Виправдувальний вирок в Україні

В подібних випадках необхідними  є наступні психологічні навички: уміння переконливо доводити необхідний зв'язок фактів та обставин. Даний психологічний стан, що відрізняється свідомістю і остаточною, створює передумови для ухвалення колективного рішення у справі, що розглядається.

Залежно від характеру  ухваленого рішення складається відповідний вирок. Так, якщо формується переконання про невинність підсудного, то ухвалюється рішення про його виправдання або направлення справи на додаткове розслідування, що викликає складання виправдувального вироку.

Переконання про винність підсудного спричиняє за собою ухвалення рішення про його засудження і призначення йому кримінального покарання, для чого складається звинувачувальний вирок. У всіх цих і інших випадках основою процесуального документа служить колективне переконання суду [6].

Наступним психологічним  аспектом прийняття вироку є достатньо  точне і правильне формулювання змісту переконання суду. Згідно з  Г.І. Алейніковим, вироком, заснованим на законі і постановленим відповідно до вимог закону, суд від імені  держави дає оцінку діянню підсудного як злочинному або не злочинному. При встановленні вини суд застосовує до винного передбачені законом заходи кримінального покарання. При встановленні невинності підсудного суд виправдовує його і своїм вироком повністю відновлює невинного у всіх правах, негайно скасовує усі обмеження, якщо вони застосовувалися. Вирок суду має величезне виховне значення. Викриваючи небезпечні для суспільства дії злочинців і застосовуючи до них передбачені законом заходи покарання, суд привертає увагу громадськості до боротьби з правопорушеннями, створює обстановку нетерпимості до злочинів, причин і умов, що їх породжують. Вирок суду попереджає правопорушення серед нестійких членів суспільства і служить вихованню засудженого.

Отже, психологічні аспекти прийняття та виголошення вироку є доволі важливими для прийняття об’єктивного вироку. Як відзначає А. У. Дулов «На стадії виголошення вироку виконується і виховна функція. Кожен вирок, рішення покликані виховувати. При винесенні і написанні вироку суддя завжди повинен пам'ятати, що всякий вирок, як писав А. Ф. Коні, повинен завжди задовольняти етичному відчуттю людей, у тому числі і самого підсудного. Виховна дія вироку буде досягнута в тому випадку, якщо він розуміється всіма присутніми, якщо він відповідає їх етичному переконанню, заснованому на правосвідомості» [5].

Після набуття чинності новим КПК кількість виправдувальних  вироків в Україні збільшилася  з 0,25% до 2 %, а число звільнених судом  від кримінальної відповідальності – майже на 20%: з 6500 осіб у І півріччі 2012 р. до 7850 в І півріччі 2013 р. Ці цифри були озвучені під час міжнародної конференції «Українське правосуддя — вимірювання в контексті європейських стандартів», організованої Центром політико-правових реформ.

За інформацією Центру політико-правових досліджень, який репрезентував моніторинговий звіт про реалізацію нового КПК в 2013 році, спостерігається загальна позитивна тенденція до гуманізації кримінальної юстиції. Як доказ експерт ЦППД Олександр Банчук навів красномовні дані. Наприклад, на 35% зросла кількість ініційованих кримінальних проваджень (у 2012 році щомісячно порушувалося близько 38 тис. кримінальних справ, а в 2013 році в Єдиному реєстрі досудових розслідувань щомісячно реєструвалося 58 тис. проваджень). Кримінальних процесуальних затримань стало менше на 25%, або на 700 випадків щомісячно (з 2800 в 2012 р. до 2100 в 2013-му). Як випливає зі звіту Координаційного центру з надання правової допомоги, правоохоронці далеко не завжди повідомляють адвокатів про факти затримань (що вони повинні робити в обов’язковому порядку). Кількість підслідних, які перебувають в СІЗО, скоротилася на 45%, або на 13900 осіб. А якщо враховувати ще й декриміналізацію економічних злочинів в 2012 році, то виходить, що на волі опинилося 18900 осіб (50%).

