Що змінилося в становищі українських земель внаслідок Визвольної війни середини XVII ст

• бережного гетьманства проіснувала на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст.;
• зумовила появу національної державної ідеї, яка стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність;
• відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти;
• стала потужним імпульсом для розвитку національної самосвідомості, зокрема ідеології елітарного націоналізму;
• зумовила закріплення за витвореною державою назви “Україна й започаткувала зміну назви “Руський народ” на означення “Український народ ;
• пробудила волю нації до самоутвердження й самовираження у формі незалежної соборної держави;
• істотно збагатила традиції боротьби проти національно-релігійного та соціального гноблення;
• протягом тривалого часу після її завершення козаки, селяни й міщани Лівобережної України користувалися плодами її соціально-економічних завоювань (навіть матеріали Генерального опису 1765-1769 рр. зафіксували численні факти, коли селянські й козацькі ноля, городи, сіножаті кваліфікувалися як “свої власні", “свої жилі ');
• служила каталізатором розвитку (переважно в Лівобережній Україні) усної народної творчості, мови, освіти, літописання, літератури тощо.
•      В жодному разі не можна розглядати Українську революцію як другорядну подію хутірського масштабу на задвірках європейського революційного руху ХУІ-ХУІІ! ст. Зовсім невипадково в її визріванні та розвитку віднаходять чимало спільних рис із революціями в Нідерландах, Німеччині, Англії та Франції. Наприклад, науковці з’ясували позитивний вплив ідеології Реформації на розвиток національної самосвідомості українців, формування в них почуття патріотизму. Водночас православ’я в Україні, як реформаційні[1]

_________________

[1]1. С. 338-339 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

                                                                                                                                                 8

 

 ідеї в Німеччині та кальвінізм  у Нідерландах й Англії, відіграло  роль ідеологічного знамена революційних  сил. Хоча за рівнем розвитку  промисловості й торгівлі Україна  відставала від Німеччини, Англії  та Нідерландів, все ж на середину XVII ст. в ній розпочався розклад  цехового ремесла і в багатьох  промислах стали зароджуватися  початкові форми мануфактурного  виробництва.

     Особливо виразно подих нової цивілізації виявлявся в Україні, на відміну від Німеччини та Нідерландів, не в розвитку промисловості й торгівлі, а в сільськогосподарському виробництві півдня України, що певною мірою віддалено нагадувало ситуацію в Англії. Адже саме тут формується якісно новий тип господарства — козацький, який за своєю суттю був фермерським. Козацтво виявило великі потенційні можливості й динамізм % самоорганізації не лише власного стану, а й нових суспільних відносин. Йому, як зауважив Ю.Терещенко, “були притаманні риси, що виходили за вузькі межі феодального корпоративізму". І якщо в Нідерландах визрівала глибока суперечність між динамічним характером внутрішнього розвитку та інерцією існуючих структур і установ, то в сфері соціально-економічних відносин України вона виникла між розвитком козацького типу господарства й феодальною реакцією у формі фільварково-панщинної системи господарства, підтримуваної державними структурами. Не можна не помітити того факту, що Українська революція спалахнула, набула більшого розмаху й організованості, а також найдовше тривала в тих регіонах, де сформувався козацький стан і зберігався прошарок ще не закріпаченого селянства. Подібне бачимо в розвитку боротьби селян під час Нідерландської і Великої Французької революцій: найінтенсивніше вони велися в районах, де міцнішими виявилися позиції селянського господарства й селянської власності на землю.

• Маємо підстави розглядати причини Української революції як складову визрівання соціальної та національно-визвольної боротьби, що охопила європейські країни протягом 40-х-70-х рр. XVII ст. Так, у 1640 р. розпочалася [1]

_________________

[1]1. С. 339-340 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

                                                                                                                                                 9

 

 

революція в Англії — і в тому ж році спалахнули повстання за незалежність португальців проти іспанців і ‘війна женців” у Каталонії за збереження автономії. В 1647 р. розгорілося полум’я антиіспанської боротьби в Південній Італії та Сицилії, в перебігу якої Неаполь проголошується республікою. Високою була соціально-політична напруга в Данії; визрівали Фронда у Франції й масові селянські повстання в Австрії, Московії, Швеції, Швейцарії тощо. Вони свідчили про втягування середньовічної цивілізації в період кризи й зміцнення пагонів нової цивілізації.

Завдання Української революції були близькими до завдань Нідерландської, що передбачали виборення національної незалежності й установлення буржуазних відносин. Тому спільним для них виступало переплетіння національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби. Щодо рушійних сил, то Українська революція стояла ближче до Німецької й Англійської, оскільки в ній головну й керівну роль відігравало козацтво та надзвичайно активну участь узяло селянство, при меншій активності частини шляхти й міщан і вкрай слабкій — міської буржуазії й інтелігенції. А в Нідерландах провідну роль відігравали міщани під проводом буржуазії, хоча участь у боротьбі взяли також селяни і частина дворян.

Навіть побіжне зіставлення розвитку Української й Нідерландської (1566-1609 рр.) революцій дозволяє помітити чимало спільних рис. Вважаємо такими:

• довготривалість боротьби за незалежність, нерівномірність розвитку, чергування спадів і піднесення;
• складність і суперечливість боротьби, яка нерідко розводила і нідерландців, і українців по різні боки барикад;
• важливу роль релігійного фактора (нідерландський історик З.В.Снел- лер писав: “Нідерландська війна за незалежність, що б про це не говорили, була в той же час і релігійною війною "). Як нам відомо, в Українській [1]

_________________ 

[1]1. С.340 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

                                                                                                                                               10

 

революції гасло захисту православної віри та Церкви від самого її початку й до кінця було одним із найголовніших у програмі національно-патріотичних сил;

• переплетіння національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби;
• різноманітність форм боротьби — від найпасивніших до найактивніших, включно з воєнними діями, політичною та дипломатичною боротьбою; прояви нетерпимості, жорстокості, терору тощо;
• охоплення національними державами, що утворилися в перебігу революцій, не всіх етнічних земель, а лише окремих регіонів, тому кордони проходили не за національно-мовними, а за географічними рубежами;
• подібність соціально-економічних регіонів, що послужили ядром утворених держав. Так, у Нідерландах держава виникла й відстояла свою незалежність у північних провінціях: Голландії, Фрісландії, Дренті й інших, — де зберігався значний прошарок вільних селян, котрі не знали феодальної залежності, де буржуазний розвиток мав надійнішу основу, а селянсько- плебейський рух виступав організованішим. На терені України держава оформилася в Південному й Південно-Східному регіонах, де також більшість селян залишалася незакріпаченою й зосереджувався козацький стан, який виступав організатором і керівником революції. Уряди обох держав докладали багато зусиль, щоб домогтися включення до їхнього складу решти територій, проте безуспішно;
• брак єдності серед політичної еліти, що негативно позначилося, особливо в Україні, на перебігу визвольної боротьби;
• вкрай негативну роль геополітичного фактора.
• Значну зацікавленість викликає порівняння розвитку соціальної боротьби в Українській революції з соціальною боротьбою під час європейських.[1]

_________________ 

[1]1. С.340-341 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)                                                 ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа11

 

На відміну од Нідерландів, де селянський рух не набув загальнонаціонального характеру, в Україні він переріс у Селянську війну, що восени 1648 р. охопила всі без винятку етноукраїнські землі й зумовила, загострення соціальної боротьби в Білорусії, Московії, Польщі й Молдавії. її масштаби справді були грандіозними та не мали собі рівних на європейському континенті протягом ХУІ-ХУІІІ ст.

Впадає в око тотожність вимог українських селян із вимогами селян під час Німецької (1524-1525 рр.), Англійської (1640-1660 рр.) та Великої Французької (1789-1799 рр.) революцій. Так, німецькі селяни відмовлялися від платежів і робіт, заявляли, що не дозволять себе пригноблювати, як це відбувалося раніше.

Нападаючи на феодальні маєтки й замки, вони стверджували, що “не хочуть більше мати панів", прагнули добитися особистої свободи, створювали елементи державної влади. Англійські селяни вимагали повернення до

маноріального звичаю, низьких рент, полегшення файнів (платежів за допуск до держань), ліквідації станового верховенства духівництва та привілеїв дворянства. Вони прагнули повернути собі обгороджені землі, а також в общинне користування ліси, парки, місця для ловів і рибальства. У селах точилися розмови про те, що “джентрі ... довго були нашими господарями, а теперми маємо нагоду самим стати господарями"; лунали погрози: “...уже в цьому році (1643 — авт.) ми не побачимо в Англії жодного дворянина". У роки Великої Французької революції селяни підкреслювали, що “хочуть повної відмови від десятини і феодальних зобов'язань’, щоб “не було більше ні сеньйорів, ні володільців десятин". У 1790 р. один із керівників повстанців заявив: "... ми тепер господарі", бо “вже прогнали частину дворян у чужі країни". Цього ж добивалися й українські селяни.

• Ще одне цікаве спостереження. Аналіз політичного розвитку України та Англії в перебігу революції дозволяє виявити спільну тенденцію — зміцнення особистої влади їх керівників (Б.Хмельницького та Олівера Кромвеля) й еволюцію.[1]

 

_________________ 

[1]1. С.341-342 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

 

                                                                                                                                                                          12

 

 

республіканської форми правління в монархічну (в Україні 1657 р. запроваджується спадковий гетьманат, в Англії в 1653 р. — протекторат Кромвеля). Однак, на відміну від Англії, де в 1660 р. відбулася реставрація монархії, в Україні утвердилася республіка.

Поза сумнівом, у середині XVII ст. на європейському континенті відбулися дві найвизначніші та наймасштабніші події: Англійська й Українська революції. І якщо міжнародна значущість першої грунтовно з’ясована, то Української — незаслужено обійдена повною мовчанкою. Однак саме вона, як слушно звернув увагу Дмитро Наливайко, поряд із Тридцятирічною війною та Англійською революцією, відіграла важливу роль в остаточному крахові політичної системи Контрреформації, що трималася на Іспанії, Австрії й Речі Посполитій, державах, тісно пов'язаних із папським Римом та феодально-католицьким минулим Європи. Завдавши непоправного удару Польщі, Українська революція сприяла здійсненню корінного перелому в історії Європи: внаслідок поразок і занепаду держав, що були опорою католицизму й феодально-католицької реакції, провідна роль переходить до країн, які або стали на шлях капіталістичного розвитку (Англія, Нідерланди), або прийняли абсолютну монархію нового типу (Франція). Було також зірвано плани Ватикану щодо укладення “універсальної унії”.

Українська революція спричинила істотну зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східній і Центральній Європі (інше питання, що не на користь України). Вона різко послабила геополітичні позиції Речі Посполитої та Криму й водночас помітно зміцнила роль Російської імперії, котра розпочала експансію на захід. Національно-визвольна боротьба українців сприяла виборенню Бранденбургом незалежності від Польщі (у 1657 р. уряд останньої відмовився від ленних прав на Східну Прусію) та зростанню ролі Швеції.

• Невипадково, як з ясували в своїх працях Ю.Мицик і Д.Наливайко, міжнародний резонанс Української революції був масштабним і довготривалим (протягом майже всієї другої половини XVII ст.). Революційні події систематично висвітлювалися на сторінках наукових розвідок, брошур, “летючих листків”, на шпальтах французьких, англійських, німецьких часописів, газет.[1]

 

 

 

 

 

 

_________________ 

[1]1. С.341-342 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

 

                                                                                                                                               13

    Висновок

   Нарешті, кілька міркувань з приводу уроків революції.

   По-перше, її події переконливо продемонстрували, що тільки створення незалежної соборної держави створює необхідні політичні умови для повноцінного розвитку нації, реалізації її потенційних можливостей. Без цього в жорстоких реаліях міжнародних відносин їй, за образним висловлюванням Івана Франка, “записано в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїзних