Основні теорії класифікації фразеологічних одиниць

5. Генетична класифікація  фразеологізмів Л.А. Булаховського 

Генетична класифікація, що передбачає групування фразеологічного  матеріалу за джерелами походження, найбільш детально опрацьована в дослідженнях Л.А. Булаховського, який визначає такі групи:

1) прислів'я і приказки;  
2) професіоналізми, що набули метафоричного вжитку;  
3) усталені вислови з анекдотів, жартів і под.;  
4) цитати й образи з «Старого завіту» та «Нового завіту»;  
5) численні ремінісценції (спогади) античної старовини;  
6) переклади поширених іншомовних висловів;  
7) крилаті слова українських та іноземних письменників;  
8) влучні фрази видатних людей.

Генетична класифікація, надзвичайно  корисна з погляду історичного  вивчення фразеології кожної національної мови, на жаль, не може охопити всіх фразеологічних одиниць, бо далеко не завжди можна навіть при спеціальних  дослідженнях точно встановити джерело  виникнення того чи іншого вислову.

6. Класифікація фразеологізмів за співвіднесеністю з окремими частинами мови

Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають – предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції – і якими членами речення виступають), бувають:

• іменникові – називають предмет чи явище:  козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо;
• прикметникові – називають ознаки: не в тім'я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути; у реченні зазвичай виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню;
• прислівникові – характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин;
• вигукові – вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками.

Фразеологізми в реченні  сприймаються як один член речення. Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок. Прикладом слугує речення з твору М. Стельмаха: «А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе».  Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

7. Класифікація фразеологізмів за ознакою їх функціонально-стилістичних властивостей

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:

• фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати п'ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;
• фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фібрами душі, пройдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопова мова, ахіллесова п'ята, танталові муки;
• стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос.

Висновки

Отже, вживання фразеологізмів – розповсюджене явище у практиці мовлення, зумовлене їх семантичним  та експресивним значенням. Проблема здійснення класифікації фразеологізмів ґрунтується на різних підходах до її здійснення. Найбільш розповсюдженою є класифікація В.В. Виноградова, що базується на виокремленні фразеологічних зрощень, сполучень та єдностей. Доповнюючи означену вище класифікацію, М.М. Шанський виокремлює поняття фразеологічних виразів. Спробу систематизації фразеологічних сполук у функціональному аспекті здійснив С. Гаврин, що виділив їх шість основних типів. Принцип групування фразеологічного матеріалу за джерелами походження використав у своїй класифікації Л.А. Булаховський, автор генетичної класифікації фразеологізмів. Має місце існування також класифікація фразеологізмів за співвіднесеністю з окремими частинами мови та розподіл фразеологічних одиниць за ознакою їх функціонально-стилістичних властивостей.

Література

1. Авксентьєв Л.Г. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні ознаки // Мовознавство. – 1979. – №5. – С. 13–17.
2. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К.: Наукова думка, 1989. – 154 с.
3. Ващенко В.С. Фразеологізація компаративних зворотів // Мовознавство. – 1975. – № 4. – С. 35 – 39.
4. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография / В.В. Виноградов. – М.: Наука, 1977. – С. 145–161.
5. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. – Л., 1946. – 118 с.
6. Герасимчук В. Власні імена в українських фразеологізмах  // Дивослово. – 2005. – № 4. – С. 43 – 47.
7. Забуранна О. Антропоцентризм сфері фразеологічного значення // Мовознавство. – 2003. – №1. – С. 55 – 59.
8. Удовиченко Т.М. Предмет фразеології та семантичні типи фразеологізмів //  Українська мова та література в школі. – 1965. – №2. – С. 20–24.
9. Ужченко Т.Г. Значення фразеологізму. Походження будова фразеологізмів / Дидактичний матеріал з української мови. Лексика і фразеологія. – К.: Либідь, 1995. – С. 184–218.