінні папери, та обліково – позикові операції. До пасивних – випуск комерційними банками цінних паперів, насамперед – акцій для формування статутного капіталу, крім того, акумуляція залучених коштів. [2]

  Комерційні банки здійснюють також цілу серію позабалансових операцій (Здійснення розрахунків за цінними паперами, ведення ДЕПО – рахунків клієнтів, зберігання ЦП, управління, доставка, переказ, ведення обліку і складання звітності за операціями із ЦП; агентські операції тощо). Отже, можна підсумувати, що пересічний український комерційний банк здатен здійснювати практично всі операції на ринку цінних паперів, одночасно виконуючи роль емітента, інвестора, фінансового посередника та консультанта.

Сукупність цінних паперів, придбаних банком в процесі активних операцій складають його інвестиційний портфель.

Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій, якщо вони:

- обертаються на ринку цінних паперів;

- є борговими зобов’язаннями.

Основними цілями банків як інвесторів є забезпечення збереження коштів, тобто безпека вкладень, доходність банківських інвестицій, їх ліквідність та ріст.

У банківській справі інвестиції – кошти, вкладені в цінні папери підприємств і державних установ на відносно тривалий проміжок часу.

Інвестиції комерційних банків відрізняються від кредитних позичок по ряду положень:

- Кредитні позики передбачають використання коштів на протязі порівняно невеликого періоду часу, при умові їх повернення у встановлений термін з виплатою позичкового проценту. Інвестиції передбачають надходження коштів на протязі відносно тривалого часу, до того як вкладені кошти банку повернуться до свого власника.

- При банківському кредитуванні ініціатором угоди виступає позичальник, а при інвестуванні – комерційний банк, який прагне купити активи на ринку цінних паперів.

- В кредитних угодах банк – один із головних кредиторів і в той же час – інвестор коштів в цінні папери підприємств і установ.

- Банківське кредитування напряму пов’язане з особистими відносинами банка і позичальника, інвестування – знеособлена через різні види цінних паперів багатьох підприємств і установ діяльність комерційного банку.

Основні фактори, які визначають мету проведення інвестиційної діяльності комерційного банку – потреба в отриманні доходу і забезпечення ліквідності певної групи своїх активів, тобто практична можливість перетворювати цінні папери в наявні кошти з мінімальною затримкою по часу і невеликим ризиком втрат.

Емісійні операції кредитних організацій включають в себе операції по реалізації акцій і облігацій, що випускаються з метою залучення ресурсів і збільшення капіталу.

Реалізація цінних паперів може здійснюватись шляхом:

- Прийому від інвесторів внесків в капітал кредитних організацій належними інвесторам матеріальними активами, які можуть використовуватися в діяльності організації.

- Продажу акцій за гривні та валюту.

- Переоформлення внесених раніше паїв в акції.

Капіталізації інших власних коштів з розподілом відповідної кількості акцій серед акціонерів або працівників комерційного банку за рахунок:

- коштів резервного фонду;

- коштів, отриманих банком від продажу акцій їх першим власником понад номінальної вартості;

- коштів, отриманих в результаті переоцінки основних засобів комерційних банків;

- залишків фондів економічного стимулювання за підсумками року;

- основних засобів;

- коштів від переоцінки валютної частини власних коштів в розмірі 50% кредитного залишку на кінець звітного року;

- дивідендів, нарахованих, але не виплачених акціонерам банку. Ці кошти використовуються на капіталізацію за згодою акціонерів після сплати податків в бюджет;

- нерозподіленого прибутку за підсумками попереднього року.

Заміни на раніше випущені банком конвертовані облігації та інші цінні папери – згідно з умовами їх випуску та діючим законодавством.

До торгових операцій з цінними паперами відносять операції по купівлі–продажу цінних паперів від імені або за дорученням клієнта, а також за рахунок комерційного банку з метою подальшого перепродажу.

До трастових операцій комерційних банків з цінними паперами належать:

- розпорядження спадщиною: отримати рішення суду, зібрати і зробити безпечними активи спадщини, сплачувати адміністративні витрати, розраховуватися за боргами, сплачувати податки, розділити майно, яке залишилося, особові послуги членам сім’ї;

- операції по довіреності і в зв’язку з опікою: володіння і розпорядження майном в інтересах довірителя.

