Феодалізм. Еволюція форм феодальної ренти

Середньовіччя дещо успадкувало від античності поділ населення. Що ж стосується міст, то з XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації — відродження античних міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн) і утворення нових міст (Гамбург, Любек, Лейпціг, Магдебург), зростання їхнього господарського значення. Схожість з античністю  виявляється лише в приморських містах, у Венеції і насамперед у Генуї, багатство якої було пов'язано з її заморським колоніальним пануванням. Але головним тут були плантації або маєтки, з одного боку, торгові привілеї і поселення підприємців - з іншого, а не клерухії, військовий видобуток і подачки з військової данини масі жителів міста, як це було в давнину. Середньовічне континентальне  місто повністю відрізняється від античного міста. Розвиток в містах Англії  успадковував від античності високу техніку ремісничого виробництва, мореплавання, монетного обігу і організації торгівлі. Таку ж двояку дію надавала на формування феодального міста у Англії державна регламентація ремесла і торгівлі. На перших порах заступництво з боку держави торгово-ремісничих корпорацій стимулювало розквіт міського ремесла, але пізніше перетворилося на гальмо його розвитку. На територіях, що належали до Римської імперії, збереглася антична матеріальна культура: орне землеробство, сади, виноградники, маслинові гаї, кращі породи свійської худоби, методи інтенсивної агрокультури. Господарство варварських племен порівняно з античним було примітивнішим. У салічних франків практикувалося орне землеробство з підсічно-вогневою та перелоговою системами рільництва.

У період генези феодального господарства у всіх країнах Європи фактично використовувалися однакові сільськогосподарські знаряддя праці. Для оранки — мотика та широколопатеві полозові та вузьколопатеві рала, якими боронували землю глибиною до 7 см і підрізали кореневу систему, 
У районах з античною спадщиною землю орали легким безколісним дерев'яним плугом з залізним сошником. Ріллю розпушували граблями і бороною, траву косили косами, а врожай жали серпами. Молотили ціпами або за допомогою худоби, що копитами вибивала зерно з снопів чи тягла спеціальний каток або молотильну дошку. Для різних робіт застосовували лопату, сокиру, ніж. 
Серед сільськогосподарських культур перше місце належало різновиду пшениці — полбі. Друге місце за площею і значенням займала пшениця: тверда яра, завезена зі Сходу, і м'яка, як озима, так і яра, яку здавна сіяли в Середземномор'ї. Жито, що спочатку вважалося бур'яном, протягом V—Х ст. стало самостійним озимим злаком і поширилося з південного сходу на північний захід Європи. Повсюдно сіяли просо — найдавнішу злакову культуру.

Порівняно з античністю епоха Середньовіччя (особливо раннього, так званих "похмурих часів") характеризувалась занепадом суспільних інститутів і систем, жорстокими війнами, епідеміями, бідністю, неуцтвом, занепадом у сфері науки

і освіти.

Велике значення для Середньовіччя мала діяльність отця церкви, теолога, єпископа Гіппонського Аврелія Августина. Він обґрунтував в праці «Про град божий» догму про роль церкви, християнську філософію, історію та християнську психологію, що стала основою середньовічного католицизму. 
Як уже було сказано, середньовічна культура формувалася в регіоні, де знаходився центр римської цивілізації, яка не зникла одномоментно. Продовжували існувати суспільні відносини, інститути влади, культура, шкільні традиції та ін. Наприклад, Середньовіччя перейняло від античності римську шкільну традицію — систему «семи вільних мистецтв», що ділилися на два рівні: нижчий, початковий — тривіум, що включав вивчення граматики, діалектики, риторики та вищий — квадривіум, до якого входили арифметика, геометрія, музика та астрономія. Важливим засобом культурної спадковості між античністю та середньовіччям була латинська мова, яка одночасно служила мовою церкви, державною, міжнародного спілкування та культурного розвитку. Латинська мова пізніше лягла в основу романських мов. 
Античні впливи спостерігалися також і в культурному житті остготської Італії та вестготської Іспанії. Поважним вчителем середньовіччя вважався Северин Бое-цій (480—525). Його трактат про арифметику та музику, твори з логіки та теології, переклади логічних творів Арістотеля стали фундаментом середньовічної системи освіти та філософії.

Відомий вчений Флавій Коссіодор (480—585) у своєму творі «Варії» зібрав документи ділової та дипломатичної переписки. Цей твір став на довгий час зразком латинської стилістики. Коссіодор заснував обитель Віварій — культурний центр, що об´єднував школу та майстерню з перепису книг (скрипторій), бібліотеку. Віварій став зразком для бенедиктинських монастирів, які з VI ст. перетворюються в центри збереженння культури на Заході аж до епохи розвинутого Середньовіччя.

Першим середньовічним енциклопедистом вважали вихідця із вестготської Іспанії Ісидора Севільського (570—636). У своєму творі «Етимології» в 20 книгах він зберіг значну частину античних знань.

Слід відзначити, що античні впливи на культуру середньовіччя часто відбувалися в непримиренній боротьбі язичників та християн. Так, проти культури язичників у кінці VI — поч. VII ст. різко виступав папа Григорій І (590—604). Він відкидав поєднання античної мудрості та мирських знань із світом християнського духовного життя. З його ім´ям пов´язаний розвиток латинської агіографічної літератури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акты феодального землевладения и хозяйства XIV-XV веков. М., 1951. Ч. 1. № 201. С. 179-180
2. Базилевич В.Д. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч.1/ - 3-тє вид., випр.. і допю – К.: Знання, 2006. – 582с.
3. Балух В.С. Історія античної цивілізації: у 3 т. – Чернівці : Наші книги, 2007. Т. 2 : Стародавній Рим. – Чернівці : Наші книги, 2008 – 848 с.
4. Блок Марк. Феодальне суспільство: Пер. з фр. – К.: Вид. дім „Всесвіт”, 2001. – С.78-87, 158-290.
5. Бостан Л. М., Бостан С. К. Б 85 Історія держави і права зарубіжних країн. 2-е вид. перероб. й доп.: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008 — 730 с.
6. Епифанов П.П, Епифанова О.П. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до конца XVIII века / Сост.. М., 1989. С. 90-92.
7. Мудрак. Історія держави і права зарубіжних країн.
8. Одиссей. Человек в истории. 1990. — М.: Наука, 1990. — 222 с.
9. Полетаева Н.И., Голубович В.И., Пашкевич Л.Ф. Экономическая история зарубежных стран. Курс лекций / Мн.: Экоперспектива, 1996. – 432 с.
10. Тарасевич В.М «Історія економічних вчень» - підр./-К 2013.
11. Червінського П.М. Хрестоматія по історії держави і права зарубіжних країн., під ред. К.: "Просвіта", 2002р.
12. Чунтулова В.Т., Сарычева В.Г. Экономическая история капиталистических стран: Учеб.пособие для экон. вузов;– М.: Высш.шк., 1985. – 304 с.
13. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1994. - 464 с.
14. Юхименко П. І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навч. посіб. для студ. вузів.- К.: Знання-Прес, 2000
15. http://www.industrialnet.com.ua