Авторське право

6. Переробки, адаптації,  аранжування та інші подібні  зміни творів.

7. Розповсюдження творів  шляхом продажу, відчуження іншим  способом або шляхом здавання  в найом чи у прокат та  іншої передачі до першого продажу примірників твору.

8. Здавання в найом  після першого продажу, відчуження  іншим способом примірників аудіовізуальних  творів, музичних творів у нотній  формі, а також творів, зафіксованих  на фонограмі або у формі,  яку читає машина.

9. Імпорт примірників творів.

Зазначений перелік  не є вичерпним. Автор має право  дозволяти або забороняти використовувати  свій твір і іншими способами.

Разом з тим Закон  певною мірою обмежує виключне право  автора на використання твору. Використання твору без згоди автора Закон називає вільним використанням. Дозволяється в окремих, зазначених у Законі, випадках вільне використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди і вільне використання твору без згоди автора, але з виплатою йому авторської винагороди.

Без згоди автора або  іншої особи, що має авторське  право, але з обов'язковим зазначенням  імені автора і джерела запозичення  допускається:

1) використання цитат  (коротких уривків) з опублікованих  творів;

2) використання літературних  і художніх творів як ілюстрацій у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зображення навчального характеру;

3) відтворення у пресі,  передача в ефір або інше  публічне повідомлення опублікованих  у газетах чи журналах статей  з поточних економічних, політичних, релігійних питань, або передача в ефір творів такого самого характеру, якщо це спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою  висвітлення поточних подій засобами  фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше  публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій;

5) видання випущених  у світ творів рельєфно-крапковим  шрифтом для сліпих;

6) відтворення творів  для судового і адміністративного  провадження;

7) публічне виконання  музичних творів під час офіційних і •релігійних церемоній, а також похоронів;

8) відтворення з інформаційною  метою у газетах та інших  періодичних виданнях, передача  в ефір або інше публічне  сповіщення публічно виголошених  промов, звернень, доповідей та інших  подібних творів.

В усіх зазначених випадках твори використовуються чи відтворюються в обсязі, виправданому поставленою метою;

9) відтворення твору  в особистих цілях за. умов, передбачених  статтями 16-19 Закону про авторське  право.

Цей перелік є вичерпним, крім випадків, зазначених у статтях 16-19 Закону.

Допускається вільне відтворення одного примірника твору  поліграфічним способом бібліотеками та архівами для власних потреб за певних умов, визначених у Законі про  авторське право (ст.16).

Допускається також  без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право, вільне відтворення примірників твору для навчання. Йдеться лише про відтворення репрографічним способом для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також для відтворення уривків з опублікованих письмових та інших творів (ст.17 Закону про авторське право).

Детально регламентоване вільне відтворення комп'ютерних  програм (ст.18 Закону про авторське  право).

Відтворення творів в  особистих цілях без згоди  автора або іншої особи, що має  авторське право, але з виплатою їм винагороди допускається лише в одному випадку. Відповідно до підпункту 9 статті 15 Закону про авторське право допускається відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- та відеозаписах (ст.19 Закону про авторське право).

Зазначені обмеження  майнових прав здійснюються за умови, що вони завдаватимуть шкоди нормальному  використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

Право на авторську винагороду — це основне майнове право  автора чи іншої особи, що має авторське _право. Підставою для винагород є факт використання твору будь-яким способом. Основні правові форми використання творів є, власне, виключним правом дозволяти або забороняти ті чи інші дії, визначені у статті 14 Закону про авторське право і викладені вище. Найчастіше вживаються обнародування і опублікування творів.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора чи іншої особи, яка має авторське  право, право на винагороду, можуть бути:

а) авторський договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговірного  використання твору, коли не вимагається  згода автора, але передбачена  виплата авторської винагороди (ст.19 Закону про авторське право);

в) неправомірне використання твору.

З наведених підстав виникнення права на авторську винагороду випливає висновок, що право на одержання винагороди породжується, як правило, лише фактом використання твору. Сам по собі факт наявності твору в об'єктивній формі права на винагороду породжує не завжди.

Винагорода, одержана автором чи іншою особою, яка має авторське право, є, по суті винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути у формі заробітної плати (наприклад, штатний художник, науковий співробітник науково-дослідної установи) або авторського гонорару. Можливе поєднання цих форм оплати.

За винятком випадків, коли допускається використання твору  без згоди автора і без виплати  йому авторської винагороди (ст.15-18 Закону про авторське право), винагорода має виплачуватися за будь-яке  використання твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору визначаються в авторському договорі.

Кабінетом Міністрів  України можуть встановлюватися  мінімальні ставки авторської винагороди, що індексуються одночасно з індексацією  мінімальних розмірів заробітної плати. Так, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 18 листопада 1994 р. №784 «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва». Ця постанова затвердила мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звукозапису та здавання примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат, за відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх застосування.

Винагорода за відтворення  в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, виплачується у формі відрахувань (відсотків) виробниками або імпортерами обладнання (аудіо-апаратури, відеомагнітофонів тощо) та матеріальних носіїв (звуко- і (або) відеоплівки, касет, лазерних дисків, компакт-дисків тощо), які використовуються для такого відтворення.

Розмір винагороди та умови її виплати визначаються договорами між вказаними виробниками, імпортерами  та організаціями, що управляють майновими  правами на колективній основі.

Авторська винагорода, право  на одержання якої за використання творів вітчизняних авторів у межах України виникло після 1 червня 1973 р., нараховується і виплачується вітчизняним спадкоємцям у тому самому розмірі, в якому цю винагороду слід було б нарахувати і сплатити самому авторові, якби він був живий.

Іноземним авторам та їхнім правонаступникам, права яких підлягають охороні на території  України у зв'язку з приєднанням  України до Всесвітньої (Женевської) конвенції по охороні авторських прав, авторська винагорода за використання в Україні їхніх творів нараховується у розмірі і порядку, встановлених для українських авторів.

Своєрідною формою права  на винагороду є право слідування. Його суть полягає в тому, що автор  протягом свого життя, а після  його смерті його спадкоємці протягом строку дії авторського права користуються невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу оригіналу твору образотворчого мистецтва через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде після першого його відступлення, здійсненого автором твору (право слідування).

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються через  організації, які управляють майновими  правами авторів на колективній  основі.

 

 

Література

 

Конституція України.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 4 лютого 1994 р. ст. -  41.

Постанова Кабінет Міністрів  України №784 «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листопада 1994 р.

Захист цивільних справ у суді. В.В.Комаров, В.А. Бігун, П.І. Радченко. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. Вентурі.

http://www.ukrreferat.com/index.php