Степан Бандера – видатний український діяч

 

                        Київський національний університет  ім. Т.Г. Шевченка

                              

                                                 Інститут філології

 

 

 

 

 

                                              Реферат на тему:

  «Степан Бандера – видатний український діяч»

 

 

 

 

 

 

                                                      Виконала студентка ІІ курсу

                                                                              3 китайської групи

                                                                                       Кафедри китайської, корейської

                                                                              та японської мови

                                                                              Гришко Яни Дмитрівни

 

 

 

 

 

                                                                              Викладач: Вербовий О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Київ - 2013

 

                                             Зміст

1. Вступ
2. Дитячі роки Степана Бандери
3. Формування політичної свідомості
4. Діяльність в ОУН УПА
5. Висновок
6. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Вступ

 

З моменту,як 20 січня 2010 року, «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу», Президент України Віктор Ющенко присвоїв  Бандері звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (посмертно), все частіше піднімають питання, хто є Степан Бандера: герой чи терорист?

В даній роботі я хотілаб  розглянути життєвий шлях такої суперечливої як Степан Бандера. Спочатку розглянути його дитячі роки, познайомити читача з його родиною, яка без сумнівів вплинула на розвиток його свідомості та поглядів, розглянути період юності, коли у ще молодого Степана починає формуватися власна громадянська позиція, коли він вступає в такі організаціх як «Пласт», «Сокіл», а ще пізніше до Української військової організації, в якій і розпочинає свою активну діяльність.  У 1929 році, коли постала ОУН, Степан Бандера стає її учасником та починає своє сходження по організаційній драбині ОУН. Розглядається його діяльність у міжвоєнний період та період ІІ світової війни, період ув’язнення та період керівництва партизанською боротьбою з – за кордону. Степан Бандера – це та людина, яка зробила визначний вклад в історію України, який у найскладніші періоди не полишав надії на здобуття незалежності для його Батьківщини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Дитячі роки  Степана Бандери

 

 

Степан Бандера народився  в сім’ї священика - пароха Старого Угринова на Калущині у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям.

Його батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був  у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Його мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик.

Степан був другою дитиною своїх батьків. Старшою  від нього була сестра Марта. Молодшими: Олександр, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.

Дитячі роки Степан прожив в Угринові Старому, в домі своїх  батьків і дідів, виростаючи в  атмосфері українського патріотизму  та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, наприклад, його вуйки: Павло Ґлодзінський - один з засновників “Маслосоюзу” і “Сільського Господаря” (українські господарські установи), Ярослав Весоловський - посол до Віденського парламенту, скульптор М. Гаврилко й інші. Під час першої світової війни юний Бандера пережив чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і дім священика був частково знищений гарматними пострілами. Тоді ж, літом 1917 р., спостерігалися прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велика різанина між українськими та московськими військовими частинами.

У жовтні-листопаді 1918 р., як несповна десятирічний хлопець, Степан пережив хвилюючі події відродження і будови української держави. Його батько належав до організаторів державного перевороту в Калуському повіті (з лікарем д-ром Курівцем) і Степан був свідком формування батьком з селян довколишніх сіл військових відділів, озброєних захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. родинне життя сім’ї Бандери стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійності. Батько був послом до парламенту Західньо-Української Народної Республіки - Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію національно-політичної свідомості юного Бандери мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою в одну державу, в січні 1919 р.

У травні 1919 р. Польща вжила  у війні проти української держави армію ген. Галлера, яка була сформована й озброєна державами Антанти з призначенням до боротьби з більшовицькою Москвою. Під її перевагою фронт почав пересуватися на схід. Разом з відступом Української Галицької Армії подалася на схід ціла родина Бандери, переїхавши до Ягольниці біля Чорткова, де вони зупинилися. Тут замешкали у дядька (брата матері) о. Антоновича, який був там парохом. У Ягольниці вони пережили тривожні й радісні моменти великої битви так званої Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусив початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з родини Бандери окрім юного Степана, в тому числі й батько, як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації. У вересні того ж року мати Степана, разом із дітьми, повернулася до родинного села - Угринова Старого.

Батько Степана, Андрій Бандера, перебув усю історію УГА на “Великій Україні” (тобто на Наддніпрянщині) в роках 1919-1920, боротьбу з більшовиками й біломосковськими військами. До Галичини він повернувся літом 1920 р. Спершу укривався перед польськими офіційними органами з уваги на переслідування українських політичних діячів. Восени того ж року батько повернувся на попереднє становище пароха в Угринові Старому.

Весною 1922 р. померла мати Степана, Мирослава Бандера, від  туберкульозу горла. Батько був на парафії  в Угринові Старому до 1933 р. Того року перенесли його на парафію до Волі Задеревецької, повіт Долина, а опісля до села Тростянець, теж у Долинщині (вже після арешту Степана).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Формування  політичної свідомості

У вересні, або жовтні 1919 року Степан поїхав до Стрия і тут, після складення вступного іспиту, вступив до української гімназії. До народної школи він не ходив взагалі, бо в селі де народився і підростав Степан, як і в багатьох інших селах Галичини, школа була не чинна від 1914 р. з уваги на покликання учителя до війська та інші події воєнного часу. Навчання в обсязі народної школи Степан дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, використовуючи несистематичну допомогу домашніх учительок.

