Особливості логіки та філософії

                               План

Вступ

1. Особливості логіки.

2. Особливості філософії.

Висновок

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Вступ

 

Мислення людини підкоряється логічним законам і протікає в  логічних формах незалежно від науки  логіки. Вона є лише наслідком існування  певного закономірного стану  речей і є його систематизоване  і упорядковане відображення. Так як для фізики причиною її виникнення є закони Всесвіту, так логіці передують закони мислення. Як фізика, вона знаходиться в постійному становленні і розвитку, тому що можливості і предмет її дослідження і відображення безмежно широкий, і не пізнаний. Багато людей мислять логічно, не знаючи правил логіки, так само як для падіння (комусь або чомусь) необов’язково знати закони тяжіння або для розмовляння – закони граматики.

 

 

"Кожна людина - у душі  філософ" - це майже риторичне  твердження все ж має в собі  глибокий зміст. Оскільки уявляти  або мислити про речі, які містяться  поза межами безпосереднього  сприйняття, за явищами навколишнього  світу, є незаперечною властивістю  людської природи, незалежною  від її волі. Однак цей процес  роздумування про світ, його явища,  підстави буття речей може  бути не лише спонтанним, а  й керованим. Головним завданням  вивчення якої – зробити спробу  вступити в поле мислення, зрозуміти  об'єктивні та суб'єктивно - людські  підстави і внутрішню необхідність  вироблених в історії форм  і напрямків філософствування, які  індукують це поле. Однак як  і в індивідуальному житті  кожної окремо взятої людини  процес становлення світоглядних  ідеалів і пошуки шляхів їх  досягнення складний і суперечливий, так і в загальному історично-еволюційному  розвитку людства простежуються  найрізноманітніші тенденції розвитку  філософської думки. Тому філософію  не можна вивчати, акцентуючи  увагу лише на змісті тієї  чи іншої філософської концепції.

.

 

              

                    1. Особливості логіки.

 

Логіка – наука про  мислення. Назва її походить від  грецького слова   logos – “ думка ”, “ слово ”, “ закон ” і т.д. Термін “ логіка ” вживається також для позначення закономірностей об’єктивного світу (наприклад “ логіка фактів ”, “ логіка речей ” і т.д.); для позначення строгості, послідовності, закономірності процесу мислення (“ логіка мислення ”,“ логіка міркування ”). Закономірний характер мислення є своєрідним відображенням об’єктивних закономірностей. Логіки мислення є відображення логіки речей (змістовно). Але на відміну від інших наук,вивчаючих мислення людини, наприклад, фізіології вищої нервової діяльності чи психології, логіка вивчає мислення як засіб пізнання. Логіка, яка вивчає мислення і застосовується як засіб пізнання,виникла і розвивалась як філософська наука і в теперішній час являє собою складну систему знань, що включає дві відносно самостійні науки:логіку формальну і логіку діалектичну (усне пояснення).

При визначенні предмета науки  логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про буття), гносеологічний (пізнавальний) та формально-логічний. В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки — об'єктивне існування предметів, явищ, процесів (емпіричних об'єктів), між якими існують різноманітні взаємозв'язки (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.), тобто те, що називають "логікою речей".

 

У гносеологічному (пізнавальному) аспекті визначаються процес відображення "логіки речей", "логіки подій" у "логіці понять" і становлення системи понять (категорій), які охоплюють сутність об'єктивно існуючих речей, явищ і процесів. У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв'язки між логічними формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які зумовлені не змістом мислення, а лише його структурою. Усі ці аспекти постають в єдності. Враховуючи цю єдність, можна дати таке визначення предмета науки логіки:

Логіка — це наука, яка  вивчає закони і форми розумової  діяльності людей, принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмети і

явища об'єктивного світу, методи формалізації знання як результату пізнавального процесу.

Особливості логіки як науки:

 

- вивчає закони і форми  розумової діяльності людей на  підставі аналізу їх

мовних висловлювань, тобто  через реалізацію (матеріалізацію) мовних висловлювань, тобто через реалізацію (матеріалізацію) результатів розумової діяльності у мові; створює свою специфічну мову (логічну мову) для аналізу структури мислення і формалізації знання.