          До агентських послуг можна віднести: збереження активів, управління власністю і юридичне обслуговування (без передачі права власності).

Згідно вимог пункту 3.1.1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами комерційних банків загальний балансовий портфель цінних паперів повинен розбиватися на портфель цінних паперів на продаж та портфель цінних паперів на інвестиції. Віднесення тієї чи іншої групи цінних паперів до відповідного портфелю є дуже важливим для банківського нагляду і залежить від ряду факторів. Одним з цих факторів є намір банку щодо групи цінних паперів. Намір – це первісне бажання банку в момент придбання цінних паперів щодо напрямів їх подальшого використання. Відповідно до цього фактору портфель банку на продаж повинен включати ті групи цінних паперів, що були придбані банком з метою подальшого перепродажу і отримання торгівельного (спекулятивного, або арбітражного) доходу від різниці між ціною продажу та ціною купівлі. Під час знаходження таких груп цінних паперів в портфелі на продаж вони можуть принести дивідендний або процентний дохід, який повинен вважатися додатковим. З іншого боку, портфель банку на інвестиції повинен включати ті групи цінних паперів, що були придбані банком з метою утримання до настання строку їх погашення (для безстрокових цінних паперів – довічно) і отримання дивідендного або процентного доходу.

Іншим фактором є здатність банку дотримуватися свого первісного наміру щодо групи цінних паперів. Здатність – це наявність в банку реальної можливості виконувати свій намір. На здатність банку впливають такі фактори як наявність ліквідних коштів, рівень достатності капіталу та платоспроможності, наявність ринку для цінного паперу тощо. При класифікації груп цінних паперів здатність банку повинна виступати основним фактором, тобто у разі наявності в банківській установі наміру щодо цінного паперу, але відсутності реальної здатності до здійснення такого наміру, цінний папір повинен класифікуватися виходячи із здатності банку.

Керівництво комерційного банку за зміни внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання може змінити свій намір щодо групи цінних паперів та перевести цінні папери із портфелю на інвестиції до портфелю на продаж.

      У відповідності до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” загальний балансовий портфель цінних паперів комерційного банку може включати такі цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України:

-Акції дочірніх компаній.

-Акції асоційованих компаній.

-Частки участі в господарських товариствах, що оформлені цінними паперами (крім акціонерних товариств).

-Привілейовані акції акціонерних товариств закритого типу.

- Прості акції акціонерних товариств закритого типу.

- Привілейовані акції акціонерних товариств відкритого типу.

- Прості акції акціонерних товариств відкритого типу.

- Облігації дочірніх компаній.

- Облігації асоційованих компаній.

- Облігації підприємств (суб’єктів господарської діяльності).

- Ощадні сертифікати.

- Облігації внутрішньої державної позики.

- Облігації внутрішніх місцевих позик.

- Цінні папери, що рефінансуються Національним банком України.

- Векселі суб’єктів господарської діяльності.

- Власні прості та привілейовані акції.

Розглянемо детальніше деякі з операцій комерційних банків з цінними паперами.

З метою стимулювання розвитку ринку державних цінних паперів, підтримки необхідної ліквідності комерційних банків Національний банк України може надавати комерційним банкам кредит під забезпечення державних цінних паперів (ломбардний кредит).

     Ломбардний кредит – це кредит Національного банку України, який надається комерційному банку під забезпечення державних цінних паперів.

Ломбардний кредит надається під забезпечення державних цінних паперів, випущених Міністерством фінансів України, список яких затверджується (а у разі потреби може змінюватися) Правлінням Національного банку України і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток, за рішенням Правління Національного банку України під забезпечення ломбардного кредиту можуть прийматися й інші цінні папери.

Ломбардний кредит надається за ломбардною відсотковою ставкою, яку встановлює Правління Національного банку України в залежності від ситуації на грошово-кредитному ринку на строк до 10-ти днів. В окремих випадках цей термін може бути продовжений за рішенням Правління Національного банку України.

Право на отримання ломбардного кредиту мають комерційні банки, що:

- отримали ліцензію  на здійснення банківської діяльності, занесені в Республіканську книгу  реєстрації банків, валютних бірж  та інших фінансово-кредитних  установ, які працюють не менше  одного року;