Українська гімназія в Стрию була організована й утримувалась спершу заходами українського громадянства, а згодом дістала право публічної, державної гімназії. Біля 1925 р. польська державна влада відібрала їй окремішність, перетворивши її на українські відділи при місцевій польській державній гімназії. Українська гімназія в Стрию була класичного типу. У ній Степан пройшов усі вісім класів у роках 1919-1927, виявляючи добрі успіхи в науці. В 1927 р. Степан склав там матуральний іспит.

Матеріальну спромогу вчитися  в гімназії Степан мав завдяки  тому, що мешкання й утримання забезпечили дід та баба, які мали своє господарство в тому ж місті. Також в Стрию жили його сестри і брати під час шкільної науки. Літні й святкові ферії вони проводили в родинному домі, в Угринові Старому, який був віддалений від Стрия близько на 80 кілометрів. Як у батька під час ферій, так і в діда під час шкільного року Степан у вільний від навчання час працював у господарстві. Крім того, починаючи від четвертої гімназійної класи, Степан давав лекції іншим учням і тим способом заробляв на власні видатки.

Виховання і навчання в українській гімназії в Стрию  відбувалося за планом і під контролем  польських шкільних властей. Проте  ж деякі вчителі зуміли вкласти  в освітню систему український  патріотичний зміст. Але основне  національно-патріотичне виховання молодь набула в шкільних молодіжних організаціях.

Такими явними - легальними організаціями в Стрию були:

Пласт - організація українського скаутінгу, і “Сокіл” - спортивне  товариство. Крім того, існували таємні гуртки підпільної організації середньошкільників, яка стояла в ідейному зв'язку з Українською Військовою Організацією - УВО - і мала своїм завданням виховувати дібрані кадри в національно-революційному дусі, впливати в тому напрямі на загал молоді та залучувати старшокласників до допоміжних дій революційного підпілля (наприклад, збірки на втримання українського таємного університету, поширювання підпільних і заборонених польським урядом українських закордонних видань, протидія спробам виломів з фронту національної солідарності - бойкоту польських товариств, конскрипції, перших виборів тощо).

До Пласту Степан вступив  в третьому гімназійному класі (у 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені ім. кн. Ярослава Осьмомисла, а  після матури - в 2-му курені старших  пластунів “Загін Червона Калина”, аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Його попередні старання вступити до Пласту в 1-му, і 2-му клас були безуспішні через ревматизм суглобів, на який Степан хворів від раннього дитинства, іноді він не міг навіть ходити, в 1922 р. два місяці провів в лікарні з водяною пухлиною в коліні). До підпільної Організації середньошкільників Степан належав від 4-ого класу і був членом провідної ланки Стрийської гімназії.

Після закінчення гімназії й іспиту зрілості в 1927 р., Степан намагався виїхати до Подєбрад у ЧСР на студії в Українській Господарській Академії, але цей план відпав, бо Степану не вдалося одержати паспорту на виїзд закордон. Того ж року він залишився в батьківському домі, займаючись господарством і культурно-освітньою працею в рідному селі (працював у читальні “Просвіти”, провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство “Луг” і належав до засновників кооперативу). При цьому він провадив організаційно-вишкільну роботу по лінії підпільної УВО в довколишніх селах.

У вересні 1928 року  переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Навчання на цьому відділі тривало вісім семестрів; два перші роки у Львові, двох останніх роках більшість занять, семінарійних і лабораторних праць відбувалися в Дублянах коло Львова, де містилися агрономічні віділи Львівської Політехніки. Абсольвенти складали, крім поточних іспитів під час навчання, дипломний іспит й отримували диплом інженера-агронома. Згідно з планом навчання Степан провчився 8 семестрів у роках 1928-29 - 1931-32, доповнивши два останні семестри в 1932-33 році. Його навчання закінчилося лише на восьми семестрах, а дипломного іспиту він вже не встиг зробити через політичну діяльність і ув'язнення. Від осени 1928 р. до половини 1930 р. я мешкав у Львові, потім два роки в Дублянах і знову у Львові 1932-34.

У своїх студентських роках С.Бандера брав активну  участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки “Основа” та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював у бюро товариства Сільський Господар, що займався піднесенням агрокультури на Західних Українських Землях. В ділянці культурно-освітньої праці з рамени товариства “Просвіта”  відбував у неділі і свята поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями та на допомогу в організуванні інших імпрез. У ділянці молодечих і спортово-руханкових організацій Бандера був активним передусім у Пласті, як член 2-го куреня старших пластунів “Загін Червона Калина”, в Українському Студентському Спортовому Клюбі (УССК), а деякий час також у товариствах “Сокіл-Батько” і “Луг” у Львові. До його спортивних вподобань належали біг, плавання, лещетарство, кошиківка і передусім мандрівництво. У вільний час Степан залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алкоголю.

Найбільше часу й енергії  вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Вона полонила його щораз більше й більше, відсуваючи на другий план навіть завершення навчання. Виростаючи від дитинства в атмосфері українського патріотизму й змагань за державну самостійність України, він вже в гімназійному періоді шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час організувала й очолювала на Західно-Українських Землях Революційна Українська Військова Організація (УВО). З її ідеями і діяльністю Степан познайомився частково через родинні зв'язки, а ще більш під час праці в підпільній Організації середньошкільників. У вищих гімназійних класах він почав виконувати деякі допоміжні завдання в діяльності УВО: поширювання її кличів, підпільних видань та служба зв'язку. Членом УВО він став формально в 1928 р., діставши призначення до розвідувального, а потім до відділу з пропаганди. Одночасно Бандера належав до студентської групи української націоналістичної молоді, яка була тісно зв'язана з УВО.