Лінгвістичні аспекти веб-дизайну

1.1. Лінгвістичні аспекти веб-дизайну. Інтернет лінгвістика

1.1. Лінгвістичні аспекти веб-дизайну

Виникнення Інтернету наприкінці 60-х років як комунікативного середовища передачі даних, а згодом як засобу масової комунікації в XXI столітті призвело до появи не лише глобального інформаційного середовища, але й особливих віртуальних світів, мережних спільнот, мережної культури і мережної мови, які є характерними для нового сегменту соціальної реальності. Інтернет став масштабним, різноманітним, цікавим і непередбачуваним в своєму розвитку, тому, цілий ряд учених, які представляють різні гуманітарні дисципліни, приступили до вивчення Інтернету.

За своєю значимістю та впливом на розвиток світової цивілізації і науково-технічного прогресу Інтернет став символом епохи інформаційного суспільства.

Інтернет являє собою складну соціотехнічну систему, що не має географічних кордонів. Інформацію тут представлено у вигляді великої кількості веб-ресурсів: текстів, зображень, мультимедійних застосувань. Ця система є постійно змінним середовищем, яке функціонує 24 години на добу.

Темпи розвитку Інтернет також вражають. Так, на грудень 2005 року кількість користувачів складала біля до одного мільярду чоловік. Приріст користувачів Інтернету складає в середньому на 18% в рік і другий мільярд користувачів планується до 2015 року. За прогнозами фахівців, до свого третього мільярду аудиторія Інтернету має наблизитися в 2040 році.

Інтернет-лінгвістика

Сьогодні в епоху глобальних комунікацій Інтернет-спілкування набуває широкої популярності. Воно акумулює в собі величезну різноманітність мовних практик, способів і форматів комунікації. Поступово це спілкування стає ознакою нашого часу Signum Temporis.

Найчастіше комунікативний процес в Інтернеті підтримується в текстовій формі. Значення текстового компонента в Інтернеті виходить на перший план. І, природно, лінгвістика тексту повинна відігравати першорядну роль у вивченні комунікативного простору Інтернет, як особливого середовища дії тексту.

На даний момент вже можна говорити про виникнення поряд з усної та письмової особливої третьої форми - електронної мережної мови, а також певного комунікативного середовища, яке вона обслуговує. Деякі лінгвісти говорять також і про появу віртуальної мовної особистості.

В останні роки з'явилося багато публікацій, які присвячено вивченню особливостей функціонування мережної мови, способів формування мережної ідентичності та презентації віртуальної особистості, протіканню мовних процесів в Інтернеті.

В англомовній науковій парадигмі для визначення електронної мови використовуються різні терміни: е-language, netlingo, e-talk, geekspeak, netspeak, weblish, а комунікативний простір її функціонування називають комп'ютерно-опосередкованої комунікацією СМС (Computer Мediated Communication). Термін СMC використовується в двох значеннях, позначаючи як функціональний різновид мови, так і особливе комунікативне середовище.

На пострадянському науковому просторі частіше вживається термін «мова Інтернету», а СMC позначається як електронна комунікація, віртуальна Інтернет-комунікація  або ж комп'ютерний чи електронний дискурс.

Деякі дослідники СМС розрізняють поняття електронне спілкування та електронний дискурс, вважаючи друге більш вузьким поняттям, що описує мовні особливості комп'ютерного «текстового» спілкування. Таким чином, електронний дискурс є складовою частиною більш широкого поняття електронної комунікації.

Ряд західних лінгвістів вибудовує наступний концептуальний ланцюжок від загального поняття до більш вузького:

• Інтернет - глобальне середовище спілкування, комунікативний простір.
• Комп'ютерна комунікація CMC (Computer-mediated Communication).
• Комп'ютерна комунікація за допомогою текстів, що функціонують в мережі CMD (Computer-Mediated Discourse).
• Комп'ютерна розмова, яка наближається до соціо-психолінгвістичного аналізу мови CMCs (Computer-Mediated Conversation). Ця «розмова» залежить від характеру використання Інтернету - формату комунікації (чат, форум, пошта, блог тощо).

