Управлінський аспект обліку витрат на виробництво кукурудзи на зерно

Виходячи з мети та напрямів використання інформації існують різні підходи до класифікації витрат, але основним принципом при її побудові має бути різні витрати для різних цілей.

Для оцінки запасів та визначення фінансового результату витрати поділяються на:

o вичерпані та невичерпані;

o витрати на продукцію  та витрати періоду;

o прямі та непрямі;

o основні та накладні.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Білик М. Д. [20] підкреслює, що прямі витрати це ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг), а непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта економічно можливим шляхом

Згідно з підручником Карпенко О. В. [21], мета класифікації витрат залежить від потреб управління. Бухгалтеру в першу чергу важливо знати витрати для визначення собівартості виготовленої продукції (придбаного товару), щоб здійснювати оприбуткування відповідних активів і закріпити матеріальну відповідальність за певними особами.

Існують такі цілі класифікації витрат: оцінка запасів і визначення фінансового результату; дослідження поведінки витрат і прийняття управлінських рішень; планування (прогнозування)та здійснення контролю і регулювання.  

Атамас П. Й. [22] виділяє одне із важливих завдань управлінського обліку - калькулювання собівартості продукції. Так, калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Домбровський В. М. [23] рахує, що на практиці можуть застосовуватися різні калькуляції, в залежності від мети і завдання їх використання. Найбільш розповсюдженими серед них є:

Таблиця 1.1.1

   Класифікаційні  ознаки калькуляції

 

Класифікаційна ознака	Вид калькуляції
За часом складання	Директивні – калькуляція, яка складається для обґрунтування і удосконалення нормативів витрат виробництва, цін; встановлення допустимих меж трудових і матеріальних витрат за статтями калькуляції у відповідності до конкретних умов і способів виготовлення продукції, видів робіт і послуг, визначення величини і складу витрат, які залежать і не залежать від діяльності структурного підрозділу тощо. Директивні калькуляції поділяються на: - нормативні (стандартні)- калькуляція, яка застосовується з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково обґрунтованих норм; - планова – калькуляція, яка складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити допустимий обсяг витрат  на  виробництво продукції виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління, рівня техніки і технології виробництва, масштабів підприємства тощо; - кошторисна – калькуляція, яка застосовується, як правило, в будівельних організаціях і представляє собою визначення ціни будівельної продукції. Звітні калькуляції складаються на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.
За рівнем охоплення витрат	Галузева  –  калькуляція, що  відображає рівень собівартості певного   виду продукції у конкретній галузі. Повна – калькуляція, яка відображає витрати на виробництво та збут продукції. Виробнича  –  калькуляція,  яка  складається  за  всіма  статтями  витрат  на виробництво. Внутрішньогосподарська – калькуляція, яку доцільно складати на продукцію окремих цехів основного та допоміжних виробництв. Калькуляція змінних витрат містить лише прямі витрати на виробництво. Технологічна  –калькуляція,  яка  складається  на  окремі  деталі,  вузли  і характеризують рівень технології на підприємстві.
В залежності від об’єкту	Загальна – калькуляція, яка відображає собівартість певного виду продукції в цілому по підприємству. Калькуляція за  центрами витрат – розрахунок собівартості продукції певного підрозділу підприємства. Параметрична – калькуляція, яка дає уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметру.

 

 

Корецький М.Х. [24] зазначає, що калькуляція може бути у найбільш загальному значенні і являти собою розрахунок в грошовому вимірнику витрат на здійснення будь-якого господарського процесу: придбання основних засобів та виробничих запасів, виробництво продукції (робіт, послуг) в основних, обслуговуючих та допоміжних структурних підрозділах, реалізацію активів, визначення втрат від браку тощо.

А також у більш вузькому значенні, калькуляція – це визначення виробничої собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за окремими структурними підрозділами та підприємством в цілому в загальній сумі та в розрізі окремих статей витрат.

Білоусова І. М. [25] розглядає сучасні системи калькулювання, як більш збалансовані. Інформація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати традиційні завдання, а й допомагає при:

• визначені цілеспрямованості подальшого випуску продукції;
• встановленні оптимальної ціни на продукцію;
• оптимізації асортименту продукції, що випускається;
• визначенні цілеспрямованості оновлення діючої технології і верстатного

парку;

• оцінці якості роботи управлінського персоналу.

Партин Г. О. [26] стверджує, що калькуляція дозволяє розраховувати та моделювати ціни на продукцію (товари, роботи, послуги), здійснювати управління витратами та визначити фінансові результати та рентабельність господарської діяльності підприємства, що досить важливим є для ефективного функціонування суб’єкта господарювання.

Тлучкевич Н. В. [27] відмічає, що з метою отримання більш детальної інформації для управління, витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції.

Cтаття калькуляції – це певний вид витрат, що утворюють собівартість.

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показуються за їх видами (елементами),  інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

Костенко О. М. [28] пропонує проводити обчислення (калькулювання) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства здійснюється за наступною схемою:

а) формують виробничі втрати та визначають обсяги господарської діяльності за центрами витрат;

    б) визначають  втрати, які формують виробничу  собівартість продукції (робіт, послуг) звітного періоду;

      в) визначають  витрати за об'єктами калькулювання та виробничу собівартість одиниці продукції (робіт, послуг).

Бутинець Ф. Ф. [29] відмічає, що поняття калькуляції дуже тісно пов’язане з поняттям собівартості, але вони не тотожні. Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так суспільству вцілому.

Сук П. Л. [30] в залежності від мети і завдань підрахунку витрат, пропонує розрізняти планову, кошторисну, нормативну, індивідуальну, галузеву, фактичну, повну, технологічну, виробничу, провізорну собівартість, а також собівартість реалізованої продукції.

Давидович І. Є. [31] в умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називає собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Макаров Н. П. [32] метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) називає документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Венжега Д. І. [33] вважає, що визначення виробничої і повної собівартості одиниці продукції має велике значення тому, що власник підприємства бажає знати скільки коштує виробництво і збут одиниці продукції, яка рентабельність цього виду продукції, яку ціну встановити на даний вид продукції, щоб вона повністю покривала витрати на її виробництво і збут. Також визначення собівартості одиниці продукції необхідне для цілей аналізу і наступного планування. Тобто калькуляція дає можливість перевірити виконання плану по собівартості та її зниженню, а також виявити відхилення фактичних витрат від планових. Крім того інформація про фактичну виробничу або повну собівартість необхідна для того, щоб кожний підрозділ, або частина виробничого процесу несла б відповідальність за формування своїх витрат на виробництво і збут.

Моссаковський В. Б. [34] доводить, що найбільший ефект ресурсозбереження і зниження собівартості продукції досягається при створенні  комплексної системи управління собівартістю продукції, що містить у собі підсистеми прогнозування і планування собівартості, обліку виробничих витрат, калькулювання собівартості продукції, аналізу собівартості і підготовки проектів управлінських рішень, спрямованих на зниження виробничих витрат.

 

 

Як доводить О. Шпикуляк [35], за величиною витрат можна визначити бажану ціну продукту і фінансові результати бізнесу, вони включають в себе обумовлені законодавчо статті вкладених у виробництво активів і платежів, які в майбутньому мають бути відшкодовані виручкою від реалізації. Значимість витрат дає підстави наголошувати на їх винятковій можливості у формуванні конкурентоспроможності аграрного продукту.

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включає контроль і регулювання витрат. Основна необхідність обліку витрат виробництва сільськогосподарської продукції полягає у відображенні місця здійснення витрат і створення передумов для їх скорочення.

Як вважає Алборов Р. А. [36], основними передумовами управління витратами є наступні напрями:

1. Оперативне отримання  інформації про витрати, що дозволяє  своєчасно здійснювати вплив  на виробничий процес, оптимізуючи  його.

2. Відповідність системи  обліку цілям управління, що забезпечує  надання інформації, необхідної  для управління.

3. Критерієм точності  при обчисленні собівартості  продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на продукцію.

