Управлінський аспект обліку витрат на виробництво кукурудзи на зерно

 

 

         Зміст

      Вступ……………………………………..……………………………………...3

 Розділ 1

1.1 Теоретико-методологічні підходи до вивчення управлінського аспекту обліку витрат, виходу продукції кукурудзи на зерно та обчислення її собівартості……………………………………………………………………….…...5

Розділ 2

1. Організаційно-економічна характеристика фермерського господарства «Нива-2006»………………………………………………………………...……18
2. Первинний облік витрат на виробництво кукурудзи на зерно………………................................................................................................25
3. Синтетичний та аналітичний облік витрат на виробництво кукурудзи на зерно………………………………………………………………………………29

2.4 Порядок розподілу витрат  на виробництво кукурудзи на  зерно……...……..32

  Розділ 3

1. Удосконалення обліку витрат допоміжних виробництв в системі управління сільськогосподарських підприємств в Україні……………………………...…34
2. Напрями удосконалення обліку витрат на виробництво кукурудзи на зерно в ФГ «Нива-2006»………………………………………………………………….37

Висновки та пропозиції………………………………………………………….39

Список використаної літератури………………………………………………..41

Додатки…………………………………………………………………………...45

 

                           Вступ

Кукурудза – сільськогосподарська культура з багатосторонньою можливістю використання для виробництва харчових і кормових продуктів, а також цінна сировина для переробної галузі. Кукурудза в Україні традиційно є цінною продовольчою культурою. Вона все ширше використовується у харчовій промисловості, насичуючи ринок сучасною корисною і високоякісною продукцією. Високо ціняться такі продукти харчування, як кукурудзяне масло, крупа, борошно, крохмаль, глюкоза, спирт, кукурудзяні пластівці, баранці, консервоване зерно тощо. Все більше значення ця культура займає у фармацевтичній промисловості, зокрема, кукурудзяні маточки, проро-щені зародки, каротиноїди.

Актуальність теми визначається тим, що собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.

Питання обліку затрат та собівартості продукції взагалі на підприємствах України за сучасних умов ринкової економіки розкриті недостатньо та потребують додаткового дослідження. На сьогоднішній час в Україні відбуваються зміни в системі бухгалтерського обліку, де облік затрат і формування собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей економіки. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки питання собівартості продукції має бути в центрі уваги всіх суб’єктів господарської діяльності.

Собівартість продукції є одним із важливих економічних показників господарської діяльності підприємства, в якому відображається зростання продуктивності праці та розвиток технічного прогресу.

Вона комплексно характеризує рівень витрат усіх ресурсів підприємства, а таким чином рівень технології та організації виробництва, є основою для формування цінової політики та визначення прибутковості підприємства. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції. Собівартість показує величину витрат підприємства на виробництво та збут продукції. Кожне підприємство повинно в межах собівартості замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво.

Предметом дослідження є управлінський облік витрат на виробництво кукурудзи на зерно та обчислення її собівартості.

Об’єктом дослідження є фермерське господарство «Нива-2006».

Завданням курсової роботи є дослідження таких видів обліку виробництва кукурудзи на зерно, як первинний, синтетичний, аналітичний та калькуляція.

При написанні курсової роботи мною була використана нормативна і статистична інформація.

 

Розділ 1

1.1 Теоретико-методологічні підходи до вивчення управлінського аспекту обліку витрат, виходу продукції кукурудзи на зерно та обчислення її собівартості

У сільському господарстві створюються нові організаційно-правові форми господарювання, докорінно змінюються економічні відносини на селі, зокрема, з формування витрат, доходів, оренди землі та майна. Для прийняття рішень з метою забезпечення ефективної діяльності суб’єктів господарювання, як визначає Нападовська Л. В. [1] необхідно використовувати економічну інформацію, одержання якої забезпечує управлінський облік.

Сучасна економіка потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо. Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється аналізу собівартості продукції. Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Собівартість є одним із найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

В сучасних економічних умовах підприємства зацікавлені у підвищенні ефективності господарської діяльності. Здійснення цього важливого науково – практичного завдання вимагає удосконалення системи управління суб’єктом господарювання. Ефективність виробництва залежить не лише від того, наскільки сучасним є забезпечення технологічних процесів, а й від того, наскільки ефективним є інформаційне забезпечення основних бізнес – процесів з управління виробничою діяльністю.

 

Облікова система підприємства є важливим фактором забезпечення його ефективної діяльності, тому, як вважає Скрипник М. І. [2], визначення її складу та якісних характеристик є першочерговим завданням.

Згідно статті 1 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні», виробництво зерна - це діяльність сільськогосподарських  
товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням  
внутрішніх потреб України  у  насіннєвому  матеріалі,  зерні  для  
продовольчих, фуражних  та  технічних  цілей,  поліпшенням  його  
якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна,  а  також  
гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку  
власного зернового господарства [3].

Відповідно до Положення «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України», одними із основних завдань даного Міністерства є:

1). Затвердження технічного регламенту зернового складу, форми електронного реєстру та книги реєстрації зернового складу;

2). Затвердження інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах [4] ;

3). Затвердження положення про обіг складських документів на зерно[5] ;

4). Затвердження порядку ведення електронного реєстру та книги реєстрації зернового складу;

5). Затвердження порядку ведення основного реєстру складських документів на зерно і зерно, прийняте на зберігання, та реєстру зернового складу, тощо.

Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 16, до виробничої    собівартості   продукції взагалі включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні     загальновиробничі    та    постійні    розподілені
• загальновиробничі  витрати [6] .

У відповідності з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) [7].

Голов С. Ф. [8] стверджує, що витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості постійно перебувають у центрі уваги багатьох відомих вчених. Значну увагу їм приділено в працях таких економістів: Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Голов, З. В. Гуцайлюк, В. І. Єфіменко, Б. М. Литвин, Ю. Я. Литвин, М. Р. Лучко, М. С. Пушкарь, В. В. Сопко, М. Г. Чумаченко та ін. Вагомий вклад у розвиток методологічних питань собівартості продукції зробили зарубіжні вчені: Р. Вандер Віл, Фандель Гюнтер, К. Друді, В. Ф. Палій, Т. Скоун, В. І. Ткач, Д. Фостер, Ч. Т. Хорнгрен, А. Яругова та інші.

Тлучкевич Н. В. [9] стверджує, що побудова управлінського обліку в сільському господарстві має передусім бути спрямована на потреби управління в інформації і забезпечувати облік та контроль витрат за об’єктами обліку: в рослинництві – це сільськогосподарські культури (групи культур); у тваринництві – групи (види) тварин як за структурними підрозділами, так і по підприємству загалом, а також аналіз, оцінку та планування напрямків розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Системне вивчення літературних джерел дає можливість згрупувати погляди вчених та виділити такі основні підходи щодо визначення методу обліку витрат:

1). Бутинець Ф. Ф. [10] вважає, що під методом обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання, об’єднуючи облік витрат і калькулювання як єдиний процес.

2).  Другий підхід розкриває Маренич Т.Г. [11], яка вважає, що методи обліку витрат та методи калькулювання собівартості продукції слід розглядати відокремлено. На її думку, методом обліку витрат є сукупність способів побудови аналітичних позицій (аналітичних рахунків) з метою обґрунтованого калькулювання собівартості продукції й управління ними, а методом калькулювання слід вважати спосіб групування витрат за об’єктами калькулювання, а прийоми калькуляції як технічний засіб розрахунку собівартості.

3).  До третього підходу варто віднести визначення таких вчених як Завгородній В.П. [12], Бахрушина М.А. [13], Жарикова Л.А. [14], які вважають, що під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції слід розуміти сукупність прийомів по збору, групуванню в бухгалтерському обліку інформації.

Згідно з підручником М. Ф. Огійчука [15], варто вирізнити поняття «класифікація витрат», що являє собою поділ витрат на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Тобто, одні витрати можна прямо зараховувати на продукцію, інші не можна. Певні види витрат можуть бути важливими для одного типу рішень і не мати значення для іншого.

У відповідності з підручником Гринчуцького В. І. [16], управлінський аспект обліку витрат залежить від етапу прийняття рішень, на якому в даний момент знаходиться керівник: пошук альтернативних варіантів дій та збір даних про них, планування діяльності, поточне регулювання та наступний аналіз. Неможливість застосування одного методу обліку витрат змушує використовувати комплекс методів обліку витрат на різних етапах прийняття рішень.

Судячи більш з економічної, аніж з бухгалтерської точки зору,  можна сказати, що витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період.

Витрати характеризуються:

1) грошовою оцінкою ресурсів, забезпечуючи принцип вимірювання  різних видів ресурсів;

2) цільовою установкою (пов'язаною  з виробництвом і збутом продукції  в цілому або з якоюсь із  стадій цього процесу);

3) певним періодом, тобто  віднесенням на продукцію за  даний період часу.

Ще однією властивістю витрат є те, що якщо витрати не залучені у виробництво і не списані (не повністю списані) на певну продукцію, то вони перетворюються на запаси сировини, матеріалів, запаси в незавершеному виробництві, запаси готової продукції тощо. Витрати мають властивість бути запасомісткими і належать до активу підприємства.

Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, поділяються на:

o матеріальні;

o витрати на оплату  праці;

o амортизація;

o інші витрати.

Костякова А. А. [17] пропонує групування витрат залежно від обсягу виробництва продукції. Автор вважає, що саме класифікація витрат залежно від обсягу виробництва дозволяє кожному сільськогосподарському підприємству вирішувати, які саме виробничі витрати включати до виробничої собівартості в розрізі технологічного процесу; розраховувати повну виробничу собівартість продукції.

Під класифікацією витрат слід розуміти їх групування за певною ознакою для використання в оперативному управлінні і формуванні собівартості продукції. Основне завдання класифікації полягає в забезпеченні одержання інформації для контролю й економічного аналізу використання ресурсів.

 

 

Примаченко О. Л. [18] вважає, що велике значення має класифікація витрат у здійсненні планування й обліку процесу виробництва за видами і напрямками, для формування центрів витрат, центрів відповідальності, калькуляційних об’єктів.

На думку Губачової О. М. [19], для здійснення процесу управління і прогнозування економічних наслідків рішень, що приймаються на різних рівнях управління, необхідно володіти інформацією про витрати підприємства. Щоб мати можливість управляти витратами, їх перш за все необхідно класифікувати за певними ознаками. Метою класифікації витрат в управлінському обліку є формування інформації для прийняття управлінських рішень керівниками підприємства. Класифікація витрат повинна відповідати вимогам системи управління - надавати інформацію для планування, організації, мотивації, здійснення контролю.