Механізми групового впливу. Дисципліна роботи

4.  Спеціальні методи, техніка і способи використовуються  для отримання часткових або  односторонніх відомостей про працю. Це метод аналізу критичних ситуацій, мета якого — за допомогою різних способів виявити і на підставі відповідних критеріїв оцінити основні моменти, події і обставини, які можуть сприяти успішному подоланню критичної ситуації (наприклад, якщо вони були причиною її виникнення). Цей метод заснований на зборі даних про поведінку людей у певних складних обставинах. З його допомогою прагнуть осягнути навмисні вчинки, що мають вирішальне значення для успішного подолання незвичайних ситуацій — виробничих (стресових) або соціальних (фрустрація).

 Психологічний аналіз  результатів праці, наступний  спеціальний метод, суть якого  полягає в проведенні кількісного  і якісного аналізу продуктивності  праці і виробництва продукції,  з урахуванням розгляду спектра  здібностей виконавців, що виявляються  в процесі праці. Особлива увага  приділяється тому, які етапи  процесу і операції зумовили  ті чи інші кінцеві результати і які функціональні особливості психіки працівників вплинули на це.

 До професіографічного методу належить диференціальна психологічна діагностика перспективних і неперспективних працівників. Цей метод включено в експериментальні методи професіографії. Він дає змогу встановити специфічні вимоги певного виду роботи, до можливостей і здібностей людини, визначити, які з них зумовлюють належне виконання тієї чи іншої роботи. За наявності і методів, і способів, психологічна діагностика має в своєму розпорядженні дуже обмежені засоби і прийоми. Це тести, запитальники, реакція на виконання певних дій. Для них характерна висока реліабільність і валідність. Особлива проблема у встановленні критеріїв ступеня успішності або неуспішності в роботі. Тому психодіагностику можна розглядати лише як допоміжний метод професіографії.

 Організація систематичної  професіографії на підприємстві і використання професіограм у психологічній і виробничій практиці

 Етапи і фази психологічної  професіографії

 Отже, професіографування  на підприємстві слід проводити поетапно: 1. Підготовчий етап. Він складається з двох взаємозв'язаних фаз:

 а)  основний облік і каталогізація всіх робіт. Враховують найважливіші види праці, визначають їх організаційно-адміністративні характеристики, організацію робочого місця, назву, та рифікацію роботи, опис, змісту роботи, її варіанти, необхідну кваліфікацію, оплату за тарифом, виробничі умови тощо.

 б) Визначення категорії  спеціальностей, професій і посад.*

 об'єднують схожі, близькі  за змістом роботи в спільні  категорії, залежно від того, наскільки  схожі виробничі умови, вимоги  і вплив праці на психіку працівників;*  

 категорії праці заздалегідь  розподіляють згідно з виявленими  труднощами, небезпекою і відповідальністю, з урахуванням важливості для  підприємства.

 План систематичної  професіографії потрібно розробляти  з таким розрахунком, щоб насамперед  скласти професіограми для робіт  і робочих місць, коли потрібно  оперативно здійснити комплекс  заходів щодо оптимізації умов  і організації праці, впровадити  психологічний відбір працівників і вдосконалити їх професійну підготовку; провести профілактичні заходи для запобігання травматизму або вжити заходів із поліпшення гігієни праці і впровадження більш довершених прийомів роботи з метою охорони здоров'я і безпеки працівників. Така професіографія має три фази: описову, аналітичний синтез і дедукція.

Основні етапи і фази професіографічного процесу зображено на рисунку 2.

 Використання професіограм  в психологічній і виробничій практиці

 Найважливіші випадки  застосування розроблених зі  спеціальною метою професіограм:

 а) професіограми, спрямовані  на оптимізацію праці. Привертають  увагу до підвищеного виробничого навантаження, неприйнятних виробничих умов, нераціональної організації виробництва і праці, незручної конструкції устаткування і машин, до моментів, що відволікають від роботи, до шкідливого впливу виробничого середовища, причин нещасних випадків;

 б) професіограми для розстановки кадрів і психологічного відбору співробітників — містять перелік особливостей роботи і обумовлених ними вимог до стану психіки, здібностей, особливостей і спрямованості особи. Повинні описувати такі характеристики праці, що впливають позитивно або негативно на психіку і ефективність роботи людини.

 в) Професіограми для організації професійного навчання показують, від яких саме здібностей, особливостей і якого уміння залежать успіх і ефективність навчання.

 г) Професіограми для  підвищення рівня безпеки праці  акцентують увагу на недоліках  у забезпеченні техніки безпеки  і гігієни праці.

 д) Професіограми для  оптимізації організації праці  і кооперації — перелік об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на мотивацію праці або стосунки між людьми і можуть ускладнити обстановку на робочому місці або у виробничому колективі (наприклад, недисциплінованість, конфлікти серед персоналу).

 е) Професіограми для  нормування і оцінювання праці.  У них передбачено класифікацію  видів і ступенів нейропсихічних  навантажень, характеристика відповідальності  і небезпеки роботи, комплекс  труднощів, пов'язаних з її  виконанням.

 Література

 Bures' Z. Psychologika expertiza a prax. In: Zbornik z konferecie pcyhologov v priemysle v institute slovchemie. Bratislava, 1974.

 Гуревич К. М. Проблемы  общего и дифференциального в  психологической диагностике // О  диагностике психологического развития  личности. — Таллинн, 1974.

 Daniel J. Ergonomika a jej vyznam, napln a majnov-yie problemy. In: Iynteza, 1971. w1., a 34–36, 44–48.

 Киселев И. Я. Профессиональная  ориентация и профессиональный  отбор в капиталистических странах.  — М., 1968.

 Крылов А. А. Человек  в автоматизированных системах  управления. — Л., 1974.

 Крылов А. А. Методология  исследования по инженерной психологии  и психологии труда. Ч.1. — Л., 1974.

 Левитов Н. Д. Психология  труда. — М., 1970.

 Ломов Б. Ф. Инженерная  психология. — Л., 1963.

 Назимов И. Н. Профориентация  и профотбор в социалистическом  обществе. — М., 1972.

 Платонов К. К. Вопросы  психологии труда. — М., 1970.