Українська фразеологія в мові мас-медіа

Трансформація фразеологізмів допомагає створити сучасний фразеологізм, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією. Крім того, трансформований фразеологічний заголовок у поєднанні з підзаголовками полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою.

Добір фразеологізмів, шляхи його видозміни свідчать про культурний рівень нашого суспільства, про знання власного фольклору, літератури та історії.

Перш за все, звернемося до фольклору. Фольклорна основа наближує до читача. Всім відомі прислів’я та приказки, що звучать по-новому, одразу привертають увагу і скорочують кількість зайвих пояснень. Наприклад: “Ворон з ворона заборгованості не стягне”. Або емоційно-експресивні заголовки, що видозмінюють прислів’я чи приказки, наприклад: “Банк не видасть, свиня не з’їсть”.

Використовують періодичні видання і не трансформовані малозміненні фразеологізми як самостійні заголовки: “Тримайте бичка за роги”, “Робота – не вовк...”.

Часом від первинного фразеологізму лишається менша частина. “УРП: двоє голів – добре, а один – краще”. Тут обіграли прислів’я “Одна голова – добре, а дві – краще”, використавши частину його та поєднавши пряме і переносне значення.

Пристосовані до сьогодення оновлені фразеологізми звучать колоритно: “Уряд знає, як поділити шкуру незабитого ведмедя”.

“Покажи мені свій диплом, і я скажу, хто ти”, – від первісного фразеологізму-прислів’я залишилася тільки форма, але за ритмомелодикою та за окремими деталями одразу впізнаємо прислів’я “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”.

Етимологія надає змісту нового, емоційного звучання. “На безгрошів’ї і Світовий банк – кредитор” – інший заголовок, побудований на збережені відомої форми фразеологізму. Така приказка, як “На колір і смак товариш не всяк”, у заголовковому варіанті зазвучала так: “На бюджет і смак товариш не всяк”, і стала соціально значущою та гострою. Подібно утворилися інші заголовки: “З ганчір’я по нитці – робітникові сорочка”, “Від тюрми та відставки не зарікаються”, “Не таке все страшне, як комусь хотілося б”.

В основі фразеологічних заголовків вживаються крилаті вислови з казок, дитячі лічилки: “Раз, два, три, чотири, п’ять – будем Кодекс розглядать”. В останньому випадку обрано первинну форму зумисного применшення важливості, що звела розглядання Кодексу до дитячої розваги.

Фольклорна основа робить заголовки емоційними, глибокими, компактними і колоритними, близькими читачеві. А ці новоутворені заголовки свідчать про те, що ми пам’ятаємо своє коріння; вони служать доказом нашої української ментальності та культури.

Але не лише фольклор є складовою нашої національної психології. Історичний досвід, освоєні нами різні твори мистецтва, літератури – все це теж має місце у нашій свідомості.

Фразеологізми – показники нашої історичної пам’яті.

Інший пласт нашої культури – література. Вона теж має своє відображення в сучасних заголовках. Крилаті вислови, трансформовані чи збережені, з різних літературних творів свідчать про вплив української, російської, світової літератур. Порівняємо такі заголовки: “Герої нашого часу – антигерої”, “На майдані коло церкви...”, “В сім’ї вольній, новій...”, “Немає правди на землі, нема її і вище”, “Не так тії вороги, як “чистії руки”.

Сучасна жанрова палітра ЗМІ досить жорстко-інформаційна. Тексти, перенасичені термінами, професіоналізмами, видаються читачеві “відстороненим” від його повсякденного життя, “чужими” його звичному сприйняттю.

Заголовок із відомим, нехай і переробленим висловом з кінофільму чи пісні, наближає матеріал до читача.

Схильність українського народу до жартів і каламбурів знайшла своє віддзеркалення й у заголовках. Цікаво, що чим гірше нам стає, тим більше ми жартуємо. Приводи для каламбурів часом досить сумні. “Гарячими були суперечки про холодну зиму”, “Двом головам тісно в одному ФДМУ (фонді державного майна України)”, “Запасний варіант Президента, бо майбутнє без варіантів”, “Жива вода” Мертвого моря, або “Чорне золото” Ізраїлю”.

Отже, дослідження первісного, трансформованого фразеологізму – це дослідження не тільки мовне, а й історичне, психологічне, побутове дослідження життя нації.

Використання стандартних фразеологічних сполук не є помилкою, але це – тяжіння до формування мовних штампів. Часто в періодичних виданнях став з’являтися фразеологізм “не за горами”: “Не за горами – викуп інвестиційних сертифікатів”, “Не за горами нові реформи”, “Банкіри поділилися гірким досвідом”, “Євро кидає виклик”, “Мистецтво з великої літери”. Стилістичного забарвлення та ефекту новизни ці фразеологізми вже не створюють. Повсякчасне вживання таких фразеологізмів призводить до зникнення всякої образності, – вони переходять у розряд штампів.

Іншою проблемою сучасного використання фразеологічних одиниць є калькування з російської. “Президент тут править бал”, “Темна конячка” з амбіціями лідера”, “За воду знову платять усі, і до того ж заднім числом”, “Не раз ляканий” та інші заголовки використовують невдалі переклади російських фразеологізмів замість того, щоб знайти українські відповідники.

Власне українські фразеологізми природніші, милозвучніші та ближчі й зрозуміліші читачеві. Трансформовані фразеологізми є засобом врівноваження логізації викладу та публіцистичної образності. Фразеологічні заголовки привертають увагу читачів, наближують важкий для сприймання текст до аудиторії будь-якого рівня, поглиблюють зміст, надають додаткових відтінків висвітлюваній темі. Фразеологічні заголовки закликають до спільності думок у сприйманні та розумінні інформації.

