Маршрутный регистратор системы передачи данных

 

Для рухомої системи коефіцієнт дифракційних втрат оцінюється експоненціальною залежністю:

 (4.22)

 

де  β_дп - показник дифракційних втрат;

r_з - протяжність екрану;

z -  постійна затухання екрану.

Постійна затухання екрану розраховується за виразом:

 

                 (4.23)

 

де f - частота випромінювання;

с - швидкість світла;

ε₀=8,85·10¹² (ф/м) - діелектрична проникність вільного простору;

- тангенс кута втрат в землі. 

Тангенс кута втрат в землі розраховується за виразом:

 

  (4.24)

 

де  ε_з - діелектрична проникність землі (ε_з=22);

σ_з - питома провідність землі (σ_з=0,05).

Зазвичай для розрахунків беруться значення ε_з, σ_з, які відповідають параметрам “вологого ґрунту” σ_з=0,1..0,01; ε_з=15…30.

Показник дифракційних втрат β_дп в різнорідній трасі формується шляхом її ділення на множину проміжків Δr, в межах кожного з яких умови екранування можуть вважатися постійними. В цьому випадку вираз показника дифракційних втрат записуються у вигляді:

 

 (4.25)

 

де  z_i - постійна затухання і-го проміжку траси;

Δr_i - протяжність екрану і-го проміжку траси;

n - кількість дифракційних проміжків  траси.

Підставивши у вираз (4.20) числові  значення, розрахуємо коефіцієнт, який враховує поглинання енергії електромагнітного поля в землі:

 

                              (4.26)

 

Із графіка рисунка 4.2 задаємось  найбільшим значенням коефіцієнту  втрат в зоні неоднорідності ξ_зн=10^-2.

Підставивши у (4.24) числові значення розрахуємо тангенс кута втрат в землі:

 

                             (4.27)

 

Підставивши у (4.23) числові значення розрахуємо постійну затухання екрану:

 

             (4.28)

 

Підставивши у (4.25) числові значення (довжину перешкоди приймемо рівною 50м) розрахуємо показник дифракційних втрат:

 

                                 (4.29)

 

Підставивши у (4.21) розрахуємо коефіцієнт дифракційних втрат:

 

                                           (4.30)

 

Не проводячи розрахунків можна  стверджувати, що коефіцієнт дифракційних втрат настільки малий, що їм можна  знехтувати.

Розраховуємо потужність передавача з урахуванням того, що на границі  зони покриття комірки R_k=1,1 км, на приймач повинна надходити потужність  1,7∙10^-13 Вт (-120 дБ∙Вт):

 

 Вт.     (4.31)

 

Кількість базових станцій, як необхідно  розмістити на площі 65 км², дорівнює 17. Радіус однієї комірки дорівнює 1,1 км, а її площа – 3,8 км².

На карті м. Вінниця (додаток А) зображено місця встановлення базових станцій на місцевості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    5 Охорона праці

 

    5.1 Аналіз умов праці

 

    Тема бакалаврської дипломної роботи “Маршрутний реєстратор переміщень транспортного засобу”. Розглядаємо лабораторію, в приміщенні знаходяться два комп’ютери. Розмір приміщення складає 6´7´3 м. В такому приміщені згідно ГОСТ 12.0.003-74 можлива наявність наступних потенційно небезпечних та шкідливих виробничих факторів:

            Фізичні небезпечні і шкідливі фактори:

              - підвищений рівень шуму на робочому місці (в приміщенні може знаходитись устаткування, що становить джерело шуму, наприклад, принтери, копіювальні апарати, тощо);

              - підвищена іонізація повітря (внаслідок знаходження в приміщенні великої кількості електронної техніки);

              - підвищений рівень іонізуючих випромінювань в робочій зоні (шкідлива дія електронно-обчислювальної машини на робочому місці);

              - підвищений рівень оптичних випромінювань (з екрану монітора ЕОМ);

              - небезпечне значення напруги в електричному колі, замикання якої може відбутись через тіло людини;

              - недостатність природного освітлення (розташування робочого місця можливе в погано освітленому природнім світлом приміщенні);

              - недостатня освітленість робочої зони (робоче місце може бути погано освітленим, тобто невелика кількість природного і штучного світла потрапляє до робочого місця);

             - прямі і відбиті відблиски (від екрану монітору може відбиватись світло відносно джерел природного і штучного освітлення, що погіршує сприйняття інформації з екрану і негативно впливає на зір людини);

             - підвищений рівень ультрафіолетової радіації (шкідливий вплив випромінення обладнання, наприклад, екрану монітора).

  Психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори:

         1) розумова напруга (робота потребує інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень, характеризується інтенсивною розумовою творчою працею);

           2) перенапруження аналізаторів (робота характеризується підвищенним напруженням зору);

           3) монотонність праці (оператор комп’ютерного набору виконує одноманітні за характером роботи дії з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю);

           4) емоційні перенавантаження (робота характеризується нервово-емоційним напруженням).

     Аналіз умов праці показує, що ряд небезпечних та шкідливих факторів впливає на продуктивність праці програмістів. Тому доцільно описати режим праці і відпочинку робітників.

 

     5.2 Режим праці і відпочинку

    Збереження високої продуктивності праці програмістів може бути досягнутим методами встановлення раціонального режиму праці і відпочинку шляхом [21]:

            - створення організаційних умов для поступового входження в працю на початкової стадії роботи. Планування виробничих завдань слід проводити з врахуванням, того, що роботу по можливості слід починати з більш простих елементів, поступово переходячи до більш складних;

            - планування ритмічної роботи, суть якої полягає в такій її структуризації, яка дала б можливість програмістам рівномірно виконувати етапи виробничих завдань, які завершуються перервою на відпочинок;

            - планування режиму відпочинку робітників таким чином, щоб повністю використати наявні можливості кімнати психологічного розвантаження і інші форми активного відпочинку, особливо у другій період робочої зміни, коли розвивається помітна втома;

             - врахування того, що запропоноване для зниження втоми часу на відпочинок у відповідності з характером виконанної роботи. Наприклад, після інтенсивної роботи з “мишкою” слід дати можливість активно повпливати на групу м’язів, які були інтенсивно навантажені. Зняття втоми також сприяє зміна форми діяльності.

      Режими праці і відпочинку при роботі з комп’ютером залежать від виду і категорії трудової діяльності. Згідно з [18] види трудової діяльності поділяються на три групи:

      група А – зчитування інформації з попереднім запитом

      група Б – введення інформації;

      група В – творча робота в режимі діалогу з ПЕОМ.

      В нашому випадку працівники відносяться до трудової діяльності групи В, оскільки робота програміста є творчою. Згідно з час регламентованих перерв за робочу зміну слід встановити в залежності від виду та категорії трудової діяльності. Робота програміста відноситься до першої категорії (оскільки робота сидяча, постійна і легка за фізичним навантаженням). Таким чином при 8-годиній робочій зміні регламентовані перерви доцільно встановити через 1 години від початку зміни і через 2 години після обідньої перерви, кожний тривалістю 5 хвилин.

      Під час регламентованих перерв з метою зниження нервово-емоційної напруги, яке розвивається у працівників, втомлення зорового аналізатора, усунення негативного впливу гіподинамії і гіпокінезії, запобіганню розвитку позотонічної втоми доцільно виконувати комплекс спеціальних профілактико-реабіліатаційних вправ.

      З метою зменшення негативного впливу монотонності доцільно застосовувати чергування операцій введення продуманого тексту і числових даних (зміна змісту роботи) тощо.

       У випадку виникнення у працівників за комп’ютером зорового дискомфорту і інших несприятливих суб’єктивних відчуттів, наступаючих не дивлячись на зберігання санітарно-гігієнічних, ергономічних вимог, режимів труда і відпочинку, слід застосовувати індивідуальний підхід в обмежені часу роботи за комп’ютером і корекцію тривалості перерв для відпочинку або проводити заміну виду робіт.

 

       5.3 Мікроклімат

 

         Під мікрокліматом виробничого середовища розуміють поєднання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря.

         З метою створення нормальних умов для робочого персоналу встановлені норми виробничого мікроклімату. Ці норми встановлюють оптимальні та допустимі величини температури, вологості й швидкості руху повітря для робочої зони виробничих приміщень з врахуванням надлишку явного тепла, тяжкості роботи, що виконується й сезонів року.

         Допустимі мікрокліматичні умови можуть викликати зміни функціонального та теплового стану організму й напруження реакцій терморегуляції, які швидко повертаються до нормального, що не виходять за межі фізіологічних можливостей пристосовуватися організму, що не створюють порушень стану здоров'я, але викликаючи дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження дієздатності.

       Оптимальні показники робочої зони поширюються на всю робочу зону приміщень, допустимі - на постійні та мінливі робочі місця робітничої зони. Допустимі показники встановлюються у випадках, коли неможливо по технологічним, технічним, економічним причинам неможливо забезпечити оптимальні норми.

       Показниками, що характеризують мікроклімат:

       - температура повітря (Т, °С);

      - відносна вологість повітря (j, %);

       - швидкість руху повітря (V, м/с);

       - інтенсивність світлового випромінювання (Q, Вт/м²).

       Параметри мікроклімату нормуються залежно від таких факторів:

       а) періоду року;

       б) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню;

       в) виду робочого місця:

       Оскільки робота дослідника сидяча, постійна і легка за фізичним навантаженням, то параметри мікроклімату в робочій зоні приміщення, що нормуються згідно ГОСТ 12.1.005-88 наведені в таблиці 5.1

 

 

 

Таблиця 5.1 – Нормовані параметри мікроклімату

Період року	Холодний	Теплий
Категорія робіт	I, а	I, а
Температура: Оптимальна  Допустима	22-24 25	23-25 28
Відносна вологість:  Оптимальна  Допустима	40 – 60 75	40 - 60 55
Швидкість руху повітря:  Оптимальна  Допустима	0,1 Не більше 0.1	0,1 0,1-0,2

 

         Для   забезпечення    необхідних   за   нормативами    параметрів   мікроклімату роботою передбачено:

               - вентиляцію виробничих приміщень;

               - встановлення кондиціонерів для підтримання вологості і температури.

 

       5.4 Шум і вібрація

     Головними джерелами шуму та вібрації в приміщені лабораторії можуть бути принтери, копіювальні апарати, та вентилятори в системних блоках.

    Допустимі рівні звукового тиску і рівні звука на постійному робочому місці згідно СН 3223-85 наведені в таблиці 5.2.

 

Таблиця 5.2 – Рівні звукового тиску і звуку

Рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах з середньогеометричними частотами, Гц									Рівні звука і еквівалентні рівні  звуку, в дБА
31.5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
96	83	74	68	63	60	57	55	54

 

 

       Для зниження шуму в приміщені повинні використовуватися засоби звукоізоляції та звукопоглинання. В спроектованому приміщенні можна використовувати засоби iндивiдуального захисту:

      а) навушники при гучності більше 40 дБ;

      б) вкладишi у вуха з ультра волокна.

       В таблиці 5.3 наведені оптимальні рівні звуку, дБ, на робочих місцях для праці програмістів легкої важкості та напруженості.

 

 

Таблиця 5.3 – Оптимальні рівні звуку

Категорія напруженості праці	Рівень звуку, в дБ
Мало напружена І	80
Помірно напружена ІІ	70
Напружена ІІІ	60
Дуже напружена IV	50

 

      Вібрація являє собою процес розповсюдження механічних коливань у твердому тілі. Вібрація буває місцевою та загальною. Перші призводять до вібрації окремих органів людини, інші - всього тіла. Вібрація на резонансних частотах органів людини може призвести до травм цих органів а в окремих випадках і до фізичних пошкоджень. Резонансні частоти: черевні органи - біля 8Гц, голова  - 17...25 Гц.

      В даному приміщенні не присутні фактори, що викликають сильну вібрацію, тому приведемо лише допустимі норми для приміщень подібного типу.

      Допустимі параметри вібрації на постійних робочих місцях згідно ГОСТ 12.1.012-90 наведені в таблиці 5.4.