За Наполеоне
І були прийняті зведення законів
— "Кодекси Наполеона" (цивільний,
комерційний і кримінальний), що мали регулювати
відносини у суспільстві та охороняти
непорушність приватної власності. Закони
були прогресивними, оскільки передбачали
розвиток вільної конкуренції, сприяли
піднесенню економіки Франції. У країні
розпочався промисловий переворот, були
упорядковані фінанси, засновано Французький
банк. Разом з економікою міцніла французька
буржуазія.
Зовнішня
політика Наполеона мала за
мету забезпечити Франції економічне
і політичне панування в Європі.
Армії Англії, Росії, Австрії, Пруссії
не могли протистояти французькій, що
стала першою регулярною армією в Європі.
Армію
складали не найманці, як у
більшості країн, а особисто
вільні селяни. її очолювали здібні
командири, сам Наполеон був
талановитим полководцем. У 1800—1801 рр.
Наполеон завдав кілька поразок військам
Австрії.
1805 р. Англія,
Росія, Австрія та Пруссія,
побоюючись встановлення панування
Наполеона в Європі, роз-і п
ічали війну проти наполеонівської
Франції. Для Австрії початок
війни був невдалим: частина її військ
у фортеці Ульмі капітулювала, і армія
Наполеона увійшла у Відень. На морі, біля
мису Трафальгар, англійський адмі-рнл
Нельсон розгромив французько-іспанський
флот. Ллє в битві біля Аустерліца 1805 р.
австрійські та російські війська зазнали
нищівної поразки. Австрія капітулювала.
1806 р. Наполеон розбив прусські війська
і ішійшов у Берлін. Там він підписав декрет
про континентальну блокаду, що забороняв
Австрії, Пруссії та усім належним від
Франції державам Європейського континенту
торгувати і мати будь-які зв'язки з Англією.
Наполеон прагнув підірвати могутність
Англії, закривши для неї європейські
ринки. У відповідь Англія блокувала французькі
порти.
На початку
1807 р. Наполеон завдав поразки
російській армії. У Тільзіті
Наполеон І і Олександр І підписали договір
про мир і союз між Францією та Росією.
Росія низнавала французькі завоювання
в Європі і приєдналася до континентальної
блокади Англії.
У1807—1808
рр. французькі війська окупували
Іспанію. Іспанський престол посів
брат Наполеона — Жо-аеф. Народ Іспанії
підняв повстання і розпочав партизанську
війну. У цій війні, що тривала до 1812 р.,
французи втратили близько 500 тис. осіб.
1809 р. Австрія,
скориставшись невдачами Франції
н Іспанії, стала на бік Англії.
Але наполеонівська Франція знову розгромила
Австрію, яка підписала важливий і принизливий
для неї мирний договір.
Пануванню
Наполеона в Європі перешкоджала
Росія, що порушувала континентальну
блокаду, дозволяла нейтральним
суднам заходити в російські
порти. Французько-російські відносини
різко загострилися.
1812 р. майже
півмільйонна армія Наполеона
напала на Росію. Намагання
Наполеона розгромити російські
війська частинами були марними.
Дві російські армії, об'єднавшись
біля Смоленська і витримавши
важку бит-ву, відступили до Москви.
У битві під Москвою на Бо родіпському
полі війська під командуванням Михайла
Кутузова знекровили армію Наполеона,
хоча й не змогли) перемогти. Французи
захопили Москву, населення якої залишило
місто. Спроби Наполеона нав'язати російському
імператору мир не мали успіху. У Москві
розпочалися пожежі, що ускладнили становище
французьких військ. У тилу французів
діяли партизани. Наполеон був змушений
залишити Москву і відступив. 1812 р. близько
20 тис. солдатів і офіцерів армії Наполеона
врятувалися втечею через р. Німан у Польщу.
Поразка
Наполеона у війні 1812 р. зумовила
подальший крах наполеонівської
імперії. Наполеон, повернувшись
у Францію, створив нову армію,
що мала воювати проти російських
військ, які вступили у Німеччину.
Але тепер йому довелося воювати проти
всієї Європи (Росії, Англії, Австрії, Іспанії,
Пруссії, Швеції та ін.).
1813 р. під
Лейпцигом відбулася вирішальна
битва — "битва народів".
Французькі війська зазнали поразки.
На початку 1814 р. війська союзників
увійшли на територію Франції, згодом
—- у Париж. Наполеон зрікся престолу.
На вимогу
переможців і старої французької
аристократії сенат відновив
королівську династію Бурбонів.
Наполеона було відправлено на
довічне заслання на острів
Ельба. Було укладено Паризький
мир 1814 р., за яким Франція позбувалася
всіх територіальних завоювань. Спроба
Наполеона повернутися до влади в 1815 р.
("сто днів") була невдалою.
У битві
біля селища Ватерлоо (неподалік
м. Брюсселя) наполеонівську армію
було остаточно розгромлено англійськими
і прусськими військами. Перша Наполеонівська
імперія перестала існувати.
Наполеонівські
війни засвідчили агресивний і антинародний
характер режиму Бонапарта. Ці війни
були періодом тяжких випробувань для
народів Європи. Авантюристичні спроби
досягти світового панування призвели
імперію Наполеона до краху.
Використана
література.
1.
Баландин Рудольф Константинович.
Всемирная история: 500 биогр. : Знаменитые
правители, полководцы, нар. герои,
мыслители и естествоиспытатели,
политики и предприниматели, изобретатели
и путешественники, писатели, композиторы
и художники всех времен и народов / Р.
К. Баландин. — М. : Современник, 1998. — 315
2.
Всемирная история: Великая Французская
революция / И.А. Алябьева (ред.кол.).
— Минск : Харвест, 2001. — 512с.
3.
Всемирная история: Возрождение
и Реформация / И.А. Алябьева (ред.кол.).
— М.; Минск : АСТ, 2000. — 1000с.