Електрифікація тваринницької ферми ПСП “Есманьський шлях”, м. Глухів

 

 

Категорії приміщень                         Таблиця 1.2

№ з/с	Назва приміщення	Категорія
		За умовами навколишнього  середовища	За ступенем небезпеки  ураження електричним струмом
1.	Приміщення для утримання свиней	Вологе, хімічно активне	Особливо небезпечне
2.	Тамбур	Вологе	Небезпечне
3.	Приміщення для приготування кормів	Вологе	Небезпечне

 

За ступенем небезпеки  виникнення пожежі, усі приміщення свинарника відносяться до класу  ПІІА. Це означає, що матеріали, які використані для побудови цих споруд, легко займаються.

 

Розділ 2. Технологія виробництва та вибір технологічного обладнання

2.1. Технологія виробництва (відгодівля до жирних кондицій)

Основна її мета - за короткий час одержати велику кількість сала, внутрішнього жиру, а також м'яса. Для такої відгодівлі використовують молодняк, вибракуваних старих і малопродуктивних свиноматок та кнурів. Кнурів перед постановкою на відгодівлю каструють.

Тварин комплектують у кормову групу з урахуванням живої маси, віку та статі.

Тривалість періоду  відгодівлі до жирних кондицій 60 днів. За цей період жива маса свиней збільшується на 50 – 60 %, товщина шпику в дорослих становить не менше 7, а у тих  що ростуть, - понад 4 см при середньодобових  приростах 800 - 1000г. Вихід сала досягає 60 %, забійний вихід – 80 – 85 % проти 70 – 75 % при м’ясній та беконній відгодівлях.

Оскільки в перший період відгодівлі (30 - 45 днів) свині  характеризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в основному  дешеві об'ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх зменшують, а концентрованих – збільшують.

Серед основних кормів, які  використовують, - кукурудза, зернові  відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, харчові відходи та ін. В осатаній місяць відгодівлі в раціон свиней вводять картоплю, ячмінь, які покращують якість м'яса та шпику. Кукурудзу, рибне борошно, макуху як такі, що погіршують якість шпику та м'яса з раціону потрібно виключати.

Передбачається отримання  власного відгодівельного поголів'я  від 3-х племінних свиноматок, закуплених у спеціалізованому господарстві та хряка, якого залучають на час парувального періоду.

Вирощування відбувається в три етапи: перший (60 днів, підсисний  період, біля свиноматки); другий (60 днів) - відлучені; третій (60 днів) - відгодівельний. Всього 180 днів (шість місяців), тобто за рік два цикли.

2.1.1. Технологія  утримання

Свиней утримують у  станках [Л.6, с. 253], які розміщені по два боки основного виробничого приміщення. Фронт годування залежить від віку тварин, і становить від 0,25 до 0,4м (відповідно до галузевих норм, [Л.6, с. 253, табл.36]); напування свиней відбувається за допомогою клапанних соскових автонапувалок: ПБС-1 – для дорослих свиней та ПБП-1 – для поросят, які встановлені в кожному станку.

Для різних статево-вікових груп свиней використовують станки різних кон-струкцій: індивідуальні – для свиноматок, для групового утримання свиней – БКВ-2.

Оптимальна температура  в приміщенні коливається на протязі  всього циклу відгодівлі свиней і  становить:

• до 60-ти денного віку - 25 ºС;
• до 120-ти денного віку - 20 ºС;
• до 180-ти – 18 ºС.

Утримання свиней вигульно-стійлове, тобто у холодний період свині  знаходяться у свинарнику, а в  теплу пору року – на вигульних  майданчиках. Під час зимового перебування  свиней у приміщенні, екскременти, (органічні відходи), переробляються у біогаз (дана технологія детально описана у розділі 4.5 даного проекту). У літній час – гній збирається у спеціально підготовлену для цього вигрібну яму, звідки транспортується на поле для підживлення ґрунту. Загальна маса гною, який накопичується за час перебування свиней на вигульному майданчику, становить:

• 2,7 т – для свиноматок підсисних з поросятами;
• 7,1 т – для відлучених поросят;
• 12 т – для відгодівельного молодняка.

Під час підрахунку маси виходу гною від зазначених свиней було також враховано і вихід гною від кнура-плідника, а також тривалість перебування свиней на вигульному майданчику за весь теплий період.

Свиней годують соковитими та сухими комбінованими кормами  на основі зернових та технічних культур з додаванням стимулятора росту типу «Аматор», поросят до 30-ти денного віку 4 рази, до 60-ти денного – 3 рази на добу. Свиней інших виробничих груп 2-чі на добу.

Склад корму, за вмістом поживних речовин, і його кількість є різними для відповідних статево-вікових груп свиней [Л.6, с. 243, табл. 32; с. 246, табл. 34; с. 248, табл. 35; с. 255, табл. 38; с. 259, табл. 39; с. 261, табл. 40].

Роздача сипучих  кормів здійснюється за допомогою стаціонарного  кормороздавача КШ-0,5, встановлена потужність якого 3.39 кВт, вологі (соковиті) корми – роздаються в ручну. Завантаження та транспортування продукту переробки до вищеназваного кормороздавача здійснюється вручну.

Приготування  кормосумішей неможливе без подрібнення  зерна, яке виконується зернодробаркою власного виготовлення продуктивність 200 кг на годину, потужність привідного електродвигуна становить 5,5 кВт, а також подрібнювача соковитих кормів - використовують подрібнювач марки ИКМ – Ф – 10 (Р_у = 14.3 кВт), який дістався під час розвалу одного з ТОВів, учасником якого був засновник даного господарства.

2. Витрати корму

Свиней годують  різним видами кормів, склад і структуру  раціону підбирають окремо для кожної статево-вікової групи тварин на основі галузевих норм.

Враховуючи те, що у  купівлі кормів рослинного походження немає потреби, бо при врожайності останніх:

• буряк – 380 ц/га;
• картопля – 180 ц/га;
• кукурудза – 28 ц/га;
• овес – 22 ц/га;
• пшениця – 25 ц/га;
• ячмінь – 26 ц/га,

і посівних площах, які  відведені під ці культури (наведені у характеристиці господарства), вони повністю задовольняють потреби підприємства. Залишкова частина, яка складає:

• буряк – 11 ц;
• картопля – 38 ц;
• кукурудза – 22 ц;
• овес – 5 ц;
• пшениця – 25 ц;
• ячмінь – 26 ц,

крім для використання у власних потребах - йде на продаж чи обмін на інші види кормів, зокрема на префікс чи кормові дріжджі.

Зведені витрати корму  для відгодівлі свиней (за цикл)  Таблиця 2.1

№ з/с	Корм	Загальна кількість, кг	Ціна за 1 кг/грн.*	Всього грн.
1.	Борошно:	-	-	-
	- кісткове	300	4	1200
	- м’ясо-кісткове	200	4,5	900
	- рибне	340	5	1700
	- трав’яне люцернове	600	2,5	1500
2.	Висівки пшеничні	1400	-	-
3.	Дерть ячмінна	14300	-	-
4.	Дріжджі кормові	2000	3,5	7000
5.	Зелені корма	3300	-	-
6.	Картопля	8450	-	-
7.	Коренеплоди	1550	-	-
8.	Крейда	135	2	270
9.	Кукурудза	6695	-	-
10.	Молоко	2916	-	-

Продовження таблиці 2.1

11.	Овес	1106	-	-
12.	Премікс	1030	2	2060
13.	Пшениця	1070	-	-
14.	Сіль кухонна	185	1	185
15.	Трав’яне борошно	495	2	990
16.	Ячмінь	8025	-	-
17.	Всього:	-	-	15805

 

* - ціни вказано ринкові станом на 10.08.2008 року.

 

2.2. Вибір технологічного  обладнання

 

З метою удосконалення  управління, оптимального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, збільшення виробництва свинини, поліпшення її якості, зниження собівартості й підвищення рентабельності галузі вибираю наступне технологічне обладнання:

• для приготування соковитих кормосумішей впроваджую лінію по переробці коренебульбоплодів марки ИКМ-Ф-10, встановлена потужність якої Р_у = 14.3 кВт;
• для подрібнення зерна – дробарку власного виготовлення ДК, Р_у = 5.75 кВт;
• для роздачі сухих розсипних кормів – тросо-шайбовий транспортер типу КШ-0,5, Р_у = 3.39 кВт;
• для напування свиней – автонапувалки: ПБС-1 – для дорослих свиней та ПБП-1 – для поросят, які встановлені в кожному станку;
• для обігріву підлоги – провід марки ПОСХП, Р_у = 6.874 кВт;
• для опромінення – мобільний опромінювач типу УО-4, з лампою ДРТ-400,  Р_у = 0.5 кВт;
• для водопостачання – водопідйомну установку типу ВУ-10-45, Р_у = 0,4 кВт;
• для нагріву води – ємнісний водонагрівач типу САОС-400/90-И1, Р_у = 12 кВт;

Загалом все  електрообладнання вибираю так, щоб його виконання за захистом від впливу кліматичних і механічних факторів зовнішнього середовища відповідало умовам експлуатації. [Л.5, с. 72 - 74]

 

Розділ 3. Освітлення та опромінення

 

3.1. Розрахунок електричного освітлення

У сільському господарстві широко використовується випромінювання оптичної частини сектора. Воно є  дуже важливим технологічним фактором, за допомогою якого можлива інтенсифікація різноманітних процесів с/г виробництва.

Грамотне використання освітлювальних та опромінювальних  установок може підвищити продуктивність праці на 5-10%, продуктивність тварин – на 8-15%. Навпаки, безграмотне використання може призвести до зниження продуктивності праці та виникнення аварійних ситуацій і травм.

У тваринництві, птахівництві і приміщеннях закритого ґрунту питома величина робочого часу, що припадає на години з недостатнім освітленням  дуже висока. Восени та взимку приблизно 40% робочого часу припадає на період до сходу сонця і після його заходу. Тому питання освітлення таких приміщень треба розглядати з урахуванням особливостей їх експлуатації.

 

3.1.1. Вид та  система освітлення

Існує три системи  освітлення:

• система місцевого освітлення;
• система загального освітлення;
• комбінована.

Система комбінованого  освітлення характеризується наявністю  місцевих світильників, встановлених безпосередньо на робочих поверхнях. Ці світильники доповнюють освітлення робочих поверхонь, місць, що створюють  світильники загального освітлення. Застосування одного місцевого освітлення всередині приміщення – не допускається.

В основному виробничому  приміщенні свинарника проектом передбачаємо робоче (технологічне) освітлення, за допомогою  якого забезпечується нормована  освітленість на робочих поверхнях. Для забезпечення мінімального рівня освітленості в неробочий, нічний час, використовується чергове освітлення. Кількість світильників чергового освітлення складає 10-15% від загальної кількості світильників, а для освітлення входів та виходів зовні приміщення застосовуються лампи розжарювання потужністю не менше 60 Вт. Світильники чергового освітлення потрібно розподіляти рівномірно по проходам тваринницького приміщення.

Для освітлення свинарника застосовую систему загального рівномірного освітлення. [Л.8, с. 123 -124]

 

2. Джерела світла

Даний показник визначається показниками економічної доцільності  та ефективності. Враховуючи більш  високу світловіддачу газорозрядних  джерел світла і порівняно великий  термін їх служби, Будівельні норми  та Правила (СНиП II-4-79) та Галузеві норми освітлення сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд рекомендують застосовувати ці джерела для загального освітлення всіх промислових приміщень, і лише у випадках неможливості або техніко-економічної недоцільності застосування газорозрядних ламп, а також для забезпечення архітектурно-художніх вимог допускається застосовувати лампи накалу, тому: