Внесок А.С. Макаренка у розвиток педагогіки

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Переяслав – Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди»

 

 

 

Реферат на тему:

«Внесок А.С. Макаренка у розвиток  педагогіки»

 

 

 

 

 

Виконала

студентка  4 курсу

група ДО – 41

ф. педагогіки та психології

Короп Олеся

 

 

 

м.Переяслав – Хмельницький

2011

План 

Вступ

1. Антон Семенович Макаренко - педагог і письменник
2. Теорія про колектив
3. Педагогічна система А.С.Макаренка
4. Педагогічна діяльність А.С. Макаренка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Антон Семенович Макаренко –  один із найвідоміших педагогів, який збагатив світову педагогіку, вніс великий доробок у теорію виховання.

У своїй педагогічній роботі А.С.Макаренко  виходив з такого положення: „Відповідальність  перед дітьми – це відповідальність перед історією; сьогоднішні діти – це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства, нашої великої справи”.

А.С.Макаренко створив два взірцевих  педагогічних заклади – колонію  Горького („Педагогічна поема”), комуну ім. Дзержинського („Прапори на баштах”, „Марш 30-го року”). Тисячі правопорушників, дітей без нагляду не тільки підняв „з дна” життя, але й повернув до життя, виховав їх передовими громадянами нашої Вітчизни.

  Система роботи новатора А. Макаренка є прикладом становлення педагога-майстра. В її основі лежить гуманізм. У листі  до М. Горького                           А.С. Макаренко писав: "Не може бути виховання, якщо не зроблено центральну установку на цінність людини".

Якості педагога-майстра  за Макаренком: гуманізм, любов і вимогливість до дітей; політична зрілість, соціальна активність; педагогічний авторитет, що базується на широкій ерудиції і моральній чистоті особистості; педагогічний такт; діловитість, твердість волі; володіння технологією виховного впливу; комунікативні, організаторські здібності; здатність до педагогічної  творчості, постійний пошук оптимальних шляхів розв'язку виховних проблем; педагогічна стійкість, вміння відстоювати своє право на творчість, відповідальність за справу виховання. "Вихователь повинен вміти організовувати, ходити, шуткувати, бути веселим, сердитим, вести себе так, щоб кожний рух його виховував"

Творча система роботи А.С.Макаренка охоплювала всі сторонни всебічного розвитку особистості.

 

 

1. Антон Семенович Макаренко - педагог і письменник

Антон Семенович Макаренко  народився  13 березня 1888 року в місті Білопілля  Харківської губернії (нині районний центр Сумської області України). Батько був робітником (малярем) у вагонних залізничних майстернях.

1895 року семирічного Антона віддали в двокласне початкове училище. У січні 1901 року сім'я Макаренка переїздить у Крюків. Макаренко став учнем Кременчуцького чотирикласного міського училища.

1904 року Антон Макаренко закінчує Кременчуцьке міське училище на «відмінно».

У серпні 1904 року (у 16 років) Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що мали на меті підготовку викладачів початкової школи.

Навесні 1905 року Макаренко успішно закінчив курси і отримав свідоцтво, що давало право викладати в початковій школі.

1 вересня 1905 року (у 17 років) Макаренко  приступив до роботи в Крюківському  двокласному залізничному училищі. Він став вчителем російської мови, малювання і креслення. 1 вересня 1911 р. за розпорядженням інспектора народних училищ Херсонської губернії Антон Макаренко був переведений у залізничне училище на станціїДолинська. Антон Семенович став вихователем в учнівському гуртожитку.

У серпні 1912 р. А. С. Макаренко вступає до вчительського інституту в Полтаві і в липні 1917 р. закінчує його із золотою медаллю. Після закінчення інституту Макаренко стає вчителем Полтавського Вищого початкового училища, в якому пропрацював до кінця 1917 р. У грудні 1917 р. він переїздить у м. Крюків.

У 1918 р. (у 30 років) Антон Семенович повертається в Крюківське залізничне училище, яке в 1917 р. було перетворено у Вище початкове училище. Тепер Макаренко став керівником педагогічного колективу, відповідальним за виховання дітей. Як директор училища Антон Семенович пропрацював там до осені 1919.

У серпні 1919 р. після заняття Крюкова білогвардійцями Антон Семенович переїздить до Полтави, де стає завідуючим початкової школи.

