Джерела наукової інформації

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

 

 

 

Кафедра культури української мови

Українська мова (за професійним спрямуванням)

 

 

 

 

Джерела наукової інформації

 

 

 

 

 

 

Реферат

студентки 32-М групи 

фізико-математичного факультету

Бомк Олени Олександрівни

 

 

 

 

 

Кам’янець-Подільський 2012

 

Зміст

 

Вступ

1. Історія та поняття бібліографії

2. Види і структура  бібліографії

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

Вступ

У будь-якій сфері діяльності все починається з організації системи збору та обробки (аналізу) інформації. Існуючий ринок інформаційних послуг у відповідності зі своєю структурою вимагає від користувача певної суми знань, навичок, умінь. Користувач повинен знати свої інформаційні потреби, вміти їх трансформувати в запити інформаційною мовою, яка властива даній структурі, мати навички користувача в системі комунікацій ринку інформаційних послуг.

Щорічно в світі виходить до 3 млн. статей в 35 тис. науково-технічних  журналів, понад 150 тис. нових наукових книг. Таке явище, що стало помітним в останні десятиліття, називають  іноді «інформаційним вибухом». Крім того, за останні століття накопичено величезну кількість книг, брошур, журналів, газет, та інших видів друкованої продукції і рукописних матеріалів, що відображають розвиток науки, техніки, культури.

Від того, як це швидко багатство зберігається і використовується, залежить подальший прогрес. Як же таке багатство використовувати? Адже буквально з кожного питання сьогодні вже є маса джерел і з кожним днем ​​їх стає все більше і більше - друкарський верстат світової цивілізації не тільки не втомлюється, але й набирає все більшої сили. Тут на допомогу приходить бібліографія.

При написанні своєї роботи я використовувала Довідник бібліографа. Це видання відображає місце бібліографії в системі інформаційно-комунікаційної діяльності та всі основні процеси бібліографування та бібліографічного обслуговування.

 

1. Історія та поняття  бібліографії

З найдавніших часів існували переліки книг окремих бібліотек  і зустрічалися записи, що говорять про книги. До друкарства книги позначалися першими словами тексту і лише пізніше стали надавати значення прізвища автора, а при збігу прізвищ брали до уваги і імена.

Бібліографія в Україні пройшла довгий і складний шлях розвитку. Її початкові, історично зародкові форми виникли у зв'язку з появою і поширенням рукописних книг.

З появою книгодрукування  друкарі і книгопродавці з  комерційних міркувань самі почали складати каталоги. У 18 в. складаються  каталоги для широкої публіки. На початку 19 ст. з'являються перші національні  бібліографічні журнали. Конференція 1895 виносить постанову про створення  універсального бібліографічного репертуару, і для здійснення цієї постанови  грунтується Міжнародний бібліографічний інститут.

Бібліографія - область діяльності, основною суспільною функцією якої є  цілеспрямована передача читачам інформації про твори друку.

До числа найважливіших  термінів, крім головного - «бібліографія», належать такі, як «бібліографічна  діяльність», «бібліографічна продукція», «бібліографознавство».

За визначеннями стандарту:

- Бібліографічна діяльність - це сукупність процесів роботи  з підготовки та доведенню  інформації про твори друку  до читачів;

- Бібліографічна продукція  - це сукупність бібліографічних  посібників як результат бібліографічної  діяльності;

- Бібліографознавство - наукова  дисципліна, що вивчає і розробляє  питання теорії та історії  бібліографії, методики організації  бібліографічної діяльності.

Поняття «бібліографія» і  «бібліографічна діяльність» є  найбільш загальними в бібліографознавстві. За обсягом, тобто за класом узагальнює в них предметів, вони збігаються, і немає нічого такого в бібліографічної діяльності, що не могло б бути включене в бібліографію, - і навпаки. Тому в певних і досить значних межах вони можуть вживатися як синоніми. Якщо в понятті «бібліографія» фіксується, перш за все, сутність бібліографічної системи, то в понятті «бібліографічна діяльність» - функціональний, процесуальний аспект, вказівка ​​на цілеспрямовану активність, пов'язану з виробництвом та споживанням бібліографічної інформації.

 

Бібліографія - слово грецьке  і в буквальному перекладі  означає книгоопис. Але переклад терміна не дозволяє з'ясувати його значення і зміст. Необхідно точно представляти істотні ознаки бібліографії, тобто знати її визначення.

