Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів

 Графічні помилки учнів

Найхарактернішими порушеннями, що зустрічаються в  письмі першокласників, є “перевертання” ними під час письма елемента або  букви. Досліджено і установлено, що у дітей дошкільного віку (3—5 років) сприймання форм предметів або зображення їх на папері (малюнки, фігури та інше) часто відбувається незалежно від положення їх у просторі. Можна спостерігати, що діти охоче розглядають різні картинки, які лежать перевернуті догори нижньою частиною. Більше того, вони можуть малювати предмети у перевернутому вигляді. Однак пізніше, в 6—7 років, ці явища майже повністю зникають, і перевернуті зображення в учнів зустрічаються дуже рідко. Та все ж спостереження показують, що багато учнів 7—8 річного віку на першому етапі навчання (добукварний період) знову повертаються до перевернутого відображення предметів на папері. Такі учні при поспішному читанні окремих слів можуть читати їх навпаки: замість “і”—“зі”, замість “за”—“аз” тощо.  
Слід з’ясувати причини такого змішування. Все це може трапитись лише внаслідок поверхневого засвоєння учнями тих чи інших букв, складів або слів.  
Для усунення таких недоліків треба невідкладно виправляти змішування в написанні. Слід звернути увагу учня на конструктивні особливості букви. Наприклад, велику букву З починаємо з верхнього лівого півовалу, а букву Е—з верхнього правого. Крім цього, необхідно вказати ще й на рух руки при написанні в одному і другому випадках.  
Відомо, що діти помічають кожну дрібницю в класі, особливо, коли вчитель привчає до такої спостережливості. Можна навести безліч прикладів на заняттях з письма, коли вчитель може розвивати вміння спостерігати. Наприклад, на класній дошці учень написав речення: Ми добре пишемо. На перший погляд ці три слова були справді написані добре, але вгору піднеслось багато рук з бажанням вказати на помилки. Вчитель викликав до дошки учня для аналізу, який зазначив, що перший елемент букви М — передній плавний — зламаний, другий сполучений з наступною буквою дуже низько (біля нижньої рядкової лінії). Діти додали, що в слові добре в букви о зламаний овал: вгорі він гострий, а внизу широкий; в букви р подовжена лінія крива, в букви е вузька петля. Далі першокласники вказали на помилки в наступному слові, всі ці зауваження були правильними, об’єктивними. Отже, можна переконатися, що дитяче сприймання є особливо точним і конкретним. Варто зазначити, що діти припускаються графічних похибок й іншого характеру. Так, окремі учні не лише перекручують знаки, а й “дзеркально” зображають їх. Якщо учневі усно вказати на те, щоб він виправив ці помилки, то він довго буде підправляти окремі елементи ліній, а своєї помилки так і не виправить, бо він її не розуміє. Це трапляється у дітей внаслідок н е з р і л о ї просторової уяви.  
Трапляються ще й такі помилки: вчитель пише і пояснює на дошці написання прямої палички в напрямі зверху вниз, а дехто з учнів сприймає це інакше і пише знизу вверх. Це обумовлено заздалегідь виробленим рефлексом правої руки ще до вступу в школу, коли учень без нагляду старших виконавців будь-які малюнки і прямі лінії в них проводив завжди знизу вверх. Однак вчасно помічені помилки вчитель може легко виправити без будь-яких ускладнень. Відомо, що при написанні окремих букв учні зустрічаються лише із сполученням елементів. Набагато складніше написання букв у словах, бо процес зображення їх проходить в більш складних психологічних умовах. Так, при написанні слова учень має дотримуватись не лише правильного зображення елементів та букв, а й рівномірних відстаней між ними, він має уважно стежити за поєднанням букв у словах, однаковим розміщенням букв і слів у рядку, рівномірним розташуванням слів та речень на відповідній сітці зошита, домагатися певних натисків і похилого написання.