Корекційно-розвивальна робота у структурі навчально-виховного процесу

 

Успішність та ефективність корекційної роботи значною мірою залежить від психолога (керівника): наскільки правильно і глибоко буде розкрита проблема, настільки продуктивною виявиться робота. Його професійний обов'язок – гарантувати благополуччя кожного члена групи. Як зазначає Т. Юрченко, керівник групи виконує чотири ролі: експерта (коментує групові процеси, допомагає учасникам об'єктивно оцінити свою поведінку, її вплив на ситуацію та образ «Я»); каталізатора (сприяє розвиткові подій. Використовує своє вміння діяти у міжособистісному спілкуванні, проводить заняття у теплій емпатичній манері, що спонукає учасників до позитивного зворотного зв'язку); диригента (вирівнює внески кожного до групової взаємодії); зразкового учасника (його наслідують інші у відкритості та автентичності, високому рівні міжособистісного функціонування).

 

Продуктивність роботи залежить від алгоритму дій. Тому практичні рекомендації на кожному етапі корекційної роботи будуть відрізнятися за своєю метою та завданнями.

 

Перший етап – це створення групи і знайомство. На цьому етапі важливим є створення атмосфери групової довіри і прийняття. Учасники по черзі знайомляться, розповідають про себе те, що вважають за необхідне, зокрема і про свої мотиви та цілі щодо участі у групі. Щоб знизити рівень занепокоєності, напруги, пасивності, керівник може запропонувати певні способи (вправи) знайомства.

 

На другому етапі, зазвичай, напруга і внутрішня невизначеність учасників сягає максимуму і супроводжується агресивними випадами на адресу керівника, звинуваченнями у некомпетентності, нерішучості. К. Роджерс пояснює це таким чином: перші почуття – прекрасний засіб перевірити, чи існують у групі свобода і безпека та чи можливо групі довіряти. Керівник повинен сприймати почуття ворожості, не захищаючись, забезпечити зворотній зв'язок, щиро і відкрито висловлюючи свої почуття, підтримувати вираження почуттів в інших учасників. Це веде до зростання довіри і свободи у групі.

 

Третій етап характеризується формуванням групової згуртованості як найважливішої умови її функціонування. Поступово складається атмосфера взаємної емоційної привабливості учасників, виникає підтримка. Керівник використовує спеціальні вправи, які сприяють розвиткові довіри  учасників групи.

 

Четвертий етап – це період активно працюючої групи. Тепер, спілкуючись на основі довіри, учасники можуть актуалізувати внутрішньоособистісні і міжособистісні конфлікти. Важливою передумовою особистісного розвитку є самосприйняття. Учасник немов би вчиться бути самим собою, сприймати себе таким, який він є. Основним методом роботи на цьому етапі є групова дискусія. У дискусію можуть бути включені рольові ігри, розроблені на основі конкретних життєвих ситуацій. Вони допомагають краще зрозуміти проблему (відчути інсайт), емоційно відреагувати, тобто отримати ефективну розрядку, переживаючи катарсис. Інколи, щоб отримати додатковий матеріал від учасників, керівник може застосувати кілька проективних невербальних вправ.

 

На п'ятому, заключному, етапі робота групи вирізняється тісною згуртованістю, значним терапевтичним і коригуючим потенціалом, обов'язковим виконанням групових норм, високою інтенсивністю міжособистісного спілкування. На цьому етапі завершується дослідження учасниками своїх особистісних проблем, нових засобів поведінки та емоційного реагування. У кінці заняття обов'язковим є підбиття підсумків роботи групи, оцінка учасниками величини власного внеску у роботу групи та значення набутого власного досвіду у спільній діяльності. Учасники обмінюються побажаннями, подяками тощо.

 

Відносно оцінки ефективності корекційної роботи, К. Роджерс зазначав, що можна вважати групу успішною, якщо через місяць після зустрічей більшість учасників відчуває, що робота групи пішла їм на користь, сприяла їхньому подальшому розвиткові.

 

Під час планування корекційно-розвивальної роботи працівники психологічної служби мають враховувати нормативи часу на основні види діяльності (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 864 «Про планування діяльності працівників психологічної служби» від 28.12.2006 та листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-128 від 05.03.2008).

 

Для організації і проведення корекційно-розвивальної роботи практичний психолог (соціальний педагог) системи освіти має бути забезпечений спеціально обладнаним приміщенням для здійснення професійної діяльності відповідно до  Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки України № 691 від 19.10.2001) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

1. Принципи створення корекційних програм

Корекційно-розвивальна робота може проводитися як індивідуально з учнем, так і колективо з групою дітей (тренінг), у вигляді навчальних занять.

 Принципи  створення корекційних програм

 Основними  етапами психокорекційної роботи є діагноз, прогноз, створення психолого-педагогічної програми, її виконання та аналіз її ефективності. У діагнозі фіксуються показники психічного розвитку, їхня відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причини відхилень. Особливостями програми корекції є наявність суто психологічної та педагогічної частин. Психолог розробляє і здійснює психологічну частину. Педагогічну частину психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, соціальними працівниками, педагогами, родичами. Педагогічна частина виконується під постійним контролем психолога. Програма корекційної роботи повинна бути психологічно обґрунтованою.

 При складанні  та виборі стратегії необхідно  спиратися на низку певних  принципів, які визначають цілі, завдання корекції, методи і засоби  психологічного впливу, а саме:

принцип системності корекційних, профілактичних та розвивальних завдань;

принцип єдності корекції та діагностики;

принцип пріоритетності корекції каузального типу (Каузальний (причинний) корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Даний вид корекції триваліший за часом, вимагає значних зусиль, проте ефективніший в порівнянні з симптоматичною корекцією, оскільки одні і ті ж симптоми відхилень можуть мати абсолютно різну природу, причини і психологічну структуру порушень);

діяльнісний принцип корекції (Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи через організацію активної діяльності дитини, у ході якої створюється необхідна основа для позитивних зрушень у розвитку її особистості. Корекційний вплив завжди здійснюється в контексті тієї чи іншої діяльності дитини.);

принцип урахування вікових, психологічних, особистісних особливостей клієнта;

принцип комплексного підходу (Принцип комплексності методів психологічного впливу закріплює необхідність використання всього розмаїття методів, технік і прийомів з арсеналу практичної психології.);

принцип активного використання найближчого соціального кола в корекційній програмі

принцип опори на різні рівні організації психічних процесів(визначає необхідність спирання на більш розвинуті психічні процеси і використання методів корекції, що активізують інтелектуальний і перцептивний розвиток.);;

принцип повільності ускладнення матеріалу;

принцип урахування емоційної складності матеріалу.

Основні корекційні програми, їх зміст, мета та завдання спрямовуються на виявлення проблем, які потребують корекційних заходів (відставання в розумовому розвитку, знижена навчальна мотивація, труднощі у спілкуванні тощо) та на їх подолання. Проблеми ефективності психологічної корекції в роботі практичного психолога можна поділити:

на рівні постановки цілей і завдань корекційної роботи;

на рівні розв’язання реальних труднощів розвитку.

Необхідно враховувати, що ефективність колекційної програми залежить від кількості витраченого часу, тривалості процесу тощо.

Основні вимоги до складання психокорекційних програм

Чітке формулювання цілей корекції.

Визначення кола питань, які конкретизують цілі корекційної програми.

Визначення стратегії й тактики щодо проведення корекційної роботи.

Підбір конкретних методик і технік для роботи.

Підготовка необхідних матеріалів та обладнання.

Чітке визначення форми корекційної роботи (групова, індивідуальна або змішана).

Визначення загального часу для здійснення всієї ко-рекційної програми.

Визначення періодичності необхідних зустрічей та їх тривалість.

Розробка конкретної корекційної програми в цілому та визначення змісту кожного корекційного заняття.

Планування форм участі інших осіб (педагогів, медиків, соціальних педагогів тощо).

Визначення форм контролю динаміки проходження корекційної роботи.

Реалізація корекційної програми і внесення доповнень та змін до програми в ході роботи.

Оцінка ефективності реалізованої програми.

 По закінченні  програми складається психологічний (або пісихолого-педагогічний, медико-психологічний тощо) висновок про цілі, завдання та результат реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.

Фактори, які визначають ефективність психокорекції

Очікування клієнта.

Значення для клієнта звільнення від існуючих проблем.

Характер проблем клієнта.

Готовність клієнта до взаємодії.

Очікування психолога, який здійснює корекційні заходи.

Професійний та особистісний досвід психолога.

Специфічний вплив конкретних методів психокорекції.

Особливості побудови психокорекційної (корекційно-розвивальної) програми

Корекційно-розвивальні програми складаються практичним психологом за певною схемою:

пояснювальна записка;

тематичний план;

розписані заняття;

список використаної літератури.

Пояснювальна записка розкриває актуальність даного напряму корекційно-розвивальної роботи, особливості розвитку дітей даного віку, аналіз попереднього обстеження дітей, які мають показники, що виходять за норму.

Пояснювальна записка включає:

мету програми (сприяти, розвивати, формувати);

завдання програми (розвивати, сприяти, формувати, діагностувати, коригувати);

перелік методів та форм, які були використані під час занять;

перелік діагностичних методик;

кількість занять, годин;

тривалість занять;

кількість дітей у групі.

Обов’язково треба вказати очікувані результати від роботи з учнями за даною програмою (підвищення рівня..., розвиток... тощо).

 Тематичний  план включає тему, кількість  занять за даною темою.

Заняття потрібно розписати повністю:

тема заняття;

мета заняття (встановлення..., створення..., розвиток..., формування..., стимулювання... тощо);

матеріал, що використовується на занятті (кольорові олівці, аркуші паперу, таблиці, картки тощо);

хід заняття (назва вправи чи гри, кількість використаних хвилин, інструкція для дітей чи психолога, хід гри).

1.2 Структура розвивально- корекційних занять

Розвивальне заняття складається з вступної, основної та заключної частин.

Вступна частина заняття містить привітання, з якого починається кожне заняття. Привітання виконує важливу функцію встановлення (на початкових заняттях) або підтвердження (на наступних заняттях) емоційно-позитивного контакту «психолог — дитина», формування в дитини спрямованості на однолітка та інтересу до нього. Вітання має бути адресоване кожному учаснику заняття без винятку, підкреслюючи тим самим його значимість. Ініціатива привітання на початковому етапі ігрових занять належить психологу. Важливо, щоб крім індивідуально орієнтованих вітань, на заняттях пролунало вітання всій групі, це допоможе об'єднати дітей, сприятиме формуванню почуття приналежності до групи.

Основна частина займає більшу частину заняття своїм змістом є реалізацією багатофункціональних технік, спрямованих на розвиток пізнавальних процесів, на формування соціальних навичок і на динамічний розвиток групи. Обов'язково спрямувати послідовність вправ з урахуванням чергування діяльностей, зміни психофізичного стану дитини (від рухливого до спокійного, від інтелектуальної гри до релаксаційної техніки; від простого до складного). Як правило, до одного заняття включають від 2 до 4 ігор (вправ).

Заключна частина заняття — це своєрідне підбиття підсумків, рефлексія заняття у двох аспектах: емоційному та змістовному (для дітей старшої й середньої ланки школи). Для дошкільників це буде виявлення емоційного стану на кінець заняття. Для підбиття підсумків наприкінці проводиться обговорення заняття, обмін враженнями, думками. Завершальним етапом є момент прощання.

По своїй суті корекційне заняття є більш складною формою розвивального, але воно має свої специфічні завдання та мету.

Психологічна корекція — це форма психолого-педагогічної діяльності спрямована на виправлення таких особливостей психічного розвитку, які не відповідають «оптимальній» моделі розвитку, нормі або віковому орієнтиру як ідеальному варіанту розвитку дитини.

Корекційне заняття відрізняється від розвивального за структурою.

При вітанні та прощанні краще використовувати промовлянку (рос. мовою — "речевка"). Бажано також з'ясувати емоційний стан кожної дитини на початку заняття.

Основною частиною стане відпрацювання проблемної ситуації. Ця частина — сукупність психотехнічних вправ і прийомів, спрямованих на вирішення завдань психокорекційного комплексу.

У заключній частині заняття обов'язково мають бути ігри для зняття емоційного й фізичного напруження. Слід також з'ясувати емоційний стан кожної дитини на кінець заняття.

Крім того, організація корекційної роботи для різних категорій дітей має свої особливості, залежно від яких буде змінюватися й сама структура заняття. Специфіка проведення корекційного заняття потребує від фахівця певних теоретичних знань і практичних навичок.

2. Орієнтовний перелік корекційно-розвивальних методик

Додатки.

 

Висновок

Отже, корекційно - розвивальна робота є одним із основних напрямків діяльності практичного психолога. Метою корекційно- розвивальної роботи є тактовне втручання у процеси психічного і особистісного розвитку дитини з метою виправлення відхилень у цих процесах  справляти вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію життєдіяльності.

Основними завданнями практичного психолога, насамперед є :