Але, перш за все, необхідно  усвідомити, що слід розуміти під інформацією.

Інформація - відомості, що сприймаються людиною і (або) спеціальними пристроями як віддзеркалення фактів матеріального  або духовного світу в процесі  комунікації. Комунікація - це керована передача інформації між двома або  більше особами і (або) системами. В  залежності від того, в результаті якого виду діяльності одержано відомості, розрізняють види інформації:

Наукова інформація - логічно  організована інформація, одержувана в процесі наукового пізнання і відображає явища і закони природи, суспільства і мислення. Наукова  інформація поділяється на види по областях її отримання та використання (технічна, економічна, медична, культурна, соціальна та ін) і характеризується єдиним терміном - науково-технічна інформація (НТІ).

Бібліографічна інформація - інформація про документи, необхідна  для їх ідентифікації та використання.

 

2. Види і структура  бібліографії

У відповідності з основними  суспільними функціями виділяються  види бібліографії, що відображають її призначення. До числа основних видів  відносять національну (державну), науково-допоміжну, рекомендаційну, галузеву, краєзнавчу (регіональну), видавничо-книготорговельну бібліографію та бібліографію бібліографії.

Національна бібліографія у  відповідності з міжнародними та вітчизняними термінологічними стандартами  трактують як інформаційну інфраструктуру, яка забезпечує підготовку, розповсюдження та використання універсальної бібліографічної  інформації про документи будь-якої країни (нації). Державну бібліографію визначають як інформаційну структуру  у функції якої входить підготовка, розповсюдження та використання універсальної  бібліографічної інформації про  документи, випущених на території  країни (держави) на основі державної  реєстрації самих документів. При  цьому використовують державно-територіальне  охоплення документів. Основоположна, базова роль державної бібліографії визначається тим, що саме на цьому  рівні ведеться первинне аналітико-синтетичне опрацювання всього документального  потоку, який потім відбивається в  державній бібліографічної інформації, що накопичується на основі єдиних методичних принципів. Ця система вищого рівня, орієнтована на задоволення  потреб суспільства в цілому. Державна бібліографія є джерелом науково-допоміжної і рекомендаційної бібліографії, базою бібліографічної роботи бібліотек  та інформаційних установ.

Науково-допоміжна та професійно-виробнича  бібліографія сприяє наукової та виробничої діяльності фахівців відповідно до їх професійних потреб. Особливу увагу вона приділяє знайомству з результатами наукових досліджень, впровадженням нововведень, передовим досвідом виробничо-практичної діяльності, досягненнями суміжних галузей. Науково-допоміжна бібліографія тісно пов'язана з галузями науки і виробництва, і розвивається відповідно до них. У її створенні активну участь беруть самі вчені та фахівці цих галузей.

Рекомендаційна бібліографія сприяє утворенню самоосвіти, виховання, освіти і культури. За допомогою  притаманних їй методів рекомендаційна бібліографія організовує процес самоосвітнього читання, формує у читачів нові соціально значущі інтереси, розширює кругозір. Коментуючи літературу, запропоновану читачеві, рекомендаційна бібліографія допомагає вибору творів для читання, осмислення і освоєння прочитаного. Одна з найважливіших функцій рекомендаційної бібліографії - формування культури читання як необхідного компонента загальної культури особистості. Рекомендаційна бібліографія загальнодоступна і відповідає загальним інтересам членів суспільства, що обумовлює її популяризаторський, освітньо-виховний характер. Рекомендаційна бібліографія обслуговує так само запити читачів, які професійно зайняті навчально-виховною роботою.

Основною суспільною функцією краєзнавчої (регіональної) бібліографії є ​​створення та поширення інформації про документи присвячені певній місцевості в країні. Вона активно сприяє всебічному вивченню краю (регіону), його природи і ресурсів, громадського, економічного і культурного життя, історичного минулого.

Видавничо-книготоргівельна бібліографія сприяє підготовці та доведенню до споживачів інформації про видавничу та книготоргову асортименти документів для сприяння їх виданню і збуту в оптовій і роздрібній книготорговельної мережі.

Метабібліографія або бібліографія бібліографії - специфічний вид бібліографії, її основні функції: організація інформації про бібліографічних посібниках, опис та моделювання бібліографічних ресурсів, забезпечення складного бібліографічного пошуку. Її об'єктами служать бібліографічні посібники всіх видів і форм. Метабібліографія підсумовує розвиток бібліографії.

Всі вищеназвані види бібліографії можуть існувати в різних формах з  точки зору хронологічного охоплення  бібліографічних джерел. За хронологічною ознакою поступово сформувалися три види бібліографії: поточна, ретроспективна, перспективна. Поточна бібліографія сформувалася порівняно пізно; в Росії - з початку 19 ст., коли виробництво друкованої прийняло масовий характер і читачам стало важко самостійно встежити за новинками. Поточна бібліографія свою продукцію випускає регулярно (періодично - зазвичай раз на пів року, щоквартально, раз на два місяці, раз на два місяці, щомісячно, щодекадно, щотижня). Періодичність залежить головним чином від обсягу продукції. З цієї ж причини універсальна поточна бібліографія інформує роздільно про окремі види документів, галузева - про всіх або багатьох видів документів.

Ретроспективна бібліографія є найбільш древньою. Здавна укладачі бібліографічних посібників прагнули повідомляти про всі відомі їм книги, видання, статті та інші документи. У міру зростання виробництва документів це прагнення диференціювалося за видами документів і за галузями знань, але за весь час з 19 і особливо з 20 ст. хронологічні відрізки відображення документів стали локалізуватися. Якщо існувало джерело, що містить бібліографічну інформацію з моменту появи виду документів або по певній темі, наступні посібники здебільшого їх не повторювали, а хронологічно продовжували.

Перспективна бібліографія повідомляє про заплановані, що знаходяться  у виробництві, або навіть про задумані документи. У такій інформації потребують головним чином книжкова торгівля і наукове середовище. Однак сама перспективна бібліографічна інформація носить відносний характер. Деякі обіцяні видання у світ не виходять, можуть змінитися заголовки та інші бібліографічні відомості опублікованих документів. Але дана бібліографічна інформація існує і функціонує реально, що створює підстави для виділення виду бібліографії.

З точки зору тематики відбиваних документів розрізняють: універсальну та галузеву, тематичну, персональну:

- Універсальна бібліографія, як випливає з її назви, охоплює  в якості об'єктів документи  незалежно від їх тематики. Вона  організовує підготовку бібліографічної  інформації по всіх або багатьох галузей знань. Універсальною є продукція національної бібліографії, яка в масштабі України диференційована за видами документів (книги і брошури, журнали і газети, географічні карти, образотворчі документи та ін.) Така інформація необхідна насамперед інформаційним установам і є базовою для розвитку галузевих бібліографій. Універсальними є алфавітний, систематичний та предметний каталоги універсальних бібліотек.

Оскільки продукція універсальної  бібліографії створюється виключно в підвидах загальної бібліографії, то її специфіка вивчається в рамках зазначених категорій. Спеціальних  публікацій про універсальну бібліографії в цілому не існує.

- Галузева бібліографія  організовує підготовку бібліографічної  інформації по одній галузі  знання і відповідної діяльності. Галузь може бути широкою і  порівняно вузькою.

Галузева бібліографія розвивається більш диференційовано, ніж універсальна, відповідно областям створення і  функціонування бібліографічної інформації. Перелічити види галузевої бібліографії важко. Найбільш розвинені природничонаукова, технічна, сільськогосподарська, соціально-економічна, історична, педагогічна, літературна, музична бібліографії. Найменування видів, щоб уникнути двозначності, формулюють і в іншому порядку: бібліографія народної освіти, вищої школи, мистецтва, туризму, фантастики і т.п. Галузеві бібліографії інформують про специфічні для окремих галузей види документів.

- Тематична бібліографія, звана також проблемно-тематичною, міжгалузевою, комплексною. Тематичні бібліографічні посібники можуть відображати документ з якої-небудь актуальної теми в межах галузі, але частіше їх метою є ознайомлення читачів з інформацією, розосередженою за джерелами різних галузей і яка представляє саме міжгалузевий інтерес.

- Персональна бібліографія  та персональні бібліографічні  посібники, що відображають документи,  присвячені одній особі - письменникові,  вченому, громадському діячу. До цієї ж групи належать показники праць наукових колективів і організацій.

Бурхливий розвиток нової  інформаційної технології і повсюдне освоєння її в бібліографічній діяльності дають обгрунтування виділенню нового виду - електронної бібліографії. На відміну від неї бібліографія, яка застосовувалася і застосовують колишню технологію, іменується традиційною.