Зміст і характеристика державного інвестиційного кредитування

  Залежно від характеру об’єкта лізингу  розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна.

  За  ступенем окупності майна виділяють:

• лізинг з повною окупністю, за якого протягом терміну дії однієї угоди відбувається повна виплата вартості об’єкта лізингу;
• лізинг з неповною окупністю має місце, коли протягом терміну дії однієї угоди окупається лише частина вартості майна.

  Залежно від умов амортизації розрізняють:

• лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості об’єкта;
• лізинг з неповною амортизацією, отже з частковою виплатою вартості.

  Відповідно  до двох останніх ознак виділяють  фінансовий та оперативний лізинг, які дуже пов’язані між собою.

  До  фінансового лізингу належать, як правило, контракти, що передбачають сплату протягом чітко встановленого строку лізингових платежів, величина яких є  достатньою для повного відшкодування витрат лізингодавця, пов’язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому певного прибутку.

  Операції  оперативного лізингу характеризуються тільки частковою амортизацією об’єкта лізингу протягом одного строку лізингування; здійсненням більшої частини обов’язків, пов’язаних з обслуговуванням майна, за рахунок лізингодавця.

  За  обсягом обслуговування об’єкта, що передається у лізинг, вирізняють:

• чистий лізинг, коли лізингоотримувач зобов’язується здійснювати все обслуговування лізингуючого об’єкта;
• лізинг із повним набором послуг, коли лізингодавець має надавати повний набір послуг за об’єктом лізингу;
• лізинг із частковим набором послуг.

  За  характером лізингових платежів розрізняють:

• лізинг із грошовим платежем, коли всі платежі здійснюються у грошовій формі;
• лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, вироблених на даному обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг;
• лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються названі вище форми оплати.

  Стосовно  податкових та амортизаційних пільг  окремо виділяють:

• фіктивний лізинг, коли угода має спекулятивний характер та укладається з метою отримання необґрунтованих податкових та амортизаційних пільг;
• дійсний лізинг, коли при укладанні угоди вказана вище мета не є основною та визначною.

  Відповідно  до чинного Закону України «Про лізинг»  в Україні можливо реалізувати  лише два види лізингу — фінансовий та оперативний і три форми  лізингу — зворотний, пайовий  та міжнародний.

  До міжнародного, або зовнішнього, лізингу належать угоди, в яких хоча б одна сторона чи всі сторони одночасно є представниками різних країн. До цієї форми лізингу можна віднести угоди, які проводить лізингодавець і лізингоотримувач однієї країни, якщо хоча б одна сторона будує свою діяльність та має капітал спільно із іноземною фірмою, наприклад, виступає спільним підприємством.

 
9.1. Визначення проектних  ризиків

          Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також  
можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.

  Найпростіше аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

  Рівень  ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладів. Наприклад, ризик мати справу з корпорацією «ІВМ» значно менший, ніж з невеликою компанією, що виробляє комп’ютери. Таким чином, є фірми більш та менш ризиковані. Це важливо, бо менш ризиковані компанії можуть позичати гроші під нижчий відсоток, ніж високоризиковані. Для них ставка дисконту нижча, отже доходи, які одержує менш ризикована фірма, ціняться більше, ніж такі ж доходи високоризикованої компанії.

  З фінансової точки зору ризик називають зростаючою функцією часу. Тобто, чим довший термін вкладу, тим більший ризик. Інвестиції, які гарантовано не принесуть збитків і вкладаються на дуже короткий період, є безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Отже, ризик поділяється на безпечну ставку та премію за ризик, пов’язаний з елементом часу.

  Проектний ризик — це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що виражається в негативному впливі на потоки грошових коштів. Комерційні банки, які кредитують інвестиційні проекти, повинні бути зацікавленими в тому, щоб виключити можливість провалу проекту і таким чином уникнути збитків для себе. Сьогодні в Україні в умовах нестабільної політичної та економічної ситуації банкам необхідно врахувати ймовірність раптового впливу на інвестиційний проект певних факторів, під впливом яких може виникнути відхилення результату від запланованої величини.

    Процедура визначення та оцінки проектних ризиків  має включати в себе: визначення проектних ризиків; формалізований опис невизначеності проектного інвестування; розрахунок показників ризику вкладення інвестицій; оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій. Далі більш детально зупинимося на кожному з положень.

  Визначення  ризиків. При прийнятті банком рішення про доцільність кредитування інвестиційного проекту необхідно визначити фактори ризику, етапи та конкретні роботи, при виконанні яких виникає ризик, тобто встановити потенційні сфери ризику, а потім їх ідентифікувати. Для цього найчастіше використовується така система класифікації проектних ризиків та основні методи їх пониження (див. табл. 9.1).