Історія розвитку комунікаційних каналів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Огляд практики внутрішніх  комунікацій США, Великобританії  та Франції

США. Американські фахівці з внутрішнім комунікацій трактують свій функціонал дуже широко (комунікація скрізь у організації), кажучи про те, що призначення внутрішніх комунікацій – сприяти досягненню стратегічних цілей бізнесу.

Американська організаційна культура (втім, як і англосаксонська) заохочує неформальний інформаційному обміну про: неформальні мережі всередині організації,networking, міжособистісні комунікації (>face toface), що зумовлює менша увага американських професіоналів до формальним каналам комунікації всередині організації (менше «паперового» інформаційного обміну).

Американці говорять про внутрішніх комунікаціях як і справу щоденній практиці, де інструменти є основою лише додатком домежличностним комунікацій.

Американців відрізняє системний підхід до внутрішнім комунікацій (часто використовується термін «організаційна комунікація»), у якому бере участь кожен працівник компанії. У зв'язку з цим підкреслюється особлива роль ефективних комунікацій лінійного менеджменту відносини із своїми підлеглими: вважається, що лінійні менеджери – це ключові учасники процесу внутрішніх комунікацій в компаніях. Вони є ключовими посередниками у глобальній комунікації, оскільки вони адаптують інформацію до локального контексту. Найважливіше функція відповідальних за внутрішні комунікації полягає у формуванні (>коучинге) функціональної комунікативної компетентності менеджменту.

Підфункционалом внутрішніх комунікацій США часто також мається на увазі підтримка задоволеності персоналу, що відбувається із різних американських досліджень організаційного поведінки, біля яких – знаменита піраміда Маслоу.

У інструментарії, що застосовується в американських компаніях, панує принцип «простоти і доступності комунікацій». Це зумовлює широке застосування передусім електронних коштів доставки повідомлень (наприклад, web casting, e-mail), що у своє чергу дозволяє вирішити низку практичних завдань: швидкість комунікації, графік, місце. Популярність корпоративнихивентов (як-от святкові поздоровлення, корпоративні нагороди і цьогорічної премії) дозволяє деяким фахівцям називати американську корпоративну культуру монументальної (>monumental).

Американські фахівці фокусуються на системі «>3Т» (Transparency, Trust andTruth): прозорості, довірі і правдивості, – і найчастіше пов'язують внутрішні комунікації з етичним менеджментом. Американські фахівці стурбовані ризиком деформації сенсу повідомлень: їм це впевненість, щодо працівників чітко донесені все сенси повідомлення.

Американські професіонали орієнтовані рефлексію своєї практики, формалізацію інструментів, моделей і методів. Вони набагато більше відкриті, ніж європейці, у цьому, стосовно розкриття своїх найкращих практик.

Великобританія. Британська школа розглядає внутрішні комунікації, поруч ізрепутационним менеджментом, корпоративної соціальної відповідальністю і корпоративної етики, як частину управління брендом і репутацією компанії. Працівники компаній у цій моделі розглядаються і як важливістейкхолдери (>stakeholders), як іадресанти корпоративного бренду.

Внутрішні комунікації як частину політики бренду грають значної ролі у підтримці лояльності клієнтів (через підтримку лояльності персоналу, підвищення клієнтського сервісу і іміджу торговельну марку). Не менше значення мають внутрішні комунікації у супроводі організаційних змін: тоді цю функцію виявляється драйвером перетворень.

Завдяки технологічної ув'язці внутрішніх комунікацій зрепутационним менеджментом і політикою бренду цю функцію в британських компаніях стає інструментом просування компанії зовні. Опіка персоналі, свого часу колишня виняткової турботою HR, стає важливим індикатором в позиціонуванні компанії як роботодавця пріоритетного вибору (bestplace towork) та створенняHR-бренда.

Завдяки з того що бренд компанії є нематеріальною активом з вимірної вартістю, британці вважають, що внутрішні комунікації не є витратною статтею у бюджеті компанії, а інвестицією в бренд, що у акціонерної вартості. Тож у Британії професія нині є найбільшлегитимизированной.

Поширена думка, місце внутрішніх комунікацій у структурі компанії має визначатися його стратегією, а чи не задаватися апріорі. Внутрішні комунікації розглядаються як міждисциплінарна практика, здійснювану в партнерство з службами організаційного розвитку, IT, корпоративними комунікаціями і HR. Разом про те функція внутрішніх комунікацій часто сприймається як інформаційна: завдання робити інформацію доступної інформації і ясною. Практика внутрішніх комунікацій носить їх у британських компаніях регулярний характері і зазнає змін випадок серйозних організаційних перетворень чи значимих подій.

Хоча це й фахівці з США, британці підкреслюють значимість міжособистісних комунікацій у створенні,networking. Проте ще більше, ніж американці, вона схильна до великого узагальнення практики. Надзвичайно популярні званіCommunicator’stoolkits, описують інструментарії й найуспішніші практики.

У британських компаніях широко застосовуються регулярні внутрішні дослідження, котрі грають роль своєрідних барометрів думок у організації.

Франція. У Франції внутрішні комунікації як управлінська функція перебувають у формування і завоювання визнання у топ-менеджменту компаній. У дивовижній країні, де сильні традиції соціальних досліджень, зізнаються серйозні зміни, які у корпоративному світі. З одного боку, відзначається факт низькою лояльності персоналу до роботодавців, що розглядається професіоналами як виклик. З іншого боку, молодість професії та глобалізація бізнесу сприяють проникненню в практику запозичень з англо-саксонської моделі (стейкхолдери, прозорість тощо. буд.).

Французькі фахівці, перебувають у процесі пошуку істини та осмислення своєї ролі, хоч й нарікають зважується на власну сервісну роль організаціях, проте як і приділяють багато уваги інструментам комунікацій (не змістам, цілям та ефективності). Вони як і більш віддані письмовим комунікацій (корпоративні видання, newsletters тощо. буд.) – на відміну своїх колег із навіть Великобританії, що сьогодні виводять першому плані міжособистісне спілкування. Разом про те французькі фахівці схильні шукати творчі і інноваційні рішення (в корпоративнихивентах, конкурсах,лончах тощо. буд.).

Фахівці, працюють у компаніях, оперують на глобальному ринку, значну увагу приділяють міжкультурної комунікації, обліку мовних і культурних відмінностей. Вони підкреслюють важливість структурування комунікаційних функцій міжнародною рівні, що ключовим чинником у пошуках рівноваги між регіональним і глобальним напрямами роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, виходячи з вихідних природних (невербальний, вербальний) і штучних (іконічний, символьний) каналів внаслідок тривалої еволюції з палеоліту донині склалися три роду комунікації: усна,документная, електронна. Ми у перехідній період від ери панування документної комунікації до ері електронної мультимедійної комунікації.

Нині жодна організація не обходиться без використання різних комунікативних коштів. Причому найефективніше процес комунікації відбувається за одночасному використанні кількох каналів комунікації, позаяк кожен є свої переваги та свої обмеження.

Кожна країна світі характеризується своїми особливостями у процесі комунікації, вивчення їх досвіду може призвести до створенню ефективнихвнутренне-организационних комунікацій України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 
1. Богомолова II. II. Массовая коммуникация и общение. М. : Знание, 1988. - 78 с.

2. Горелов И. П., Енгалычев В. Ф. Безмолвной мысли знак. - М.: Мол. Гвардия, 1991. - 240 с.

3. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1982. - 157с.

4. Каган М. С. Мир общения. - М. : Политиздат, 1988. -321 с. 
5. Колеватов В. Л. Социальная намять и познание. - М.: Мысль, 1984. - 190с.

6. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М. , 19Х4. - С. 242 - 271.

7. Моль Л. Социодинамика культуры: Пер. с фр. - М.: Прогресс, 1973. -406 с.

8. Мейжис И. Л. Невербальное общение // Науч. и техн. б-ки. 1993. N 12. С. 31 -43.