Засоби милозвучності української мови

3.2 Уникання збігу однотипних за місцем і способом творення приголосних

Легкості у вимові українській  мові надає уникання збігу однотипних за місцем і способом творення приголосних в одному слові або на стику слів.

Наприклад, відомі рядки  з Шевченкового вірша Садок вишневий коло хати,

 хрущі над вишнями гудуть...  милозвучні насамперед тому,  що приголосні звуки, які йдуть у них один за одним, творяться в різних місцях і по-різному.

Приголосні за місцем творення тут розташовані так: зубний с + зубний д (але на відміну від попереднього дзвінкий і зімкнений) +  задньоротовий к + губний в + піднебінний ш + губний в + піднебінний й + задньоротовий к + зубний л + задньоротовий х + зубний т і т.д.

За цим законом милозвучності: 

а) випадає середній приголосний  із трьох зубних стн, стл, здн: якісний,

щасливий, проїзний;

б) зливаються приголосні г,  з,  ж;  к,  ц,  ч;  х,  с,  ш із приголосним с:

криворізький, кавказький, кременчуцький, ткацтво, товариство;

в) розподібнюються приголосні: рушник (з “ручник”), хто (з “кто”) —

(у звукосполученнях чн,  кт обидва звуки мають елементи  зімкнення,  тим

часом звуки ш і х, якими  було замінено ч і к,— щілинні);

г)  уподібнюються між собою однотипні за способом творення

приголосні:  їжджу (з “їзджу”),  піщаний (з “пісчаний”),  козаччина (з

“козацьчина”), роздоріжжя (з [роздор'іж'йа]).

Будуючи речення,  треба  стежити,  щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків: ці цінні пропозиції — ці корисні пропозиції, велика

кабіна — простора кабіна, водій дійсно спізнився — водій справді спізнився, був вітер — було вітряно, був сильний вітер.

Не слід допускати римування  слів у прозі: питання про святкування —питання про відзначення;  князь Ярослав збудував —  Ярослав Мудрий збудував; любов людини до батьківщини — любов людини до рідної землі.

3.3 Уникання збігів голосних

Важливим засобом милозвучності  є також уникання збігів голосних (насамперед) та збігів приголосних. Цим досягається плавність у вимові слів, словосполучень і речень.

Для цього використовуються:

а)  вставні та приставні  голосні:  вікно — вікон,  весна  — весен,  піді

мною, підібрати, іржа, імла; префікси з кінцевим приголосним часто перед

двома або більше кореневими приголосними дістають у кінці голосний і:

зіграти, розірвати, відіслати, надібрати, обігнати, підійти.

б) фонетичні варіанти слів: прийменник з, із і зі (з дому, із святом, зі

школи);  частки би, же (після приголосних: зробив би,  прийдіть же), б, ж

(після голосних:  зробила б,  прийди ж);  варіанти прислівників з кінцевим

голосним і без нього (пізніше довідався — пізніш усвідомив, знову сказав — знов обізвався); варіанти частки -ся і -сь (дивлюся на небо — дивлюсь у вікно, сталось у Києві — сталося в Україні),  варіанти префікса від- і од- (скажу відразу — сказав одразу) тощо;

в) чергування у—в, і—й: був у мене — була в мене, він іде — вона йде.

3.4 Художні засоби милозвучності мови

Крім, так би мовити, природних, є й художні засоби милозвучності мови. Сюди належать, зокрема, асонанси, алітерації, анафори, епіфори.

Асонанс — повторення підряд чи близько однакових голосних звуків:

Які вогні в височині! Свій зір туди зведи.  Вони зрідні тобі й мені… (М.Вороний). 

Алітерація —  повторення підряд чи близько однакових приголосних звуків:  На річці скрегоче крига,  сірий весняний присмерк ввесь у тривозі (М.Коцюбинський).  Я слухаю нечутні голоси серед німої музики мозаїк (Л.Костенко).

Анафора — повторення на початку речень або його частин однакових сполучень звуків,  слів або поєднань слів:  В вирі вирію вирла вирлаті вирують —  просто вирла вирують високих вирлатих зірок (Є.Гуцало).

Сміялось небо,  сміялася земля,  сміялося сонечко ясне,  а ставочок між зеленими горами,  між зеленими вербами та садами неначе реготавсь (І.Нечуй-Левицький).

Епіфора —  повторення в кінці речень або його частин однакових сполучень звуків, слів або поєднань слів: Виють собаки, віщують недолю, і небачені птиці літають уночі над селом і віщують недолю. І реве худоба вночі і віщує недолю (О.Довженко).

Іноді ці художні засоби мовної виразності можуть використовуватися в сукупності, не розмежовано: І загадки свічад, і мури, і вікно. І ще ні зрад, ні втрат, і радощів без ліку. Давно і дивно. Дивно, як давно. Ще тільки вчора, а уже піввіку (Л.Костенко).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Українська мова входить до числа найкрасивіших мов світу. Вона характеризується гучністю, вокалічною гармонією, а засобами милозвучності виступають наголос, уникання збігу однотипних за місцем і способом творення приголосних,  уникання збігів голосних, художні засоби милозвучності мови. Все це робить нашу мову унікальною і неповторною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Ганич І.Д., Олійник І.С. Словник  лінгвістичних термінів - К., 1985.

2. Т. Б. Гриценко.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.

3.Наконечний М. Орфоепічні норми та їх значення // Укр. мова в школі. - 1958.

4. Ющук І. П. Українська мова. - К.: Либідь, 2003.