Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Ноября 2013 в 00:01, реферат
З першого дня існування видавництва акцент робився саме на якості книжкового продукту. Оригінальний текст або переклад неодмінно мав поєднуватися з чудовими яскравими малюнками та якісною поліграфією. Дитяча книга від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» завжди була коштовною — і за якістю виконання, і за ціною, а відтак — і за суспільним резонансом.
Маріупольський державний університет
Філологічний факультет
Кафедра дошкільної освіти
Папка самостійних робіт
з навчального предмету
«Український фольклор для дітей дошкільного віку»
Підготувала:
студентка ІV курсу
спеціальності Дошкільна освіта
Молчанова Олеся
Маріуполь 2013 рік
Казки про тварин
Вікова група |
Назва казки |
Форми роботи |
Молодший вік |
«Колобок», «Ріпка», «Теремок». Казки віршованого типу. |
Вихователь читає казку, при цьому налагоджуючи інтонацію і пригравая, розповідає сюжет казки. |
Середній вік |
Віршовані казки, «Айболит», «Федорине горе», «Лисиця та журавель», «Солом’яний бичок». |
Вихователь читає казку показуючи малюнки , задаючи дітям питання. |
Старший вік |
«Пес та горобець» , «Бременські музиканти», «Дружба кішки та мишки», «Волк та семеро козляток» |
Діти старшого дошкільного віку вже всі чудово розуміють, але у них ще зберігається конкретність мислення, тому варто вибирати казки з зрозумілим і конкретним сюжетом. |
Фантастично – пригодницькі казки
Вікова група |
Назва казки |
Форми роботи |
Молодший вік |
«Живий капелюх», «Гном Гномича і Изюмка», «Різнобарвні подорожі». |
Казки малюкам найкраще не читати, а розповідати, показуючи їм картинки і розглядаючи їх разом. |
Середній вік |
«Кріт і чарівну квітку», «Чарівне слово», «Про що індик думав», «Хрюк на ялинці» |
Читаючи казки вихователь розповідає дітям в спокійній інтонації, теплими словами та не перелякуючи їх. |
Старший вік |
«Пригоди ослика мафіни і Незнайки, Мумі-тролів і Буратіно, Пеппі Довга панчоха і зайця Коська» |
Вихователь може читаючи казки задавати дітям запитання . які стосуються даної казки , перегріваючи сюжети. |
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — провідне українське видавництво дитячої літератури, одне з найвідоміших дитячих видавництв Східної Європи. Перше приватне дитяче видавництво незалежної України.
Понад половину видань «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ»
здобували перемоги на поважних книжкових
конкурсах, а кілька мільйонів «малят
від 2 до 102» називають «
Заснував видавництво відомий український поет Іван Малкович.
Довкола видавництва згуртувалися провідні українські митці різних поколінь. Висока художня, естетична та поліграфічна якість вигідно вирізняють «абабагаламазькі» видання. З видавництвом тривалий час співпрацюють знамениті українські ілюстратори Владислав Єрко, Кость Лавро, а також «живий класик» української дитячої літератури Всеволод Нестайко.
З першого дня існування видавництва акцент робився саме на якості книжкового продукту. Оригінальний текст або переклад неодмінно мав поєднуватися з чудовими яскравими малюнками та якісною поліграфією. Дитяча книга від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» завжди була коштовною — і за якістю виконання, і за ціною, а відтак — і за суспільним резонансом.
Ошатні видання українських народних казок та української «Абетки», «Улюблені вірші», «Снігова королева» Г.К.Андерсена, Керролова «Аліса» і «Казки Туманного Альбіону» і, нарешті, світовий бестселер останнього десятиліття — семитомник пригод Гаррі Поттера Джоан Ролінг. Це тільки смачні вершечки, які здатні скласти славу і репутацію будь-якому видавництву. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» цю репутацію виборола і заслужила в нерівній боротьбі з українськими реаліями та численними зовнішніми чинниками. Скількох зусиль вартувало Іванові Малковичу провадити свою улюблену справу і поширювати дуже часто економічно невигідну, збиткову українську дитячу книжку за умов засилля російської книги, відсутності системи книгорозповсюдження та й просто людської інертності, відомо, мабуть, лише самому Іванові Малковичу.
Видавництво Старого Лева» засноване 13 грудня 2001 року в м. Львові Юрієм Чопиком та Мар’яною Савкою. Основним напрямом діяльності є видання літератури для дітей, підлітків та юнацтва сучасних вітчизняних та закордонних авторів. З часу заснування видавництво дбає про особливий літературно-мистецький та поліграфічний рівень видань, співпрацюючи з високопрофесійними українськими авторами, перекладачами та художниками, які допомагають творити впізнаване обличчя видавництва.
Національне видавництво дитячої літератури «ВЕСЕЛКА» має славну історію. Засновано 9 березня 1934 року.
За роки своєї діяльності видало понад 10 тисяч назв книжок загальним теражем 1,5 мільярда примірників, на яких виросло не одне покоління юних читачів.
Дбаючи про інтелектуальне виховання дітей і молоді видавництво випускає книжки для різних вікових категорій – від малят до старшокласників. А також для їхніх батьків, педагогів, найширших читацьких кіл. «ВЕСЕЛКА» видає українську і зарубіжну класику,фольклор, сучасну художню літературу, науково – пізнавальні. Документальні, літературознавчі твори, різноманітні антології , тематичні збірки, щорічники.
Книжки виходять переважно українською мовою ( 99% ) та мовами національних меншин в Україні, а також англійською. німецькою, іспанською, польською, болгарською та іншими мовами.
Назва видання |
Позитивні риси |
Негативні риси |
http://www.feya.net.ua/ Серія видань «Мамине Сонечко»:
|
|
|
http://www.angelyatko.com.ua/ видавництво «Країна ангелят»:
|
|
|
http://posnayko.com.ua/ Журнал «Пізнайко» |
|
|
«Зробив діло – гуляй сміло»
Ця дитяча казка - про те , що людина не виживе без таких якостей як працьовитість і вірність.
Ось і ранок настав , подумав Назар , встав і пішов умиватися . Він був дуже добрим і працьовитим , але жив він не один , а зі своїм братом , Нестором , який був повною його протилежністю. Прибравшись в будинку , Назар пішов будити свого брата.
Після сніданку працьовитий хлопчик задумався про те , що пора збирати уражай , адже літо добігало кінця . Зібравшись , він попросив допомоги у свого брата , на що той відповів: «Назар , стільки часу ще попереду , підемо краще грати на двір , а коли прийде осінь , разом щось придумаємо ».
Назар дуже засмутився , почувши такі слова від свого брата.
І він сказав йому , що якщо той не схаменеться , це ні чим хорошим не закінчиться , і розповів йому дитячу казку про великого Нехочуху . На що Нестор махнув рукою і втік пустувати.
Поки працьовитий брат працював , не покладаючи рук , інший , забувши про все на світі , веселився з новими друзями.
Прийшла пора золотої осені , і всі порозбігалися по своїм теплим , затишним домівках. Залишившись зовсім один , Нестор відчув себе голодним , холодним і ні кому не потрібним .
Він довго блукав , але ніхто , навіть його нові друзі , не захотіли допомогти йому .
Зовсім знесилений від голоду і холоду , Придибало до будинку де вони жили з братом. Посоромившись постукати , він довго стояв , переступаючи з ноги на ногу , заглядаючи в його вікно і підбираючи слова про прощення.
І тут Назар помітив свого брата , вибіг до нього , обняв і запросив у будинок , забувши про всі образи.
Того вечора Нестор зрозумів сенс прислів'я : « Зроби справу , гуляй сміло ! »
Маріупольський державний університет
Кафедра дошкільної освіти
Реферет на тему:
« Творчість Павла Глазового»
Підготувала:
студентка ІV курсу
спеціальності Дошкільна освіта
Молчанова Олеся
Маріуполь 2013 рік
Павло Глазовий (30 серпня 1922 — 31 жовтня 2004) — український поет — гуморист і сатирик.
Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім`ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950—1961 рр. — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».
Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поема “Слався, Вітчизно моя!” (1958), поетичні збірки сатири та гумору “Великі цяці” (1956), “Карикатури з натури” (1963), “Коротко і ясно” (1965), “Щоб вам весело було” (1967), “Мініатюри та гуморески” (1968), жартівлива поема “Куміада” (1969), “Усмішки” (1971), книжки для дітей “Пушок і Дружок” (1957) та “Старі друзі” (1959), написані в співавторстві з Ф. Маківчуком, “Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника” (1958) — у співавторстві з Б. Чалим, “Іванець-Бігунець” (1963), “Як сторінка, то й картинка” (1964), “Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу” (1965), “Перченя” (1966).
Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий Знаю: славі, що прийшла до нього, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава тепер. А народна шана - це передовсім природне відлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ... Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, що ледь-ледь (наче здалеку) підсвічувала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках - наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь - справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характерні для свого часу і свого народу. У гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості: духовні, моральні, етичні й побутові...
Про все це автор веде мову з усмішкою, іронією, часом легким сарказмом (гуморист!). Але ширше й важливіше - з великим і щирим уболіванням за людину. Її життя, мову, Батьківщину... З гарячими думками про майбутнє: чи збережуть українці своє рідне - слово, культуру, пам'ять, звичаї? Ці тривоги чим далі сильніше переймали старого-старого письменника, поставали у нових і нових віршах.Він поспішав і - встиг! Останнє десятиліття стало прощальним злетом. Благословенна доля берегла пам'ять, талант, гострий розум, зацікавлення до сущого навколо - і до останніх днів на землі. Вісімдесятидволітній мудрець (не лише письменник, а й великий читач з назавжди для душі обраним Шевченком) Павло Прокопович пам'ятав усе життя:
«Раз добром зігріте серце
вік не прохолоне...»
...Нехай ці слова завжди звучать услід
добрій пам'яті про нього, хай вплітаються
у них «сміху іскорки ясні», які Павло
Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік
- добрим людям.
Життя ж - вогонь. У тім вогні
Серця людські палають,
А сміху іскорки ясні
Над полум'ям літають:
Смішні пригоди і слова,
Події та картини.
Я сам згоряю у вогні
Й збираю ті іскрини.
Якби не міг збирати я
Веселого й смішного,
Давно розпалась би душа
Під тягарем страшного.
Сонце нашої свободи
Йде все вище й вище,
Вільно дихаєм сьогодні -
Аж у носі свище...
Нам недавно комуняки
Дихать не давали,
А жінки й дівчата груди в пазусі ховали.
І до чого ж були справді
Нерозумні люди!
Не дай Боже, якась дівка
Оголила б груди, -
Їй би всипала матуся
Ще й додав би тато.
Чи не тому й дітей колись
Родилось багато?
Там, де влада потрапляє в благородні руки,
Розвиваються мистецтва,
Буяють науки,
А як вискочать угору
Бовдури й нахаби,
Їх нічого не цікавить, крім голої баби...