Особливості методики тестування

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Особливості методики тестування

 

       Особливості методики тестування 

      У запропонованій статті вміщено інформацію про вимоги до комплекту тестових завдань, розглянуто види тестів, вимоги щодо їх проведення, рекомендації з  результатів тестування.

      Тестування дає педагогу та шкільній адміністрації можливість не лише співвіднести якість знань та вмінь кожного учня, класу з окремих навчальних дисциплін, освітніх галузей або навчального плану в цілому з вимогами освітнього стандарту (мінімуму), а й визначити рівень утруднень учнів з кожного розділу програми, а під час використання багатомірних тестів — виявити володіння учнем предметними та позапредметними вміннями, дати якісну характеристику знань та вмінь учнів.

      Особливого  значення прийоми тестового контролю знань та вмінь учнів набувають у зв'язку з переходом в Україні на зовнішнє державне тестування.

      Педагогічний  тест (англ. «test» — проба, випробування, перевірка будь-яких якостей) являє собою сукупність взаємопов'язаних завдань зростаючої складності, що дає змогу надійно та валідно оцінювати знання або будь-які інші психолого-педагогічні характеристики.

      Валідність  — (у перекладі з англ. valid — придатний) — один з основних критеріїв якості тесту. Чим валідніший тест, тим повніше він містить ту якість, заради вимірювання якої його було створено.

      Поняття «тест» використовують як:

      - завдання (тестове завдання);

      - карту (батарея тестів)

      - весь комплекс завдань, тобто в узагальненому вигляді.

      Кількість тестових завдань, об'єднаних в одній тест-карті, визначається поняттям «Довжина тесту», або «Обсяг тесту». Для тематичної перевірки знань учнів у процесі експрес-контролю можна використовувати тест-карту довжиною в 15 — 20 тестових завдань; підсумкова перевірка знань та вмінь з того чи іншого навчального курсу вимагає включення до тест-карти 60 —120 тестових завдань. Фахівці, наприклад, підкреслюють, що надійність і об'єктивність тестової перевірки знань та вмінь збільшується зі збільшенням довжини (обсягу) тест-карти. Для того щоб тести виконували перелічені вище функції, погрібна грамотна з дидактичного та змістовного боку побудова тестів, а також експертиза їхньої відповідності освітньому стандарту (перший блок тестів) та програмі поглибленого вивчення предмета (другий блок тестів).

      Комплект  тестових завдань має відповідати низці вимог.

      1. Складатися з двох блоків:

      а) блоку, що відображає зміст освітнього стандарту;

      б) блоку, що відповідає програмі поглибленого вивчення предмета. Особливу увагу слід звертати на повноту відображення змісту освітнього стандарту (мінімуму) в першому блоці.

      2. Рекомендовано розробляти тест-карти (субтести) з кожного розділу навчальної програми даної дисципліни (не менш як 10 - 12 тестових завдань, а з усієї дисципліни загалом від 60 до 120 тестових завдань).

      3. Необхідно мати щонайменше чотири варіанти комплектів тестів з кожного розділу курсу, використовуючи 2 варіанти для проміжного (тематичного) контролю і два- для підсумкового.

      4. З кожного тестового завдання та з усього комплекту тестів має бути визначено кількість балів за правильне розв'язання даного тестового завдання (кількість балів у кожному варіанті має співпадати).

      5. У всіх комплектах тестів необхідно скласти ключ з варіантами правильного розв'язання тестових завдань (еталон).

      6. Кількість балів, отриману учнями за результатами роботи з тестами, необхідно перевести у 12-бальну шкалу оцінок.

      Прийнято  такий розподіл оцінок (хоча можливі  варіанти): отримання учнем у процесі  тестування від 100 до 90 % від максимальної кількості балів відповідає високому рівню; від 89 до 60 % — достатньому; від 59 до 30 % — середньому; від 29 % та нижче — початковому.

      7. Найбільші можливості для аналізу якості знань та вмінь учнів дає тест-карта, укладена з використанням різних типів тестових завдань. Бажано, щоб ці типи тестових завдань повторювались у тестах з кожного розділу програми та розташовувались по висхідній. 

      Види  тестів 

      1) Альтернативний тест - найпростіший у розв'язанні. У ньому запропоноване запитання передбачає 4 — 5 варіантів відповідей, серед яких лише один — правильний. При цьому чим більше варіантів відповідей, тим менша можливість вгадування відповіді. Наприклад, якщо запропоновано всього 2 варіанти відповіді, можливість вгадування досягає 48,7 %. Альтернативний тест необхідно добирати для таких завдань, які виключають варіанти різного тлумачення правильної відповіді.

      Наприклад:

      «Діалог — це...». Варіанти відповіді:

      а) заключна частина твору;

      б) розмова 2-х або кількох осіб (1 бал);

      в) висловлювання однієї особи;

      г) вступна частина твору, яка передує  основній дії твору.

      Альтернативний тест може бути складено не лише для перевірки повноти знань. З метою перевірки глибини знань можна запропонувати наступний тест:

      «Із перелічених нижче формулювань  виберіть те, яке найточніше характеризує... (речення, іменник, частку тощо).»

