Підприємництво як соціально-психологічний феномен

     У більш пізніх дослідженнях мотивації (Д. Аткінсон, X. Хекхаузен) стали розрізняти мотив досягнення успіху і мотив уникнення невдачі. Для людей, мотивація на досягнення успіху, характерні: чітка постановка позитивних цілей діяльності та активну послідовне прагнення до їх досягнення, впевненість у своїх можливостях, адекватна самооцінка. Вони володіють завданнями середніх труднощів, а при невдачах вони мобілізують свої сили і підвищують активність. Люди, мотивовані на уникнення невдачі, проявляють невпевненість у своїх можливостях, можливість невдачі викликає у них тривогу. Вони нерідко характеризуються неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), тому схильні вибирати або дуже легкі, або дуже важкі завдання. Успіх підвищує їх активність, проте невдачі призводять до різкого її зниження. На думку багатьох дослідників, відмітною особливістю успішних підприємців є виражене домінування мотивації досягнення успіху над мотивацією уникнення невдач.Практика психологічного консультування показує, що за допомогою спеціальних вправ можна коригувати індивідуальні особливості мотивації людини, підвищуючи його впевненість у собі і спрямованість на досягнення успіху.

     Дж. Роттер запропонував розрізняти людей по тому, де вони переважно мають (локалізують) чинники контролю над власною поведінкою і значущими для них подіями. Люди з переважанням зовнішнього (екстернальний) локусу контролю-екстернали - схильні вважати, що основні значущі події їх життя визначаються переважно зовнішніми обставинами : сприятливих зовнішніх умов, впливом інших людей, випадковістю і т. д. Свої успіхи і невдачі вони також схильні пояснювати переважно зовнішніми по відношенню до себе факторами. Люди з переважанням внутрішнього (інтервального) локусу контролю - інтернали, - навпаки, вважають, що вони самі здатні у високому ступені контролювати значимі для себе події і схильні приймати на себе відповідальність як за свої досягнення, успіхи, так і за невдачі. Оцінюючи рівень екстернальності-інтернальності за допомогою спеціально розробленого опитувальника, Д. Роттер та інші дослідники показали, що переважання екстернальний локусу контролю частіше поєднується з такими якостями як конформність, тобто поступлива, залежна поведінка, невпевненість у собі, тривожність. Люди з переважанням інтернальності відрізняються більш високою активністю, незалежністю і самостійністю, вони більш впевнені в собі, мають більш високу самооцінку і виявляють більш високу відповідальність за свою поведінку.

     Підводячи підсумок стану досліджень психології підприємництва у світовій науці, можна  відзначити, що, незважаючи на наявність  серйозних досліджень окремих аспектів цієї проблеми, єдиної теорії, що дозволяє відповісти на питання, які психологічні особливості обумовлюють вибір  підприємницької діяльності і успішність її здійснення, поки не створено. До числа  важливих феноменів психології підприємництва, безумовно, відносяться розглянуті нами особливості мотивації досягнення, інтервальний локус контролю та схильність до помірного ризику. Проте жоден з цих факторів сам по собі, ні навіть їх поєднання не можуть розглядатися як достатні та визначальні характеристики психології підприємництва. Відмінною особливістю підходу західних дослідників є виняткова увага до проблеми особистості підприємця при майже повній відсутності досліджень, присвячених соціально-психологічним аспектам підприємництва: спілкування і взаємодії підприємця з партнерами і представниками інших соціальних груп, спільної підприємницької діяльності, підприємницьких спільнот. У цьому, безумовно, проявляються особливості західної, переважно індивідуалістичної культури.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

IV.Підприємництво як особливий тип поведінки

     Підприємництво - це явище, що постійно розвивається, тому воно змінюється навіть в своїх змістовних характеристиках і має глибоку  специфіку в різних історичних, економічних  та соціокультурних умовах.В сучасній науковій літературі існують два основні підходи ,що стосуються розуміння підприємництва як типу поведінки та діяльності особистості.Під підприємницькою поведінкою розуміється ланцюг послідовно здійснюваних вчинків, які спрямовані на отримання суб´єктивних переваг від різниці між докладеними зусиллями та отриманим результатом в процесі придбання, зберігання матеріальних та духовних цінностей.

     Підприємництво як особливий тип поведінки має наступні складові:

1. ініціатива- особлива чутливість до змій і прагнення щось змінити у своєму житті; 
2. ризик- взяття па себе відповідальності за можливі невдачі і поразки, готовність ризикувати ;
3. новаторство-сприяння реалізації і використанню нових технологічних можливостей шляхом впровадження у життя винаходів та інновацій; організація або реорганізація соціально-економічних механізмів для того, щоб з вигодою використати наявні ресурси і конкретну ситуацію ;
4. самостійність суджень під час прийняття важливих рішень (елемент свободи);
5. активность-спрямованість на діяльне перетворення навколишнього світу, побудову нових відносин; вміння випереджати події і вести конкурентну боротьбу.

     в західній психології підприємництва розроблені моделі підприємницької поведінки  :

1. інвестиційна  модель базується на організації та впровадженні інвестиційних проектів, які  здійснюються власниками або користувачами капіталів на свій ризик;
2. інвесторна модель характеризується поведінкою продуцента та власника інноваційних продуктів та процесів, що самостійно просувають товари на контрактній основі своє „ноу-хау”;
3. організаційна  модель описує дії підприємців, що реалізують інноваційні методи інтегрування та комбінування людських ресурсів, з метою максимізації нестандартних управлінських рішень;
4. посередницька модель забезпечує інтеграцію економічних інтересів та отримання додаткової вигоди, що виникає як наслідок нестандартних арбітражних угод;
5. активізаційна модель характеризує дії підприємців, які встановлюють контроль над економічними ресурсами інших власників з метою їх концентрації „у своїх руках” та наступного впровадження в підприємницький обіг;
6. комерційна модель направлена на створення нових нестандартних каналів обміну (купівлі-продажу) послуг та інформації, що дозволяють підвищити норму прибутку;
7. кон’юктурно-ігрова модель базується на венчурних методах комбінування цінової та іншої конфіденційної інформації з метою отримання переваг перед іншими агентами;
8. консалтингова модель забезпечує професійну підтримку широкого кола питань.

     Дані  моделі охоплюють не тільки поведінку так званих

     „офіційних підприємців” (засновників та власників підприємств), а й

     проектуються  на поведінку людей, які, займаючись своєю основною

     діяльністю, проявляють ознаки підприємницької  поведінки та діють в рамках зазначених моделей.

4.1.Психологічні бар’єри підприємництва

           Російська дослідниця Є.П. Єрмолаєва зупинилася на проблемі психологічних бар’єрів, що стають на шляху до підприємництва,виділяючи з них загальні та специфічні.Загальні психологічні бар’єри – це взагалі опір бізнесу як будь-якій новій діяльності і професії, особливо якщо вона незвична та психологічно чужа.Специфічні психологічні бар’єри – ті, що  властиві ставленню людей саме до підприємництва як особливого роду занять. Ці бар’єри автор поділяє на реальні, породжені дійсно існуючими причинами, та уявні (міфічні), пов'язані із упередженнями та забобонами. На думку Є.П. Єрмолаєвої,найсерйознішою проблемою розвитку масового підприємництва є психологічні бар’єри у тих людей, для яких цей вид діяльності стане головним і навіть єдиним джерелом існування.Є.П. Єромлаєва виділяє 7 типів психологічних бар’єрів:

     1) бар’єри „особистої ініціативи” охоплюють проблеми, пов’язані з труднощами прояву індивідуалізму і реалізації „духу підприємництва”,  опору змінам, здатністю до саморозвитку;

     2) бар’єри „помилкової установки”: вони містять у собі  всі аспекти соціальної та особистої „міфотворчості” з приводу  підприємництва, цінності праці, матеріального блага тощо, а також суперечності свідомості, властиві перехідним ситуаціям;

     3) бар’єри автономності: їх взаємопов’язані  компоненти  –незахищеність особистості (правова та соціальна) та синдром „залежності” (зокрема, в ухваленні рішень);

     4) бар’єри досягнення – відображають  аспекти, пов’язані з мотивацією  досягнення, прагненнями до успіху, труднощами в реалізації ухвалених  рішень, зокрема: проблеми неадекватного  прогнозування, недостатньої швидкості  ухвалення рішень і реагування  на ситуацію, невміння своєчасно  відмовитися від невірного рішення,  відсутністю варіативності в  рішеннях і поведінці;

     5) бар’єри ризику, що містять раціональний (зважений ризик) та емоційний  (відповідальний ризик) аспекти;

     6) бар’єри комунікації, що відображають  перешкоди на шляху  інформаційної  доступності та довіри у діловому  спілкуванні;

     7) бар’єри сприйнятливості до нового, що відображають професійний  догматизм, „вузькість” освіти, неприйняття нових ідей і варіантів поведінки .

V.Висновки

     Останнім  часом спостерігається тенденція  з'єднання академічної психології з різними областями її практичного застосування. Підприємницька діяльність зараз є тією областю, де цей процес йде дуже інтенсивно. Ще недавно управлінське консультування було на периферії науки, а такої сфери діяльності практичних психологів, як бізнес-консультування взагалі не існувало. 
В даний час професійне психологічне консультування стає формою цивілізованого вирішення проблем для все більшого числа ділових людей в нашій країні. Зараз сучасні психологічні знання все активніше використовуються в діагностичній, корекційній та орієнтаційній частині цієї роботи. Бізнес-консультування, по суті, є діяльністю, спрямованою на актуалізацію й усвідомлення підприємцем тих якостей своєї індивідуальності, які були сформовані раніше і впливають на його роботу і розвиток. Воно дає можливість адекватно оцінити себе як професіонала в бізнесі з позиції критеріїв психологічної науки і вимог реальної ситуації сьогоднішнього дня. Бізнес-консультування дозволяє також побачити нові напрями і шляхи досягнення своїх цілей і отримати конкретні психологічні методики і прийоми для реалізації свого потенціалу. Бізнес-консультування в нашій країні використовує як результати досліджень вітчизняної соціальної психології, так і великі напрацювання західної економічної психології. Закордоном накопичений більш ніж піввіковий досвід у професійній діяльності психологів-консультантів.   
Цей арсенал діагностичних, корекційних та інших методик все в більшому обсязі береться на озброєння і застосовується на практиці психологами в нашій країні. І якщо на початку цього процесу методичне оснащення переносилося на наш грунт без урахування тих теоретичних концепцій, в контексті яких воно створювалося, і без урахування специфіки країни, то зараз цей пробіл ліквідується, що підвищує ефективність застосування західного досвіду. 
Бізнес-консультування та управлінське консультування є ефективною, але не єдиною формою надання допомоги підприємцям. Зараз психологи все активніше залучаються до роботи з формування команд і роботи з персоналом, проведення групових тренінгів і семінарів. На таких заняттях за допомогою спеціальних методів навчання можна освоїти нові психотехніки в бізнесі, сформувати вміння швидко знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, добре розбиратися в психологічному стані оточуючих людей і вміти не директивно впливати на партнерів і персонал, розвинути поведінкову гнучкість, вміння впевнено почувати себе в складних ситуаціях, вміти керувати своїми емоціями, переконливо й аргументовано висловлювати свої позиції, домагатися узгодженого вирішення спірних питань. У ході такої підготовки значне число людей відкривають у собі нові можливості і виявляють здібності, які потім можуть бути реалізовані в новій практиці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     VI.Література:

     Агеев А. И. Предпринимательство: Проблемы собственности и культуры / АН СССР, Ин-т экономики. — М.: Наука, 1991.- 106с.

     Андреева И. В. Экономическая психология.– СПб.: Питер, 2000. - 512 с.

     Глущенко Е. В. и др. Основы предпринимательства: Учеб, пособие / Глушенко Е. В., Капцов А. И., Тихо- нравов Ю. В. - М.: Вестник, 1996. - 412 с. 

     Китов А. И. Введение в экономическую психологию. – М.,Просвещение,1983.-208с.

     Клочко Ю.,Черняк Т.Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України,№1. - 2000.

     Ковальчук В.М. Основи ринкової економіки. – Тернопіль: СМП "Астони", 1994. - 228с.

     Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ. – СПб: Питер, 1996. – 684 с.

     Мочерний С.В. Основи економічної теорії.Тернопіль: А.Т. “Тарнекс”, 2000. - С.205-219.