Проектні технології як основа розвитку креативної особистості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Криворізький державний педагогічний університет

Центр довузівської та післявузівської підготовки

 

 

                                              Реєстраційний №  _____

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ ОСВІТИ

 

 

 

 

 

                                                                 Кваліфікаційна робота

                                                                 вчителя української мови

                                                                 й літератури КЗШ № 31

                                                                Гавенко Людмили Федорівни

 

 

 

 

                                       Кривий Ріг - 2011

 

 

Зміст

Вступ. Проектні технології як основа розвитку креативної особистості      3

Розділ І. Теоретичні основи методу проектів.                                                5

1.1.Виникнення і розвиток проектної діяльності.                                          7

1.2. Специфіка проектної діяльності.                                                              11

1.3. Типи проектів                                                                                            13

Розділ ІІ. Використання проектних технологій на уроках                           

української мови і літератури                                                                         18

2.1. Використання методу проектів  на уроках української літератури      19

2.2 Використання проектних технологій на уроках української мови         22

Висновки. Проектні технології - запорука успішного навчання.                26

Список використаної літератури                                                                28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ. Проектні технології як основа розвитку креативної особистості

           У системі чинників розбудови державності України,  духовного відродження народу, переходу до якісно нової освіти з метою формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови, перед школою постає нове завдання - знайти такі методи , прийоми та форми роботи, що сприяли б якомога ефективніше вирішувати поставлені завдання.

       Щоб учні стали повноправними громадянами, готовими до всіх труднощів дорослого життя, їм потрібно знати, як інтегрувати, створювати та формулювати унікальні ідеї, обговорювати різні точки зору та знаходити компроміс. Тобто, сформувати  в учнів уміння творчо підходити до вирішення будь-якої проблеми. Вимагаючи від учнів глибини думок, творчості, самостійності, часто не замислюємось над тим, звідкіля ж це все візьметься: якими шляхами та засобами сформувати, виховати творчу особистість?

Творчість - це створення духовних і матеріальних цінностей високої суспільної значущості, вона є вершиною духовного життя людини. Тому треба шукати ефективні шляхи правильного формування творчої учнівської особистості.

Творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються у процесі навчання, якщо воно організоване належним чином. Це підтверджують дослідження Л.Виготського, П. Гальперіна, В. Давидова, Д. Ельконіна, О.Леонтьєва. Вивчаючи праці Г. Єрмака, Ж. Лейтеса, В. Сухомлинського, можна проаналізувати етапи творчого розвитку та якості особистості, що є її структурним компонентом.

          На сучасному етапі вітчизняна та зарубіжна педагогічна наука розробляє численні концепції, системи, теорії, моделі, методи та прийоми, спрямовані на розвиток самостійного творчого мислення особистості. Із-поміж великої кількості різноманітних методик звертають увагу проектні технології. Проектна технологія - це сукупність різноманітних педагогічних прийомів, які спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань.

         Ця технологія допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. В її основу покладено ідеї Ж.Піаже та Л.Виготського щодо « творчого співробітництва вчителя та учня» (3, 243).

При запровадженні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам'ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення.

Аналіз сучасної соціальної ситуації дозволяє стверджувати, що молоде покоління зіткнеться з унікальним феноменом - необхідністю оволодіння наукою виживання на основі розвитку соціально-психологічних засобів пристосування до будь-яких ситуацій. Спектр здібностей, які в цьому разі мусить розвинути освітній процес, надзвичайно широкий: від фізичних якостей, потрібних кожному при зустрічі з природою і для спілкування з людьми, до вміння вижити у співтоваристві інших, залишаючись при цьому повноцінною, вільною і відповідальною особистістю. Актуальними стають такі психосоціальні якості, які забезпечують силу і впевненість, стають джерелом усвідомлення власної успішності та користі, сприяють усвідомленню особистістю власної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням, - життєві компетенції. Саме формуванню зазначених життєвих компетенцій і допоможе використання на уроках проектних технологій.

        Мета цієї роботи -  дослідити метод проектів, умови його застосування на уроках.

