Редагування радіопередач на радіостанції «Сокаль»

Співробітники радіопередачі «Світ новин» дуже обережно ставляться до:

- фразеологізмів, ідіом  та образності (допустимі лише  тоді, коли вже розставлено всі  крапки над «і»);

- діалектизмів та рафінованої  мови (якщо вони є необхідними  за змістом, то слід їх добре пояснити);

- омонімів (це особливо  стосується новин, на слух омоніми  сприймаються важко).

Зрозуміло, що кожен журналіст  шукає відповідники словам, які часто  використовуються в сюжеті, проте  першими синонімами вживаються найчастіше згадувані [10, с. 63].

Абревіатури (крім гарантовано  загальновживаних) – слід розшифровувати (якщо потрібно – пояснювати), щонайменше, при першій згадці. У радіоматеріалах цифри належить давати в зрозумілому порівнянні, посади та титули – спрощувати, наскільки це можливо. При підготовці радіоматеріалів варто уникати надуживання цифр, замінюючи їх, де це можливо, порівняльними величинами.

Інформаційна служба Телерадіоорганізації намагається  подавати будь-які цифри у такому поясненні чи порівнянні, щоб будь-який слухач Телерадіоорганізації зміг співвідносити їх зі своїм життям. Це стосується вибору подачі відносних чи абсолютних величин. Це стосується порівнянь, коли йдеться про дуже великі чи дуже малі величини. Якщо журналіст повідомляє лише, що зібрано стільки-то тон зерна, без порівняння, то це не є новиною, це - імітація новини. Слухачеві та самому репортерові має бути зрозуміло – це більше чи менше, ніж торік, чи вистачить стільки на певний період, чи як це співвідноситься з прогнозами тощо. Коли це найбільший чи найменший урожай за певний час, то треба про це казати. Те ж саме стосується інфляції, курсу валют, виробництва, ВВП тощо.

До цифр має бути дуже обережне ставлення. Помилки в курсах валют або прогнозі погоди коштують слухачам реальних грошей або зіпсованих вихідних. У межах матеріалу (випуску, усіх випусків, програми, усіх програм) одне поняття слід називати однаково. Інакше слухач Телерадіоорганізації може не зрозуміти, про що йдеться. Приклад: якщо зазвичай у випусках новин нафту виміряють тонами, то повідомлення, де йтиметься про барелі, може сплутати слухача, який стежить постійно за темою.

У слухача Телерадіоорганізації не повинно залишитися жодних нез’ясованих понятть. Бажано уникати називання дати в разі, коли її можна замінити словами «у середу», «через три дні», «минулої п’ятниці», «через місяць», «трохи менше двох тижнів тому» тощо.

Співробітники Телерадіоорганізації у своїй роботі не використовують незаконних методів збирання та поширення  інформації. Зокрема, до таких методів  відноситься несанкціоноване прослуховування або стеження за людиною. Публікувати результати санкціонованих законом прослуховування чи стеження, які було здійснено уповноваженими на це службами, Телерадіоорганізація може лише у випадках, коли при цьому дотримано всіх формальних процедур, передбачених чинним законодавством.

Те саме стосується інших  незаконних способів здобуття інформації (аудіозапис без попередження тощо). Винятком можуть бути лише гострі конфліктні ситуації, які виникають під час  зйомки чи запису інтерв'ю.

Працюючи з людьми, співробітники інформаційної служби Телерадіоорганізації не вдаються до ошукування цих людей у будь-який спосіб. Зокрема, домовляючись про інтерв'ю, не приховують від співбесідника  мети цього інтерв'ю. Будь-яку інформацію працівники служби інформації Телерадіоорганізації збирають, згідно із чинним законодавством, чесно і відкрито.

У роботі журналістів  Телерадіоорганізації не може бути випадків дзвінків людям у прямому ефірі  без попередження.

Винятки з цих правил можливі лише за умови надзвичайної суспільної ваги матеріалу і неможливості отримати його у інший спосіб. Кожний такий випадок вирішується редактором, а в разі потреби – шеф-редактором новин та/або керівником Телерадіоорганізації. У будь-якому разі не повинно йтися про втручання у приватне життя людей.

Телерадіоорганізація  зазвичай не платить грошову винагороду (гонорари) своїм джерелам. Завдання журналіста – зібрати доступну і  відкриту інформацію. У виняткових випадках є припустимою оплата інформації, яка має надзвичайну суспільну вагу. Сам факт оплати інформації і сплачена сума в такому випадку оприлюднюється.