Рідше стали застосовувати  й негласні слідчі дії, зокрема кількість  обшуків скоротилася на 25% (з 4 тис. щомісячних обшуків у 2011-му до 3 тис. у І півріччі 2013-го), а виданих  судом дозволів на прослуховування  поменшало на 20%.

Про поступову європеїзацію кримінального процесу, свідчить і той факт, що сторони стали частіше домовлятися завдяки введенню популярного в більшості розвинених країн інституту угод. Після набуття чинності КПК число угод між обвинуваченим і слідством про визнання винуватості становить 8%, стільки ж угод про примирення між потерпілим і обвинуваченим.

Судова система України  повинна принести в більшій кількості  виправдувальних вироків , український  президент Віктор Янукович.

«Минув час, коли тільки 2-3 % виправдувальних вироків були приведені в, як колись сталося», сказав він на зустрічі з главами делегацій прокуратур генерал держав - учасників СНД [7].

Янукович заявив, що в міжнародній практиці відсоток виправдувальних вироків , як правило, не менше 15 %.

«Таким чином, ми не знаємо, коли ми вийдемо на ці цифри, але ми точно знаємо, що наша мета полягає в захисті прав людини. І я думаю, що прокурори повинні не просто хочу цього. Вони повинні гарантувати, що така система розвивається і починає працювати», сказав він [7].

Збільшилася частка виправдувальних вироків. Якщо в І півріччі 2012 року було виправдано 199 осіб у справах публічного обвинувачення, що становило 0,25% від загальної кількості вироків, то в I півріччі 2013-го – 372 особи, тобто 2% із 19250 вироків, винесених за правилами КПК 1960 року. Цілком природно, що кількість виправдань за КПК 2012 року ще незначна і становить 0,4% (160 осіб на 42 тис. вироків). Цю тенденцію пояснив перший заступник начальника головного управління нагляду за дотриманням законів у кримінальному провадженні ГПУ Микола Гошовський: «З прокурорів завжди правили за виправдувальні вироки. І навіть зараз прокурор не ризикує направити справу, якщо в нього є якісь сумніви. Рівень відповідальності за те, яким буде вирок – виправдувальним чи обвинувавальним – зараз значно вищий». У свою чергу О.Банчук уважає, що вся справа — в суддях. Вони, мовляв, за звичкою бояться ухвалювати виправдувальні вироки.

Ще один позитив – дедалі частіше застосовуються запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі. При цьому слідчі на 45% рідше подають клопотання про взяття під варту підозрюваних (з 2500 щомісячних подань у 2012 році до 1400 протягом 8 місяців 2013-го). А порівняно з 2011 р. скорочення становить 70%, тоді щомісячна кількість таких подань була приблизно 4350.

Правда, за словами радника  з правових питань Департаменту юстиції  США Мері Батлер, попри позитивну  тенденцію, деякі запобіжні заходи застосовуються в Україні не зовсім так, як, наприклад, у Сполучених Штатах. Це в першу чергу стосується домашнього арешту — в США, наприклад «арештантам» дозволяють залишати дім.

За словами О.Банчука, під час реалізації норм нового КПК, крім позитивів, спостерігаються і  окремі негативні тенденції. Наприклад, правоохоронці на місцях створюють  перешкоди для реєстрації заяв і  повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень. Такі заяви можуть, наприклад, ідентифікуватись як звернення — тоді вони розглядаються згідно з законом «Про звернення громадян» і можуть взагалі не реєструватися без пояснення причин. Іноді кваліфікація можливого злочину визначається слідчими на власний розсуд і т.п. На думку експерта, про це свідчить статистика. Якщо в попередні роки щомісячна кількість зареєстрованих заяв становила 300 тис., то в 2013-му — тільки 140 тис. Тобто кожну другу заяву від громадян не приймають, незважаючи на вимогу ст.214 КПК про необхідність реєстрації всіх звернень.

З цим не згоден М.Гошовський: «Цифри наведені правильні, а ось  оцінка дана неправильна». За твердженням  прокурора, вся річ у тому, що за старою системою міліціонери реєстрували все підряд, а зараз – тільки повідомлення про злочини, тобто, по суті, перед внесенням інформації в ЄРДР проводиться своєрідний відсів «некримінальних» заяв. «За старим кодексом в так званій книзі обліку злочинів реєстрували все підряд, навіть якщо це була заява про те, що сусід сусідові заважає нормально спати. А потім приймали рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Зате зараз покращилася якість реєстрації заяв», — відзначає М.Гошовський.