       Завдання: -визначити специфіку методу проектів;

вияснити, які існують типи проектів;

показати застосування методу проектів на уроках української мови і літератури.

 

Розділ І. Теоретичні основи методу проектів.

Терміни «проект», «проектна діяльність», «проектування» широко вживаються у різних галузях знань, і вони мають кілька значень. Суть «проект» можна знайти в давньогрецькій літературі, де воно означає «перешкоду, «завдання», «запитання». У сучасній педагогічній практиці поняття «проект» розглядають як форму, задум, план.

Проектувати - означає складати проект, припускати, планувати. Більш широке визначення цього терміну дає «Радянський енциклопедичний словник», де проектування розглядають як процес створення прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об'єкту, стану. Отже, проектування є формою випереджального відображення та перетворення дійсності, воно виконує прогностичну функцію і спрямоване на конструювання системи параметрів майбутнього об'єкта. Проектування можна вважати масовою інноваційною діяльністю, що активно виявляється в усіх суспільних структурах і має активно-дієвий, творчий характер.

        Отже, проект - це інноваційна форма організації індивідуальної, групової, колективної роботи, спрямований на створення певного творчого продукту, реального об'єкта.

          Окремі питання застосування проектної діяльності відображено в дослідженнях сучасних українських дослідників(І.Єрмаков, М.Елькін, О.Коберник, С.Ящук ), науковців близького зарубіжжя (П.Лернер, Є.Полат, М.Епштейн, Т.Гречухіна, І.Зимня), і зарубіжних науковців (Дж.Джонсон, А.Флінтер, П.Фрейре). Дослідники вважають, що нині проектність - це один із вимірів рівня культури народу. Проектна діяльність допомагає учням набути досвіду майбутнього високо кваліфікаційного фахівця, сприяє розвитку індивідуальності дитини. Психолого-педагогічні можливості проектної діяльності досить високі, адже проектна діяльність оптимально забезпечує суб'єктне пробудження й розвиток особистості людини, оскільки цілком відповідає різним віковим потребам і особливостям. Як зазначає Єрмаков І. Г «головна установка та спрямованість особистості в ранній юності полягає в діяльному самовизначенні, виборі особистого шляху і пошуку рівноправних взаємин з дорослими» (5, 12). Тому проектна навчання не тільки спонукає до розумової вмотивованої діяльності відповідно до вікових і навчальних інтересів старшокласників, а істотно трансформує роль педагога в керівництві нею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.Виникнення і розвиток проектної діяльності.

      Виникнення і розвиток проектної діяльності як основи особистісної педагогіки починається від епохи Сократа і Платона. Поняття Сократа «самоорганізація особистості» стало одним із ключових в особистісно зорієнтованій педагогіці. У проектуванні  навчання Платон виокремлював процес індивідуального мислення, називаючи його внутрішнім діалогом. Аристотель прагнув повернути процес пізнання обличчям до життя і й перетворити його на засіб розвитку особистості. Сконструйоване Аристотелем вчення про виховання людини в реальних вчинках на основі морального ставлення до іншої людини, можна вважати джерелом особистісно зорієнтованої освіти й виховання - це і є його «проектом».

        Ідея проектування навчально - виховного процесу знайшла відображення в науковому доробку «Загальні настанови» В.Ратке, який не тільки спроектував, а дослідив суть  освітньо- виховного процесу. Новим для педагогічної теорії в працях Ратке були два положення:

Визначення істотності й величезної значущості педагогічних знань для виховання особистості людини, для правильного розуміння навколишньої дійсності.

Прогнозування прогресивних методів пізнання та способів мислення як критеріїв, здатних забезпечити науковість і практичну дієвість педагогіки.

     У ХVІІ ст. ідея проектування освіти й виховання особистості належала до прогресивних і фундаментальних ідей педагогіки. Видатний педагог Ян Амос Коменський створив проект загальної освіти й виховання. Остаточним призначенням усіх виховних впливів має бути виховання всіх людей відповідно до призначення на такому рівні, щоб це призводило до «всебічного й гармонійного розвитку особистості, завдяки засвоєнню універсального пансофічного знання»(7, 48), тобто завдяки освіті .

     Значний внесок у педагогіку ХVІІІ ст. зробив Г.Песталоцці. у роботі «Як Гертруда вчить свої дітей» автор називав процес навчання «мистецтвом допомоги природі в гармонії з розвитком сил дитини»(7, 49). Мета освіти, на думку Песталоцці, - це розвиток моральності й розуму дітей, тому слід активізувати й розвивати їхнє мислення. При цьому вміння управляти сприйняттям служить точкою, на якій «як на фундаменті має бути побудований ряд засобів, що ведуть до чітких понять, а з їхньою допомогою до визначень» (7, 52). Завдання виховання полягає у тому. щоб людина сама піднялася до внутрішньої гідності своєї природи.

      А. Дистервег вважав, що вчитель має створювати «такий спосіб навчання, за якою учневі не дають нічого, що не мало б значення для просвітлення голови, виникнення добрих почуттів, зміцнення сили волі. Усе, чого він навчається, має безпосередньо стосуватися або людського розуму, або людського життя»(15, 47).

У своїх дослідженнях А.Дистервег уперше висунув ідею необхідності залучення учня до планування свого навчання. При цьому вчитель коригує процес навчання: «змусь учня працювати, привчи його до того, щоб для нього неможливо інакше, як своїми силами, щось засвоїти. Однак його слід вести до мети не із розплющеними очима: він має сприймати істину не як готовий результат, а повинен відкривати її самостійно. Учитель має керувати цією експедицією. Сам учитель або книжка має спрямувати юнацький розум на самостійне здобуття знань» (14, 68).

      Представники педагогіки кінця ХІХ - початку ХХ ст. В.Лай і Г.Кершенштейнер стверджували, що в основі виховання й навчання мають бути тільки дії. Головне місце відводили вираженню, що є власне реакцією, дією,  спрямованою на найбільш вигідне пристосування до зовнішніх обставин. У центрі свідомої реакції дитини стоїть проектування мети, пообразу результатів діяльності. Зовнішнє вираження виступає як свідоме, навмисне пристосування до даних обставин.

         На основі концепції прагматизму метод проектів був запропонований, теоретично обґрунтований та перевірений на практиці американським ученим, філософом і педагогом Дж.Дьюї наприкінці ХІХ ст.. В основі його педагогічної концепції лежить проект «навчання за допомогою виконання»(11, 96) , розвиток у вихованця відповідних практичних навичок проектування та розв'язання життєвих проблем. Проект «навчання за допомогою виконання» передбачає розв'язання певної проблеми, використовуючи сукупність різноманітних методів, засобів навчання, необхідності інтегрування знань з різних галузей науки, техніки, технології, творчих сфер.

     Послідовником Дьюї був У.Килпатрик, який замінив традиційні навчальні предмети в школі. Замість них було введено проекти у вигляді своєрідного тематичного центру, що давало змогу поєднувати роботу та навчання. Проекти, пов'язані насамперед з інтересами учнів, були спрямовані на розвиток їхньої пізнавальної активності через практичну діяльність.

      Ідеї «школи майбутнього» Дж.Дьюї були реконструйовані радянськими педагогами початку ХХ ст. (20 - ті рр.) у вигляді трудового методу навчання. Але багато ідеологів навчання цей метод критикували. Видатний український педагог Г.Ващенко, досліджуючи метод проектів, відносив його до одного з активних методів навчання й наголошував, що  його застосування неможливе в країнах з тоталітарними режимами. На думку Г. Ващенка, «не можна проектний метод навчання перетворювати на систему, що передбачає в себе всі інші форми й методи навчання» (3, 98). Хоча метод проектів був заборонений у радянській школі 30- х років, група російських вчених під керівництвом С.Шацького активно використовувала ідеї Дж.Дьюї в практиці на початку 40 -х рр. С.Шацький визначив основні елементи цього методу, а саме: «реальний досвід дитини, який мають виявити педагоги; організований досвід (педагог будує заняття на основі того, що знає про досвід дитини); зіткнення з накопиченим людським досвідом (готові знання); вправи, які дають дитині нові навички» (1, 29).