Порядок приватизації

4. Незалежно від вартості та джерел фінансування об’єкти освіти, охорони здоров’я, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також майно санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об’єктів санаторно-курортних закладів та будинків відпочинку, які знаходяться на самостійних балансах), у тому числі:

–  майно підприємств, яке може бути виділене в окремий майновий комплекс або самостійний господарюючий суб’єкт;

– об’єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх не включення до складу майна, що приватизується.

 

 

 

 

 

 

3. Суб’єкти  приватизації

Коло суб’єктів приватизації визначається ст. 6 Закону «Про приватизацію майна державних підприємств» у формі вичерпного переліку, до якого входять: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.

Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

У ст. 7 Закону «Про приватизацію державного майна» зазначено, що Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України. За Конституцією Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють основні повноваження щодо приватизації. Вони не мають права втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами цих підприємств.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами.

Регіональні відділення Фонду державного майна України та представництва Фонду державного майна України в районах та містах діють на підставі положень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.

Визначено загальне коло осіб, що можуть бути покупцями. Це:

1. громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства;
2. юридичні особи, зареєстровані на території України;
3. юридичні особи інших держав.

Також визначено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути покупцями.

Стосовно юридичних осіб діють такі обмеження:

1. не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;
2. не можуть бути покупцями юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності;
3. не можуть бути покупцями органи Державної влади;
4. не можуть бути покупцями органи місцевого самоврядування.

Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, що приватизуються, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50 % працівників підприємства або їх уповноважених.

Стаття 6 Закону «Про приватизацію державного майна» відносить до суб’єктів приватизації представників і посередників. Йдеться про різних щодо юридичної природи та організаційно-правових форм суб’єктів права, що входять до інфраструктури приватизації. Організації інфраструктури обслуговують ринок приватизаційних паперів, обіг приватизаційних майнових сертифікатів.

Закон «Про приватизацію державного майна» передбачає, що основними інфраструктурними організаціями приватизації є:

1. довірчі товариства; 
2. інвестиційні фонди та інвестиційні компанії;
3. інші фінансові посередники.

Довірче товариство – це господарське товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном – об’єктом договору між довірчим товариством і довірителем є кошти, цінні папери, документи, яке засвідчують право власності довірителя.

Правовий статус інвестиційних фондів та інвестиційних компаній визначається Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України в5д 19 лютого 1994р.

Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.

Інвестиційна компанія – це торговець цінними паперами, який, крім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення. Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, повинен становити не менш як 50 тис. мінімальних зарплат, визначених на момент н реєстрації.

Роль фінансових посередників (довірчих товариств, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній) в процесі приватизації має досить велике значення. Фінансові посередники в процесі приватизації обслуговують продавців і покупців з метою зменшення їх ризиків при розміщенні вкладів покупців в об’єкти приватизації, при укладанні і виконанні угод приватизації. 

 

 

4. Порядок приватизації

4.1. Етапи приватизації державного майна

Порядок приватизації державного майна передбачає наявність таких стадій:

1. опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
2. прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
3. опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об’єкта;
4. проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації);
5. затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Заяви про приватизацію (від членів трудового колективу чи покупців, визнаних такими ст. 8 Закону Украши «Про приватизацію державного майна») подаються до Фонду державного майна України, його регіональних відділень чи представництв за місцезнаходженням об’єкта, що приватизується, у письмовій формі. Покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акції, зобов’язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестицій, строків та порядку и внесення, а також декларацію про доходи для покупців – фізичних осіб.

Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви і приймають рішення щодо приватизації об’єкта і в п’ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію і трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном.

У разі відмови в приватизації відповідний орган повідомляє заявників про причину відмови. Відповідно до законодавства відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли:

— особа, яка подала заяву  на приватизацію, не може бути визнана покупцем відповідно до ст. 8 Закону Украши «Про приватизацію державного майна»;

— законодавством встановлено обмеження щодо приватизації підприємства;

— майно у встановленому  порядку включене до переліку об’єктів (групи об’єктів), що не підлягають приватизації.

Відносини, які виникають на стадії подання заяви і прийняття рішення про приватизацію, детально регулює порядок подання та розгляду заяв про приватизацію, затверджений наказом Фонду державного майна України від 1 липня 1997 р. № 683.

 

 

4.2. Комісія  з приватизації державного підприємства

 

Державний орган приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об’єкта затверджує склад комісії з приватизації об’єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердження складу комісії.

До складу комісії входять за принципом однакового представництва представники господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, що приватизується, в т. ч. і від представницького органу трудового колективу – профспілкового комітету або іншого уповноваженого ним органу, інші особи (або їх представники), які подали заяву на приватизацію, представники місцевих рад, фінансових органів, державного органу приватизації, Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, органу, уповноваженого до прийняття рішення про приватизацію управляти відповідним державним майном.

Відповідні органи та особи зобов’язані в п’ятиденний строк з моменту одержання повідомлення про прийняття рішення щодо створення комісії і делегувати до її складу своїх представників.

Якщо в зазначений строк вони не делегували своїх представників до складу комісії, державний орган приватизації має право затвердити склад комісії без представників цих органів.

За рішенням комісії до її роботи можуть залучатися експерти, консультанти та інші спеціалісти, які користуються на її засіданнях правом дорадчого голосу.

Для забезпечення гласності та прозорості приватизації у роботі комісій з приватизації об’єкта можуть брати участь народні депутати України.

Діяльність комісії регулюється Положенням про комісію з приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15 липня 1997 р. № 743.

Слід мати на увазі, що при приватизації законсервованих об’єктів, об’єктів незавершеного будівництва, майна ліквідованих підприємств або об’єктів, які підлягають приватизації у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», окремого індивідуально визначеного майна, акцій (часток, паїв), що належать державі у майні підприємств із змішаною формою власності, комісія з приватизації не створюється і план приватизації не складається.

Основними завданнями комісії є:

— контроль за проведенням інвентаризації майна об’єкта приватизації;

— розробка проекту плану приватизації об’єкта та подання його на затвердження органу приватизації;

— оцінка вартості і визначення початкової ціни об’єкта приватизації, розміру статутного фонду господарського товариства та розробка акта оцінки;

— визначення форми платежів відповідно до квот застосування приватизаційних паперів та компенсаційних сертифікатів;

— розробка, за необхідності, рекомендацій щодо реорганізації об’єктів;

— формування списків громадян, які мають право на придбання акцій на пільгових умовах;

— заповнення форм статистичної звітності.

Для виконання поставлених завдань  комісія має право:

— зобов’язати адміністрацію підприємства, що приватизується, здійснити у встановлені терміни інвентаризацію державного майна;

— давати розпорядження, обов’язкові для адміністрації об’єкта приватизації, що пов’язані з розробкою проекту плану приватизації;

— залучати до роботи експертів, консультантів, радників, спеціалізовані аудиторські фірми, консалтингові організації та фірми з правом дорадчого голосу на засіданнях комісії.

Діяльність комісії припиняється після видання наказу про затвердження плану приватизації.

План приватизації (основний та альтернативний): порядок розробки, зміст, порядок та наслідки затвердження (не затвердження). Зміст плану приватизації та правовий режим його затвердження врегульовано ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного майна» та Положенням про план приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17 жовтня 1997 р.

Комісія з приватизації складає проект плану приватизації об’єкта, в якому враховуються пропозиції:

– господарського товариства, створеного працівниками підприємства, що приватизується, та інших покупців;

– місцевих рад за місцезнаходженням об’єкта приватизації;

– державних органів приватизації;

– антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.

Проект плану приватизації державного майна складається на основі типового плану приватизації державного майна, що додається до Положення про план приватизації.

Якщо трудовий колектив підприємства, майно якого приватизується, або інші покупці не погоджуються з проектом плану приватизації, розробленим комісією, вони можуть підготувати альтернативний варіант плану.