Співробітники Телерадіоорганізації у своїй роботі категорично відмовляються  від будь-яких форм плагіату. Будь-які  чужі думки подаються лише з належним посиланням на автора.

Будь-які чужі ідеї реалізуються лише за згоди автора і з посиланням на автора ідеї. Ця ж норма стосується і внутрішніх робочих відносин співробітників. Співробітники Телерадіоорганізації виключають у своїй роботі і повсякденному  житті ідеї ксенофобії, націоналізму, дискримінаційного ставлення до будь-кого за будь-якою ознакою.

У матеріалах радіопередачі «Світ новин» вказувати на чиюсь стать, мову спілкування, національність, расу, віросповідання, походження чи політичні уподобання можна лише тоді, коли вони є необхідною складовою частиною новини і коли це не викликає заперечень тієї людини, про яку йдеться.

Співробітники радіопередачі «Світ новин» не беруть матеріальних чи інших винагород на стороні. Подарунки, послуги і пільги взамін за оприлюднення або навпаки приховування певної інформації є несумісним з етичними принципами Телерадіоорганізації і журналістики в цілому. Подібний випадок стає предметом розгляду на засіданні Редакційної ради.

Співробітники радіопередачі «Світ новин» особливо обережні, коли матеріал потребує роботи з неповнолітніми. У цих випадках співробітники керуються законодавчою нормою, за якою зйомка та показ неповнолітніх, оприлюднення коментарів неповнолітніх є дозволеними лише за згоди батьків неповнолітнього або тих його опікунів, які в момент зйомки чи запису інтерв’ю несуть за повнолітнього відповідальність, будучи уповноваженими на це батьками неповнолітнього або ж судовим рішенням.

Готуючи матеріали, пов'язані  з неповнолітніми, співробітники радіопередачі повинні особливо ретельно стежити за тим, щоб матеріал не заподіяв шкоди дитині. Співробітники Телерадіоорганізації дотримуються ембарго, накладеного на інформацію. Структура чи людина, яка надає інформацію, але просить при цьому зберегти певне ембарго, покладається на порядність Телерадіоорганізації чи її окремого співробітника.

Інформація, отримана Телерадіоорганізацією з умовою «не для оприлюднення» («оф рекордз») може бути оприлюднена лише за надзвичайних обставин (коли йдеться про попередження кримінального злочину, або про інформацію, оприлюднення якої може запобігти значним негативним наслідкам для суспільства або окремих людей). Як правило, рішення про оприлюднення такої інформації узгоджується з керівництвом служби новин.

 

 

  ВИСНОВКИ

 

Таким чином, на основі проведеного дослідження редагування радіопередачі «Світ новин» можна стверджувати, що зміст, структура та подання радіопередачі відповідає встановленим законодавчим обмеженням та існуючим нормам і правилам.

Норми редагування радіопередач розглядалися, виходячи з того, що радіопередачі підготовані в цифровій формі й для їх виправлення використовують звукові редактори.

Редагувати радіопередачі  редактори мають відповідно до існуючих норм, правил, принципів. Не можна редагувати на свій смак і розсуд, залишаючи те, що не відповідає поглядам редактора. Наприклад, не можна при редагуванні дискусії віддавати перевагу одній із сторін.

Потрібно також відзначити, що сила звуку під час запису передачі, виміряна в децибелах, повинна бути достатньою для якісного запису передачі та можливого майбутнього її опрацювання за допомогою типових звукових ефектів, що їх мають звукові редактори.

Дикторів для передач  редактор повинен вибирати з наявних  на радіостанції або запрошувати  з інших професійних організацій (радіостанцій, театральних чи кінематографічних організацій тощо).

Для встановлення правильного  фонетичного звучання редактор може також звертатися за консультаціями до спеціалістів, які володіють потрібними мовами.

Особливо редактор повинен  стежити за тим, щоби поділ речення на синтагми правильно відтворював його зміст, коли залежно від такого поділу можливе різне його розуміння. На сьогоднішній день українська мова є рідною далеко не у всіх ведучих (і редакторів), тому часто можна почути в ефірі некоректні речення, зміст яких спотворений тим, що ведучий робить наголос не на тій частині речення/не на тому слові, де це потрібно.

Коли заздалегідь відомо, що під час передачі можливе виникнення критичних ситуацій, редакторові  слід мати напоготові іншу записану передачу, яка за часом дорівнює поточній. Цього правила радіостанції дотримуються далеко не завжди і тому інколи, під час виникнення таких критичних моментів, замість, наприклад, інформаційно-аналітичної передачі редактори ставлять в ефір розважально-гумористичні програми або просто музику.

Взагалі, аналіз мови сучасних українськомовних радіопередач і радіопередачі «Світ новин» зокрема свідчить про те, що для великих радіостанцій слід обов’язково запроваджувати посади штатних редакторів, які повинні стежити за культурою мови, зокрема таким явищем, як суржик. Для малих радіостанцій з цією метою доречно використовувати вибіркове редагування радіопередач.

Радіопередача «Світ  новин» відноситься саме до авторських передач, тобто висловлена у ній автором думка є не фактом, не «істиною в останній інстанції», не є позицією Телерадіоорганізації, а лише суб’єктивним судженням конкретного журналіста. Слухач в даному випадку сам для себе обирає, наскільки він довіряє досвіду та аналітичним здібностям конкретного автора-журналіста.

Підводячи підсумки, треба  зазначити, що взагалі редагування  радіопередач на будь-якій з українських  радіостанцій має свої особливості, і у кожного редактора існують свої принципи редагування радіопередач, яких він дотримується. Ці принципи не завжди відповідають встановленим правилам і вимогам, адже часто ігноруються такі дефекти мови, як суржик, неправильна вимова та інші. Редактори радіостанції «Сокаль» дуже уважно ставляться до редагованого матеріалу, намагаючись не пропустити жодної помилки або неточності. Можна зробити висновки, що на більшості україномовних радіостанцій в ефір подають добре відредаговані передачі, в яких простому слухачеві важко знайти якісь грубі помилки.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Гоян О. Радіостанція як ділове підприємство: Методика журналістської творчості: Посібник для студентів Інституту журналістики. – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – 64 с.
2. Зелінська, Н. В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту / : Навч.посібник для студентів редактор.спец. «Видавнича справа і редагування» / Укр. поліграф. ін-т. – К.: УМК ВО, 1989. – 74 с.—Бібл. : с. 74.
3. Іванов В. Ф. Теоретико-методологічні основи забезпечення змісту масової комунікації. – К, 1996.  – 352 с.
4. Іванченко, Р. Г. Літературне редагування. – К. : Вища школа, 1983. – 368 с.
5. Іванченко, Р. Г. Адекватність розуміння і ясність тексту. – К. : Т-во «Знання» України, 1991. – 48 с.
6. Капелюшний, А. О. Стилістика й редагування: Практ. слов.-довід. журналіста. – Львів: ПАІС, 2002. – 574 с.
7. Кузнецова О. Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження, трансформації незалежних видань України, врегулювання моральних порушень: Монографія. – Львів: Світ, 1998. – С.31-32.
8. Кузнецова О. Д. Основи масової комунікації: Навч. посібн. – Львів: РВВ Львів. ун-ту, 1996. – 376 с.
9. Лащук О. Р. Редактирование информационных сообщений: Учебное пособие для студентов вузов. – М. : Аспект пресс, 2004.
10. Малахов В. А. Етика. – К.: Либідь, 2000. – С.117.
11. Масова комунікація: Підручник / Москаленко А.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф., Вергун Б.А. – К: Либідь, 1997. – 529 с.
12. Мучник Б. С. Человек и текст: основы культуры письменной речи. – М. : Книга, 1985. – 241 с.
13. Орфоепічний словник / Уклад. М. І. Погрібний. – К.: Радянська школа, 1984. – 632 с.
14. Партико, З. В. Загальне редагування: нормативні основи:  Навчальний посібник. – Л. : ВФ Афіша, 2006. – 416 с.— Бібліогр. наприкінці розділів.—Накл.500. – ISBN 966-7760-07-3.Почепцов Г. Г. Информационные войны. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. – 586 с.
15. Почепцов Г. Г. Информационные войны. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. – 586 с.
16. Реклама: палитра жанров: Навчальне видання. – М.: РИП-холдинг, 2003. – 100 c.
17. Секунов Н. Ю. Обработка звука на PC. – СПб.: БХВ-Петербург, 2001. – 248 с.
18. Складні випадки наголошення. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.
19. Тимошик, М. С. Книга для автора, редактора, видавця. Практичний посібник.—2-ге вид., стереотипнее.—К. : Наша культура і наука, 2006.—560 с.—ISBN 966-7821-35-8.
20. Українське законодавство. Засоби масової інформації (підготовлено Програмою правого захисту та освіти ЗМІ при IREX ПроМедіа). Наукове видання. – К.: , 2002. – 312 c.
21. Українська літературна вимова і наголос. – К.: Наукова думка, 1973. – 724 с.
22. Феллер М. Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования. – Львов: Вища школа, 1978. – 193 с.