Шпаргалка по "Информационные системы"

 Інформаційна система  фінансового менеджменту призначена  забезпечувати необхідною інформацією  не тільки управлінський персонал  та власників самого підприємства, але й задовольняти інтереси  широкого кола зовнішніх її  користувачів. Основними користувачами  фінансової інформації є внутрішні  і зовнішні користувачі.

 Зовнішні користувачі  використовують лише ту частину  інформації, яка характеризує результати  фінансової діяльності підприємства  і його фінансовий стан. Більша  частина цієї інформації зосереджена  в офіціальній фінансовій звітності,  яка надається підприємством.Внутрішні  користувачі крім вищеназваної  використовують значний обсяг  інформації про фінансову діяльність  підприємства, яка є комерційною  таємницею.

36. Інформаційні системи управління персоналом

Для цілей кадрового менеджменту  доцільно використовувати сучасні  програмні продукти. Створення комплексної  інформаційної системи для управління персоналом – необхідність сьогодення. Існує декілька об’єктивних причин впровадження інформаційної системи управління персоналом в організації, а саме: багато видів діяльності з управління персоналом можуть виконуватись більш ефективно, з меншим об’ємом необхідної для обробки документації; маючи систему постійно діючого ведення даних, необхідно зберігати набагато меншу кількість бланків і робити менше записів вручну; пошук інформації, потрібної керівництву для прийняття рішень, може подаватись швидше і простіше. Наприклад, замість того, щоб проводити вручну аналіз текучості кадрів по відділам, стажу роботи в компанії та освітнього рівня, спеціалісти можуть складати подібні звіти швидше за допомогою інформаційної системи, використовуючи її можливості сортування й аналізу інформації; оскільки ефективне управління людськими ресурсами набуває все більше стратегічного значення в багатьох організаціях, інформаційна система дасть ефективність і при стратегічному плануванні, і прогнозуванні майбутньої потреби в людських ресурсах. Існує безліч сфер використання для інформаційної системи управління людськими ресурсами. Опитування, яке проводилось серед практикуючих спеціалістів по персоналу, показало, що найбільш загальними сферами користування є: нарахування заробітної плати (78 %); надання пільг (70 %); ведення обліку дотримання вимог законодавства (69 %). Основною сферою використання інформаційної системи є автоматизація процесу нарахування заробітної плати і надання пільг. Замість того, щоб розрахувати і нарахувати заробітну плату вручну, система дозволяє вводити дані за відроблений службовцями час в загальну систему. Потім відповідні підрахунки та інші індивідуальні регулювання відображаються в остаточних розрахунках оплати праці кожного працівника організації. Менеджер з персоналу може отримувати доступ до сучасної бази даних для складання бюджету компенсацій і виплат; працівник, що займається розподілом пільг, може входити в базу даних для отримання відповідних деталей про пільги; а координатор питань заробітної плати може користуватись цією базою даних для створення чеків на оплату праці службовців.

37. Інформаційні системи обліку

В наш час без комп’ютерної техніки та програмного забезпечення не може діяти навіть найменше підприємство. Зайняти лідируюче положення  на ринку, підвищити ефективність роботи персоналу, створити оптимальну структуру  управління – найважливіші завдання керівника підприємства. У бухгалтерській діяльності це особливо важливо, що обумовлює  необхідність застосування пакетів  програм для бухгалтерського  обліку, впровадження яких підвищує оперативність  обробки даних. Проблема оцінки можливостей  та впровадження інформаційних систем бухгалтерського обліку на сьогодні залишається досить актуальною, оскільки з їх впровадженням праця стає більш творчою, спрямованою на організацію  та вдосконалення обліку.

Спочатку розглянемо позитивний результат впровадження інформаційної  системи на підприємстві, яким може бути:впорядкування бухгалтерського  обліку; збільшення кількості інформації, що надходить з даних бухгалтерського обліку; зниженння кількості бухгалтерських помилок; підвищення оперативності обліку.

 Таким чином до переваг,  які отримує підприємство від  впровадження облікових систем  можна віднести: економію оборотних засобів; зниження виробничого браку; скорочення витрат на адміністративно-управлінський апарат; зростання ефективності виробничих потужностей; зниження транспортних витрат;зниження страхових запасів на складах; зменшення витрат часу на здійснення господарських операцій.

