Механізм реалізації, гарантії та захист прав та свобод людини та громадянина в Україні

Міністерство освіти і  науки України

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

 

 

 

Інститут післядипломної освіти і дистанційного навчання

Кафедра державної служби,адміністрування та управління

 

ДОПОВІДЬ НА ТЕМУ:

«Механізм реалізації, гарантії та захист прав та свобод людини та громадянина в Україні»

 

 

 

 підготувала: 

студентка магістратури 

«Державна служба» 

 групи ТУМС

Косманенко Христина

 

 

 

 

Луганськ – 2013

Зміст

Вступ.

1. Захист прав та свобод людини і громадянина як основна функція держави.

2. Механізм реалізації, гарантії та захист прав та свобод людини та громадянина в Україні.

Висновки.

Список використанних  джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Україна сьогодні переживає  складний і відповідальний період: відкриваються принципово нові горизонти  її розвитку, створюються засади проведення системних реформ, що сприяють поглибленню  демократії, інтеграції України до Європейського Союзу, формуванню демократичних  інститутів, визнанню людини найвищою соціальною цінністю.

Поставлені перед Українською  державою мета і завдання реально  можуть бути реалізовані тільки завдяки  її активній діяльності. З огляду на це, актуальною є потреба наукового  дослідження функціональної характеристики держави, визнання захисту прав та свобод людини і громадянина основною внутрішньою функцією демократичної, соціальної, правової держави.

Отже, сама концепція правової держави закладає об'єктивні передумови для конструювання й аналізу  специфічного права людини на ефективний державний захист її прав та свобод.

Протягом останніх десятиліть дослідженням проблеми ефективного  державного захисту прав громадян займалися  такі вітчизняні вчені як С. Алексєєва, П. Анісімова, В. Ведяхіна, А. Венгерова, І. Зеніна, В. Казімірчука, В. Капіцина, В. Козлова, В. Лазарєва, М. Лєбєдєва, О. Малька, О. Онуфрієнка, П. Рабіновича).

Об'єктом доповіді є права та свободи людини та громадянина в Україні.

Предметом дослідження є  певні загальні закономірності механізму реалізації, гарантій та захисту прав та свобод людини та громадянина в Україні.

 

1. Захист прав та свобод людини і громадянина як основна функція держави

Сьогодні в демократичному суспільстві основні права людини і громадянина, їх реальність, гарантованість державою виражають не тільки фактичне становище людини в суспільстві, а й сутність чинних демократичних  інститутів захисту прав людини та громадянина. Вони є показником гуманізму  й зрілості суспільства. Реалізація функції захисту прав і свобод людини та громадянина відбувається не лише за окремими напрямами, а в  цілому, системно громадянами, органами державної влади й місцевого  самоврядування, правозахисними рухами, державним і громадським механізмами. Взаємодіючи між собою, вони прагнуть досягти єдиної мети - забезпечити  захист прав людини і громадяни.

Саме захист прав людини і громадянина “одержує яскраве  вираження у правовій державі  через все розмаїття здійснюваних державних функцій і конкретних видів діяльності” [1, 46].

Захист прав і свобод людини та громадянина - це система заходів демократичної, соціальної, правової держави, спрямованих на недопущення порушення існуючих прав (їх попередження, контроль і нагляд за дотриманням прав), а також на підтвердження чи відновлення оскарженого чи порушеного права, що реалізується організаційними й правовими засобами та законним шляхом як органами державної влади й місцевого самоврядування, так і громадськими організаціями, з метою нормалізації процесу здійснення прав і свобод особою. Отже, основна мета функції захисту прав і свобод людини та громадянина - нормалізація процесу здійснення прав і свобод особою, без якого вона не може існувати як повноцінна істота.

Права і свободи людини та громадянина, проголошені в Конституції  України, загалом відповідають вимогам  міжнародних організацій, що спрямовані на захист прав людини, зокрема, положенням Загальної декларації прав людини (1948), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародного пакту про громадянські й політичні права та Факультативного протоколу до нього, які ратифіковані Україною. Певною мірою положення Основного Закону узгоджено з Європейською конвенцією з прав людини та Протоколами № 1, 2, 4, 7 та 11 до неї, які 17 липня 1998 р. також були ратифіковані нашою державою.

Реалізація функції захисту  прав і свобод людини значною мірою  залежить не тільки від дотримання міжнародних зобов'язань нашої  країни, а, передусім, від фінансового, правового, організаційного забезпечення, рівня розвитку економіки нашої  країни, успіхів соціальної політики держави, ефективної її діяльності.

Захист прав людини та громадянина  залежить від діяльності держави, функціонування її правозахисного механізму. Через  діяльність органів виконавчої влади, суду, прокуратури, органів внутрішніх справ і громадських об'єднань держава має забезпечувати їх практичну реалізацію.

Сьогодні в Україні  сформувалася стійка система державних  органів і посадових осіб, правомочних  захищати права людини та громадянина  правовими засобами. Це, передусім, Президент України, який, згідно зі ст. 102 Конституції України, є гарантом прав і свобод людини та громадянина. Цю функцію Президент реалізує як у своїй особистій діяльності, так і видаючи укази, ініціюючи  видання законів, спрямованих на захист прав людини і громадянина [10, 176]. Саме нормотворча діяльність Президента є цілеспрямованою юридичною  інтелектуально-вольовою діяльністю, уповноваженою створювати, змінювати  чи скасовувати нормативно-правові  акти в межах і порядку, визначених Конституцією та законами України.

У Конституції України  сформульовано вимоги до Верховної  Ради України, спрямовані на захист прав людини і громадянина. Зокрема, їм присвячено другий розділ - “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”. Ідеться  про права людини та громадянина як систему пріоритетних цінностей, про механізм їх захисту та гарантії, які встановлюються виключно законами; деталізацію багатьох прав і свобод, закріплення нових прав і свобод людини та громадянина.

Захист прав людини і громадянина  здійснює представник Верховної  Ради України - Уповноважений з прав людини (омбудсмен). Відповідно до Закону України “Про Уповноваженого Верховної  Ради з прав людини” (1997), діяльність Уповноваженого з прав людини спрямована на здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод та захист прав людини і  громадянина на території України [11]. Ідеться про порушення громадянських  прав, вітчизняне судове свавілля, право  на судовий захист, неналежне виконання  судових рішень, умови утримання  заарештованих тощо. На підставі моніторингу  омбудсмен констатує “наявність ознак загальнодержавної кризи  в галузі забезпечення прав і свобод людини” [12, 4]. При цьому, зазначає правозахисник, найбільше скарг у європейські  правозахисні інституції надходить  на дії чи бездіяльність судових  органів, органів Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, державних адміністрацій і місцевого самоврядування.

Діяльність Кабінету Міністрів  України також має бути спрямована на реалізацію захисту прав людини і громадянина, його реформи мають  відповідати демократичним цінностям, гуманістичній сутності Української  держави. Відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції  України, Уряд “вживає заходів щодо забезпечення прав людини і громадянина” [13]. Діяльність вищих виконавчих органів  державної влади, спрямованої на захист прав людини і громадянина, має  надзвичайно важливе значення - забезпечує ефективне здійснення належних конституційних процедур.

Важливу роль у реалізації функції захисту прав і свобод людини та громадянина покладено  на місцеві державні адміністрації, які, згідно з п. 2 ст. 119 Конституції України, забезпечують “законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян” [13].

У п. 2 ст. 121 Конституції України  законодавчо закріплено повноваження прокуратури, що стосуються захисту  прав людини і громадянина: “представництво  інтересів громадянина або держави  в суді у випадках, визначених законом” [13].

Важливою юридичною гарантією  захисту прав людини і громадянина  є судовий захист. У ст. 129 Конституції  України сформульовано основні  засади українського судочинства, спрямовані на захист прав людини і громадянина [13].

Органи державної влади, беручи участь у здійсненні функції  захисту прав і свобод людини та громадянина, діють від імені  держави й за дорученням держави, наділені специфічними повноваженнями. Саме тому кожний державний орган  здійснює лише частину функції захисту  прав людини та громадянина і лише в межах наданої їм компетенції. Обсяг і масштаб їх повноважень  залежить від призначення органу, його місця в державній структурі, притаманних йому форм і методів  роботи. Між державними органами й  установами є функціональний зв'язок, що об'єднує їх у єдиний механізм.

Функцію захисту прав людини і громадянина, забезпечення громадського порядку, протидію злочинності Уряд України здійснює, спираючись на правоохоронні  органи. Зокрема, у ст. 5 Закону України  “Про міліцію” зазначено, що саме міліція  “захищає права людини незалежно  від її соціального походження, майнового  та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань” [14, 2-3]. Проте  викладене дає підстави працівникам  міліції для притягнення до відповідальності будь-якої особи, яка вчинила правопорушення чи злочин, незважаючи на соціально-правові  ознаки особи порушника [15, 20].

Крім державних органів, що покликані реалізувати функцію  захисту прав людини та громадянина, питаннями захисту прав і свобод займаються також недержавні організації. Так, останніми роками активізувалася діяльність різних громадських організацій, недержавних підприємств правоохоронної спрямованості - приватний нотаріат, адвокатура, юридичні контори, підприємства приватного розшуку, відособлені підрозділи юридичних осіб, загони сприяння міліції, соціально-профілактичні центри тощо. Зазначені державні органи та громадські організації, недержавні підприємства утворюють єдину систему, спрямовану на захист прав людини і громадянина в нашій державі.

Таким чином, у функціональній характеристиці діяльності демократичної, соціальної, правової держави вітчизняна теорія функцій поступово відмежовується від радянської методологічної догматизації теорії функцій держави, ураховує всі  сучасні наукові надбання і, водночас, зберігає позитивні аспекти радянського періоду.

Функція захисту прав людини і громадянина в системі функцій  сучасної Української правової держави  відіграє центральне системоутворююче місце. Вона має сильний вплив  на розвиток і реалізацію всіх основних функцій сучасної держави, сприяє їх демократичному, ефективному здійсненню в різних сферах суспільного життя. Отже, є всі підстави функцію захисту  прав людини і громадянина віднести до основних напрямів діяльності Української  держави як демократичної, соціальної, правової.

Сьогодні в демократичному суспільстві основні права людини і громадянина, їх реальність, гарантованість державою виражають не тільки фактичне і юридичне становище людини в  суспільстві, а й сутність чинних демократичних інститутів захисту  прав людини та громадянина. Вони є  показником гуманізму й зрілості суспільства. Реалізація функції захисту  прав і свобод людини та громадянина  відбувається не лише за окремими напрямами, а в цілому, системно громадянами, органами державної влади й місцевого  самоврядування, правозахисними рухами, державним і громадським механізмами.

Гарантії прав та свобод людини і громадянина - це передбачена  Конституцією і законами України  система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюються охорона  і захист прав, свобод та законних інтересів  людини і громадянина.

 

 

2. Механізм реалізації, гарантії та захист прав та свобод людини та громадянина в Україні

Конституційно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина поділяють на дві основні групи:

нормативно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина - це сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечуються реалізація, порядок охорони і  захисту прав та свобод особистості. До нормативно-правових гарантій відносять  норми-принципи, юридичну відповідальність та юридичні обов'язки, передбачені конституцією;

Організаційно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина - це механізм держави, органи місцевого самоврядування, посадові особи, політичні партії і громадські організації, засоби масової інформації, міжнародні правозахисні організації та їх діяльність у сфері правотворчості та правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами'. Головною організаційно-правовою гарантією в демократичній державі є суд, незалежний від будь-якого державного або партійного органу. Ефективність організаційно-правових гарантій залежить від якості конституції та інших законів і підзаконних актів, тобто від нормативно-правових гарантій. Вони взаємопов'язані і взаємообумовлені.