За наведеними ним  даними, протягом І кварталу 2013 року прокурори досить часто фіксували факти невнесення заяв до реєстру. За ініціативою наглядового органу за півроку було виявлено 2400 таких випадків. Але в останні місяці ситуація змінилася на краще — кількість невнесених заяв зменшилася до десятка випадків. «Ми посилили контроль, пояснили міліціонерам, що кодекс вимагає реєструвати всі заяви, в яких є інформація про скоєння злочину, — зазначає прокурор. — За півроку було понад 300 випадків оскарження в суді відмов у внесенні інформації до реєстру, суди задовольнили 59. Тобто реєстраційна дисципліна значно покращилась».

 

Висновок

 

Інститут виправдання  має ґрунтовний і глибокий характер в науковій літературі. Враховуючи те, що дослідження психологічних аспектів виправдувального вироку є малокількісними та фрагментарними, існує потреба в дослідженні даної проблеми. Виправдувальний вирок – це основний акт правосуддя, що володіє властивостями обов’язковості, винятковості, незмінності, істинності, завершує стадію судового розгляду, зокрема, і кримінальне судочинство в цілому, суть якого полягає у встановлені судом невинності особи у скоєнні злочину, інкримінованого йому органами попереднього розслідування. Історія процесуального інституту виправдання має таке ж глибоке і стародавнє коріння, що і сам кримінальний процес. Найважливіші постулати виправдання історично отримали письмове закріплення в усесвітньо відомих релігійних першоджерелах – Торі, біблейському Старому Завіті і Корані. Оскільки виправдувальна і судова діяльність пов’язана не лише з системою права, а й з людськими відносинами, сприйняттям, розумовою та інтелектуальною діяльністю, є достатньо важливим приділяти увагу психологічним факторам виправдувального процесу і вироку.

 

 

Анотація (Abstract)

 

В статті розглядаються  методологічні та психологічні засади виправдувального вироку. Розкривається історія розвитку інституту виправдання з античності до сучасності. Співвідносяться поняття «виправдання» та «реабілітація». Аналізуються виховні функції судового вироку. Пояснюються психологічні аспекти прийняття рішення та винесення вироку судом.

Ключові слова: виправдання, реабілітація, вирок, суд, психологічні аспекти.

В статье рассматриваются  методологические и психологические  принципы оправдательного приговора. Раскрывается история развития института оправдания с античности до современности. Соотносятся понятие «оправдания» и «реабилитация». Анализируются воспитательные функции судебного приговора. Объясняются психологические аспекты принятия решения и вынесения приговора судорог.

Ключевые слова: оправдание, реабилитация, приговор, суд, психологические аспекты.

Methodological and psychological principles of verdict of not guilty are examined in the article. History of development of institute of acquittal from antiquity to contemporaneity is examined. A concept «acquittals» and «rehabilitation» is correlated. Educate functions of judicial sentence are analysed. The psychological aspects of decision-making and pronouncement of sentence of cramps are explained.

Keywords: acquittal, rehabilitation, sentence, court, psychological aspects.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. The Constitution of Ukraine http://www.elaw.org/node/2379
2. Acquittal http://www.criminal-law-lawyer-source.com/terms/acquittal.html
3. Acquittal http://court.laws.com/acquitted
4. What are the chances of acquittal in Ukraine? http://www.syutkin-partners.com/index.php/en/all-publications/item/383-what-are-the-chances-of-acquittal-in-ukraine.html
5. Criminal procedure code of ukraine

http://www.en.pravo.org.ua/files/Criminal%20justice/CPC.pdf

6. Number of acquittal judgments in Ukraine increases by four times http://en.for-ua.com/news/2013/09/10/103046.html
7. Yanukovych wants more acquittals http://www.kyivpost.com/content/ukraine/yanukovych-wants-more-acquittals-313794.html