Творчість художників Киріака Костянтиновича Костанді та Сергія Івановича Світославського

Внутрішній  вигляд селянського двору, глуха  вулиця провінціального містечка, тихий  закуток передмістя – такими були сюжети багатьох живописних полотен  цього майстра. З його картин перед  нами постає не Україна взагалі, а  Україна саме дореволюційна з  її злиднями і провінціальною відсталістю. І разом з тим твори С. І. Світославського сповнені чаруючої поезії глибокого ліризму. Привільні простори українського степу з поодинокими орачами на ниві, весняні розливи повноводих рік, потопаючі в зелені будиночки київських передмість – все це знайшло в картинах С. І. Світославського глибоке естетичне осмислення.

Його ліричний талант знайшов своє відображення в опоетизованих пейзажах музейної колекції. «Березовий гай» – полотно, яке, мабуть, найповніше виражає тонке володіння кольорами: адже художник за допомогою відтінків зеленого переконливо відтворює образ прозорого березового гаю навесні. «Дахи» – типове зображення провінційної глушини, властивого їй одноманіття, в якому відчувається імлистість зимового похмурого дня. За тонкістю живописної майстерності, світлим оптимістичним почуттям, що стверджує радість буття, ці літній і зимовий пейзажі, як і всю творчість митця, слід віднести до класичної спадщини національного образотворчого мистецтва.

У роботах  «Весна. Корови» та «Убрід» ліричний пейзажний жанр поєднується з  бездоганним віртуозним анімалістичним жанром, що стає характерним для  творчості Світославського.

Полотна його глибоко демократичні і за сюжетами, і за ідейним змістом. На пейзаж він  ніби дивиться  очима тих простих  трудових людей, які так часто  присутні в його картинах. Їхні радість  і сум зливаються зі станом природи, підкреслюють його; вони працюють у  полі, переправляються на поромі з  худобою через Дніпро, возять мішки  із зерном до млина. У творах митця  немає ніякої навмисної красивості. В них лише правда, правда життя, відображена вдумливим художником, зігріта його щирою любов’ю.

Час змінював особливості живописних прийомів майстра, але не торкався головного – Світославський до кінця залишився вірним своїм  колись обраним естетичним ідеалам, що стверджували красу повсякденного, буденного, вірний своєму, сформованому ще замолоду творчому методу – реалізму. І в цьому вбачається цілісність натури майстра, відданість заповітам  його вчителів та друзів-передвижників.

Творча  спадщина Сергія Світославського велика і багатогранна. Але художник увійшов  у мистецтво передусім як співець  України, околиць Києва та Дніпра.

Його картини  зберігаються в Національному художньому музеї України, в художніх музеях Харкова, Сум, Сімферополя, Вінниці  та інших міст України. Вони входять  до зібрань Державної Третьяковської галереї, Державного Російського музею  в Санкт-Петербурзі. Є вони і в  музеях інших міст Росії, Узбекистану, Киргизії, Казахстану, в Національній галереї Чехії. Зберігаються вони також  у багатьох приватних колекціях. У тій чималій кількості картин, що залишив нащадкам майстер, постає перед нами образ скромної і працелюбної  людини, образ талановитого, глибоко  національного художника, наділеного великим живописним даром, мистецтво  якого  органічно поєднало в собі обидва століття – ХІХ і ХХ.

2.3 Спільні  риси в творчості

Сергія  Івановича Світославського та Киріака  Костянтиновича Костанді об’єднує не тільки спільна справа, любов до України та епоха. Можна з впевненістю стверждувати, що мета творчості цих художників, теми картин і спосіб зображення мають численні спільні риси.

По-перше, той факт, що художники жили в  одній епосі відіграє немалу роль у творчості. На той час територія  України знаходилася у складі Російської Імперії, що не давало українській  культурі розвиватися з бажаною  інтесивностю. Незважаючи на перепони, любов до України не померла у  душах Світославського та Костанді. Як було сказано вище, кожен із цих  письменників провів певну частину  свого життя на чужині. Тим не менш, як в творчості Сергія Івановича, так і в творчості Киріака Костянтиновича, провідне місце посідають картини з зображенням України: чи то природи, чи то побуту, чи то культури. І можна сказати, що “золотим” періодом для кожного з митців були роки, проведені на своїй рідній землі. Для Костанді це була Одеса, для Світославського – Київ.

По-друге, серед спільних особливостей можна  виділити любов до анімалістичного  пейзажу, тобто картин, на яких зображені  тварини на природі. У якості ілюстраціі моїх слів можна навести такі картини, як “Подвір’я весною” з зображенням коня та собаки, “Воли на оранці”,  Сергія Світославського, та “Корови”, “Гуси”, Киріака Костанді. І знову ж-таки можна зазначити, що любов до анімалістики вилілась в творчості письменників саме з українським колоритом.

Можна знаходити  багато спільних особливостей творчості  цих славетних вітчизняних художників, але головне, що об’єднує цих людей – зміна на краще українського та світового живопису.

ВИСНОВКИ

У цій домашній конрольній роботі я проілюстував наскільки вплив творчості Киріака Костянтиновича Костанді та Сергій Івановича Світославського важливий для становлення українського живопису кінця 19 – початку 20 століття  і культури в цілому.

У кожного  з них була складна доля, що супроводжувалася довгими роками проживання за межами Батьківщини. Вони робили свою справу, незважаючи на всі перепони. Робили талановито, яскраво, натхненно.  Своїми картинами художники несли і несуть по цей день людям добро, світло, любов до України. Їхні картини спонукають задуматися, зазирнути углиб картини та побачити її суть, дивлячись лише на невеличке полотно. На мою думку, Сергію Світославському та Киріаку Костанді як нікому іншому в ту епоху вдалося звернутися до українців своїми творами.

Якщо  можна говорити про живопис в  руслі актуальності, то ці полотна  ніколи її не втратять, адже ніколи не втратять актуальність такі поняття  як доброта, любов, душевне тепло. Саме такі емоції виклакає перегляд картин цих митців. Глядач з першого погляду  ніби поринає у атмосферу цієї картини і вбирає в себе всю  гамму почуттів, що художник пензлем  вклав у роботу.

Насамкінець, хочу зазначити, що не можна забувати славетних синів України, треба шанувати їх, та пам’ятати їхнів вплив на країну, яку всі ми називаємо Батьківщиною.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1146—1147.
2. Афанасьєв В. К. К. Костанді. — К., 1955.
3. Амшей Нюренберг. Кращий український художник-пейзажист - Журнал "Одесса", № 2, 1996
4. Черкаська Г.В. Мовчазна любов. – К.: Incognita, 2013 (с. 1-5)
5. Ольга Жбанкова. Сергій Світославський. // «Артанія-Нова». — Київ, 2005.
6. Суржок Яна Григорівна. Сергій Світославський як класик українського національного пейзажу
7. Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — Київ, 1980. — С. 445.
8. Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини ХІХ - початку ХХ століття.-К.:Одеса:Либідь, 1990 (с. 47-53)