 

 

 

 

 

 

 

Помилки у висловлюванні фразеологізмів

 

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття “посваритися” передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо “розбити глек”. Саме розбити (а не рознести, розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, ступу, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам’яті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні.

Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Наприклад: “Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції”. З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову принять меры в українській мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в українській мові означає “повідомляти наперед”. Приміром: “Студентів попередили, що зимова екзаменаційна сесія почнеться на два тижні раніше”. А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції. Отже, наведений уривок мав би звучати так: “Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти поширенню інфекції”.

В усному й писемному мовленні нерідко чуємо й читаємо кумедні з погляду лексико-фразеологічних норм української мови вислови: “На місці звалища мешканці молодого міста розбили парк; Страйкарі розбили намети перед міськрадою” тощо. Дієслово розбити є синонімом слів знищити, розтрощити, роз’юшити тощо. Воно входить до таких словосполучень, як розбити лоба, розбити (розірвати) кайдани, розбити серце тощо. Щодо парку або саду треба використовувати більш підхожі лексеми – посадити, насадити, виростити. Намети теж не розбивають, а ставлять або напинають (як у прямому, так і в переносному значенні).

В одній із газет читаємо: “Як полягають справи …?” Це невдалий варіант перекладу російського вислову как обстоят дела? Правильно його слід перекладати просто як справи? Українське слово полягати є відповідником російських состоять, заключаться. Наприклад: “В чем состоит (заключается) Ваша задача? – У чому полягає Ваше завдання?”. Російський вислів как бы не так є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: “Думаешь, он сдержал свое обещание? Как бы не так” Його українські відповідники аж ніяк, де там. Один із них і треба було б використати в уривку з газетного тексту: “Думаєте, хоч хтось отямився? Аби не так” – “Думаєте, хоч хтось отямився? Де там” замість аби не так.

Фразеологічні звороти різних типів досить часто використовують у пресі як один із найважливіших засобів посилення й відсвіження експресії та поглиблення логізації викладу.

До особливо улюблених мовних одиниць такого ґатунку належать прислів’я й приказки та крилаті вислови. На жаль, при використанні усталених зворотів трапляється чимало недоречностей. Часто-густо автори не завдають собі клопоту відшукати в скарбниці української фразеології найкращий варіант, а вдаються до першого-ліпшого, що спаде їм на думку. Найчастіше це буває калька з російської мови. Скажімо, журналіст однієї з телепередач говорить: “Питання між кандидатами в депутати розподілилися слідуючим чином” (тобто дослівно перекладає рос. следующим образом). За лексико-фразеологічними нормами української мови треба казати: “Запитання між кандидатами в депутати розподілено так”.

Фразеологізми треба відтворювати мовою, якою писаний даний текст, або мовою оригіналу. Якась третя мова тут абсолютно недоречна.

Одна з газет опублікувала матеріал під назвою “А в іншому, прекрасна маркізо, усе добре”. Це рядок із французької жартівливої пісеньки, відомої в російському перекладі: “А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо”. Газетний же матеріал названо не віршованим рядком, а його прозовим варіантом. Точний український переклад цього рядка такий: “А поза тим, добродійко маркізо, усе гаразд, усе гаразд.” Тут українська мова засвідчує свою милозвучність і вміння відтворити французький шарм.

В українських газетах можна прочитати: задаватись метою, знищувати на корені й под. Ніякого стосунку до української фразеології такі синтаксичні побудови не мають, оскільки в нашій мові їм відповідають – ставити собі за мету, знищувати на пні.

Невмотивовані кальки з російської мови особливо неприємно вражають у словосполученнях фразеологічного й нефразеологічного типу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Фразеологія будь-якої мови - це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу, національна культура, звичаї і вірування, фантазія і історія народу, що говорить на цій мові.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини світу. Способи бачення світу через мовні образи, відображені в системі фразеологізму, які, будучи глибоко національними, базуються, проте, на спільних для всіх людей (тобто універсальних) логіко - психологічних і власне лінгвістичних підставах.

Фразеологічні одиниці – це носії життєвого досвіду нації, що яскраво відображають спостереження над навколишнім світом. Це безпосередньо зумовлює особливості вживання фразем у мовленні. Частотність використання сталих висловів прямо залежить від віку людини та від її життєвого досвіду. Дитина, наприклад, сприймає фразеологізми буквально. Причиною цьому є різниця в типі мислення дорослого та дитини. Тому фразеологізми доцільно вводити у лексикон учнів на старшому етапі навчання, коли вони вже мають певний багаж знань, та певний словниковий запас.

Трансформація фразеологізмів допомагає створити сучасний фразеологізм, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією. Крім того, трансформований фразеологічний заголовок у поєднанні з підзаголовками полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Авскентеєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків, 1983. – 224 с.
2. Алефіренко М.Ф. Лігвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. – 1988. – №5.– С. 25-27
3. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків, 1987. – 198 с.
4. Алефіренко М.Ф. Співвідношення синтаксичних і фразеологічних сполучень // Укр. мова і літ. в шк. – 1983. – №12. – С.37-42.
5. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1993. – 232 с.
6. Бабкин Л.Фразеология и лексикография. – М. – Л., 1964. – С. 10-37.
7. Балли Ш. Французкая стилистика.– М., 1961. – 394 с.
8. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К.: Наукова думка, 1989. – 154 с.
9. Булаховський Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. Т.Л.: Загальне мовознавство. – К., 1978.– 436 с.
10. Ващенко В.С. Фразеологізація компаративних зворотів // Мовознавство. – 1975. – № 4. – С. 31-33.