ПЛАН
ВСТУП…………………………………………………………………………….
3
1. Поняття соціальної роботи.…………………………………………………...4
2. Цінності в соціальній роботі…………………………………………………
9
3. Клієнти соціальної
роботи………………………………………………….
.11
4. Основні ролі соціальних
працівників.………………………………………13
5. Форми та методи соціальної
роботи…...……………………………………17
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….23
ВСТУП
За роки незалежності
України соціальна робота пройшла
кілька етапів становлення та
розвитку. За цей час створено
державну систему центрів соціальних
служб для молоді, виникли різноманітні
служби, ініціаторами яких стали
як державні структури, так
і громадські організації. Зараз
підготовку соціальних педагогів,
соціальних працівників, підвищення
професійної кваліфікації фахівців
здійснюють понад 30 вищих навчальних
закладів. Постійно зростає кількість
наукових досліджень з цієї
проблематики, виходять друком видання,
в яких представлений як зарубіжний,
так і національний досвід, теоретичні
й практичні напрацювання. Регулярним
стало обговорення різноманітних
питань соціальної роботи на
міжнародних, національних, регіональних
конференціях, семінарах, «круглих
столах». Вагомою складовою процесу
становлення і розвитку соціальної
роботи в Україні продовжують
залишатися проекти й програми
соціального спрямування, що здійснюються
за допомогою міжнародних організацій.
Зміни, які супроводжують
процес становлення соціальної
роботи на кожному етапі її
розвитку, зумовлюють розробку й
обґрунтування науково-теоретичних
і методичних засад, що, як правило,
викладені в навчальних і методичних
посібниках.
Соціальна робота є
синтезом теоретичних концепцій
і практичних підходів, що вирізняються
за правовими, психологічними, педагогічними,
соціологічними, адмі¬ністративними
та іншими ознаками. Водночас
це без¬межний простір практичної
діяльності соціальних пра¬цівників,
у якому співіснують ідеї щодо природи
людської поведінки і соціальних проблем,
етичні норми професії, перелік технологій,
послуг та стратегій втру¬чання, чітке
уявлення про логічну послідовність процесу
соціальної роботи.
Знання, вміння і цінності
соціальної роботи визна¬чають
її форми та рівні, на яких вона
відбувається, специфіку методів роботи
з різними групами клієнтів, взаємозв'язок
між цими компонентами практичної діяльності
соціальних працівників. Ця система методів
і форм соціальної роботи являє собою
специфічний інструментарій науково-практичних
знань фахівців. Властивістю методології
соціальної роботи є її гнучкість, яка
виявляється в постійній зміні змісту
і форми роботи соціальних працівників,
та дискретність, свідченням чого є нерівномірність
її впливу на клієнта на різних етапах
діяльності.
Для будь-яких науки
і фаху актуальними є пробле¬ми
методології, тобто системи принципів
і засобів організації діяльності, побудови
теоретичної і практичної діяльності,
а також учення про цю систему. Стосовно
соціальної роботи методологія — це система
принципів і способів організації діяльності
соціальних працівників і соціальних
служб, наукові основи побудови системи
надання соціальної допомоги тим, хто
її потребує.
Важливими компонентами
методології соціальної роботи
як прикладної діяльності є:
— процес (послідовність
дій із розв'язання проблем
клієнтів);
— методи (засоби діяльності
соціальних працівни¬ків);
— технології (організаційні
процедури, що їх вико¬ристовують
соціальні працівники і соціальні
служби);
— стратегії втручання
(загальні підходи, спрямова¬ність
діяльності соціальних працівників
і соціальних служб).
1. Поняття соціальної
роботи
Соціальна робота як
професія виникла в Україні
близько десяти років тому. Поява
нового фаху була спричинена
масштабними змінами у нашо¬му
суспільстві, пов'язаними із соціальною
кризою та, як наслідок цього,
появою вразливих груп населення,
які потребували професійної допомоги
та підтримки - і не лише матеріальної.
Соціально-економічна криза супроводжувалась
ідейною: руйнувались ідеологічні принципи
та догми, звичні для суспільства, відбувалася
втрата почуття внутрішньої визначе¬ності
та стабільності.
