Біографія Плавта, його творчість та здобутки

4) “Домовик” (“Mostellaria”) – комедія інтриги, яку в XVIII ст. наслідували французькі драматурги Реньяр і Детуш, і славетний датський драматург Гольберг;

5) “Близнята” (“Maenechmi”) – прототип “Комедії помилок” Шекспіра;

6) “Хвалькуватий воїн” (“Miles Gloriosus”), центральний образ якого знаходить у собі аналогії в ряді п’єс нової європейської драматургії – від шекспіра до Б. Шоу;

7) “Псевдол” – ще одна комедія інтриги, згадана вище, яку провадить хитрий і спритний раб; у XVIII ст. її наслідував Гольберг;

8) “Тригрошовий день” (“Trinummus”) – родинна драма; в XVIII ст. Лессінг запозичив з неї зміст своєї комедії “Скарб”.

Незважаючи на наявність  окремих “сентиментальних п’єс”, театр Плавта взагалі тяжіє до смішного: карикатури, буффонади, фарсу. Це проявляється в розробці типажу. Грецька комедія вміла його варіювати, надавати йому індивідуальних відтінків. Плавт надає перевагу яскравим фарбам. Традиційні маски “жадних” гетер (комедія “Вакхіди”) і “сварливих” дружин були комічно гострішими і більш відповідними до світогляду римлянина, ніж “сентиментальні” варіанти образів в п’єсах гуманної тенденції. Улюблена фігура Плавта – це раб, який є самою динамічною маскою, найменше природньою в своїх діях, словах, пристойності жестах та наданій йому свободі. Раб – не тільки носій інтриги, але й центр буффонного елементу. Він потішав глядачів пародією на високий стиль, філософтвуванням, біганням по сцені, шаленими рухами, та тим, що на нього в будь-яку хвилину можуть посипатися побої. Взагалі, тематика п’єс була саме збудована на інтригах спритного раба, який полагоджує любовні справи свого молодого хазяїна. В одній з комедій (“Asinaria” – комедія про ослів) раб Леонід вихваляється своїм умінням уникати заготовлених для рабів “хрестів, кайданів, ланцюгів, карцерів, колодок, мотузів, залізних нашийників”. Раб у Плавта знає, що його в будь-яку мить можуть розіп’яти на хресті, де “сконав його татусь, дідусь і прадід”.

Взагалі Плавтові притаманна вільна композиція, яка нанизана на окремі сцени. У нього архітекторика п’єс зустрічається рідко. Він відступає від неї в сторону більш вільного зв’язку частин. Також Плавт дуже дорожить ефектністю і комічною силою окремої сцени, окремого мотиву, ніж їхнім місцем в композиції цілого. Весела сцена, цікавий мотив, подача яскравого образу стають самоціллю.

 

 Комедія Плавта будується на чергуванню діалога з речитативом та арією, і є ніби опереттою. Кантики Плавта різноманітні за своєю метричною та музичною структурою і є схожими до елліністичної монодрами. В римській комедії сполучення комедійної гри з мімічним монологом стає театральним принципом, згідно з яким переробляються грецькі п’єси. Плавт майстерно володіє найскладнішими ліричними формами і робить їх засобом вираження різноманітних почуттів та настрою. У Плавта промови та діалоги мають буффонний характер: вони повні гостроти, каламбурів, гіпербол, часто містять грубі жарти. Надзвичайно різноманітний і багатий словесно, діалог вражає майстерністю словесної гри. Серед комічних засобів Плавта, словесний комізм займає одне з провідних місць. Плавт черпає словесний матеріал звідусіль, починаючи від архаїчних святкових сакральних та правових формул, і мови високої поезії, закінчуючи професіональною говіркою та вуличною мовою.

 

8. Найбільш відомі твори

 

 

 

 

 

 1. Амфітріон

 

 Єдиний приклад пародії, що дійшов до нас, на сюжет старовинного міфу, Амфітріон зображає відому легенду про те, як Юпітер з'явився до Алкмене, прийнявши зовнішність її чоловіка, Амфітріона. В кінці п'єси розповідається про обставини появи на світло Геракла. Оскільки що супроводжував Юпітера Меркурій прийняла зовнішність Сосиі, рабиня Амфітріона, присутністю на сцені двох пар двійників створюється прекрасний фарс. Цнотлива дружина Алкмена є однією з найбільш гідних і привабливих героїнь римської комедії.

 

                 Алкмену полюбил Юпитер. Муж ее

 

                 Меж тем с врагом сражался. Царь богов ему

 

                 Фигурой и обличьем уподобился

 

                 И взяв с собой Меркурия  в виде Сосии.

 

                 Тут Сосия пришел, Амфитрион за ним.

 

                 Раба и господина заморочил  бог.

 

                 Измену заподозрив, муж корил  жену,

 

                 Однако сам как блудодей был  схвачен он.

 

                 Но все раскрылось. Двойню родила  она.

 

 

 

 2. Скарб

 

Герой цієї комедії – бідняк Евкліон, що виявив у себе в будинку клад і що намагається приховати свій скарб.

 

Я Лар домашний, из дому вот этого,  
      Откуда, как вы видите, я вышел. Здесь  
      Уж много лет живу, был покровителем  
      Отцу и деду нового хозяина.  
      Мне дед его с мольбою вверил золота  
      Сокрытый клад: в средине очага его  
      Зарыл, оберегать его меня молил.  
      10 И умер он; настолько жаден был в душе,  
      Что сыну не хотел его показывать,  
      Предпочитал его оставить в бедности,  
      Лишь только б не указывать сокровища.

 

Виникають забавні непорозуміння, коли горщик із золотом зникає, і  Ліконід, готовий признатися в тому, що згвалтував дочку Евкліона, натомість  звинувачується в крадіжці.

 

Дозволил Эвклиону я  тот клад найти,  
      Чтоб легче мог он замуж выдать дочь свою.  
      Свершил над нею некий знатный юноша  
      Насилие: ему известно, кто она,  
     Она ж его не знает, как и сам отец  
      Не знает про насилие над дочерью.

 

 Кінець комедії втрачений, швидше за все, Евкліон відшукав своє багатство, дозволив Ліконіду одружуватися на дочці, а золото дав як придане. Найбільш прославлена п'єса на той же сюжет – «Скупий» Мольера.

 

3. Два Менехма

 

 Два Менехма . Найвдаліша з комедій помилок Плавта. Менехм, що розшукує свого зниклого в дитинстві брата-близнюка (який є ще і його тезком, оскільки хлопчика, що залишився, перейменували на честь зниклого), є в Епідамн, де проживає зниклий брат.

 

 

Два близнеца родились у отца-купца

В Сицилии. Один из них похищен был,

А брата, что  остался, нарекли тогда

Менехмом, имя  дав ему пропавшего.

Едва он вырос - странствовать отправился,

Найти надеясь  брата. В Эпидамне он

Его нашел; но прежде чем им встретиться,

Хлебнул он горя, ведь пришельца все сочли

Менехмом - тесть, жена, подружка братнина.

А как все было - сами вы увидите                                                 

 

  Тут Менехм стикається з коханкою, дружиною, дармоїдом і тестем свого брата, які всі приймають його за інше Менехма, і того, коли він повертається з форуму, не пускає на поріг дружина, жене коханка, а близькі готові оголосити божевільним. Плавт майстрово заплутує фарсовий сюжет, перетворюючи комедію на нагромадження сміховинних епізодів. Найбільш відома переробка Менехмов – Комедія помилок Шекспіра.

 

4. Хвалькуватий воїн

 

 Хвалькуватий воїн (близько 204р.), одна з найбільш прославлених сюжетних комедій Плавта.

 

 

                     Один вояка девушку увез в Эфес.

