Становлення іміджелогії як науки

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Передумови виникнення явища іміджелогії………………………….4

1.1 розвиток поняття «імідж»  як основи іміджелогії…………………….4

1.2. сучасний етап вивчення іміджу………………………………………6

Розділ 2. Історія виникнення і розвитку основного поняття іміджелогії……..8

2.1 неоднозначність формулювання  терміну «іміджелогія» ……………9

2.2. сучасний стан іміджелогії як явища………………………………...11

Розділ 3. Становлення іміджелогії як науки…………………………………...14

3.1. об’єкт, предмет науки………………………………………………..17

3.2 закони, основні принципи, методи, функції іміджелогії як науки...19

Висновок………………………………………………………………………….21

Список використаних джерел…………………………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Необхідність у теоретичній моделі для опису формування та функціонування індивідуального іміджу викликана змінами в суспільному та економічному житті. Гостра зацікавленість проблемами іміджу в політиці, торгівлі, рекламному бізнесі, в організації мас-медіа, в мистецтві, педагогіці, в практичному управлінні - ось далеко не повний перелік очевидних доказів того, що актуальність іміджелогії з кожним роком зростає. У незалежній Україні формується інформаційний простір, де роль іміджу для досягнення особистістю професійного успіху стає все помітнішою, інколи - незамінною.

Проте слід зазначити, що така соціальна зацікавленість дуже неоднозначно впливає на стан іміджелогії. Зокрема, вона є однією з головних причин незвичайного становища з розробленістю основних проблем цієї науки, яку дослідники визначають як “суміжну  метасистему дисциплін, що вивчають закони формування, зберігання, передавання та функціонування іміджів”. В літературі з проблем іміджелогії явно відчувається диспропорція між традиційними рівнями гуманітарного знання: фундаментальними теоріями, теоріями середнього рівня та прикладними дослідженнями. ня індивідуального іміджу педагога. Ця тема, незважаючи на її безперечну актуальність досі практично не досліджувалась вітчизняними психологами.

Мета дослідження – дослідити генезис такої науки як іміджелогія, визначити на якому етапі розвитку перебуває наука сьогодні.

Об’єкт – іміджелогія як наука.

Предмет – етапи формування нового поняття «іміджелогія».

Завдання курсової роботи:

• сформулювати визначення поняття «іміджелогія»;
• визначити умови виникнення категорії «іміджелогія»;
• охарактеризувати етапи творення науки;
• дослідити сучасний стан іміджелогії як науки.

Для роботи над темою були використанні наступні методи: робота з документами, систематизація, аналіз напрацьованих теоретичних знань, класифікація.

Новизна роботи полягає у спробі проаналізувати витоки нового поняття на пострадянському просторі, дослідити шлях творення іміджелогії як науки. Більшість дослідників приділяють значну увагу саме практичному значенню іміджелогії, не визнаючи наукову цінність явища. Історія науки знає багато прикладів, коли в процесі вирішення великих науково-технічних і соціально-економічних проблем виникали нові галузі знань, нові науки та наукові напрямки, що мають мету пізнання законів і явищ матеріального світу, суспільного розвитку і використання їх для потреб людини. Зараз, коли науково-технічний і соціальний прогрес революціонізує багато галузей виробництва сфери суспільного життя, дає новий матеріал для більш глибокого розуміння дійсності, процес "відбруньковування" наук триває прискореними темпами.

Такі умови склалися в галузі наукового знання про імідж в кінці минулого - початку нинішнього століття.

Практичне значення одержаних результатів. Напрацьований матеріал може використовуватись при подальшій роботі над темою, розглядаючи детальніше аспекти іміджелогії, систематизований матеріал може бути застосований на лекційних та практичних заняттях.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЯВИЩА ІМІДЖЕЛОГІЇ

В даний час у всьому світі відбуваються глибокі зміни в системі комунікацій, що зв'язують між собою буквально всі офіційні і неофіційні структури держав і вхідних в ці структури громадян. Одночасно якісно і в глобальних масштабах зростає роль інформаційної складової у функціонуванні цих структур. Потоки інформації в її змістовних і формальних характеристиках, що циркулюють і направляються по комунікаційним каналам, усе більш явно впливають не лише на приватне життя громадян, але і на політику, економіку, управління, виробництво, підприємництво, торгівлю, освіту, охорону здоров'я, озброєні сили, органи правопорядку, на вектор розвитку культури. Ця інформація, механізм її передачі перетворилися зараз на основне знаряддя боротьби між силами, що намагаються затвердити на нашій планеті одинполярний світ, і силами, що їм протистоять. Все це, узяте в сукупності, змушує поглянути на названі процеси, ареал дії яких безперервно розширюється, а наслідки виявляються усе більш неоднозначними, з позицій різних наук і у тому числі в ключі іміджелогії. Ця комплексна наука, не дивлячись на значну різницю в характеристиках, повинна створити загальну теорію формування такого роду утворень. Рішення цієї задачі спричинить переклад на рівень наукового знання і інтеграцію суті об’ємного ряду знахідок, отриманих практичним шляхом при створенні різних іміджів з бажаними параметрами фахівцями-емпіриками, що працюють в різних областях.

 

1.1 розвиток поняття «імідж»  як основи іміджелогії

Незважаючи на те, що поняття іміджу в сучасному розумінні слова склалося лише у першій третині XX століття у зв'язку з виникненням теорії паблік рілейшнз (С. Блек) [4, с. 12], історія формування уявлень про це явище має потужну інтелектуальну традицію. Проблеми іміджу не були предметом спеціального дослідження в попередні епохи, проте в силу своєї світоглядної та практичної значущості вони не могли не бути так чи інакше порушеними.

Так деякі теоретичні та методологічні підходи до розгляду феномену іміджу в латентній формі були закладені вже в працях античних філософів (Сократ, Платон, Аристотель), мислителів середньовіччя (Св. Августин, Ф. Аквінський, І. Дамаскін) і Відродження (М. Фінч, Піко делла Мірандола, Л.Валла). Вони розкриваються в контексті більш загальних питань: взаємозв'язок душі і тіла, чуттєве сприйняття, відносини людини і суспільства, краса і гармонія [10,с. 45].

У період нового часу у філософії поступово формується дослідницький простір, чітко орієнтоване на вивчення соціальних форм життя (Ф. Бекон, Дж. Локк, Ж. Де Лабрюйер, І. Кант, А. Шопенгауер, Г. Ф. Гегель).Разом з розумінням соціальної значущості іміджу робляться перші спроби філософського осмислення його природи [12, 56].

З початку XX століття наукові уявлення про процеси, пов'язаних з виникненням та формуванням іміджу складалися головним чином у категоріальному полі двох наук: психології та соціології. Представники цих наук створили велику кількість фундаментальних теорій, що зробили величезний вплив на формування основ сучасної теорії іміджу.

 Відкриття «несвідомого» (3. Фрейд), «колективного несвідомого»  і «архетипів» (К.Юнг), осмислення  соціокультурних та етносоціальних феноменів у житті великих спільнот людей (Г. Лебон) призвело до розуміння механізмів формування образів, що виникають в індивідуальній і масовій свідомості. Представники біхевіорістского напряму (Дж. Б. Уотсон, Б. Е. Торндайк, Е. Толмен, Т. Халл, Б. Скіннер) розглянули, як в процесі соціальної взаємодії через наслідування (Г. Тард) засвоюється соціальний досвід, формуються звички, навички спілкування, враження, смаки [33, с. 120].

Створення теорії соціальних ролей (Дж. Г. Мід, Т. Парсонс, Е. Фромм) та теорії соціальної стратифікації (М. Вебер, П.Сорокін) ввело в полі соціально-філософського знання такі поняття, як соціальний статус, спосіб життя, соціальні почесті і привілеї, а також подання про процеси адаптації, ідентифікації та соціалізації особистості. Це дозволило розкрити нові грані в розумінні генезису іміджу [33, с. 122].

Обгрунтування поняття «корисності» (В. Парето) як одного з найбільш значущих в процесі соціалізації і розробка проблеми людських потреб (А. Маслоу) виділили і розглянули явища, що детермінують виникнення іміджу.До них відносяться потреба в схваленні й приналежності, потреба в самовираженні, самоактуалізації, в завоюванні статусу і престижу [27, с. 44].

Вирішуючи свої задачі, учені фактично звертаються до феномену іміджу, хоча саме поняття в їх теоріях продовжує залишатися невідрефлексовані і не експлікується як самостійне.

 

1.2. сучасний етап вивчення іміджу

 

Цей етап пов'язаний з узагальненням досвіду передвиборних технологій і процесом інституційного оформлення феномена іміджу в західних країнах. До справжнього моменту в області практики іміджу створена велика кількість робіт вузькоспеціалізованої спрямованості (М. Спіллейн, Л. Браун, К. Спенсер, П. Берд, Дж. Нестарий) [21, с. 45], які носять експертно - прикладний характер і не виходять на рівень теоретичних узагальнень.Західна традиція вивчення феномена іміджу не розглядає соціально-філософські аспекти його функціонування в суспільстві.

 Вітчизняні розробки  в області іміджу дещо запізнилися  в порівнянні з Європою і Америкою. На стан теоретичної і практичної розробленості проблеми вплинуло відсутність вираженого соціального замовлення. Дослідження були витіснені в область психології, етики, естетики. У рамках фундаментальної вітчизняної психології в ці роки була детально розроблена проблема сприйняття і оцінки людини людиною. (Л. С. Виготський, А. А. Леонтьєв, А. А. Бодальов, А. А. Венгер, П. М. Якобсон). Естетичні аспекти даної проблеми представлені роботами І.С. Кона, А.Ф. Лосєва, А.А.Гусейнова, Ю.М. Лотмана [33, с. 78]. Сучасне вітчизняне гуманітарне знання не залишилося індиферентним до проблем іміджу, але дослідження в цій області носять фрагментарний і несистематичний характер (Є. Доценко, А. Максимова, Є. Єгорова-Гантман, Е Абашкіна, Л. Гозман).Предметом вивчення є не імідж як цілісне явище, а його окремі складові [33, с. 56].

 Не можна не відзначити  дві особливості сучасних досліджень: по-перше, істотна частка робіт  стосується політичних аспектів  життя суспільства, що не охоплює  всіх проблем теорії та практики іміджу;по-друге, вони носять вузьконаправлений прикладний характер. Більша частина існуючих робіт повинна бути оцінена як теорії середнього рівня, в яких помітна істотна диспропорція між теоретичними і прикладними дослідженнями.

В окрему групу можна виділити небагатьох авторів, які працюють в галузі теорії іміджу. Серед них найбільш відомі роботи В.М. Шепеля [33], Г.Г. Почепцова [28,29], О.Ю. Панасюка [21,22]. Однак і вони не можуть претендувати на те, щоб бути названими фундаментальними теоріями. Сказане повною мірою відноситься і до дисертацій останніх років (Н. М. Тимченко, А. В. Хаванов, Н. В. Трошина, О. П. Березкіна).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ОСНОВНОГО ПОНЯТТЯ ІМІДЖЕЛОГІЇ

 Поняття «імідж» вже  давно на слуху, проте повністю розкрити його специфіку, незважаючи на велику кількість робіт, написаних на цю тему, поки не вдалося. Немає сумнівів у важливості та необхідності цього явища, інтерес до нього все зростає.

Фахівці в області іміджелогії намагаються дізнатися більше про імідж та його вплив, відкрити всі його грані, щоб використовувати максимально ефективно. Іміджелогія виділилася в окрему наукову галузь знань, вивчають яку і іміджмейкери, і наукові діячі, які мають різні вчені ступені, в основному, в галузі соціальної психології, PR - менеджменту, реклами, філософії та інших гуманітарних наук.

Складність у вивченні іміджелогії полягає у тому, що іміджелогія є не чистою областю знання, а інтегративної наукою, тобто, результуючої і систематизуючою знання інших наукових дисциплін. Такою ж міждисциплінарністю володіє економіка; в цьому схожість іміджелогії та економіки. [33, с. 33]

Першими активно займатися іміджем почали економісти. Американський економіст Болдуінг в 60-і рр. 20 століття ввів поняття «імідж» в діловий обіг. Потім «імідж», як специфічний феномен, став використовуватися політологами. Психологічне обгрунтування «іміджування» стало предметом дослідження соціальної та політичної психології. Саме психологи почали вивчати імідж в контексті процесу «соціального сприйняття і суб'єктного усвідомлення зовнішнього образу» [33, с. 34], і прийшли до висновку, що образ, імідж однієї людини сприймається іншою не усвідомлено, нераціонально, в нижчих шарах психіки - підсвідомості, або в пластах буденної свідомості.

У СРСР ставлення до іміджу спочатку було негативне. Це нове явище було названо «засобом маніпуляції масовою свідомістю», і взагалі, сприймалося як нове вороже породження буржуазної політики Заходу. Це, звичайно, сприяло тому, що до поняття «імідж» в нашій країні не було проявлено активного та об'єктивного інтересу, проте не призвело до повного ігнорування цього явища. З'явилися талановиті вчені, наприклад, О.Феофанов, які намагались зняти з іміджелогії нав'язані стереотипи і представити її як корисну, важливу для вивчення галузь знання. Поступово політики стали прислухатися до порад новоспечених іміджелогії, використовувати імідж собі на благо, хоча офіційно це, звичайно, заперечувалося.

У наш час імідж став ходовим товаром; обов'язковим атрибутом політиків, підприємців; артистів театру і естради. Зростаючий попит на імідж породив і поява відповідної пропозиції - професії «іміджмейкер», фахівця зі створення іміджу.