Понятие темперамента

Вчення Павлова про індивідуальні  відмінності динамічної сторони психіки дало поштовх до подальших досліджень в цій галузі. Наприкінці 50-х років 20 ст. були проведені лабораторні дослідження під керівництвом Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.С.Мерліна, які доповнили типологію І.П.Павлова новими елементами. Було розроблено багато прийомів дослідження нервової системи людини, які дали змогу глибше зрозуміти роль індивідуальних особливостей темпераменту в діяльності людини, визначити додаткові властивості нервових процесів. В даний час в психології розрізняють наступні властивості темпераменту:

1) лабільність - швидкість виникнення  та протікання збудження і  гальмування; 

2) сенситивність ( підвищена чутливість) - визначається тим, яка сила  впливу необхідна, щоб викликати  в людини реакцію. (Якщо у однієї людини ступінь незадоволення потреби не помічається, то в іншого - та ж сама ступінь викликає страждання - другий має більшу сенситивність)

3) реактивність (емоційність) - сила  емоційної реакції на зовнішні  та внутрішні подразники; інтенсивність  реагування індивіда на зміни ситуації життя. Основний показник - час, що минає від події до початку відповідної поведінки. Високо реактивні особи імпульсивні, низько реактивні - розважливі і помірковані.

4) Активність (резистентність) - характеризується  тим, наскільки людина активна під час подолання перешкод, здатна чинити опір несприятливим умовам, що гальмують діяльність. Найбільш яскраво ця якість темпераменту виявляється у протидії опору стресу, у відсутності зниження функціонального рівня діяльності при сильному нервовому напруженні. Загалом активність і реактивність перебувають в обернено пропорційному співвідношенні - чим більш активною є людина, тим вона менш реактивна.

5) Темп реакцій - протікання психічних  процесів та реакцій; Показником  є швидкість переробки інформації, що впливає органи чуттів, час розв'язання мислитель них задач, протікання мнемічних процесів.

6) Пластичність - ригідність. Перша  властивість характеризується гнучкістю,  легкістю пристосування до нових  умов. Людина з ригідними властивостями важко пристосовується, характеризується інертністю, нечутливістю до зміни умов.

7) Екстраверсія - інтроверсія характеризує  спрямованість особистості на  довкілля або на себе. Екстраверт - спрямований на оточуючих людей,  предмети, події. Інтроверт - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість.

8) Емоційна збудливість - характеризується  тим, якої сили потрібен вплив,  щоб викликати емоційну реакцію.  Вказує на швидкість виникнення  і перебігу реакцій. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукуються навіть на слабкі впливи оточуючого середовища, тоді як емоційно стійкі - тільки на сильні.

3. Типи темпераменту та їх  характеристика.

Тип вищої нервової діяльності - поняття  фізіологічне, а темперамент психологічне. Темперамент є психологічним проявом комплексу властивостей ВНД. Темперамент - це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення. Розглянемо докладніше, як властивості нервової системи впливають на особливості темпераменту та як це виявляється у діяльності та поведінці людей з певним типом темпераменту. І. Холеричний тип темпераменту.

1. Умовні (позитивні) рефлекси утворюються легко, відзначаються точністю іміцністю (залишаються стійкими при різноманітних умовах). Гальмівні рефлекси виробляються з труднощами. Зустріч двох протилежних процесів призводять до зриву нервової діяльності з боку гальмування - відмовляються працювати.

2. Характерна циклічність  у діяльності і поведінці. Це  пояснюється неврівноваженістю  ВНД, що виявляється у переважанні  збудливого процесу і недостатку  гальмування 

+ неврівноваженість кіркової  і підкіркової діяльності (підкіркова діяльність не завжди регулюється корою). Неврівноваженість ВНД

+ неврівноваженість підкіркової  і кіркової діяльності 

> циклічність у діяльності  і поведінці. 

3. Характеризується підвищеною  збудливістю і емоційною реактивністю. Холерик буває запальним, нетерплячим, різким у стосунках, прямолінійним, може довгий час невтомно працювати. Але прояви холеричного темпераменту залежать від спрямованості особистості; можуть по різному виявлятися в життєвих обставинах. У людей з серйозними позитивними інтересами емоційність та запальність знаходять свій вияв в ініціативних, енергійних та принципових діях. Там, де немає таких інтересів, підвищена збудливість може виявлятися в афективних переживаннях, роздратованості та нестриманості.

4. Вольові дії дуже  поривчасті, якщо холерику цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення.

5. За спрямованістю  - екстраверт, любить бути в центрі  уваги, але в спілкуванні непоступливий,  прагне, щоб усе було так, як  він хоче. Має організаторські здібності.

6. Жвава міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення. ІІ. Сангвінічний тип темпераменту.

1. Умовні рефлекси (як  позитивні, так і гальмівні)  утворюються легко, виявляються  міцними і точними. Сангвініки  легко збуджуються і так само легко гальмують свої дії, бажання. Швидке та легке утворення нових тимчасових нервових зв'язків сприяє легкій переробці інформації та рухливість динамічного стереотипу.

2. Завдяки пластичності, сангвініки дуже легко пристосовуються  до нових умов життя, швидко знаходять контакт у стосунках з оточуючими людьми, у колі незнайомих людей почувають себе вільно, відрізняються товариськістю Серед товаришів веселі, життєрадісні, охоче беруть на себе організаторські обов'язки.

3. Характерна підвищена реактивність: сангвініки голосно сміються та бурхливо сердяться.

4. Безумовні рефлекси  повністю регулюються у сангвініків  функціонально сильною корою.  Коркові реакції у сангвініків  інтенсивні і звичайно відповідні  силі подразників. Характерною  для сангвініків є оптимальна взаємодія кори і підкірки, внаслідок чого вони легко контролюють свої емоції відповідно до вимог середовища. Настрій - здебільшого оптимістичний. Почуття виникають легко, і так само легко змінюються.

5. Гнучкість розумової  діяльності дозволяє швидко схоплювати все нове, легко переключати увагу, засвоювати нові навички. Добре розвинене почуття гумору.

6. Риси сангвінічного  темпераменту по-різному виявляються  залежно від спрямованості діяльності  людини: за відсутності серйозних  глибоких інтересів у житті сангвініки можуть бути поверховими та легковажними.

ІІІ. Флегматичний тип  темпераменту.

1.Умовні рефлекси утворюються  дещо повільніше, ніж у сангвініка, але також є стійкими. Реакції  оптимально пристосовані до сили  умовних подразників, тобто флегматики адекватно реагують на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку, сильні - сильну реакцію, але через свою інертність вони часто не встигають реагувати на швидкі зміни середовища. Б.М. Теплов: "Інертність нервової системи - це і малі показники швидкості в її роботі, і високі показники міцності окремих зв'язків та їх систем."

2. Нормальна взаємодія  між кірковими і підкірковими  процесами дає можливість флегматикам  затримувати і регулювати безумовні  рефлекси і емоції. Тому, у своїй поведінці, рухах, розмові, вони повільні та спокійні. При зустрічах з труднощами вони підвищують свою активність і усілякими способами намагаються подолати перешкоди.

3. Почуття у флегматиків  виникають повільніше, ніж у сангвініків  і холериків, але відзначаються силою, тривалістю і водночас стриманістю у своїх зовнішніх проявах, слабкою експресивністю. В звичайних умовах флегматики спокійні, рівні у відносинах з людьми, рідко "виходять з себе", не схильний до афектів, в міру товариський, не люблять марно базікати. Вони відзначаються великим терпінням і самовладанням, завдяки чому досягають високої продуктивності своєї роботи.

4. Флегматики точно  дотримуються виробленого розпорядку  життя, і тому ніщо не може  відвернути їх від основної  діяльності. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю. Увага - стійка, але спостерігаються труднощі із переключенням уваги.

5. За спрямованістю  флегматики - інтроверти, тому важко  сходяться з людьми, не мають  потреби в нових знайомствах.  Разом з тим їм властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей.

4. Меланхолічний тип  темпераменту.

1. Слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів  означає, що умовні рефлекси  є нестійкими і від зміни  оточення легко гальмуються. 

2. Реакції на подразники часто бувають неадекватні. У меланхоліків особливо послаблене внутрішнє гальмування з переважанням зовнішнього гальмування, отже, їм властиве легке відхилення уваги, низька комплексна реактивність, недовгочасне зосередження на об'єктах діяльності. Будь-який сильний вплив з боку оточуючих викликає у меланхоліка застійні гальмівні процеси.

3. Меланхоліки дуже  вразливі люди, схильні до астенічних  емоцій. Почуття їхні вирізняються  повільністю перебігу, стійкістю  та слабкою експресивністю. Це  люди з чутливою натурою.

4. Характерним є пасивно  - захисний рефлекс, рефлекс природної  обережності. Тому вони бувають  надміру сором'язливими, замкненими, боязкими, нерішучими.

5. У звичному, спокійному, позитивно налаштованому середовищі  меланхоліки почувають себе добре, виявляються прекрасними працівниками і успішно виконують життєві та робочі завдання.

6. За спрямованістю  меланхоліки - інтроверти, що поєднується  із низькою пластичністю, тому  вони важко переживають зміну  життєвого оточення, потрапляючи  в нові умови життя, дуже розгублюються. Не люблять нових знайомств і галасливих компаній, спрямовані на свої внутрішні переживання.

Описані типи темпераменту у чистому вигляді рідко трапляються  у житті. У більшості людей  поєднуються риси різних темпераментів, тоді слід говорити про змішаний тип темпераменту.

4. Проблема мінливості  темпераменту.

Тип нервової системи  є сукупністю вроджених функціональних особливостей. Він є найбільш сталою характеристикою вищої нервової діяльності і в цілому навряд чи може бути змінений. Проте і ця характеристика зазнає змін під впливом зміни умов існування, тобто під впливом оточуючого середовища загалом. В лабораторіях І.П.Павлова було експериментально доведено, що прояви основних властивостей нервової системи можуть змінюватися під впливом умов життя. Так, наприклад, у сильного неврівноваженого типу, у якого збудливий процес не балансується з гальмівним, можна шляхом тривалого тренування домогтися збільшення сили процесу гальмування. Внаслідок цього змінюються особливості поведінки. Залежно від вроджених властивостей нервової системи і умов життя виникають варіації типів поведінки. Так, можна поділяти, наприклад, холериків на декілька груп:

1) сильних неврівноважених,  де неврівноваженість незначна, гальмівний процес менший за  збудливий; 

2) сильних, дуже неврівноважених; 

3) сильних, неврівноважених,  у яких сильний збудливий процес, а гальмівний - зовсім слабкий.  У лабораторіях І.П.Павлова проводили  експеримент. Брали один поніс  щенят (тобто з однаковими вродженими  властивостями) і ділили його на дві групи. Першу групу тримали від самого народження в клітці, а друга - розвивалась на волі. Коли щенята виросли, виявилось, що тварини, які знаходились в клітці - боягузливі, гальмуються при незначних змінах середовища, а ті, що росли на волі - тримають себе вільно. Пояснюється це тим, що рефлекс природної обережності, який має тимчасовий характер і за сприятливих умов зникає, замінюючись дослідницьким рефлексом, в інших, несприятливих умовах, залишається і заважає тварині правильно орієнтуватись у середовищі. Таким чином, було доведено, що умови життя значною мірою впливають на формування типологічних особливостей поведінки тварин. Зміна проявів темпераменту під впливом життєвих умов і виховання особливо виразно виявляється у людини. В процесі життя кожної людини у неї утворюється величезна кількість позитивних і негативних умовних рефлексів, що призводить до певної зміни функціональних властивостей мозку. Внаслідок цього з віком людини зазнає і тип її нервової системи. Цим пояснюється, зокрема, наявність численних проміжних типологічних особливостей, або варіацій і градацій типів нервової системи. Природжені особливості нервової системи людини не виступають в її житті в "чистому" вигляді. Вони завжди проявляються через складні системи тимчасових нервових зв'язків, які утворюються в процесі життя кожної людини. І.П.Павлов: "Характер поведінки людини і тварини обумовлений не тільки природженими властивостями нервової системи, але й тими впливами, які здійснювались й постійно здійснюються на організм під час його індивідуального існування, тобто залежить від постійного виховання або навчання в самому широкому розумінні цих слів. "Тут виявляється пластичність нервової системи, особливо властива людині. Таким чином, виявляючи природній тип нервової системи, треба зважати на всі ті впливи, під якими перебував з дня народження і тепер перебуває даний організм. Наприклад: відсутність витримки у людини, невміння володіти собою ще не свідчить про неврівноваженість її нервової системи. Вона може бути наслідком того, що в цієї людини не сформовані як слід гальмівні умовні рефлекси, не виховані певні вольові якості. Отже, завдяки пластичності нервової системи створюються величезні можливості для виховання і формування потрібного типу поведінки незалежно від типу темпераменту.