Протягом нетривалого
періоду існування соціальної
роботи в Україні можна спостерігати
інтерес до цієї професії, що
зростає дедалі більше. Про це
свідчить не лише створення
значної кількості громадських організацій,
які пропонують послуги з розв'язання
соціальних проблем різних груп населення,
але й виникнення майже тридцяти кафедр,
де готують соціальних працівників. Зараз
уже мало хто сумнівається в тому, що соціальна
робота необхідна у будь-якому суспільстві,
- а не лише в тому, де існують складні соціально-економічні
проблеми. Адже вона є однією з найпоширеніших
професій у розвинених країнах Європи
та Північної Америки.
Спробуємо визначити,
що таке соціальна робота, відштовхнувшись
від деяких міфів, які сформувались
у нашому суспільстві щодо цієї професії.
Інколи можна почути твердження про те,
що соціальна робота - це просто сучасний
варіант благодійництва. Якщо проаналізувати
суть бла¬годійництва, то стає очевидною
його відмінність від соціальної роботи.
Так, важливою рушійною силою для людей,
які займаються благодійництвом, були
й є їхні почуття морального обов'язку
та бажання робити добро. Як правило, такі
почуття та бажання людини базуються на
релігійних переконаннях, наприклад, віра
у безсмертя душі. Таким чином, в основі
благодійництва лежать прагнення та переконання
тих, хто допомагає. Сучасний соціальний
працівник бачить своє завдання в тому,
щоб людина, якій допомагають, змогла внаслідок
проведеної роботи вирішувати свої проблеми
самостійно, що вважається основним критерієм
професійно¬го успіху. Важливо також відзначити,
що в соціальній роботі, на відміну від
благодійництва, центральною фігурою
є клієнт, а метою - звільнення його від
потреби у соціальних працівниках. Найголовніша
відмінність соціальної роботи від благодійності
полягає у тому, що діяльність со¬ціальних
працівників визначають як професійну,
а от "професійним благодійником"
бути не можна.
Ще один міф, який
потребує уваги: соціальна робота
- це лише виплата матеріальної
допомоги, пенсій, субсидій тощо. Таке
розуміння зводить все лише
до грошових виплат і знеособлює
процес соціальної роботи, адже
у кращому варіанті клієнт
може отримати гроші через
рахунок у банку. Безу¬мовно, надання
матеріальної підтримки є важливою
частиною соціальної роботи, але
не завжди вирішальною. Тут
варто згадати ієрархію потреб
за А. Маслоу (1), яку прийнято
зображувати у вигляді піраміди,
в основі якої лежать базові
потреби, як то: голод, спрага
тощо. Далі йдуть потреби у
без¬пеці, приналежності та любові,
самоповазі та самоактуалізації.
В основі цієї схеми
лежить припущення про те, що
потреби, які до¬мінують і тому
знаходяться в основі піраміди,
повинні бути більш-менш задоволені,
щоб людина змогла усвідомити
наявність інших потреб і мати
мотивацію їх задовольнити. Таким
чином, фізіологічні потреби повинні
бути достатньо задоволені, щоб
виникли потреби в безпеці;
фізіологічні потреби та потреби
в безпеці і захисті повинні
бути задоволені, щоб ви¬никли
і були задоволені потреби
в приналежності та любові
і т. д.
Якщо б метою соціальної
роботи була лише матеріальна
допомога, то соціальні працівники
сприяли б задоволенню лише
базових потреб. Со¬ціальна робота
як професія має своєю метою
підвищення рівня соціально¬го
функціонування індивідів і, таким
чином, сприяє задоволенню потреб
вищих рівнів через надання соціальних
послуг різним групам клієнтів.
Найбільш повним визначенням
соціальної роботи є визначення
В. І. Полтавця, засновника та
першого керівника Школи соціальної
ро¬боти Національного університету
"Києво-Могилянська Академія":
"... соціальна робота - це система
теоретичних знань та заснована
на них практика, яка має на
меті забезпечення соціальної
справедливості шля¬хом наснаження
і підтримки найменш захищених
верств суспільства та протидії
факторам соціального виключення..."
(2). Важливо, що дане виз¬начення
акцентує увагу та тому, що
соціальна робота це наука
й практи¬ка, заснована на певних
теоріях. Під соціальним виключенням
мається на увазі позбавлення
людей можливості брати участь
у загальноприйнятих видах діяльності.
Соціальне виключення породжується
тим, що людина не має доступу
до загальноприйнятих ресурсів
у суспільстві.
Соціальна робота, як
і більшість професій, що пов'язані
з наданням допомоги іншим
людям, є неоднозначною діяльністю,
її складно окресли¬ти за допомогою
одного визначення. Так, О. Стівенсон
(3) пропонує нам досить метафоричне
визначення соціальної роботи: "...
ті, хто присвятили себе соціальній
роботі, підвищують чутливість суспільства...
Вони мають справу з відтінками
сірого, в той час як громадськість
шукає чорне та біле". Дане
визначення відображує процес
прийняття рішення соціальни¬ми
працівниками у тих випадках,
коли знайти однозначну відповідь
буває надзвичайно складно.
Метою соціальної роботи,
за визначенням Американської
асоціації соціальних працівників
(4), є "розвиток або відновлення
взаємовигідних стосунків між
індивідом та суспільством для
покращення якості життя кожного
його члена". Таким чином, соціальна
робота намагається відпові¬дати
на потреби окремої людини
і включати її у активне
життя суспільс¬тва. Ядром соціальної
роботи, яке отримало розповсюдження
на Заході, став узагальнений метод
"роботи з конкретним випадком" (5),
що ввібрав у себе елементи різних наукових
дисциплін та досвід надання допомоги
індивідам у кризових ситуаціях.
С. Шардлоу (6) виділяє
такі напрями соціальної роботи:
• Допомога людям, які зіткнулися
з проблемами, віднайти шляхи
їх ви¬рішення. Коло проблем, які
можуть входити до компетенцій
соціаль¬ного працівника, охоплює
складності у взаєминах з іншими
людьми, нездатність до виконання
різних соціальних ролей, нездатність
догля¬дати за собою за якихось
причин, кризові ситуації в житті
тощо.
• Допомога людям
допомогти собі. Важливо так працювати
з людьми, щоб допомогти їм
у досягненні їхніх власних
цілей і навчити в ре¬зультаті
обходитися без соціального працівника.
• Соціальні працівники
надають допомогу не тільки
тим, хто її пот¬ребує, а
й вживають заходів щодо захисту
найбільш вразливих членів суспільства
від них самих та від інших
осіб. Такими групами клієнтів
є: діти, які зазнають насильства,
люди з проблемами у навчанні
(ро-зумово відсталі), користувачі
психіатричних служб, люди похилого
віку, якщо є ризик, що родичі
можуть використовувати їх у
своїх інтересах. У багатьох
із наведених прикладів у західних
країнах со¬ціальний працівник
зобов'язаний, згідно з законодавством,
забрати людину із середовища,
де вона зазнає зловживань. На
жаль, в Україні соціальні працівники
не мають таких повноважень.
• В деяких випадках
суд зобов 'язуе соціальних
працівників здійснювати нагляд
за людьми. Так, у Великобританії
існує така сфера соціаль¬ної
роботи як пробаційна служба,
її функція здійснювати нагляд
за тими, хто визнаний судом
вин ним, але не засуджений
до тюремно¬го ув'язнення. Серед
функцій соціального працівника
пробаційної служби є також
надання рекомендацій суду стосовно
соціальної си¬туації людини, які
використовуються в разі винесення
вироку.
• Соціальні працівники
здійснюють догляд за тими, хто
не в змозі сам за собою
доглядати. Клієнти, які потребують
такого догляду пере¬бувають
у будинках для людей похилого
віку, дитячих будинках та інших
закладах, де надається догляд
тим, хто не в стані робити
це самостійно.
Цей перелік діяльності
соціального працівника далеко
не повний, але він дає уявлення
про те, що включає в себе
робота соціального працівника.
Завдання соціальної
роботи можна сформулювати таким
чином:
1. Розширення можливостей
та самостійності клієнтів у
подоланні їх¬ніх проблем.
2. Встановлення зв'язків
клієнтів із системами, які
мають необхідні ре¬сурси, надають
послуги.
3. Сприяння ефективному
та гуманному функціонуванню
цих систем.
4. Сприяння розвитку служб,
які відповідають потребам клієнтів.
5. Вплив на соціальну
політику.
2. Цінності в
соціальній роботі
Соціальна робота як
професія базується на певних
цінностях, тобто ідеях, переконаннях,
на які можна опиратися в
процесі прийняття рішен¬ня, це
набір критеріїв для прийняття
рішення (8). Професор із Великобри¬танії
ТТТ. Рамон (9) виділяє п'ять
основних цінностей соціальної
роботи.