 Щодо віддачі від  інвестицій в автоматизовану  систему управління, то отримують,  як правило, за рахунок:

 зниження необгрунтованої  видачі матеріалів; зниження собівартовті продукції за рахунок скорочення витрат; зниження дебіторської заборгованості за рахунок її всебічного контролю;

 зменшення витрат допоміжних  матеріалів; зменшення рівня запасів  на складах;уникнення необлікових  недостач;зменшення необгрунтованих  знижок при відвантаження товару.

ричинами невдалого впровадження інформаційної системи бухгалтерського  обліку можуть бути: відсутністть чітких цілей проекту; неформалізованість бізнес-процесів; неготовність підприємства до змін;неприділення належної уваги керівництва проекту.Серед пакетів прикладних програм найбільшої популярності у користувачів набула програма “1С: Бухгалтерія” версія 7.7для України. 1С: Бухгалтерія 7.7 “Парус-Бухгалтерія7.11″ “Галактика”

38. Типи і категорії електронної комерції. Моделі електронного бізнесу

Електронна комерція - форма постачання продукції, при якій вибір і замовлення товару чи послуги здійснюється через компютерні мережі, а розрахунки між покупцем і постачальником здійснюються з використанням електронних документів і/або засобів платежу. При цьому покупцями товарів (або послуг) можуть виступати як приватні особи, так і організації. Можна виділити два загальних типи електронної комерції. До електронної комерції відносять електронний обмін інформацією (англ. Electronis Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (англ. Electronic Funds Transfer, EFS), електронну торгівлю (англ. E-Trade), електронні гроші (E-Cash), електронний маркетинг (англ. E-Marketing), електронний банкінг (англ. E-Banking), електронні страхові послуги (англ. E-Insurance) тощо.

1. Повністю онлайнова модель ведення електронної комерції. Приклад: Інтернет-магазин по торгівлі будівельними матеріалами «StroyShop.ru» - повністю онлайнова модель ведення бізнесу.

2. Інтернет-бізнес як додатковий  інструмент ведення і розвитку  бізнесу передбачає наявність  традиційної моделі ведення бізнесу,  доповнену новим середовищем,  технологіями Інтернет-бізнесу. Приклад: Інтернст-служба замовлення товарів і послуг «Zakaz OnLine».

Економічну діяльність, здійснювану  через Інтернет, в основному можна  класифікувати за чотирма типами: «Підприємство - Підприємство» (В2В), «Підприємство - Споживач» (В2С), «Споживач - Споживач» (С2С) і «Споживач - Підприємство» (С2В). Така систематизація дозволяє більш  точно оцінити переваги і складності електронної торгівлі для адекватної реакції.

Мобільна торгівля (m-commerce). Мобільна торгівля — закупівля й продаж товарів і послуг через бездротову технологію, тобто, кишенькові пристрої типу мобільних телефонів і особистих цифрових помічників.

39. Форми Internet-торгівлі та Internet-крамниць

Електронний магазин – це автоматизована торгова система, що функціонує цілодобово та забезпечує ведення всього комплексу торгово-облікових операцій. Він має свою Web-вітрину з каталогом товарів і функціями з обслуговування покупців, яка знаходиться в Internet на Web-сайті. Для електронного магазину обов'язковою є наявність двох функціональних частин:

Internet-вітрина, що є автоматичним  шлюзом в Internet, інтегрована із  системою ведення торгових операцій; система здійснення торгових операцій інтегрована з бізнес-процесом підприємства. Для забезпечення усіх процесів у складі бізнес-порталу можуть функціонувати такі сервіси:

• електронні офіси підприємств;
• поштові сервери;
• списки розсилання;
• електронні торговельні майданчики;
• електронні аукціони;
• система автоматизації бартерних операцій;
• електронний бізнес-центр;
• рекламна Інтернет-агенція тощо.

