Конфлікт між Москвою і Мінськом: причини і можливі наслідки

Майбутня зустріч Президентів  України і Білорусі в другій половині лютого свідчить про тенденцію на зближення Білорусі зі своїми сусідами. На наш погляд, офіційний Київ сьогодні міг би підтримати Лукашенка і посприяти тому, щоб і ЄС, і США змінили своє негативне ставлення до нього на більш позитивне. Врешті-решт, все тече, все змінюється. І президенти теж. При цьому слід мати на увазі, що значна частина білоруської опозиції підтримала Лукашенка, не говорячи вже про білоруський народ. Очевидно, на майбутніх переговорах Віктора Ющенка й Олександра Лукашенка обговорюватимуться питання активізації економічного співробітництва і координації дій по транзиту нафти і газу. Очевидно, українська сторона також радитиме білоруському лідеру демократизувати політичну систему Білорусі й амністувати опозиціонерів.

На наш погляд, створилася унікальна  ситуація для приєднання Білорусі до Балто-Чoрноморсько-Каспійського партнерства  і заповнення дотепер відсутньої важливої ланки в ньому. Це може реалізуватися у формі вступу Білорусі до Співдружності демократичного вибору і ГУАМ. В той же час такі геоекономічні й геополітичні проекти, як СНД, ЄЕП і ЄврАзЕс, все більш втрачають свою привабливу силу, ефективність і життєздатність. Не випадково, зараз в Москві розглядається проект об’єднання ЄЕП і ЄврАзЕс під новою і більш привабливою вивіскою.

Ще одним наслідком серії  «газових атак» Росії на Україну, Грузію і Білорусь буде активізація  спільних зусиль ЄС і східноєвропейських країн реалізувати проекти диверсифікації джерел енергоресурсів. Це, перш за все, такі проекти, як «Одеса-Броди-Плоцьк», Транскаспійській газопровід і проект Nabucco, якi відкривають великі можливості для співпраці ЄС із згаданими країнами. До речі, схоже, що відносно питань енергетичної безпеки України позиції В. Ющенка і В. Януковича достатньо близькі. В усякому разі, в середині січня Президент під час свого візиту до Румунії і Прем’єр-міністр під час перебування з візитом в Туреччині в один голос заявили про намір України взяти участь в енергетичному проекті Nabucco.

Проблема енергетичної безпеки  в значній мірі визначатиме політичну  й економічну ситуацію в Європі впродовж найближчих десятиліть. З часом все  більш чіткіше виявлятиметься інтернаціональний  характер цієї проблеми. Сьогодні жодна країна світу, якою б могутньою вона не була, не в змозі вирішувати самостійно проблеми своєї енергетичної безпеки. І це стосується не лише Європейського Союзу, але й інших регіональних угруповань та об’єднань. Свіжим прикладом стала декларація про енергетичну безпеку, прийнята лідерами країн АСЕАН та ще шести азійських держав 15 січня ц.р. у філіппінському місті Себу. Інший приклад - в середині грудня 2006 р. питання колективної енергетичної безпеки розглядалися на засіданні Балтійської ради - органу співпраці парламентів і урядів Литви, Латвії та Естонії.

Енергетичні проблеми України, Білорусі, Молдови, Грузії та країн Балтії значною  мірою відрізняються від енергетичних проблем західноєвропейських країн. В усякому разі, Росія не може чинити такий відвертий тиск на західноєвропейські країни, який вона здійснює на пострадянські країни, розглядаючи їх як зону своїх геополітичних інтересів. Отже, поки не всі перераховані країни стали членами ЄС, вони мають потурбуватися про створення системи колективної енергетичної безпеки. На наш погляд, формат Співдружності демократичного вибору (СДВ) найбільше підходить для функціонування такої системи. Видається, що питання колективної енергетичної безпеки могли б стати предметом обговорення на наступному саміті СДВ.

Олексій ВОЛОВИЧ - кандидат історичних наук, директор Одеської філії Національного інституту стратегічних досліджень