З виникненням високих технологій можна говорити про особливі функціональні різновиди мови - мови, що обслуговують електронні засоби комунікації. До них, перш за все, належить мова Інтернету та інших комп’ютерних мереж, а також мова текстових повідомлень, що передається за допомогою інших комунікаційних платформ: служби повідомлення мобільних телефонів, мова повідомлень телексом чи системами міжбанківських комунікацій, повідомлення на базі технічних систем спеціального застосування.

Існує ряд причин, з яких мову засобів електронної комунікації можна вважати функціональним різновидом мови:

1. Сфера функціонування цієї підмови чітко відокремлена від інших сфер комунікації, оскільки вона здійснюється за допомогою технічних електронних засобів і є завжди опосередкованою ними.
2. Ця підмова служить задоволенню специфічних комунікативних цілей, наприклад, спілкування заради спілкування тощо.
3. Ця підмова «ініціювала» виникнення нової системи мультимедійних жанрів і жанрових форматів, і в результаті сприяла розвитку нового напрямку в теорії віртуального жанрознавства.
4. Мовні засоби цього функціонального різновиду мови характеризуються певним набором унікальних лексичних та граматичних характеристик, які можна легко виділити, формалiзувати і утворити єдиний прагматичний комплекс. Існує поняття лінгвістичного дизайну веб-сторінки, що передбачає матеріально втілені фрагменти мовної картини світу соціуму. Взаємодія мовних засобів на просторі веб-сторінки - це відображення універсальних, ідіоетнічних традицій та індивідуальних особливостей мовного спілкування.

Електронна мова є саме функціональним різновидом мови, а не функціональним стилем, в силу цілого ряду властивостей, що відрізняють поняття «стиль» від поняття «підмова» або «різновид мови». До цих властивостей відноситься наявність нейтральних засобів літературної мови і ненормативних засобів мови.

Цей різновид мови є стилістично незамкнутим і не може бути зведеним до жодного з функціональних стилів чи інших функціональних різновидів мови. Цю мову не можна пов'язати ні з однієї спеціальної сферою комунікації або типом дискурсу (наукового, релігійного, освітнього тощо). Цей різновид мови поряд зі специфічними зонами і функціями «обслуговує» також і повсякденне людське спілкування.

Дискурс являє собою складне явище, яке можна розглядати з кількох ракурсів:

• В комунікативному аспекті дискурс постає як вербальне спілкування.
• В структурно-семантичному як фрагмент тексту, що перевищує рівень пропозиції.
• В структурно-стилістичному як нетекстова організація розмовної мови.
• В соціально-прагматичному як текст, занурений у ситуацію спілкування.

Характерні риси комп'ютерного дискурсу:

1. Наявність електронного каналу передачі. Одним з ключових елементів будь-якої моделі комунікації є канал передачі, оскільки він надає адресанту та адресату засоби для створення і сприйняття повідомлення. В комп'ютерній комунікації використовується штучний канал передачі, де з одного боку знаходиться комп'ютер, а з іншого - сучасні технології зв'язку. Західні дослідники визначають цей вид комунікації терміном «комп'ютерно - опосередкована комунікація» (Сomputer-Мediated Сommunication).
2. Опосредованность. Дана характеристика комп'ютерного дискурсу випливає з самого терміна «комп'ютерно-опосередкована комунікація», оскільки спілкування між учасниками комп'ютерної комунікації відбувається за допомогою технічних, електронних засобів зв'язку.
3. Дистанційність. Віддаленість учасників комп'ютерної комунікації один від одного і, як правило, відсутність безпосереднього візуального контакту між ними.
4. Гіпертекстовість. Традиційний письмовий текст в мережному інформаційному просторі, змінюється і набуває гіпертекстової форми. Так, наприклад, звичайний текст, який надруковано на папері, є добре пристосованим лише для двохвимірного сприйняття потоку інформації - зліва направо, зверху вниз. В комп'ютерному дискурсі тексти представляють собою гіпертекстову систему, що складається з вузлів (інформаційних одиниць) і заданих на них асоціативних зв'язків. Це породжує 3-х або навіть n-вимірний інформаційний простір і створює інформаційне середовище, яке є подібним до глибинної структури переробки ідей людським мозком.
5. Віртуальність. Мануель Кастельс назвав сучасну культуру «культурою реальної віртуальності», яку створено з комунікаційних процесів, в основі яких лежить «виробництво та споживання знаків». Люди живуть у символічному середовищі і взаємодіють опосередковано через це середовище. Таким чином, під віртуальністю розуміється знаковий, символічний характер комп'ютерно-опосередкованої взаємодії.
6. Анонімність учасників. Анонімність спілкування в Інтернеті можна назвати її основною рисою в силу складності, а часом і неможливості здійснення спостереження чи контролю. Учасники комп'ютерної комунікації спілкуються в режимі реального часу, але вони практично нічого не знають один про одного, окрім псевдоніма і тієї інформації, яку учасник повідомляє сам про себе.
7. Креативність учасників. Ані віртуальність, ані дистантність, і ще в меншій мірі анонімність, не позбавляють комп'ютерне спілкування креативного моменту. Навпаки, вони створюють сприятливі умови для особистого залучення учасників у комунікативну взаємодію, надаючи людині максимум можливостей не просто для створення свого образу, але і для створення, в певному сенсі, свого власного, нового світу.
8. Креолізованість. Вона означає, що в текстах, які представлено в електронному вигляді, використовуються не лише лінгвістичні, а й паралінгвістичні засоби, наприклад, малюнок, фотографія, а також застосовуються різні шрифти, кольори, графічні символи тощо.
9. Передача емоцій та інших невербальних засобів за допомогою «смайликів». Незважаючи на опосередкований характер комп'ютерного дискурсу і відсутність прямого, візуального контакту між його учасниками, комп'ютерна комунікація може бути доволі емоційною і для цих цілей використовуються не лише вербальні, але і невербальні засоби, до яких можна віднести передачу емоцій, міміки за допомогою «смайликів», які представляють собою поєднані в певному порядку знаки пунктуації. При їх розгляді під кутом у 90 градусів, «смайлики» стають схожими на «личка», що відображають ті чи інші емоції, наприклад:

• :-) – радість.
• :-( - прикрість.
• :-I – байдужість.
• 8-O - подив.
• `:-) - легке здивування.
• :-T – наполегливість.
• :-E – злість.
• 8 - [] – страх.

10. Типова неоднорідність. Основне розмежування типів дискурсів базується на протиставленні письмового та усного дискурсу. Подібно до них, комп'ютерний дискурс може бути персональним або особистісно-орієнтованим (листування електронною поштою, спілкування в чатах) та інституційним або статусно-орієнтованим (спілкування на конференціях, участь у форумах, рекламно-інформаційні дошки оголошень).

11. Жанрова неоднорідність. Поряд з типовою неоднорідністю, комп'ютерний дискурс характеризує і жанрове розмаїття. Можна виділити загально-інформаційні жанри (сайти електронних ЗМІ, сайти великих провайдерів Інтернет-послуг), науково-освітні та спеціальні інформаційні жанри (електронні наукові та навчальні видання, наприклад, монографії, наукові статті, інтерактивні навчальні курси), художньо-літературні жанри, що містять оцифровані твори світової класики, а також літературні твори, які з самого початку створюються для публікації лише в глобальній мережі, так звана «мережература».
12. Комп'ютерна етика та етикет. Процес комунікації поділяється на окремі фрагменти - комунікативні акти. Класичною моделлю комунікативного акту є діалог, як комунікативна взаємодія, щонайменше, двох учасників. Учасники мають певний комунікативний статус, який виявляється, підтримується і обігрується в процесі комунікації за допомогою сукупності спеціальних прийомів і навичок, що можна визначити як етикет. Комп'ютерна комунікація також регулюється набором правил, які і називаються «Netiquette» або «мережний» етикет.

Унікальність Інтернет-спілкування

1. Це спілкування є вкрай поліфонічним, і об'єднує в собі величезну кількість різних типів дискурсу і мовних практик.
2. Гіпертекстові і інтерактивні можливості Інтернету цілком змінюють або вкрай видозмінюють народження і сприйняття тексту. Наприклад, гіперпосилання дозволяють відвідувачу не лише слідувати авторському розгортанню тексту, але й здійснювати власну навігацію.
3. Істотними факторами, що впливають на спілкування в Інтернеті, є його анонімність і дистанційність. Ці фактори поряд з фізичною непредставленістю учасників спілкування, можливістю «приєднатися» або «від'єднатися» в будь-який момент від спілкування в мережі, відсутність інструментів примусу сприяє:

• Посиленню девіантної комунікативної поведінки (спам, троллінг або флуд).
• Зведенню до мінімуму відповідальності за свої провини в Мережі.
• Порушенню мовних норм для встановлення та підтримання віртуальних контактів.

В Мережі існує проблема створення, підтримки та утримання постійного контакту, що вимагає максимальної мобілізації призначених для цього мовних засобів. І це не лише порушення мовної норми. Перформативні висловлювання тут набувають виняткового значення. Багато веб-ресурсів надають своїм користувачам додаткові можливості для побудови перформативних висловлювань, наприклад, в інтерфейсах веб-редакторів передбачено засоби для їх редагування.

Ситуація встановлення і підтримання контакту призводить до комунікативного новаторства, роблячи це спілкування небуденним і оригінальним. Постійно зростає креативність мовної віртуальної особистості в комунікативному просторі Мережі. Причому це зростання відбувається на всіх мовних рівнях, що робить мережну мову унікальним дослідницьким об'єктом для лінгвістичного вивчення.

В Інтернеті спостерігається вибух народної мовотворчості, що захоплює всі мовні рівні, але особливо яскраво це видно по мережній лексиці і особливому комп'ютерному сленгу, відродженню епістолярного жанру, частого використання прийомів мовної гри та інше.

Однак, часто це новаторство виражається у відхиленні від графічних і граматичних мовних норм. Ряд російських лінгвістів говорять навіть про те, що російський Інтернет прощається з російською мовою, описуючи метафорично цю ситуацію «Умераед зайчег мій», тобто, принцип «пишу, як чую» стає в Інтернеті комунікативної нормою.

Однак не все втрачено. Наприклад, Максим Кронгауз вважає, що мода на «мову падонків», «превед» скоро пройде, і ці новаторські прийоми швидко перейдуть на банальні мовні кліше, втрачаючи свою новизну та комунікативну привабливість. Вони будуть служити лише нагадуванням про лінгвістичні ігри певного періоду розвитку Інтернету.

Інший дослідник Інтернету, Кирило Денисов вважає, що вся Інтернет «кривографія» повинна ґрунтуватися на грамотному написанні, адже інакше її ніхто не помітить. Помилка стає кумедною лише тоді, коли читач твердо знає, в чому вона полягає.

4. Заміщений характер спілкування, коли мінімум інформації про віртуального співрозмовника ініціює особливу увагу до метатекстової інформації та її «добудовування» до необхідних висновків. Учасники спілкування прагнуть отримати необхідну інформацію про співрозмовників побічно (за ніком, аватаром, псевдонімом або безпосередньо). Наприклад, в чатах  англомовної комунікації існують спеціальні абревіатури: asl (age, sex, location: вік, стать і місцезнаходження) або morf (male or female: чоловік чи жінка), покликані прояснити на початку чату статеву і вікову належність учасників, а також їх місце проживання.
5. Це спілкування є досить емоційним. Емоційна насиченість має компенсаторний характер в умовах практично повної відсутності невербальних засобів для передачі емоцій і опису емоційних станів. Вона досягається як за допомогою графічних вербальних засобів (використання великих літер, повторень пунктуаційних знаків, смайлики та інше), так і спеціальних програмних графічних засобів, втілених в оболонку програмного забезпечення, наприклад, «емотікони», коли кольорове графічне зображення «личка», що виражає певну емоцію, додається до будь-якого текстового повідомлення або репліки.
6. Особливістю спілкування в Інтернеті є добровільність і бажаність контактів. Комунікативний простір Інтернету надає унікальний полігон для побудови віртуальної мовної особистості, а способам її самопрезентації та творчої самореалізації. Електронна комунікація є додатковим способом самовираження засобами мови, більш доступним, у порівнянні з попередніми.