                      Хотел об этом сообщить хозяину,

                      Влюбленному в нее, Палестрион-слуга;

                      Афины он покинул, за хозяином

                      Спеша, да в плен попал к  пиратам. Отдали

                      Тому же воину его. Там встретил  он

                      Любовницу хозяина и тотчас  же

                      Известие послал ему, зовя в Эфес.

 

 

 У її центрі –  воїн Піргополіник, що нахваляється  своїми військовими подвигами  і упевнений, що абсолютно чарівний  для жінок. У сюжеті використані два достатньо хитромудрих ускладнення. По-перше, між будинками воїна і його сусіда виконаний потайний хід і наложниця воїна вдає, ніби у неї є сестра-близнюк (з подібним ходом ми часто стикаємося як в арабських, так і в європейських казках). По-друге, спритна гетера погоджується видати себе за дружину сусіда і прикидається, ніби вона закохана в Піргополіника. В результаті хвалько потрапляє в пастку і повністю осоромлений. Тип хвалькуватого воїна зберіг свою популярність і в новій європейській комедії, з невеликими змінами ми дізнаємося його в Ральфі Ройстере Дойстере (Н.Юдолл) і Фальстафе Шекспіра.

 

5. Канат

 

 Канат, одна з найбільш вдалих комедій Плавта, насичена дією і складними характеристиками персонажів. Навіть місце дії тут незвично: морське побережжя після бурі.

 

 

О боги! Что за бурю ниспослал на нас

Нептун сегодня  ночью! Ветра натиском

Сорвало крышу с дома! Что терять слова!

Не ветер  был, "Алкмена" Еврипидова.

Вся черепица с  крыши враз разметана,

Прозрачно стало, окна понаделаны!

 

 

Лабрак, звідник, терпить  корабельну аварію якраз на тому місці, де домовився про зустріч з  молодим афінянином, якому обіцяв продати дівчину Палестру. Старезний Демонес, що живе поблизу від берега, виявляється батьком Палестри. Спроба молодої рабині бігти від Лабрака і виявлення рибаком Гріпом в своїх мережах Палестрі шкатулки, що належала, з коштовностями породжують безліч сцен, де гумор і патетика змішані в точних пропорціях.

 

 

 

9. Висновок

 

Плавт писав для народу, щедро прибігав до каламбурів, двозначностей  і жартам будь-якого сорту. За винахідливості в комічних ефектах з ним можна порівняти лише Аристофана і Шекспіра. Комедії Плавта багаторазово переводилися, перероблялися і служили зразком для наслідування багатьом драматургам Італії, Іспанії, Франції та Англії. Плавт послужив зразком для Мольєра і Шекспіра; Німеччина й Англія пишаються своїми школами плавтіністів; його п'єси досі витримують театральні постановки. Плавт - драматург, близький до настроїв римського плебсу, що розділяє його симпатії та антипатії. Кожен з його творів можна назвати шедевром та цінним скарбом для нащадків, за допомогою яких, ми ще на крок можемо наблизитись до пізнання давньоримської літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури :

 

1. «Плавт. Комедії.» Т. 1: Пер. з латин. / Комент. І. Ульянової. - М 1987

2. І.М. Тронскій. «Історія Античної Літератури.» Ленінград 1951

3. Н.Ф. Дератані, Н.А. Тимофєєва. «Хрестоматія з Античній літературі.» Том I.

Москва 1958

4. М. Позднев. «Театр Плавта. Традиції і своєрідність.» Передмову до книги "Плавт. Комедії. Том I" М. 1997

5. "Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона" (1890-1907).

6. Кнобе Г. С. «Древннй Рим — история й современность». М.,    1986.

7. Куманецкий К.. «Исторня культури Древней Греции й Рима». М., 1990.

8. «Античность как тип культури.» М., 1988.

9. Левек П. «Зллинистический мир.» М., 1989.

10. Підлісна Г. Н. «Світ античної літератури.» К., 1989.