Методологфчні основи інвестування

Щодо капітальних інвестицій за джерелами фінансування за січень-вересень 2012 року, то усього вони становлять 177459,8 млн. грн., у тому числі за рахунок  коштів державного бюджету – 9591,4 млн. грн., за рахунок власних коштів підприємств  та організацій – 108610,2 млн. грн.; кредитів банків та інших позик – 27808,4 млн. грн.; інших джерел фінансування – 12574,5 млн. грн. (див. додаток 2) [6].

Україна відстає від більшості  розвинених країн майже за усіма  макроекономічними критеріями та оцінками і залишається на периферії інвестиційних  потоків. Недостатній рівень залучення  інвестиційних ресурсів ускладнився  впливом світової фінансово-економічної  кризи, в наслідок чого суттєво погіршився фінансовий стан підприємств, різко  зменшилася їх прибутковість і кредитоспроможність, відбулося скорочення позикових ресурсів, а також спостерігається високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ, що і стало основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності.

Основними причинами виникнення проблеми низької інвестиційної  активності є:

• несприятливі умови інвестування, зокрема недосконале законодавство щодо захисту прав власності, адміністрування податків, отримання у власність земельних ділянок, вимог до здійснення та контролю підприємницької діяльності;
• недостатня державна підтримка інвестиційної діяльності, неналежна система підготовки програм і проектів для державного інвестування;
• нерозвиненість інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури;

відсутність правових засад  та дієвих механізмів державного-приватного партнерства в інвестуванні [2].

3. ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

З метою забезпечення досягнення оптимального варіанту розвитку інвестиційної  діяльності в Україні та її активізації  визначаються такі шляхи та способи  розв’язання проблеми:

1) покращання інвестиційного  клімату; створення умов для  переходу до інвестиційно-інноваційної  моделі розвитку економіки через  удосконалення законодавства, спрямованого  на активізацію інвестиційної  діяльності; зняття перешкод і  стимулювання залучення інвестицій;

2) удосконалення методології  розробки та оцінювання інвестиційних  проектів, розбудова системи державного  інвестування за такими напрямами:

• державна підтримка реалізації інвестиційних програм і проектів в інфраструктурних та базових секторах економіки;
• державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв;
• державна підтримка реалізації середньо- та довгострокових інвестиційних проектів, спрямованих на створення високотехнологічної конкурентоспроможної продукції;
• державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток об’єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії [3];

3) розвиток інвестиційного  ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме:

• створення та забезпечення ефективного функціонування державної інвестиційної компанії, фонду кредитних гарантій та інших інститутів розвитку;
• становлення та розвиток індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу;
• створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу (консолідація фондових бірж; посилення захисту споживачів інвестиційних послуг; створення центрального депозитарію цінних паперів та системи клірингу та розрахунків, здатних забезпечити мінімізацію ризиків при виконанні угод з цінними паперами);

4) забезпечення ефективності  та прозорості функціонування  механізмів державно-приватного  партнерства (концесії, спільна діяльність, угоди про розподіл продукції  тощо) [3].

За умов гострого дефіциту власних капіталовкладень, необхідних для проведення структурної перебудови економіки, розв’язання проблем  її інтеграції в світову економіку, важливого значення набуває залучення  в Україну зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій. Забезпечення зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Насамперед це стосується зміцнення фінансового  становища держави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього  державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної  стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП. По-друге, зростання обсягів  іноземних інвестицій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення  іноземного капіталу, які здатні забезпечити  стабільні умови для інвесторів.

Важливим кроком на шляху  до активізації процесів іноземного інвестування в економіку України  вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними  іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини, Південної Кореї  та ін.). Транснаціональні компанії (ТНК) мають на меті якомога ширше використовувати потужний ресурсний потенціал країни та досягти прибутку від інвестування шляхом налагодження в Україні власного виробництва, дилерської мережі та експорту продукції [9].

Для активізації інвестиційної  діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій — гарантованого  товарного інвестування. Він має ряд переваг. По-перше, лізинг більше за інших наближений за своєю суттю до довгострокових банківських кредитів, що нині так необхідні підприємствам. По-друге, лізинг дає змогу забезпечити оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання устаткування, а не придбання його у повну власність. По-третє, лізинг робить можливим доступ підприємствам-користувачам усіх форм власності до найпередовішої техніки і дає змогу ліквідувати суперечності між необхідністю її використання та швидким її моральним старінням.

Одним з найперспективніших напрямів залучення іноземного капіталу в Україну має стати розгортання  мережі інвестиційних фондів і компаній. У зв’язку з цим великого значення набуває надходження венчурного (або ризикового) капіталу, який тісно  пов’язаний з фінансуванням інновацій  та науково-технічним прогресом. Основними  галузями в Україні, які потребують ін’єкції ризикового капіталу, є передусім  агропромисловий комплекс, енергетика, транспорт, зв’язок.

Активізації залучення інвестицій в економіку України сприятиме  реформування власності, приватизація державних підприємств. Прискорення  останньої передбачає створення  сприятливих умов для ефективної діяльності іноземних інвесторів, дійовішого використання кредитів, що надаються Світовим банком та ЄБРР для розвитку приватного сектора економіки, малого і середнього бізнесу [9].

ВИСНОВКИ

Отже, інвестування є процесом такого використання коштів, при якому  їх вартість за певний період часу зростає. І цей процес за організаційною формою тісно переплетений з конкретними  формами фінансово-господарської  діяльності, що використовуються економічними суб’єктами. Якщо у підприємства є прибуток, то обов’язково на якомусь етапі вирішується питання щодо його розподілу, і це є елементом управління інвестиціями.

Формами коштів для інвестицій можуть бути будь-які активи, що використовуються в підприємницькій діяльності з  метою отримання прибутку.

Учасниками інвестиційного процесу є всі юридичні й фізичні  особи, об’єднані матеріальними і фінансовими відносинами з інвестором стосовно його проекту нарощування капіталу.

Взаємовідносини інвестора  та учасників проекту регулюються  відповідними договорами між ними. Учасники інвестиційної діяльності можуть бути постачальниками обладнання, сировини та матеріалів, споживачами  продукції проекту, позичальниками, посередниками, консультантами, проектною  організацією, експертами і тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII [http://zakon4.rada.gov.ua] Режим доступу - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12
2. Розпорядження від 29 вересня 2010 р. N 1900-р Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки [http://zakon4.rada.gov.ua] Режим доступу - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1900-2010-%D1%80
3. Галан Л. В Шляхи та перспективи активізації інвестиційної діяльності в ринкових умовах  - http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2012_19_1/Galan.pdf
4. Дука А. П. Теорія і практика інвестиційної діяльності. Інвестування: Навч. Посіб. – К.: Каравела, 2007. – 424 с.
5. Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності за січень-вересень 2012 року http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/ibd/iokved/iokved_u/iokved_0312_u.htm
6. Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень-вересень 2012 року http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/ibd/kindj/infin_u/infin03_12u.htm
7. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 376 с.,
8. О.М. Свінцов Інвестиції як економічна категорія: наукова полеміка - http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_3/251_Swi.pdf
9. Стан та проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України [http://www.refotext.com] Режим доступу - http://www.refotext.com/referat-text-4885-4.html].
10. Черваньов Менеджмент інвестиційної діяльності [http://library.if.ua/] Режим доступу - http://library.if.ua/book/71/5182.html

ДОДАТКИ

Додаток 1. Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності за січень-вересень 2012 року