Людина, як джерело інформації професійного журналіста

Конечно, чаще всего львиную  долю сведений журналист получает в  интервью –непосредственном общении с людьми, имеющими то или иное отношение к изучаемой ситуации. Однако от обычного общения беседа как метод познавательной деятельности сильно отличается. Ведь по сути интервью – это такой вид организованного речевого взаимодействия, который направляется со стороны журналиста отчётливо сознаваемыми познавательными задачами и предполагает выработку стратегии и тактики, соответствующих условиям взаимодействия .

  Аналіз інтерв’ю у газеті «МИГ» за 28.04.2013. «Александр Пылышенко из Васильевки на год переселяет в семью льва Самсона ».

Журналіст робить інтерв’ю з Олександром Пилишенко, котрий у рамках нового проекту збирається прожити поряд зі левом Самсоном рік. Така практика  у Олексанра не перший у минулому розі він жив разом і левицею та приймав у неї роди, правда у тому розі він прожив з нею 35 днів. Інтерв’ю дуже цікаве, а питання досить доречні до ситуації. Так як читачам дуже цікаво як це жити із левом. Олександ з радістю розповідає у інтерв’ю, як він збирається жити та які речі буде з собою брати. (ДОДАТОК І)

Треба зазначити, що журналістські  матеріали газети «МИГ» базуються  на інформації з першоджерела. Майже  на кожній шпальті розміщене інтерв’ю чи розповідь основані на словах жителів  міста, дуже рідко з’являються посилання  на інші джерела інформації.

ВИСНОВКИ

 

У ході дослідження здійснено  системно-функціональний аналіз джерел інформації і окремо проаналізовано людину як джерело інформації для  написання журналістських матеріалів. Ми визначили, що людина є головним джерелом інформації для матеріалів сучасних ЗМІ.

Проаналізувавши та систематизувавши теоретичні напрацювання дослідників  джерел інформації журналіста ми з’ясували, як важливо для журналіста, вміти  знайти правильний підхід до людини, як джерела інформації.

Людина є важливим джерелом інформації тому що,  від неї професійний  журналіст зможе зібрати найбільшу  кількість інформації для матеріалів. Людина завжди знаходиться у вирії  подій, тому вона може бути свідком  явища, про яке пише журналіст.

Проаналізувавши журналістські  матеріали у газеті «МИГ» (за березень 2013 року) ми з’ясували, що більшість  матеріалів написані журналістами де головний герой матеріалу є людина. Прикладом може слугувати інтерв’ю, соціологічні опитування.

Але для того, щоб людина йшла на контакт журналісту треба  опрацювати психологічні прийоми впливу. Професійна культура передбачає знання психологічних закономірностей, що визначають динаміку психічних процесів. При роботі з людьми важливо систематично накопичувати достовірні знання з питань спілкування, використовувати продуктивні нові практики соціальної комунікації, одночасно зберігаючи і закріплюючи традиційні форми.

Першоосновою професійного спілкування є розуміння мов, за допомогою яких людина посилає  іншому видимі і невидимі сигнали, емпатичне (співчутливе) сприйняття партнера по спілкуванню. Знання соціальних ролей і статусу учасників спілкування допомагає зняти чи нейтралізувати частину психологічних бар'єрів. Розум і емпатичних здібностей журналіста, співпереживання, широта проявів людських якостей допомагають «розкрити» співрозмовника.

Реальність може не бути схожим на уявлення про майбутню бесіді. Часто заважає упередженість: використання наборів оціночних стереотипів  різного рівня зумовлює недостатню глибину проникнення в особистість  іншого. Уникнути стереотипів допомагають  досвід спілкування, взаємні контакти. Більш того, накопичений роками подібний досвід робить будь-який контакт для  журналіста природним.

Не тільки предметна підготовка, а й досвід допомагає засвоювати методологічний принцип оціночних  суджень, розвивати здатність до фіксації і підтримки релевантних (значимо важливих) тем.

Зміст акта спілкування залежить не тільки від предметного змісту діалогу, але і від фізичного  оточення, мізансцен, атрибутів.

Від журналіста потрібна інтенсивна зосередженість, розвинений внутрішній слух. На першому етапі продуктивно  нерефлексивне слухання, невтручання в мову співрозмовника (особливо коли беруть інтерв'ю висловлює свою точку зору, коли говорить про свої особисті переживання). Знаки уваги підтримують розмову, нейтральні фрази знижують напругу. Але буває так, що слухати нічого (невміння, небажання говорити).

Вибираючи співрозмовника, застосовуйте психологічний інструментарій, він допоможе визначити суб'єктивні  властивості партнерів, ступінь  їх закритості і відкритості, виявити  негативні установки, підвищить  ймовірність знайти справді цікавого співрозмовника і, головне, заощадить  час, що витрачається на непродуктивне  спілкування. У всіх випадках потрібно бути спокійним, вести коректну лінію  поведінки. Робіть наголос на професіоналізм. Зрозумівши, хто перед вами, оберіть  потрібну тактику, спираючись на переваги даного типу співрозмовника.

Ефективність спілкування  залежить від розуміння вами таких  факторів, як виконувані людьми ролі, життєві  сценарії, спонукальні джерела, біопсихічні  ресурси особистості, стан і динаміка пізнавальних особливостей співрозмовника, харизма (тобто особистісні властивості, що викликають віру в її силу, можливості, достоїнства) , а також засоби експресії (інтонація, рухи тіла, міміка, жести). Все це виражається в особливостях пам'яті співрозмовника, сприйняття, в проявах різних почуттів (радості, смутку, гніву), процесів збудження і гальмування. Точно так само необхідно багатосторонньо оцінювати себе (звички, темперамент, інтереси, мотиви, позитивні і негативні якості) і те, як все це сприймають.

Психологія впливу припускає, що партнери володіють єдиною системою кодування, проте можуть виникати бар'єри  спілкування: соціальні, політичні, професійні, релігійні.

Помилки неминучі в оперативній  роботі журналіста, однак їх можна  звести до мінімуму, якщо знати причини  типових помилок і запрограмованих  на невдачу ситуацій. Гранична уважність  і самодисципліна знижують вірогідність помилок. Готуйся до гіршого - отримаєш найкраще! Вибирай зручний час  і місце зустрічі, програвай в  голові мізансцени і сценарії дії  і будь готовий до будь несподіваного  повороту долі.

У процесі спілкування  кожен проробляє декілька процедур: фіксує особливості, властивості і  вчинки інших в раціональної, емоційної, інтуїтивної формах; виявляє причинно-наслідкові зв'язки в самовияву іншого; вибирає  адекватні засоби реагування або  впливу на партнера, перевіряє результати реагування або впливу на іншу людину.

Головним орієнтиром для  журналіста в його роботі з джерелами  інформації повинно бути загальне правило: «Не нашкодь», впевненість у позитивному  вирішенні ситуації. Двозначність може кинути тінь на репутацію людини.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1 . Аграновский В. А. Вторая древнейшая. М., 1999 - 294с.

2.   Горохов В. М. Слагаемые мастерства. М., 1982 -  160с.

3 . Горохов В. М. Основы журналистского мастерства. М., 1989 -  117с.

4. Дмитровский В. Как взять интервью // Именно это может спасти интервью от поверхностности. Театральная жизнь. 1997. № 1-256 с.

5.   Зарецкая Е. Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. М., 2002. — 480 с.

6. Ильченко С. Н. Интервью в журналистском творчестве. СПб.: СПбГУ, 2003 – 93с.

          7.   Кохтев Н. Н. Основы ораторской речи. М. 1999- 145с.

8. Отто Э. Слово предоставлено вам. М., 1988- 21с.

9. Семенов В. Е. Искусство как межличностная коммуникация. СПб., 1995-68с.

10. Семенов В. Е. Искусство как межличностная коммуникация. СПб., 1995-69с.

11. Стернин И. А. Практическая риторика. Воронеж, 1996-90с.

12. Ученова В. Беседы о журналистике. М.: Молодая гвардия, 1985-168с.

13. Цит. по: Еойхман О. Я., Надеина М. А. Основы речевой коммуникации: Учебник для вузов. М., 1997.

14.   Цит. по: Лазарева Э. Речь журналиста на телевидении: Учебное пособие. Екатеринбург.: Изд-во Урал, ун-та, 2000. С. 74.

15   Цит. по: Лазарева Э. Указ. соч. С. 74-75.

16. Чудинов А. П. Умение убеждать: Практическая риторика. Екатеринбург, 1999-260с.

17. Шостак М. Журналист и его произведение. М., 1998-96с.

18. Шарков Ф.И. Основы теории коммуникации: Учебник. – М, 2002. – 246 с.

19. Шредер Г.-Д.Ш. Будущее журналистики на информационной супермагистрали //Журналистика — XX век: Эволюция и проблемы. С. 144.

20. Шумилина Т. В. «Не  могли бы вы рассказать». М., 1976.-260 с

21. Юнг К.-Г. Архетип и символ. -М.: 1991. -297с.

Додаток А 

Додаток Б

 

 

 

 

 

Додаток В

 

 

 

 

 

Додаток Г

 

 

 

 

 

Додаток Д

 

 

 

 

 

Додаток  Е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Є

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Ж

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток З

 

 

 

 

 

Додаток І