Політичний портрет Фіделя Кастро

 «Він має якості  великого вождя, які в поєднанні  з його відвагою, з його енергією  і з його рідкісною здатністю  всякий раз знову і знову  розпізнати волю народу підняли  його на те почесне місце,  яке він нині займає.»- за  спогадами Ернесто Гевари. Усі хто співпрацював товаришував чи просто якось перетинався з Фіделем, дивувалися його самовпевненості, бунтарству, марнославству, хоробрості та лихій вдачі. Достатньо лише згадати його безглузді юнацькі витівки, чи дивну гру зі смертю під час революції[1][3].

 Він ніколи не хотів  не перед ким підкорятись. Ще  в школі він протестував проти  намагання учителів його змусити  щось зробити. Неодноразово він  бунтував проти методів виховання  своїх родичів, у яких він  колись жив, коли батьки відправили  його навчатись в місто. В  цій його «боротьбі» проти  хрещених батьків його навіть  підтримали його перші «прибічники»- рідні брати Раулі і Рамон. Що правда, сам Кастро пояснює це його ненавистю до свавілля та усіляких типів експлуатації. Але, при такому запальному характері, він ніколи не принижував інших і себе принизити не давав. Він розвивав себе не тільки духовно, але і фізично. Він і досі полюбляє спорт, хоча, за станом здоров’я, так активно ним займатись як колись вже не може.

 Фідель Кастро – записаний в книзі рекордів Гіннесса, як найкращий і палкі ший оратор, одна з його найвідоміших промов зайняла двадцять сім годин. Взагалі виступи перед публікою з промовами по вісім годин для нього - нормальна річ, при цьому він завжди виступає без будь-яких нотаток, а виступи у нього не тільки об’ємні, а й інформативні – в них міститься багато фактів, прізвищ та дат. Це свідчить про гарно розвинуту пам'ять. Кажуть, що він також гарно запам’ятовує обличчя. Фідель- достатньо ерудована люди, він добре володіє історією та економікою, добре розбирається в літературі та інших мистецтвах[1][2][3].

 Незважаючи на свій  темперамент, Фідель Кастро володіє високими організаторськими здібностями. Борючись проти Батісти, йому вдалось організувати та повести проти узурпатора до того розрізненні демократичні сили. Також йому вдалося довгий час стримувати експансію Штатів в Латинському регіоні, організувавши цілий ряд Латиноамериканських країн проти цієї наддержави. Фідель Кастро- харизматичний лідер, за ним йшли натовпи на вірну смерть, а вороги кидали зброю та переходили на його бік. Саме завдяки своїй харизмі Фідель, з одного боку створював команду з таких здібних людей, як герой революції Че Гевара, і при цьому залишатись на лідерських позиціях.

 Також Фідель часто демонстрував політичну далекоглядність. Він зміг попередити дії США проти Куби і свого режиму, знайти найкращих союзників в боротьбі проти американської експансії, вдало і в повну силу використовуючи допомогу союзників та правильно розраховуючи власні сили. Фідель неодноразово проявляв і гнучкість, особливо на зовнішньополітичній арені. Чого варте лише кардинальна зміна його поглядів, та шляху розвитку цілої країни, коли він шукав союзників проти США в обличчі другої тодішньої наддержави - Радянського Союзу.

 Як будь який справжній  лідер, Фідель Кастро вміє володіти собою. Під час повстання проти Батісти саме постріл з його рушниці сповіщав його людей про початок нападу. Але існує і ще один факт, який доводить дане твердження, і який до цього не був висвітлений в цій роботі. У 2004 році під час публічного виступу він впав, пошкодивши ногу та руку. Під час операції він відмовився від загального наркозу. Країна повинна була бути впевненою, що Команданте буде здатним приймати політичні рішення навіть підчас операції, що у випадку непередбачуваних обставин Кастро не буде зволікати, а одразу ж почне вирішувати проблеми. Такою є ціна влади[1][4].

Наслідки 

Нині Команданте відійшов від справ державних, хоч і залишається головою Комуністичної партії Куби. Через тяжкій стан здоров’я він, дев’ятнадцятого лютого 2008 був вимушений піти з постів Верховного головнокомандуючого Революційними збройними силами й голови Державної ради Куби на користь свого брата, Рауля. Як бачимо, колись у його руках була уся повнота влади на Кубі, хоч і нині його вплив на острів свободи достатньо відчутний[10][12].

 На Кубі досі існує  однопартійна система. Головна,  керуюча і єдина партія - Комуністична  партія Куби (КПК, іспанською - Partido Comunista de Cuba). Виникла вона в 1961, коли об'єдналася три головні партії та сили революції – Народно-соціалістична партія Куби (НСПК), «Рух 26 липня» та «Революційний директорат 13 березня»- утворивши «Об'єднану революційну організацію» (ісп. Organizaciones Revolucionarias Integradas), яка в 1962-1963 були перетворена в Єдину партію соціалістичної революції Куби (ісп. Partido Unido de la Revolución Socialista de Cuba). Куба, разом з іншими Південноамериканськими країнами заснувала такі антиамериканських та регіонально-інтегральних організацій, як Боліварианска альтернатива для Америк, Латиноамериканську асоціацію інтеграції. Особливо процес зближення Куби помітний з Венеселою та Болівією. Після розпаду Радянського Союзу та соціалістичного табору, ці дві країни стали найважливішими союзникамиТакож теплими є стосунки Куби з сучасною Росією та КНР. В цілому країна має відносини з 160 державами світу. Республіка Куба активно надає медичну допомогу різним більш ніж двадцяти державами. Туди входить і Україна. Фіедль створив програму з медичної допомоги українськім дітям, постраждалим від чорнобиля[8][9].

 Фідель проводив багато військових операцій в Африці та Азії. Кубинські війська воювали в в Анголі, Ефіопії, Південному Ємені, Лівії, Нікарагуа, Гренаду, Сирію, Мозамбікці, Гвінеї, Танзанії, Північній Кореї, Алжирі, Уганді, Лаосі, Афганістані та Сьєрра-Леоне[11][12].

 Згідно з підрахунками  правозахисних груп, режим Фіделя Кастро відправив у в'язниці та концентраційні табори в три рази більше політичних ув'язнених у відсотковому відношенні, ніж Гітлер чи Сталін. Під гоніння 60тих-70тих років потрапили колишні союзники Фіделя, анархісти, колишні прихильники Батисти, повстанці, контрреволюціонери та просто випадкові люди. Досить часто судили й колег підсудного, за принципом, проголошеним Раулем Кастро:«Якщо винен один - винні всі!». Найбільше число політв’язнів, що перебувало одночасно у в'язницях з дорівнювало 100 000 осіб з усіх верств суспільства. Для порівняння, максимальне число політ ув’язнених за режиму Батисти- 500 чоловік. В’язнів часто катували їх утримували в системі «трудових» таборах UMAP. Багато інакодумців загинуло за невідомих обставин в автокатастрофах. За приблизними даними десь 14 000 чоловік було розстріляно і 500 000 пройшли через систему концтаборів у віці від 16 до 68 років і камери тортур за режиму Кастро. Сам Кастро оголошував: «Революційна справедливість базується не на правових передумовах, а на моральному засудженні» [12][13].

 Фідель Кастро створив один з най жорсткіших авторитарних режимів у Латинській Америці. Поки він безпосередньо керував Кубинською Республікою він концентрував в своїх руках усі три гілки влади: виконавчу, законодавчу і судову. Як відомо, авторитарні режими створюються під час тяжких для націй часів, для подолання певних труднощів, які не здатна подолати демократична влада: це економічні, політичні та військові кризи. І мабуть Острів Свободи вийшов вже з зони цих небезпек, раз на Кубі відбувається певне «потепління» та деякі поступки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Леонов Н.С., Бородаев В.А. Фидель Кастро: Политическая биография. – М., 2003.

2. Новини УРФО: Біографія  Фіделя Кастро [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.upmonitor.ru/news/urfo/353084a/

3. Фидель Кастро. Политическая биография// Николай Леонов, Владимир Бородаев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://lib.ru/MEMUARY/ZHZL/kastro.txt

4. Новосибирское отделение Общества друзей Кубы: История Кубинской революции [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://cubafriend.narod.ru/revolution.htm

5. Рeoples.ru Фідель Александро Кастро Рус[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.peoples.ru/state/king/cuba/castro/index1.html

6. Абреу Р. Куба: канун революции. – М., 1987.

7. zn.ua: ОПЕРАЦИЯ «АНАДЫРЬ»: ЦИФРЫ И ФАКТЫ // Вячеслав Шульгин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zn.ua/SOCIETY/operatsiya_anadyr_tsifry_i_fakty-29968.html

8. Свинарчук Є. Інтеграція в Карибському басейні // Політика і час. – 2001. - № 6.

9. Свинарчук Є. Куба: шляхом інтеграції // Політика і час. – 2000. - № 1-2.

10. newsru.com: Фидель Кастро отказался от поста главы Кубы[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.newsru.com/world/19feb2008/kastro_off.html#2

11. Вuenolatina: Фидель Кастро опублекуэт в августе свою книгу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.buenolatina.ru/news.php?id=315

12. Еl Рais.com Cuba, la revolución perdida [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.elpais.com/articulo/opinion/Cuba/revolucion/perdida/elpepiopi/20081231elpepiopi_10/Tes

13. MASSACRE IN SANTIAGO DE CUBAJANUARY 12, 1959 [Електронний ресурс]. – Режим  доступу:http://chss.montclair.edu/witne