4. Основна увага повинна  приділятися розподілу непрямих  витрат, складанню обґрунтованих  нормативних калькуляцій та організації  контролю за їх дотриманням  в процесі виробництва.

5. Чіткий взаємозв'язок  між величиною витрат і особами, які за них відповідають та їх контролюють.

Костякова А. А. [37] підкреслює, що традиційно в Україні при оцінці ефективності діяльності підприємств спостерігається ретроспективний підхід, який унеможливлює оперативне реагування на певну економічну ситуацію в момент її виникнення та прийняття адекватних управлінських рішень.

При прийнятті управлінського рішення, в першу чергу, потрібна об'єктивна інформація про економічний стан відповідного виробництва, яка в основному забезпечується внутрішньогосподарським обліком.

Для збереження і підвищення загальної прибутковості підприємства керівництво повинно знати рівень витрат на будь-який момент часу. Облік витрат забезпечує надання цієї інформації, допомагає здійснювати контроль витрат, визначаючи критерії ефективності виробництва. Інформація про витрати на виробництво продукції за кожен тиждень або місяць свідчить про ефективність діяльності підприємства на даній ділянці обліку та показує ті проблемні ділянки на яких потрібно вжити заходів для їх оптимізації.

Моссаковська В. Н. [38] рахує важливою умовою успішної діяльності підприємств досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зростає конкурентоздатність продукції та забезпечується довгострокове економічне зростання підприємств.

Кукурудза - однолітня злакова рослина, яка досить поширена в сільському господарстві. Кукурудза дає високі врожаї й високопоживний корм, завдяки чому має вирішальне значення в розвитку тваринництва. Різновидів культурних форм кукурудзи дуже багато. Вони зведені до декількох підвидів (груп), що розрізняються між собою за формою й характером поверхні зерна, його хімічному складу.

Якунін О. П. [39] визначив, що найбільше народногосподарське значення мають наступні основні підвиди (групи) кукурудзи: кремениста, зубовидна, крохмалиста, цукрова й що лопається.

Є М. Лебідь [40] називає актуальними питання зниження виробничих витрат під час вирощування гібридів кукурудзи. Адже для підвищення рівня ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно досягти зростання врожайності, зменшення витрат на збирання, транспортування, зберігання і переробку продукції.

 

У сучасних умовах, що характеризуються диспаритетом цін між продукцією сільського господарства і промисловістю, браком кредитних ресурсів, кваліфікованих кадрів, недорозвиненістю виробничої, ринкової та соціальної інфраструктур, а також іншого ряду проблем, надзвичайно важко сільськогосподарському виробнику ефективно керувати власним підприємством. Особливо загострюються ці проблеми в умовах сучасної світової фінансової кризи. В зв’язку з цим, Бабенко К. В. [41] у своїй статті «Удосконалення системи управління персоналом» повністю розкрила питання удосконалення системи управління, оскільки саме від рівня організації управління залежить виживання підприємства за даних умов.

 

 

 

Розділ 2

2.1 Організаційно-економічна  характеристика фермерського господарства  «Нива-2006»

Фермерське господарство «Нива-2006» знаходиться за адресою: Харківська область, Борівський район, село Гороховатка, вулиця Центральна, 30. Це село розташовано на заході Борівського району на Червонооскільському водосховищі. На півдні межує з селом Бахтин, на сході з селом Підлиман, на півночі з селом Гаврилівка та на заході з селом Мирне. Через село проходить шосе  сполученням Ізюм-Куп'янськ.

Фермерське господарство «Нива-2006» займається вирощуванням зернових і технічних культур. Господарство має власну печатку, самостійний баланс та розрахунковий рахунок у банку. Підприємство діє на основі Наказу «Про облікову політику підприємства» (Додаток 2), має власний робочий план рахунків і має автоматизовану форму обліку.

Фермерське господарство є юридичною особою, засновником і головою якого є Калюга Василь Григорович. Членом господарства являється син фермера – Калюга Сергій Васильович. Відносини з іншими фізичними особами при участі їх у роботі господарства будуються на договірній основі.