Україна в складі князівства литовського

За роки незалежної України  відбулося зміщення деяких акцентів в історіографії щодо оцінки деяких подій. Проте оцінки Люблінської унії це фактично не торкнулося.. Ця подія розглядається в контексті «експансії польських феодалів на українські землі».Зокрема зазначається, що «українська шляхта всупереч українським магнатам не тільки не противилася, а й сприяла переходу Волині, Київщини, Брацлавщини та Підляшшя під владу Польщі. Основну роль у цьому процесі відіграли егоїстичні вузько станові інтереси…Укладення Люблінської унії відкрило новий етап у житті українських земель, етап економічних утисків, згортання політичного життя, прогресуючої втрати національних традицій і культури».

При оцінюванні Любліннської унії акцент робиться переважно на негативних моментах.  Наприклад, звертається увага на те, що до об’єднання з Польським королівством Велике князівство Литовське підштовхнула Лівонська війна з Московією.Також унія призвела до втрати Литвою незалежності: «Після втрати України литовські магнати мусили розпрощатися зі сподіваннями на державну незалежність». Створення Речі Посполитої, до складу якої ввійшли Польща, Україна та Литва, зробили цю державу однією з наймогутніших у Європі. Однак, це об’єднання нічого не дало Україні.

 При визначенні причин  унії звертається увага, що  Великому князівству Литовському  загрожувала Московія і саме  це стало однією з головних  причин унії. Часто звертається  увага на те, що середня й  дрібна шляхта князівства, на відміну від князів-магнатів, була не проти приєднатися до Польського королівства. При висвітленні процесу укладення унії звертається увага на насильство з боку польської політичної еліти та на інших негативних моментах. Ведучи ж мову про наслідки унії, говориться про посилення соціального, національного та релігійного гніту.

Але якщо більш всебічно підійти до розгляду Люблінської унії, та звернути увагу як на зовнішні, так і внутрішні чинники. До зовнішніх чинників потрібно віднести загрозу для Великого князівства Литовського не лише з боку Росії (Московії), а й з боку Кримського ханства. Для українських земель татарська загроза в той час була більш важливим чинником, ніж загроза з боку московітів.

Визначаючи наслідки Люблінської унії треба звернути увагу на нетрадиційні для української історіографії моменти. Зокрема, на спалах князівської потуги, а також на те, що унія створила можливість для «зустрічі Русі з Руссю». Мається на увазі те, що галицькі й подільські інтелектуали отримали змогу працювати при дворах волинських магнатів, а це інтенсифікувало культурне життя й призвело до творення цікавих явищ культури, зокрема, до виникнення Острозької академії .

Очевидно, треба враховувати, що Люблінська унія, незважаючи на всі  за і проти, мала велике значення для  України. Вона врятувала Велике князівство Литовське від експансії Московського царства. Якби в кінці ХVІ ст. землі цього князівства (а це були переважно землі білоруські та українські) увійшли до склад Московії, вони б цілком ймовірно перетворилися приблизно в те саме, чим на сьогоднішній день є Смоленщина, яка, до речі, свого часу була частиною етнічної Білорусії. Також створення Речі Посполитої стало стримуючим чинником татарської експансії на українські землі.

Незважаючи на католицьку експансію, про яку в нас часто  говорять історики і яку, власне, немає  сенсу заперечувати, чомусь саме після Люблінської унії в Україні спостерігалося культурне піднесення. М.Грушевський іменував його першим українським національним відродженням. Саме тоді з’являються Острозька Біблія, Острозька академія, братські школи, зрештою, Києво-Могилянська академія, з’явилися друкарні, які випускали різноманітну літературу, та й, власне, виникла і розвинулася оригінальна полемічна література. Чомусь саме в той час починається освоєння Подніпров’я, яке зазнавало постійних набігів татар і лежало пусткою. До речі, Батурин, про який зараз в Україні так багато говорять, був заснований незадовго після Люблінської унії польським королем Стефаном Баторієм як форпост на східних землях Речі Посполитої. Звідси і така його назва Батурин, тобто місто Баторія. Чомусь також інтенсивний розвиток запорізького козацтва, яким ми так гордимося, відбувся саме після Люблінської унії.

Звісно, не можна перелічені явища української історії кінця  ХVІ – початку ХVІІ ст. безпосередньо пов’язувати з Люблінською унією. Але над цим варто задуматись

1.     Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России. – К., 1993. – С.86.

2.     Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1993. – Т.ІY. – С.414.

3.     Історія Української РСР. – К., 1979. – Т.І. – Кн.2. – С.199-200.

4.     История Украинской ССР. – К., 1982. – Т.ІІ. – С.233.

5.     Король В.Ю. Історія України. Навчальний посібник. – К., 2005. – С.75.

6.     Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. – К., 2006. – С.105.

7.     Пасічник М.С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи. – К., 2006. – С.132-133.

8.     Гончарук П.С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття. Курс лекцій. – К., 2005. – С.138-141.

9.     Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХУІІІ століття. – К., 1997. – С.119-125.