Соціальна ситуація розвитку і особливості дітей, позбавлених батьківської опіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Типи поведінки  дітей-сиріт

У дітей-сиріт нема мотивації  до навчання,  немає сталих стимулів до інтелектуальних зусиль. Вони неспроможні прийняти мотивацію з далекою перспективою,  їм притаманне відчуття лише теперішнього.  Зовні це сприймається як занедбування шкільними обов’язками,  байдужість щодо труднощів у навчанні. Така позиція може бути лише формою захисту перед проблемами,  які дитина неспроможна здолати самостійно,  може також формуватися байдужість щодо власного майбутнього та долі. 

Учені зазначають,  що у  значної частини дітей,  які  виховуються в умовах,  де немає або обмежена батьківська опіка,  розвиваються специфічні типи поведінки:

• “пригнічений тип”  характеризується пасивністю,  апатичністю, станом, що зовні нагадує психічне захворювання;

• “соціальні провокації”  характеризуються контрастними емоційними реакціями,  що розвиваються внаслідок постійного проживання у закритих установах;

• “гіперактивний тип” характеризується легкістю входження в контакт, різко вираженими тенденціями демонстративної поведінки з яскраво вираженими інтересом до навколишніх,  що діти сприймають як гру;

• “добре пристосовані діти”.  Тип,  що характеризується компенсаторними проявами поведінки, що розвивається у відповідь на нереалізованість соціальних потреб. Для таких дітей характерна ненаситність їжею,  ранні мастурбації,  сексуальні зв’язки,  аутичні тенденції, нарцисизм тощо [4, c.268]. 

Отож діти, що були позбавлені батьківської любові, мають надзвичайно бідну емоційну сферу, малий досвід переживання позитивних почуттів, що в результаті у майбутньому визначатиме домінування негативних емоцій і почуттів у ставленні до інших [5, c.38]. 

 

Висновок

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що діти-сироти, які виховуються в закладах інтернатноготипу, позбавлені найголовнішого – зв’язків з родиною, емоційного контакту з матір’ю, позбавлені любові та уваги.

Більшість  дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  мають  багато  відхилень  в  своєму  психічному  та особистісному розвитку. Але відхилення і затримки розвитку психіки і особистості дитини, які виникли на ранніх етапах розвитку онтогенезу не є фатальними. Ці діти можуть успішно розвиватися при умовах психологічно вивіреної організації педагогічної роботи, ядром якої має бути спілкування дорослого з дитиною. При правильній організації середовища, в яке потрапляють діти, належному рівні підготовки педагогічного персоналу,  можна уникнути багатьох відхилень, що виникають у дітей-сиріт в інтернатних закладах освіти [11]. 

Отже,  ізольованість і  неповноцінність середовища інтернатної установи,  відсутність практичного контакту із зовнішнім світом позбавляє вихованців дитячого будинку й досвіду природного перебігу сімейного життя.  Соціальна депривація здебільшого виявляється в принципово характерних й притаманних лише їм особистісних й поведінкових особливостях,  що спричинятимуть значні труднощі під час входження у доросле життя. 

 

 

 

 

 

 

Словник

Девальвації моральних  цінностей - спонукають зростання в людині байдужості, егоїзму, зневір’я, злості, жадібності, гордині та інших вад, зміна формату мислення людей, стурбованість виключно своїми матеріальними інтересами

Інтернатні діти - діти, які позбавлені в ранньому дитинстві батьківської опіки, любові та виховання, з раннього віку виховуються в дитячих будинках школах - інтернатах.

Депривáція (англ. deprivation) - це психічний стан, коли суб'єкт не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу. Тобто йдеться про втрату чогось такого, що необхідно індивіду для задоволення певних важливих потреб. Це призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.

Фрустрáція - психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

Сирітська хвороба – це комплекс розладів у процесі розвитку дітей, які виховуються в позасімейному середовищі; стосується фізичного, розумового і психологічного розвитку; в крайніх випадках призводить до передчасної смерті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела

1. Боули Дж. Детям –   любовь и заботу //  Лишенные  родительського попечительства:  Хрестоматия:  Учеб.  пособие /  Ред.-сост.  В.  С.  Мухина. М., 1991. 

2. Галагузова М. Социальная  педагогика. М., 1999. С. 207.

3. Галагузова Л.,  Мещерякова  С.,  Царегородцева Л.  Психологические аспекты воспитания детей в домах ребенка и детских домах //  Вопросы психологии, 1991. № 1. 

4. Капська А. Соціальна  робота. К., 2005.  5. Лисина М. Влияние  отношений с близкими взрослыми на развитие ребенка раннего возраста //  Лишенные родительского попечительства: Хрестоматия: Учеб. пособие / Ред.-сост. В. С. Мухина. М., 1991. 

6. Пашина А.,  Рязанова  Е. Особенности эмоциональной  сферы воспитанников и сотрудников детского дома // Психологический журнал. 1993. № 1. C. 35–37/

7. Скрипченко О., Долинська  В., Огороднійчук З. та ін. Вікова  та педагогічна психологія. − К., 2001.

8. А. Баландінович.Усиновлення – форма компенсації соціального сиріцтва // Усиновлення: теорія і практика /Під ред.К. Островського. вид.Варшава, 1999 рік.

9. Г. Гаєвська. Елементи педагогіки і методики охорони здоров'я та Виховання. Зелена-Гора, 2001.

10. А. Вінярська. Сирітство як соціальна проблема //Праця соціального опікуна. Окремі теми / Під. редакцією J. Stochmiałka. Цєшина 1999 року.

11. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchdpu/2009_74_2/26.pdf

12. http://works.doklad.ru/view/xoqSKkHA8Qo.html

13.http://politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=57&c=1216&setcss=1&ncss=verysmall