Законодавче забезпечення кадастру нерухомості

       Одним з основних є земельний кадастр. Зміст, призначення та ведення цього кадастру регламентується Земельним кодексом України, затвердженим Законом України від 25.10.2001 № 2768-III, Законом Украъни «Про Державний земельний кадастр»  N 3613-VI від 7 липня 2011, Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру.

        Відповідно до Земельного кодексу України “Державний земельний кадастр” призначений для забезпечення рад, зацікавлених підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про землю з метою організації її раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю”. “Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі І землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель”

Відповідно до Земельного кодексу України "ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань, реєстрацію землеволодінь та землекористувань і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням та економічною оцінкою земель".

        Наступним важливим кадастром є “Містобудівний кадастр населених пунктів”. Відповідно до Закону України “Про основи містобудування”, затвердженого 16 листопада

1992 р. №2780-ХІІ, містобудівний кадастр населених пунктів містить систему даних про належність територій до відповідних функціональних зон. їх сучасне та перспективне призначення, екологічну, інженерне - геологічну ситуацію, стан забудови та її Інженерне забезпечення, характеристики будинків і споруд на землях усіх форм власності. Він призначений для забезпечення в установленому порядку суб'єктів містобудування необхідною інформацією. Відомості про землі в містобудівному кадастрі базуються на даних державного земельного кадастру.

Лісовий кадастр у нашій  країні регламентується Лісовим  кодексом України, затвердженим Верховною  Радою України 21 січня 1994 р. Завданням державного лісового кадастру е організація ефективної охорони та захисту лісів, їх раціональне використання Державний лісовий кадастр представляє собою інформаційну систему про правовий режим: лісового фонду, розподіл його між користувачами. кількісний і якісний стан лісів, розподіл їх за групами, екологічну оцінку та інші дані.

Ведення водного кадастру проводиться у відповідності  з Водним кодексом України, затвердженим Верховною Радою України 6 червня 1995 року.

Важливе місце в системі  кадастрів займає Державний кадастр  родовищ і проявів корисних копалин. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин включає Інформацію про всі родовища, які включені до Державного фонду родовищ. Такою інформацією є кількісний та якісний склад запасів корисних копалин, наявність у них видобувних компонентів, гірничо-геологічні та технічні умови розробки родовищ, економічна оцінка тощо. При промисловій оцінці родовища корисних копалин по кожному з них встановлюють кондиції на мінеральну сировину, яка представляє собою сукупність умов до кількості та якості мінеральної сировини та умов розробки родовища.

Крім вище згаданих, можуть створюватись і вестися відомчі кадастри, які призначені для вирішення проблем управління і раціонального використання окремих типів об'єктів соціально-промислової, побутової та іншої інфраструктури .

Велике значення має розробка географічних інформаційних систем, які зберігали б і в разі необхідності видавали всю кадастрову інформацію.

2.3. Кадастрові роботи за кордоном.

Основні віхи розвитку кадастру в окремих країнах тісно пов'язані  з її соціально-політичним та економічним  становищем. Безумовно, що на печатках зародження кадастру основним його призначенням був захист прав власника та розробка ефективної податкової політики. Однак, з розвитком урбанізації, інфраструктури населених пунктів, впровадження нових  технології і агробіологічних засобів  обробітку земель, ускладненням суспільно-господарських  зв'язків виникла необхідність змін форм і змісту кадастру.

В розвитку кадастру є багато спільного для окремих країн, а саме: засоби технічного і програмного  забезпечення, технологія і методика ведення кадастрових робіт. Однак  поряд з цим кожній країні притаманні свої національні ознаки: політика, економічна діяльність, правова система, забезпечення природними ресурсами  і т.п., а тому кадастр кожної окремо взятої країни має свої індивідуальні  особливості, а отже є національним.

У країнах Східної Європи розвиток кадастру відбувається у двох основних напрямках: використання кадастру як однієї з систем управління і  раціонального використанню природних  ресурсів; кадастр, як система оцінки земельних ресурсів, об'єктів житлової та промислової інфраструктури.

Кадастр у Польській республіці розвивається, здебільшого, в напрямку оцінки нерухомості, тобто оцінки земельних  ділянок, водних ресурсів, будівель, інженерних споруд та комунікації І тому подібне  та їхньої реєстрації.

Сучасний кадастр Болгарії - це техніко-економічна комплексна система  про підземні і наземні споруди  та комунікації. Цей кадастр складається  з трьох основних складових, центральний - призначений для створення кадастрового матеріалу на всю територію країни; територіальний - включає кадастрові роботи в рамках адміністративно-територіальних одиниць; відомчий - включає дані, які  мають певний соціально-економічний  Інтерес для окремої галузі народного  господарства. Кадастр Болгарії складається  з двох взаємозв'язаних частин - графічної  і текстової. Графічна частина включає  в себе кадастрові плани і карти, текстова - кількісні і якісні характеристики, економічну оцінку, різного виду реєстри.

В Німеччині широко застосовується автоматизований кадастр для  вирішення адміністративних завдань. Розробка інформаційної системи  про землю передбачає використання різних методів отримання інформації:

• дигіталізація існуючих топокарт і планів;
• обробка матеріалів аерофотознімання;
• проведення наземного знімання.

Характерною особливістю  кадастру Німеччини є встановлення критеріїв точності визначення координат  межових знаків. Залежно від умов місцевості середня квадратична  помилка положення межових пунктів  повинна становити 0,03 - 0,08м, для окремих  малоцінних земель ця помилка може бути нижчою ніж 0,65м. Границі міських  земель визначаються з точністю до 5см, приміських земель - до 10cм.

В Іспанії кадастр складають  за матеріалами наземного і аерофотознімання. Масштаб кадастрових карт - від 1:250 до 1:10 000.

Сучасна кадастрова система  США працює як географічна інформаційна система, де в якості вихідної величини використовується парцела (ділянка  землі). Парцели об'єднуються у  файли по окремих кварталах. Вибір  інформації з файла може проводитися  за адресами будинків, номерами вулиць.

В більшості штатів країни кадастр веде держдепартамент, а  в окремих районах - департамент  штату або міська влада.

Цікавим є ведення кадастру в штаті Колумбія. Тут використовується масштаб аерофотографій 1:5000 , 1:6000. База даних має інформацію про власників, ґрунти, а також ідентифікатор, адресу ділянки, тип будівель, кадастрову значимість і т.п. Слід зауважити, що ідентифікаційний номер ділянки є ключем для  виклику необхідної інформації про дану ділянку.

2.4. Основні види кадастрів і їх функціональне призначення

Кадастр тісно пов'язаний з процесом обліку й оцінки природних  ресурсів, об'єктів побутового, соціально-економічного та промислового призначення. Він заключається у виділенні окремих територіальних одиниць /адміністративних, господарських, промислових/, їх картографуванні, описі  і складанні інформаційної системи  про якісні І кількісні характеристики цих одиниць.

Залежно від призначення, кадастр сприяє вирішенню тих  чи Інших завдань. За призначенням його можна розділити на три основні  групи:

• податковий або фіскальний - для визначенню величини податку;
• правовий або юридичний - для вирішення правових питань власності;
• багатоцільовий, який включає відомості різного виду /природні ресурси, інфраструктура, соціально-економічні процеси тощо.

Існують поняття одновидного  і багатовидного кадастру.

Одновидний кадастр, включає  в себе дат про один об'єкт (водопровід, газову мережу, будівлю і т.д.).

Багатоведний кадастр  містить дані про декілька об'єктів  різного типу. Наприклад, кадастр  природних ресурсів, лісовий, земельний  і т.д.

 

 

 

 

 

3.Державна реєстрація  прав (наданні відмови в ній)  на нерухоме майно відповідно  до Закону України «Про державну  реєстрацію речових прав нва  нерухоме майно таїх обтяжень».  Вимоги до документів, що подаються  для державної реєстрації прав  на нерухоме майно та їх  обтяжень.

 3.1.Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень  

     1. Державна  реєстрація  прав  та  їх  обтяжень проводиться в такому порядку:  

     1) прийняття   і  перевірка  документів,  що   подаються   для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;  

     2) встановлення  факту  відсутності  підстав  для  відмови  в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;  

     3) прийняття   рішення  про  державну  реєстрацію  прав  та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;  

     4) внесення  записів до Державного реєстру  прав;  

     5) видача свідоцтва  про право власності на нерухоме  майно  у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;  

     6) надання    витягів   з   Державного   реєстру   прав   про зареєстровані права та/або їх обтяження.  

     2.  Орган   державної  реєстрації  прав,  державні реєстратори \зобов’язані  надати  до відома заявників інформацію про необхідний перелік  документів  для  здійснення  державної  реєстрації  прав.  

     Перелік документів  для здійснення державної  реєстрації  прав визначається  Кабінетом  Міністрів  України  у  Порядку  державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

     3. У випадках,  передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого  майна,  права  стосовно якого підлягають   державній реєстрації.  

     4. Державній  реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх  обтяження  за  умови  їх відповідності законодавству і поданим документам.

     5. Державна  реєстрація  прав  (надання   відмови   в   ній) проводиться  в  строк,  що  не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків,  встановлених у частині сьомій  цієї статті)  з моменту  надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку    реєстрацію    та    передбачених    цим     Законом     та нормативно-правовими   актами,  прийнятими  відповідно  до  нього, документів, необхідних для її проведення.  

     Державна реєстрація  іпотек, надання відмови в ній проводиться в строк, що не перевищує одного робочого дня.  

     6. У разі  якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав  державним реєстратором встановлено, що подані інші заяви про державну  реєстрацію  прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку  черговості  їх надходження. При цьому заява розглядається тільки   після   прийняття  рішення державним реєстратором  щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.

     7. Розгляд заяви  про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення  про  таку  реєстрацію,  відмову  у  державній  реєстрації обтяжень  або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

     8. У разі  надходження заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію  права  на  це  майно,  державний  реєстратор  спочатку розглядає  заяву  про  державну  реєстрацію  прав, а після цього - заяву  про  державну реєстрацію обтяжень, іпотеки. При цьому строк державної  реєстрації  прав та їх обтяжень становить десять днів з дня  державної  реєстрації заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.

     9.   Державна  реєстрація  прав,  їх  обтяжень  у результаті вчинення  нотаріальної  дії  (надання  відмови  в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

     10.  Державна  реєстрація  обтяжень  прав  на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки   майнових   прав   на  об’єкт  незавершеного  будівництва проводиться  у  спеціальному  розділі Державного реєстру прав. При державній  реєстрації  права  власності  на  таке майно записи про обтяження  переносяться  до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.

     11. Облік   безхазяйного  нерухомого майна проводиться органом державної   реєстрації   прав   за  заявою    органу    місцевого самоврядування  в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у  Порядку  державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та  
їх обтяжень

     12. Датою і  часом державної реєстрації прав  та  їх  обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

     13. Порядок  державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень,  а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

     14.  Форма   і  вимоги  до  заповнення  заяв  та  запитів,  що подаються  до  органу  державної  реєстрації прав, а також форма і вимоги   до   оформлення   рішень,  що  приймаються  у  зв’язку  з проведенням   державної   реєстрації   прав,   взяттям   на  облік  
безхазяйного  нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства.