Контрольная работа по "Налогам"

а) новостворені підприємства,

б) виробники сільськогосподарської  продукції,

в) неприбуткові установи (організації),

г) платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують десять мільйонів гривень.

При цьому декларація з  податку на прибуток  подається  такими платниками за рік, а протягом року (за календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців) подавати її не потрібно.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного податкового року не отримав прибутку, а  за підсумками першого кварталу отримує прибуток  має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування  та сплати податкових зобов’язань.

 

2.Правила застосування  податкового  компромісу

Податковий компроміс - це рішення податкового органу, прийняте за погодженням з платником податків у межах адміністративної апеляційної  процедури та узгоджене з керівником податкового органу вищого рівня, про  задоволення частини скарги такого платника під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підставою для прийняття  рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового  органу таких наявних фактів та доказів  по суті скарги платника податків, які  дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс призведе до більш  швидкого та/або більш повного  погашення податкового зобов'язання порівняно з результатами, які  можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду (арбітражного суду).

Податковий компроміс  стосовно податкового зобов'язання при розгляді первинних скарг  на рішення здійснюється працівниками державних податкових інспекцій, податкове  повідомлення або рішення яких оскаржується, уповноваженими на це керівником органу державної податкової служби або  його заступником.

Регулює податковий компроміс  наказ Державної податкової адміністрації  від 26 квітня 2001 року N 182 "Про затвердження Порядку застосування податкового  компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури".

Порядок визначає процедуру  застосування податкового компромісу органами державної податкової служби при розгляді звернень платників  податків щодо оскарження ними в адміністративному  порядку податкових повідомлень  про суми податкових зобов'язань  та будь-яких інших рішень щодо визначення сум податкових зобов'язань.

Податковий компроміс  – це коли податківець встановлює його умови, а підприємець погоджується

Відтепер  за суму нарахованих обов’язкових платежів можна поторгуватися з  податківцями. якщо вони самі вам це запропонують

Закон «Про порядок погашення...»  запровадив для підприємців доволі цікаву і привабливу процедуру - торги  за податкові суми, тобто податковий компроміс.

Його сутність: скарга платника податків щодо неправомірно нарахованих  сум обов’язкових платежів може бути частково задоволена - частину суми простять, якщо платник погодиться добросовісно сплатити решту. Не вірите? - і правильно робите. Виданий  ДПАУ Порядок застосування податкового  компромісу, ймовірно, саме для того й був написаний, аби компроміси між підприємствами і податковими  органами траплялися якомога рідше.

Торг за митні податки  і зарплатні збори недоречний. ДПАУ сказала 

Порядок застосування податкового  компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури затверджено  наказом ДПАУ № 182 від 26.04.2001 року і  вже зареєстровано в Мін’юсті (за номером 437/5628 22 травня). Залишається  тільки дивуватися, чому Мін’юст не вгледів очевидної речі - податковий порядок утискає права платників  податків, які їм надані законом.

Податковий компроміс, як одна з процедур сплати обов’язкових платежів, запроваджується Законом (ми навмисно наводимо його повну назву) «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами». Тобто процедура може застосовуватися  при апеляційному узгоджені всіх обов’язкових платежів. Що ж на це кажуть у головному податковому офісі? - про поступки не може навіть iтися, коли підприємство не погоджується з  нарахованими зобов’язаннями з платежів, які справляються при операціях  зовнішньоекономічної діяльності (ввізне-вивізне  мито, акцизний збір, ПДВ та ін.). За межі дії податкового компромісу ДПАУ винесла і всі збори, які нараховуються  на зарплату.

Йдеться про відрахування в державні цільові фонди. Вочевидь, податківці дискримінували суб’єктів  ЗЕД. Іншим підприємствам принаймні  можна сподіватися, що частина податкових зобов’язань, нарахованих контролерами, ними ж буде і забута, а от експортерам  з імпортерами компроміс не світить  навіть у теорії.

Коло платників, «гідних» компромісу, звужено до мінімуму

Податківцям вдалося зменшити і кількість тих, хто має право  претендувати на податковий компроміс. Передусім з переліку викреслили фізосіб, якщо нараховані податки не стосуються їхньої підприємницької  діяльності. Не розмовлятимуть про  зменшення нарахованих податкових зобов’язань і з платником  податків, проти якого порушено кримінальну  справу. Зверніть увагу, йдеться не про засудженого, а навіть звинуваченого у злочині підприємця.

Варто було б нагадати збирачам податків про презумпцію невинуватості  і про те, що порушення справи ще не означає доказ провини. Деякі  фахівці припускають, що цю норму  податківці виписали в порядку навмисно: варто лишень «по гарячих слідах»  перевірок завести на директора  чи бухгалтера справу (це простіше за просте - податкова міліція, яка має таке права, входить до структури податкового  органу) і таким чином позбавити  підприємство права на компроміс. Нарешті, за порядком, «компромісне» право  втрачає підприємство, яке подає  позов щодо неправомірно нарахованих  сум до суду. Щоправда, пропозиція влаштувати торги з нарахованих податків і без цього обмеження навряд чи привабила суб’єкта господарювання, який твердо вирішив з’ясовувати  стосунки з податківцями в суді.

Нарешті залишилося з’ясувати, хто ж є тими щасливцями, яким може бути запропонований податковий компроміс. По-перше, до них належать підприємства, у яких, на думку податківців, бракує коштів на повне погашення  податкового зобов’язання. По-друге, якщо сума обов’язкових платежів платника податків була визначена непрямими  методами. Зважаючи на це, ще невідомо, кому пощастило більше - тим, кому збираються запропонувати компроміс, чи всім іншим. Отже, якщо йдеться про перший випадок, податківці мають бути впевнені, що у підприємства справді грошей катма. Навіть і не сподівайтеся, що із цим  запитанням вони звернуться безпосередньо  до керівника чи бухгалтера суб’єкта господарювання.

Звичайно ж, докази будуть збиратися шляхом проведення планових або позапланових перевірок, так  званих оперативних заходів, отримуватися від інших структур (усе це може бути, оскільки порядок у цьому  плані не встановлює жодних обмежень). Майте на увазі, право на компроміс  буде одразу втрачене, якщо в результаті з’ясується, що протягом поточного  і попереднього років підприємство здійснювало операції з продажу майна або інші з метою ухилення від оподаткування.

Формальною ознакою такої  операції може бути те, що в результаті її проведення підприємство отримало набагато менше за реальну ціну оборудки. «Реальність» ціни визначатимуть самі податківці. Невеликий, але безперечний  «плюс»: якщо активів підприємства забракне для погашення нарахованих  недоплат, а розпродаж цих активів  призведе до банкрутства суб’єкта господарювання, то досягти прощення частини нарахованих зобов’язань  таки буде можливо. Щодо іншого варіанта, то платник податків, який погодиться визнати хоча б частину податкових зобов’язань, визначених непрямим методом, фактично сам на себе «настукає».

На додаток до вищезазначених проблем наказ ДПАУ передбачає доволі складний механізм узгоджень при  ухваленні рішення про податковий компроміс. До того ж відпрацювання  цього рішення відбувається без  участі платника податків. Узгоджене  між податківцем, який розглядає  скаргу підприємства, податківцем, який нарахував спірну суму податків, і  керівником податкового органу рішення  про податковий компроміс надсилається підприємству. При цьому в суб’єкта господарювання є лише три дні  на те, щоб погодитись або відмовитися  від торгів за податкові суми. Ну як - вам ще хочеться торгуватися  з податківцями за суми нарахованих  платежів? Тоді чекайте на пропозиції.

На компроміс не можна  розраховувати, якщо:

підприємство апелює до податкового  органу щодо неправомірно нарахованих  податків і зборів, які сплачують  при експортно-імпортних операціях; йдеться про податкові зобов’язання громадян; проти платника податків порушено кримінальну справу; платник  податків оскаржує нараховані суми податків у суді.

 

3. Реформування спрощеної системи оподаткування

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і  зборів, на сплату єдиного податку, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична  особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, та реєструється платником єдиного податку.

Суб'єкти господарювання, які  застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні  особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;

2) друга група - фізичні  особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю  найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

3) третя група - фізичні  особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю  найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;

4) четверта група - юридичні  особи - суб'єкти господарювання  будь-якої організаційно-правової  форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість  працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

5) п'ята група - фізичні  особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю  найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень; 
6) шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації,  проведення азартних ігор;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт,  імпорт, продаж підакцизних товарів  (крім роздрібного продажу паливно-мастильних  матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво,  реалізацію дорогоцінних металів  і дорогоцінного каміння, у  тому числі органогенного утворення  (крім виробництва, постачання, продажу  (реалізації) ювелірних та побутових  виробів з дорогоцінних металів,  дорогоцінного каміння, дорогоцінного  каміння органогенного утворення  та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію  корисних копалин, крім реалізації  корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері  фінансового посередництва, крім  діяльності у сфері страхування,  яка здійснюється страховими  агентами, визначеними Законом України  "Про страхування", сюрвейєрами,  аварійними комісарами та аджастерами,  визначеними розділом III цього Кодексу;

7) діяльність з управління  підприємствами; 
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

9) діяльність з продажу  предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва,  предметами колекціонування або  антикваріату;

10) діяльність з організації,  проведення гастрольних заходів;

У січні 2013 року набрав чинності Закон України від 20.11.2012 року № 5503-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» , яким внесено ряд змін у Податковий кодекс України. Особливу увагу хочеться приділити змінам та доповненням щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, оскільки ця система є найбільш популярною серед платників податків. А тому розглянемо такі нововведення більш детально.