 

- вивчення логіки потребує  зосередження і систематичного  підходу. Усі розділи підручника взаємопов'язані, не можна зрозуміти наступну тему, не засвоївши попередню. Вивчення логіки потребує багато часу і певних зусиль. Як сказав один мудрець: "У водах логіки не слід плисти з піднятими вітрилами".

 

- засвоєння теоретичного  матеріалу з логіки ще не  означає, що людина зможе застосовувати його на практиці. Знайти вихід з цієї ситуації можливо поєднавши теорію з вирішенням практичних завдань. У зв'язку з цим після вивчення тієї чи іншої теми рекомендується виконати відповідні практичні завдання, а також якомога частіше свідомо застосовувати набуті логічні навички у повсякденному житті, при написанні контрольних та курсових робіт, засвоєнні матеріалу юридичних дисциплін, у дискусіях, суперечках тощо. Лише за цих умов людина зможе навчитися логічно правильно мислити, не припускаючи елементарних логічних помилок в своїх міркуваннях і розпізнаючи їх у міркуваннях інших людей.

 

 

Логіка відіграє важливе значення, маючи знання про  логіку, можна:

 

1) виявляти основні поняття в тексті, з'ясовувати їх структуру, встановлювати відношення між ними;

2) логічно правильно поділяти, класифікувати, визначати поняття;

 

3) знаходити помилки у поділах, класифікаціях, визначеннях, критикувати їх

і не допускати в своїх  міркуваннях;

4) виявляти логічну структуру висловлювань і на підставі цього витлумачувати їх;

5) міркувати відповідно до законів логіки; знаходити помилки в текстах і міркуваннях інших людей, пов'язані з їх порушенням;

6) аналізувати запитально-відповідні ситуації, логічно коректно задавати запитання і давати відповіді на них;

7) виявляти міркування, вихідні положення і наслідки, що містяться в тексті;

8) виводити раціональні висновки а наявної інформації відповідно до правил

і законів логіки;

9) логічно грамотно будувати свої міркування і знаходити помилки в міркуваннях опонентів;

10) конструювати коректну аргументацію; переконливо критикувати аргументацію опонента; уникати типових помилок в аргументацій та критиці; розпізнавати прийоми маніпулювання співрозмовником і протистояти ним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 2. Особливості філософії

 

Зміст будь-якого знання відображає певний предмет, під яким розуміється все те, що має властивості, які перебувають у відносинах між собою. Кожна наука має  свій предмет вивчення. Предметом  військової науки є закони війни, предметом військового будівництва - збройні сили. Правомірно запитати, що ж є предметом філософії? Щоб  відповісти на питання, необхідно, насамперед, з'ясувати, в чому полягає специфіка  філософії та її особливості.

 

Першою особливістю філософії є загальність.

 Загальність - це ознака, що виражає закономірну форму  зв'язку речей, явищ та процесів  у складі цілого. Окремі науки  досліджують специфічно певну  систему закономірностей. Так,  військова наука аналізує закономірності  війн, способи їх ведення, але  не вивчає, наприклад, виникнення, розвиток та вирішення суперечностей,  які характерні і для природи,  і для розвитку суспільства,  і для людського пізнання. Ці  закономірності досліджуються філософією.

 

Другою особливістю філософії є цілісне світосприймання. Традиційні форми знання є у засвоєнні та закріпленні досвіду предметно-практичної діяльності. Спрощено: в структуру пізнання включаються два елементи: об'єкт і суб'єкт. Завдання окремих наук полягає у тому, щоб у знанні було більше об'єктивного за змістом та менше особистісного, людського. Тому, між людиною, що пізнає, та предметом дослідження існує певна дистанція.

 

Філософський зміст проблеми пізнання, насамперед, полягає в  наявності в знанні об'єктивного  змісту та людського, особистісного  доповнення. Така позиція надає знанню значення культурної цінності, що проявляється психологічно як допитливість слухача  до предмету, який вивчається. З такої  точки зору знання спрямоване на предметний світ людини, що є центром космосу. Безумовно, такий підхід не є бездоганним. По-перше, такий підхід сприймання світу  людиною не предметно, безпосередньо, а абстрактно (умоглядно). Звідси пізнання відходить від безпосереднього  вивчення світу і перетворюється на абстрактне (умоглядне) конструювання  дійсності. По-друге, щоб зберегти за собою значення знання, філософія змушена розробляти власний метод умоглядного конструювання, що згодом відокремився у самостійну «науку про правильне мислення», і яка одержала назву логіка.

 

                         Особливості предмету філософії

 

1. Предмет філософії є історично змінним, бо такими виступають самовиявлення людини.

2.    Уся історія філософії виступає предметом, бо лише за такої умови ми здатні окреслити основні характеристики людськості.

3.   Філософія є особливою формою збереження та забезпечення історичною безперервності, людського самоусвідомлення. В центрі уваги вона тримає основні виявлення людини.

4.  Філософія завжди вписана в соціальне життя, функціонує в ньому і намагається на нього впливати.

5.  Філософія завжди доводить свої твердження до критично можливого узагальнення, це пов’язано з тим, що вона шукає сталі та фундаментальні орієнтири для людини, такі які не є скороминучими та ситуативними.

6.     Окреслює дійсність не лише в її наявному стані, а переважно через її внутрішню необхідність, говорить про те, що відбувається і про те, що повинно відбуватись. Справа в тому, що ідеальні та еталонні виміри дійсності насправді відсутні, але коли ми утримуємо їх у своїй свідомості, ми маємо можливість оцінювати і вимірювати  будь-які реальні стани дійсності, адже вони постають в порівнянні з еталоном як певна міра відхилення.

 

 

 

 

Усі ці проблеми дають  можливість окреслити характерні особливості  філософського мислення:

 

1. Філософське мислення є свідомим і свідомо вибудуваним.

2. Оскільки ми говоримо про світоглядні орієнтири, то воно постає формою людського самоусвідомлення.

3.  Завжди присутній момент причетності людини до філософського мислення.

4. Філософське мислення – це перш за все мислення про мислення, ніж про якусь моральність, це пояснюється тим, що філософія намагається осмислити не часткові явища, а ситуації перебування людини  у світі, опираючись на здатність людини мислити та усвідомлювати.

5. Філософське мислення є внутрішньо – пов’язане, логічно – послідовне, а це означає, що воно є аргументоване та обґрунтоване.

6. За допомогою філософського мислення людина заявляє про своє бажання взяти на себе відповідальність за свідоме вирішення своєї долі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Висновок

Специфіка філософського бачення  світу кожному за людини залежить від здібності поцікавитися, що виходять межі побутового, повсякденного знання. У цьому дуже показово вміння деяких людей формулювати суть філософії  коротко, яскраво, не нудно.

Відмова від філософії буде відмовою людини задаватися вічними питаннями. Проте вічні запитання тому й  називаються вічними, відповідь  ними шукає кожна людина собі. У  філософії велике місце займають розмірковування про те, що є істина, як співвідноситься матеріальне й духовне у світі, душа в тіло, що таке людина, може бути свобода волі і потрібна т.д. Філософія - осмислення людиною умов свого існування, побудова загальної картини світу, створення спільного уявлення про світ і людині, про місце людини у світі

Отже, логіка – наука про людське мислення. Але на відміну від інших наук, які вивчають людське мислення, логіка вивчає мислення як засіб пізнання, її предметом є форми і закони, прийоми і принципи мислення, за допомогою яких людина пізнає оточуючий світ.

 Людське мислення підпорядковується  логічним законам і протікає  в логічних формах незалежно  від науки логіки. Люди мислять  логічно, навіть не знаючи, що  їх мислення підпорядковується  логічним закономірностям. Але  звідси не випливає, що вивчати  логіку юристам чи іншим людям  не потрібно. Знання законів і  форм мислення, їх свідоме використання  в процесі пізнання підвищує  професійну культуру мислення, виробляє  навик мислити більш грамотно, розвиває критичне відношення  до своїх і чужих думок. Тому  погляд, ніби вивчення логіки  не має практичного значення, є хибним. 
 
Мислити логічно – це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності.

          Список використаної літератури.

1. Тофтул М. Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332.

2. Гетманова А. О. Учебник по логике. – М., 1995.

3. Конверський А. С. Логіка. – К., 1998. – С. 32.

4. Руденко К. П. Логіка. – К., 1976. – С. 139.

5. Кирилов В. И., Старченко А. А. Логика: Учебник для юрид. ф-тов и     институтов. – М., 1996. – С. 3- (256).