У вересні 1920 р. (у 32 роки) Антон Макаренко приймає пропозицію Полтавського відділу народної освіти організувати і очолити колонію для безпритульних і неповнолітніх правопорушників. У 1921 р. Макаренко ставить питання про привласнення колонії імені М. Горького.

У 1923 р. в Полтавській газеті «Голос праці» з'явилася стаття Антона Макаренка «Колонія імені Горького», а в другій книжці полтавського журналу «Новими стьобаннями» («Новими стежками») — стаття «Досвід освітньої роботи в Полтавській трудовій колонії імені М. Горького». У листопаді 1924 р. закінчилося відновлення садиби Прочуханці, і колонія, донині розосереджена в двох місцях, возз'єдналася на берегах Коломака.

До літа 1925 р. в колонії було 140 вихованців — 130 хлопчиків і 10 дівчаток. У цьому ж році вирішується питання про створення комсомольської організації. У 1926 р. А. С. Макаренко виступив з доповіддю «Організація виховання важкого дитинства» на Всеукраїнській конференції дитячих городків. Доповідь справила велике враження на учасників зборів.

9 травня 1926 р. Антон Семенович разом із 4 вихователями і 11 вихованцями виїхав в Куряж. 15 травня 1926 р. колектив колонії імені Горького прибув в Куряж у повному складі. 26 березня 1927 р. в Куряжі, де за 10 місяців сформувався новий, дружний колектив, святкували роковини народження Максима Горького.

Влітку 1927 р. Макаренко почав працювати в новоорганізованій Харківській трудовій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського. У листопаді він був призначений начальником комуни. 14 березня 1928 р. на засіданні секції соціалістичного виховання Українського НДІ педагогіки прийнята резолюція, яка засудила виховні методи Макаренко.

3 вересня 1928 р. Макаренко був звільнений з посади завідувача колонії імені Горького. 1929—1936 р.р. в основному пов'язані з роботою Антона Семеновича в комуні імені Дзержинського. Осердям колективу комунарів стали 60 вихованців колонії, направлених в комуну ще в 1927 року.

Пізніше, після відходу Антона Макаренка  з Куряжа, до них приєдналися ще близько 100 горьківців. 15.01.1928 в комуні організували комсомол. У 1927-29 р.р. комунари працювали в деревообробній майстерні  і в кузні. 1 липня 1930 р. комуна перейшла на повну самооплатність. У травні 1931 р. відбулася закладка нового заводу електроінструментів.

1932 року побачила світ перша книга Макаренка «Марш 30-го року». 7 січня 1932 року урочисто відкритий перший завод електросвердлилок.

У 1933-1935 р.р. виходить у світ «Педагогічна поема». Вересень 1935 р. — Макаренко призначений на посаду помічника начальника відділу трудових комун Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. 10.10.1936 р. Антон Семенович бере на себе завідування колонією в Броварах (поблизу Києва), що тимчасово залишилася без керівника.

1937 року Макаренко переїздить до Москви. 1937 року виходить «Книга для батьків», 1938 року — книга «Прапори на баштах».

Антон Семенович Макаренко  раптово помер 1 квітня 1939 року в  приміському потязі на станції Голіцино за 40 км на захід від Москви.

Автор повістей «Педагогічна поема», «Прапори на баштах» та ін. У 1935—1937 працював у Києві заступником начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР і керував трудовою колонією у Броварах (на північно-східній околиці Києва).

 

2. Теорія про колектив

 

        У своїй педагогічній системі А.С.Макаренко насамперед виділив основні ознаки колективу:

• Загальна мета, загальна праця, загальна організація цієї праці;
• Органічний звязок з іншими колективами;
• Наявність органів кординування і управління, відносини відповідальної залежності;
• Колектив повинен стояти на принциповій позиції світової єдності трудящого людства.

А.С.Макаренко розглядав  колектив як динамічне об’єднання, яке у своєму розвитку проходить ряд стадій:

• Перша стадія – вимагає педагог, він же вивчає вихованців, організовує різноманітну колективну діяльність;
• Друга стадія – вимагає педагог і актив. Робота з активовм. Різноманітні форми колективної діяльності, розвиток активності;
• Третя стадія – колектив висуває до окремої особистості.

Завідуючи колонією „малолітніх  злочинців” у Трибах, А.С.Макаренко  організував колектив дітей у  різновікові загони для трудової діяльності й навчання. Роки були тяжкі, після революції і громадянської війни. Треба було забезпечити елементарний матеріальний рівень, тому в колонії відразу почались сільськогосподарські роботи.

А. С. Макаренко розробив теорію дитячого колективу, розкрив  основні його ознаки, визначив стадії його розвитку, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу. Згідно з вченням Макаренка, характерними ознаками стилю життя і діяльності дитячого колективу є: мажор, почуття власної гідності, здатність до орієнтування, почуття захищеності, здатність до гальмування, звичка поступатися товаришеві, єдність колективу.

Працюючи зі специфічним  контингентом, видатний педагог приділяв велику увагу розумовому вихованню  дітей і підлітків, а також  удосконаленню педагогічного процесу  в школі, поліпшеню навчально-виховної роботи. А.Макаренко завжди попереджував своїх вихованців:”Щоб я не чув таких розмов: навіщо мені школа, я й так учений”. Проводив зразкові уроки, часто відвідував уроки інших учителів, вивчав передовий педагогічний досвід.

 

3. Педагогічна система А.С.Макаренка

 

Педагогічна система  А.С.Макаренка – це складна сукупність ідей і практичних рішень, основними  з яких є:

• Суть виховання як суспільного явища;
• Єдність виховання і життя;
• Мета виховання як розгорнута програма формування людської особистості;
• Колектив як метод виховання;
• Взаємовідносини колективу і особистості;
• Самоуправління у колективі;
• Виховання свідомої дисципліни;
• Звязок навчання із продуктивною працею;
• Праця як постійний компонент системи виховання;
• Залучення вихованців у різноманітні життєві сфери, виховання господаря життя;
• Традиції й їх виховна роль;
• Педагогічний колектив і його центр;
• Всебічний розвиток особистості;
• Роль сімї у вихованні дітей.

   На думку А.Макаренка, педагогіка є найбільш діалектичною, рухливою, дуже складною і різноманітною наукою. Основними характеристиками макаренківської педагогіки є діалектичне розрізнення методики навчання і методики виховання, єдність вивчення дитини та її виховання, єдність виховання дітей і організація їхнього життя, поєднання вивчення основ наук з продуктивною працею учнів, науково організована система всіх впливів, посилення уваги до дитячого колективу. Психологія має бути не основою педагогіки, а продовженням її у процесі реалізації педагогічних закономірностей та ін. Мету виховання А.Макаренко розумів як програму особистості, програму людського характеру („Методи виховання”). На його думку, у виховному процесі має бути загальна програма виховання й індивідуальна коректива до неї залежно від особистості конкретного учня.

Розвиток індивідуальності А.С.Макаренко пов’язував не тільки зі здібностями людини, але і з темпераментом, і з рисами характеру. Із цього приводу А.С. Макаренко зауважував, що мета індивідуального виховання полягає у визначенні перспектив розвитку здібностей людини, формуванні її характеру.

 

4. Педагогічна діяльність А.С. Макаренка

 

У роки радянської дійсності  проблемам освіти і виховання значну увагу приділяв талановитий український педагог А.С. Макаренко.

  Антон Семенович  Макаренко  виявив себе активним будівничим соціалістичної школи і радянської педагогіки проте у своїх творах і діяльності широко використовував надбання народної педагогічної мудрості. Вийшовши з глибин народу, А, Макаренко тонко підмітив можливості народних виховних засобів і мудро вплітав їх до своїх навчально-виховних заходів, обстоював їх у своїх творах. Особливо вдало він використовував скарби народної педагогіки в розв'язанні проблем трудового виховання.

   Серцевиною педагогічної діяльності А.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею. У своїй практиці педагог послідовне керувався відомими положеннями основоположників комуністичного вчення про єдність навчання і виховання. 16 років роботи в колонії імені М. Горького та комуні імені Ф.Е. Дзержинського привели педагога до висновку, що труд без освіти, без політичного й суспільного виховання, які йдуть попереду, не приносить виховної користі, виявляється нейтральним процесом.

Макаренко дійшов висновку, що праця без напруження, без громадської  й колективної турботи є маловідчутною у справі виховання нових мотивацій поведінки. Така праця швидко й легко стає автономною механічною дією і відбивається на психіці неконструктивно. Вона, на думку педагога, завершується малим розвитком та презирством до навчання і цілковитою відсутністю планів та перспектив на майбутнє. Тому мале мотиваційне значення праці з самообслуговування, велика втомлюваність, малий інтелектуальний зміст роботи, бідна за соціальним змістом реміснича праця самі по собі ще не можуть бути шляхом повноцінного виховання.