Електронний офіс. Використовують його для підтримки і розповсюдження власної інформації, забезпечення функцій  електронної комерції та управління зв'язками з клієнтами. Поштовий сервер. Кожний користувач бізнес-порталу під час реєстрації одержує власну поштову скриньку на поштовому сервері. Вона необхідна для отримання інформації від постачальників і клієнтів, які не є користувачами цього бізнес-порталу. В такому разі вся інформація, що надходить, міститься в базі даних про клієнтів електронного офісу. Служба списків розсилання. Забезпечує можливість отримання новин і аналітичних матеріалів від інформаційних служб бізнес-порталу на адресу електронної пошти фірми. Електронні торговельні майданчики (торговельні концентратори). Об'єднують постачальників і споживачів для здійснення операцій купівлі-продажу. Електронні аукціони. У складі бізнес-порталу абонентам можуть бути доступні як прямі, так і зворотні електронні аукціони. Прямі аукціони здійснюються постачальниками двома шляхами: постачальник публікує лот, а споживачі проводять постійне голосування для визначення кінцевої ціни товару або послуги; постачальник публікує лот для ознайомлення споживача і вказує дату проведення торгів. Після цього протягом кількох хвилин проводяться торги і здійснюється придбання товару або послуги.

Зворотні аукціони являють  собою тендери і колективні закупівлі. Електронний бізнес-центр. Об'єднує компанії і приватних підприємців для інформаційного обміну. Клієнти мають можливість публікувати свої прес-релізи, які класифікують по галузях і різновидах бізнес-діяльності. Рекламна Internet-агенція. Разом з іншими засобами відкриває широкі можливості для проведення рекламних компаній і маркетингових досліджень своїх клієнтів. Бізнес-портали можуть надавати и інші інформаційні послуги залежно від політики своїх провайдерів, їх фінансових і технічних можливостей. Послуги бізнес-порталів – платні.

40. Віртуальні підприємства,їх види та організація

Віртуальне підприємство — це співтовариство гео-графічно розділених співробітників, які в процесі професійної діяльності спілкуються, взаємодіють, використовуючи електронні засоби комунікацій при мінімальному або повністю відсутньому особистому, безпосередньому контакті.  Віртуальне підприємство — це мережева, комп'ютерно-опосередкована організаційна структура, що складається з неоднорідних взаємодіючих агентів, розташованих в різних місцях. Ці агенти розробляють сумісний проект (або ряд взаємопов'язаних проектів), знаходячись між собою у відносинах партнерства, кооперації, співпраці, координації і т. п.

Віртуальне підприємство створюється шляхом відбору необхідних людських, організаційно-методичних і  технологічних ресурсів з різних підприємств і їх комп'ютерної  інтеграції, що приводить до формування гнучкої, динамічної організаційної системи, найбільш пристосованої для найшвидшого  випуску нової продукції і  її оперативної доставки на ринок. Поняття віртуального підприємства є повністю орієнтованим на замовника, оскільки його основні характеристики — швидкість виконання замовлення (minimal time-to-market) і повнота задоволення потреб клієнта. Віртуальне підприємство не відає галузевих або відомчих бар'єрів. З включенням замовників і підрядників в єдину відкриту організаційну структуру межі між взаємодіючими підприємствами стають вельми нечіткими, прозорими і рухомими. Необхідний рівень партнерських відносин між постачальниками і клієнтами зростає: досягнення успіху одними є необхідною умовою досягнення успіху іншими. При цьому підприємство має більше шансів залишитися задоволеним своїми постачальниками, якщо вони братимуть активну участь в розробці нових продуктів, послуг і навіть стратегій його діяльності.

По форме собственности  виртуальное предприятие подразделяется как и все реальные предприятия  на:

• частная собственность (частное лицо);
• коллективная собственность (коллектив);
• государственная собственность (общество, государство).

41. Принципи роботи електронних фінансових і торгових ринків

Електронний ринок повинен  у своїй роботі дотримуватися  наступних основних принципів:

• простого та єдиного застосування стандартизованих правил складання електронних документів в електронному бізнесі;
• використання єдиних специфікацій (нині це ЕDІ) у максимально можливих межах;
• забезпечення відкритими стандартами електронної торгівлі: В2В (business to business) і В2С (business tо Сustomer);
• мінімізації витрат при обміні додаток-додаток;
• забезпечення мультимовної підтримки;
• урахування національних та міжнародних правил торгівлі;
• урахування традиційних принципів ЕDІ на основі стандарту UN/EDIFACT;
• єдиних специфікацій пакетів та маршрутизації.

При цьому віртуальні ринки  більш ефективні порівняно з  їх традиційними видами, оскільки вони: