Зарубіжна журналістика

 

3. Характеристика  перших газет Англії

 

Журналістика в Англії почалася так само, як і в Німеччині  та Італії, з рукописних відомостей. Але з’явилися вони на острові дещо пізніше і за походженням були німецькими або голландськими, тобто це переклади англійською мовою європейських листків новин, складених Альдамі, Фуггером чи іншими менш відомими збирачами та розповсюджувачами інформації. Друкарський верстат прибув до Англії з Німеччини. Перший англійський друкар Уїльям Кекстон вчився своєму ремеслу в Кельні у 60-х pp. XV ст. Там він купив друкарський верстат. У Німеччині Кекстон займався розмноженням рукописних книг, перекладами. У 1476 р. він повернувся до Англії та заснував у Вестмінстері друкарню.

        До кінця XVI ст. рукописні листки новин, що називалися в Англії «News», витіснили друкарські видання «Ballada of the News» («Балади новин»). їх можна вважати безпосередніми попередниками англійських газет. На жаль, не можна побачити жодної з цих перших друкарських збірок новин, вони не збереглися.

     «Mercurius Britanicus» («Англійський Меркурій» виходив у 60-ті роки XVI ст. Він знайомив англійців з подіями зовнішнього та внутрішнього життя, зокрема в одному з його номерів повідомлялося про рух іспанської «Непереможної Армади»

       На початку XVII ст. в Англії з’являються друкарські видання періодичного характеру. Перша англійська газета вийшла у Лондоні 21 вересня 1621 р. під назвою «Corante, or Weekly Newes from Italy, Germany, Hungary, Poland, Bogemia, France and the Low Countreys» («Вісті, чи Щотижневі новини з Італії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Богемії, Франції та інших країн»). За зразком голландських видань, замість прізвища видавця зазначалися лише ініціали «N.B.»: чи то Натаніель Баттер, а чи Ніколас Борн.

Взагалі, 20-ті-30-ті роки XVII ст. характеризуються активним розвитком видавничої справи, появою великої кількості різних «News», що виходили з нестійкою періодичністю. Тому держава бере книгодрукування та журналістику під строгий контроль, перетворює цей бізнес на свою монополію.

       Політична ситуація в Англії в 1620-х pp. перешкоджала розвитку незалежного періодичного друку. Тому перші англійські газети з’явилися у вільній від цензурних заборон Голландії. У 1620 р. в Амстердамі публікувалися щотижневі газети, тираж яких швидко розповсюджувався в Англії. Ці видання мали комерційний успіх. Але період домінування голландських газет в Англії тривав недовго.

     1640-і pp. в Англії відзначаються появою перших зразків політичної періодики, що пов’язано з протистоянням короля Карла І і парламенту. І хоч цензуру ніхто не скасовував, преса отримала певну свободу у висвітленні суспільно-політичних подій, а поляризація суспільства призвела до появи періодичних видань різної політичної орієнтації.

     У листопаді 1641 р. англійці вперше отримали можливість дізнаватися про парламентські новини зі шпальт тижневика Семюеля Пска «Тіте Heads of Several Proceedings In This Present Parliament («Основні події, що відбуваються у нашому парламенті»). До появи цього видання фрагменти парламентських промов могли з’явитися хіба що у нелегальних памфлетах.

У грудні того ж року у  видання з’явився конкурент –  «The Diurnall, or The Heads of all the Proceedings Parliament)) («Діурналій, або основні події, що відбуваються в парламенті»), а до 1642 р. уже 5 подібних тижневиків видавалися в Лондоні.

         1665 р. в Оксфорді друкар Леонард Літфелд почав видавати газету «The Oxford Gazette» («Оксфордська газета»). Перший номер датований 14 листопада 1665 р. Періодичність – щопонеділка та щочетверга протягом 11 місяців. На вигляд це вже справжня газета зі звичною для нас версткою (тут уперше з’явився поділ на колонки). Цікаво, що газета мала франкомовний варіант. Пізніше назва змінили на «The London Gazette» («Лондонська газета»). Редактором став Томас Ньюк.

         1689 р. вийшла друком праця Джона Локка «Білль про права», яка ознаменувала початок епохи Просвітництва. В англійській просвітницькій журналістиці виокремилися два підходи для виправлення моральності: морально-дидактичний та сатиричний. Представниками першого були Джозеф Аддисон та Ричард Стиль, другого – Джонатан Свіфт.

Серія памфлетів Свіфта «Папери Бікерстафа» (1708-1709) визначили  форму повчальної журналістики Ричарда Стиля та /Джозефа Аддисона. Свіфту вдалося створити комічну маску Ісака Бікерстафа. Ричард Стиль вирішив використати цю маску для видання в 1709 р. нового журналу «The Tatler» («Балакун»). Підзаголовок – «Балакун Ісака Бікерстафа».

      Структура «The Tatler» базувалася на одному есе – композиційному стержневі кожного номера. Аддисон і Стиль припинили видання «Тпе Татіег» на початку 1711 p., коли журнал знаходився на вершині своєї популярності. І того ж року заснували новий – «The Spectator» («Глядач»).

      Тираж «The Spectator» зріс до 14000 примірників, читачі в Європі та колоніях з нетерпінням очікували виходу кожного номера. Але коли інтерес до журналу досяг апогею, Аддисон і Стиль вирішили змінити літературні маски. Видання проіснувало два роки, вийшло 555 номерів. В останньому було оголошено про неочікуване одруження одного із персонажів і смерть другого. Коло учасників клубу розпалося, а замість «The Spectator» у 1713 p. з’явилася нова маска і новий журнал «The Guardіап» («Опікун»), Він також став популярним, але проіснував лише рік, після чого тандем Аддисон-Стиль розпався. Аддисон спробував самостійно видавати «The Spectator)), але довів його лише до 635-го номера.

         З початком XIX ст. спостерігається розквіт періодичного друку: в 1810-ті pp. тільки в Лондоні видавалося більше 30 журналів, а в 1820-ті pp. – вже біля 100. Найбільш популярними та впливовими у сфері культури та суспільно-політичного життя були: «The Edinburgh Review» («Единбурзький огляд», 1802-1929), «The Quarterly Review» («Щоквартальний огляд», 1809-1967), «Biackwood’s Maga-zine» («Блеквудовський журнал», 1817), «The London Magazine)) («Лондонський журнал», 1820-1826), а також газета, яка стала символом якісної преси – «The Times» («Тайме»).

Щоквартальний журнал «The Edinburgh Review» заснований у столиці Шотландії Единбурзі в жовтні 1802 р. як орган партії вігів. Серед засновників – Френсіс Джеффрі, Сінді Сміт, Генрі Броутхем. Видавець – Арчибальд Констебл. Він одним із перших почав виплачувати великі гонорари авторам. Головним редактором видання протягом 27 років незмінно залишався Френсіс Джеффрі.

       У середині XIX ст. «The Times» отримала прізвисько «Громовержець», її щоденний тираж сягнув 60000 примірників. Точність і якість репортажів, своєчасність висвітлення подій, високий рівень аналітичних статей, ознайомлення з хитросплетіннями європейської політики зробили газету еталоном періодичного видання. У багатьох європейських столицях її власні кореспонденти користувалися такою самою увагою, як посли іноземних держав. Саме це видання стало справжнім втіленням «четвертої влади». Подальшим проривом у сфері видавничої справи стало винайдення ротаційного друкарського верстата. «The Times» у 1848 p. використала верстат, який з використанням рулонного паперу дозволяв друкувати одночасно як лицьову, так і зворотню сторони зі швидкістю майже вісім тисяч примірників за годину. Це дало змогу знизити витрати на друк на 25 відсотків. 
Усе це сприяло популяризації видання, а також його перемозі над конкурентами.

 

 

 

 

 

Висновок

      Історія зарубіжної журналістики є предметом, який вивчає історію газет, журналів, інформаційних агентств, а також деякі особливості виникнення і функціонування телебачення і радіо зарубіжних країн, творчість відомих публіцистів, питання розвитку Інтернет. Курс покликаний ознайомити студентів з еволюцією засобів комунікації в світі, виробити в них чітку концепцію історичного розвитку засобів масової інформації як моделі загальносвітовий журналістики. За основу градації обраний територіально-географічний принцип.

       Як свідчить еволюція журналістики, одним з головних напрямків її розвитку було найбільш повне задоволення потреб людини в комунікації, тобто необхідної йому соціально значущої інформації. Вже в доісторичні часи чоловік сам виступав як засіб комунікації: різні відомості поширювали серед родичів шамани, провісники, оракули, а засобом консервації її була наскельна живопис, пергамент, глиняні дощечки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

1. Блюм А.В. Радянська  цензура за доби тотального терору: 1929-1953. СПб.:АСПЕКТ-Пресс, 2000.

2. Ворошилов В.В. Право  і етика у журналістиці: Курс  лекцій.Спб, 2004

3. Золотуха’ Л. Н. Возникновение и развитие журналистики в эпоху становления капитализма. – М., 1987.

4. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение: Учеб. для филол. спец. вузов. – М., 1987.

5. История мировой журналистики. – М.- Ростов-на-До(гу, 2003.

6. Кихтан В.В.Онлайновая журналістика у Росії: становлення, тенденції і розвитку. Москва, 2004

7. Кузнєцов І.В. Історія вітчизняної журналістики (1917 - 2000). - М.:Флинта, 2003.

8. Лабутина Т. Л. У истоков современной демократии: Политическая мысль английского Просвещения (1689-1714). – М., 1994.

9. Мкртчян А. А. Возникновение английской печати. Журналистика в годы буржуазной революции и реакции ХУП века // Журналистика. История и современность. Сб. науч. тр. – М., 1993.

10. Муравьев В. Джонатан Свифт. – М., 1968.

11. Новомбергський Н. Освобождение печати во Франции, Германии, Англии и России. –

СПб, 1906.

12. ОвсепянР.П. Історія новітньої вітчизняної журналістики (лютий 1917 - 90-ті рр.). - М.: РАГС, 1999.

13. Рак В. Д. Сатирико-нравоучительные журналы Аддисона и Стиля и литературная

полемика их времени. – М., 1964.

14. Саламон Л. Всеобщая история прессы. – СПб., 1909.

15. Самарин Р. М. Творчество Джона Мильтона. – М., 1964

16. Трубицина И. В. Английская журналистика XVII века – от рукописных листков к печатной газете. II Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. -1978.-№2.

17. Трубицина И. В. Памфлетная публицистика английской буржуазной революции XVII века (проблемы, доктрины, авторы) // Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. – 1978.

18. Ученова В. В. Исторические истоки современной публицистики. – М., 1972.

19. Ученова В. В. У истоков публицистики. – М., 1989.

ЧигринскаяЛ.Ф. Основи журналістики. Тамбов: Вид-воТамб. держ. Тих. ун-ту, 2001

 

Інтернет-ресурси

http://nolimit-people.blogspot.com

http://worlds.ru/