      Наведені при цьому характеристики містять: надлишкову інформацію, недостатню інформацію, помилкове судження та правильну відповідь.

      Слід  зазначити, що тести централізованого тестування представлені лише альтернативними  типами тестових завдань.

      2) Вибірковий, або варіативний, тест. Зазвичай не викликає в учнів особливих труднощів. Передбачає 10 — 12 варіантів відповідей на тестове завдання, з яких 6 — 8 відповідей правильні. За вибірковими тестами перевіряють передусім повноту знань класифікації того чи іншого явища (класифікація частин мови, художніх засобів тощо).

      Наприклад:

      «Визначте рядок, у якому лише частки». Далі під літерами а), б),

      в), г)... перелічено низку частин мови, серед  яких 6 — 8 часток.

      Варіативний тест дає можливість одночасно перевіряти й глибину знань учнів.

      Наприклад:

      «З  поданих пар словосполучень виберіть ті, в яких є пасивні дієприкметники.»

      Такий текст передбачає не тільки знання учнями дієприкметників, а й їхніх  розрядів (активні, пасивні). Кількість балів за такий текст зазвичай відповідає числу правильних варіантів відповіді. Кожна помилка віднімає з суми балів 1 бал.

      3) Послідовний, або порядковий, тест дає можливість перевірити знання учнем послідовності того чи іншого мовного або літературного процесів. У варіантах відповіді на таке тестове завдання відсутні неправильні відповіді, необхідно розташувати у правильній послідовності запропоновані у невпорядкованому вигляді поняття, слова, визначення.

      Наприклад:

      «Проставте  у правильній послідовності основні елементи сюжету:

      а) зав’язка;

      б) кульмінація;

      в) експозиція;

      г) розв'язка;

      ї) розвиток дії.»

      4) Конструктивний тест (або тест-доповнення).

      Таке  завдання передбачає заповнення учнем  у тексті, що описує те чи інше явище, пропущених слів, які мають визначальне  значення для даного тексту. Над  пропущеними словами слід ставити послідовно цифри — 1,2,3 тощо, а після опису під буквеною нумерацією а), б), в) тощо. У невпорядкованому вигляді дано ключові слова таким чином, щоб у контрольній картці учень проставив цифри та відповідні № літери з ключового ряду. Кількість балів у цьому тесті дорівнює кількості доповнень та за кожну помилку знімають 1 бал.

      Наприклад:

      «Вставні  слова можуть виражати: впевненість, 1, почуття, 2, вказівку на джерело повідомлення, 3.

      Ключові слова (приклади):

      1) можливо, мабуть;

      2) по-перше, з іншого боку;

      3) пробачте, будь ласка.»

      5) Розподільний тест — найскладніший для учнів. Він вимагає розподілу ознак серед трьох чи більше понять. Може мати декілька ступенів розподілу залежно від глибини контрольованих знань та має завертати тест-карту з кожного розділу. Його особливість полягає в тому, що опитувані розподіляють правильні варіанти характеристик досліджуваних об'єктів, процесів, понять (наприклад, частини мови, члени речення тощо).

      Наприклад:

      «Дайте  характеристику самостійних частин мови». 

 

      Максимальна кількість балів — 11.

      У першій колонці запропоновано об'єкти для аналізу, в інших

      - їхні ознаки. Кількість ступенів може бути різною залежно від глибини аналізу. Кількість балів дорівнює кількості аналізованих об'єктів, помножених на кількість ступенів аналізу, за кожну помилку знімають 1 бал.

      6) Схематичний тест.

      Уданому тесті дано схему побудови чогось (наприклад будова слова тощо), без  будь-яких підписів із проставленими  цифрами - 1, 2, 3 тощо, а під літерами а), б), в) тощо — дано ключові слова. Учні повинні співвіднести вказані під цифрами ознаки з їх визначенням; кількість балів відповідає кількості виділених ознак, за кожну помилку знімають 1 бал.

      Наприклад:

      «Безпомилково:

      а) корінь;

      6) префікс;

      в) суфікс;

      г) закінчення. Відповідь: 16, 2а, Зв.»

      7) Кількісний тест — це альтернативний, або вибірковий, тест, але для відповіді на тестове завдання потрібно вибрати правильну або правильні відповіді з цифрових варіантів запропонованих відповідей.

      Наприклад:

      «У  яких групах усі слова належать до дієприслівників доконаного виду, а в яких - не належать:

      І. Викривши, чуючи, посіявши.

      2. Засинаючи, повертаючись, побілівши.

      3. Зблиснувши, наступивши, тріснувши.

      4. Напившись, виливаючи, зліпивши.

      Правильна відповідь: З.»

      8) Узагальнювальний (збірний) тест дає можливість окрім контрольних знань перевірити вміння учнів узагальнювати, робити висновки, класифікувати те чи інше явище. Його також можна віднести до різновиду альтернативного (або вибіркового) тесту. Під час розробки такого виду тесту завдання дають у двох колонках: в одній колонці наведено багато ознак, що характеризують 2 — 3 правила, об'єкта, в іншій — самі правила, об'єкти.

      Наприклад:

      «З  перелічених нижче ознак (І, 2, 3 тощо) обери характерні: