Великий італійський учений Галілео Галілей

Експериментальний метод Галілея особливо чітко видний на прикладі дослідження ним законів падіння тіл. Галілей починає із припущення про те, що тіла падають із постійним прискоренням. Це ще гіпотеза, хоча вона й заснована на безпосередніх спостереженнях і деяких міркуваннях, все-таки є здогадом. Із цих припущень Галілей виводить наслідки. Він доводить, що якщо тіло падає рівноприскорено, тобто якщо v~t, те пройдений шлях пропорційний t2. Техніка експерименту не дозволяла безпосередньо перевірити цей висновок (у той час не було ще навіть звичайних маятникових годинників). Тому Галілей вирішує перевірити цей закон для випадку руху тіл по похилій площині. Він бере довгу дошку з жолобом, вистеленим пергаментом. Під один кінець дошки зміцнює підставку так, щоб дошка утворила похилу площину. Змушуючи сковзати кульку по жолобі, вона вимірює час, за який кулька проходить певну відстань по жолобі. Час руху кульки Галілей вимірює по кількості води, що витекла через малий отвір з посудини. Прорахувавши виміри, Галілей знайшов, що по похилій площині тіло рухається рівноприскорено, причому це справедливо для похилих площин з різними кутами нахилу. Звідси Галілей доводить, що дане положення вірно й для вільного падіння, тому що вертикальний рух тіла вниз можна розглядати як граничний випадок руху його по похилій площині, коли кут нахилу наближається до 90°. Таким чином, експеримент підтверджує основну гіпотезу й тепер можна вважати, що закон падіння встановлений. У цьому дослідженні зовсім чітко прослідковується нова ланка: обґрунтування висловленої гіпотези, висновок з неї за допомогою спеціально поставленого експериментального дослідження.

Таким чином, метод наукового дослідження Галілея можна охарактеризувати так: зі спостережень і досвідів установлюється припущення - гіпотеза, що хоча і є узагальненням досвідів, але містить у собі щось нове, що безпосередньо не витримується в кожному конкретному досвіді. Гіпотеза дає можливість вивести строго математичним і логічним шляхом певні наслідки, пророчити деякі нові факти, які можна перевірити на досвіді. Перевірка наслідків і підтверджує гіпотезу - перетворює її у фізичний закон. В основних рисах цей метод і стає основним методом, відповідно якому розвивається природознавство.

Висновок

У своїх творах Галілей зачав основні риси нового знання про природу матерії, рух й закономірності матеріального світу - механічного матеріалізму. Галілей був супротивником навчання Арістотеля про матерію й форму, й у своїх творах відроджував ідеї древніх атомістів. Матеріальні речі, по Галілею, складаються з незліченної множини дрібних часток, між якими є проміжки. Зміни в природі відбуваються в результаті руху й перерозподілу цих часток, які не знищуються й не створюються знову. Відроджуючи атомістичну гіпотезу, Галілей намічає основні риси кількісного механічного розуміння природи. Він заперечує незліченні сховані якості, що вводяться схоластами (прагнення, антипатії й т.д.), і сміється над їхньою методологією. Матерія, по Галілею, має лише прості геометричні й механічні властивості.

Таким чином, в особі Галілея наука розгорнула по всьому фронті напад на світогляд середньовічних богословів, попів, ченців і схоластів, у результаті якого йому був нанесений нищівний удар. Одночасно   Галілей   заклав основи нового експериментального методу дослідження природи, з'явився одним з основоположників природознавства й нового світогляду – механічного матеріалізму, що стало основним світоглядом фізиків і натуралістів взагалі. Нарешті, Галілей заклав основи динаміки; з його досліджень, власне кажучи, починає розвиватися ця область фізичних наук.

Список використаної літератури

1. Спасский Б. И. История физики. Ч. I. Учеб. пособие для вузов. Изд. 2-е, перераб. и доп. М., «Высш. школа», 1977.

2. Кудрявцев П.С. История физики.т.1-3.

3. Кудрявцев П.С. Курс истории физики.